Постанова

від 22.06.2016 по справі 820/11335/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 р. Справа № 820/11335/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І. ,

при секретарі судового засідання Антипенко В.А.

за участю представника позивача Колобова Л.В.

представника відповідача Піскун О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2016р. по справі № 820/11335/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-13" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Акцент-13», звернувся до суду із позовом до Західної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області, в якому просив суд, із урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000042211 від 30.01.2015 року. (а.с.4-8, 104-108 т.1)

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року по справі № 820/11335/15 адміністративний позов ТОВ «Акцент-13» задоволено в повному обсязі. (а.с.177-183 т.1)

Не погодившись із судовим рішенням, Західна ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року по справі № 820/11335/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог. (а.с.188-189 т.1)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вищевказана постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та із ненаданням належної правової оцінки обставинам справи. Зокрема, апелянт вказує, що позивачем не надано до перевірки всі необхідні первинні документи, а надані первинні документи містять недоліки, внаслідок чого не підтверджується фактичне вчинення господарських операцій позивача із контрагентами.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Акцент -13»зареєстровано у якості юридичної особи та перебуває на обліку в податкових органах і з 01.11.2013 року є платником податку на додану вартість. (а.с.149-156 т.1)

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 року №0000042211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18694,23 грн., у т.ч. за основним платежем - 14955,38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3738,85 грн. прийнято на підставі акту від 19.12.2014 року № 4500/20-33-22-05-07/38877383 , складеного за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Акцент -13» (код за ЄДРПОУ 38877383) з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Надра Газ» (код за ЄДРПОУ 38488471) та ПП «Віарт» (код за ЄДРПОУ 33204854) за липень 2014 року та їх подальшої реалізації або використання у господарській діяльності підприємства (а.с.28-30 т.1)

Перевіркою встановлено порушення пп.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків занижено суму ПДВ за липень 2014 року у розмірі 14955,38 грн. за рахунок безпідставного завищення підприємством податкового кредиту по операціях з ТОВ «Надра Газ» на суму 8183,88 грн. та по операціях з ПП «Віарт» на суму 6771,50 грн.

ТОВ «Акцент-13» було оскаржено вищевказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до контролюючих органів вищого рівня, рішеннями яких дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені податковим органом за наслідками проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, оскільки позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факти реального виконання договорів позивача із його контрагентами, а недоліки у таких документах чи відсутність деяких документів не є підставою для беззаперечного висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ.

Колегія судів вважає такий висновок суду першої інстанції частково помилковим з наступних підстав.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент формування податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент формування податкового кредиту) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимогстатті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Приписами пп.201.1, 201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент складення податкових накладних) встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За перевірямий період між ТОВ «Акцент -13» (покупець) та ТОВ «Надра Газ» (постачальник) укладено договір постачання від 02.06.2014 року № 02.06-14, відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцю певну продукцію (в повному обсязі, або окремими партіями в рамках видаткових документів), далі - товар, відповідно до рахунків-фактур та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов даного договору. (а.с.45 т.1, а.с.26 т.2)

Пунктом 3.1 договору визначено, що кількість та асортимент товару передбачаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Положеннями п.5.2 визначено, що товар поставляється за рахунок та транспортом покупця.

Відповідно до п.5.4 договору представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості та асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і/або накладній, розписатися за отримання товару.

Положеннями п.9.1 та 9.5 даного договору передбачено, що прийом товару здійснюється покупцем при наявності товарносупровідних документів: рахунку-фактури, видаткової накладної. Підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем до матеріалів справи було надано копії наступних документів:

- по поставці від 02.07.2014 року - видаткова накладна №224, рахунок-фактура №224, податкова накладна №224, товарно-транспортна накладна №0224; (а.с.47-50 т.1, а.с.24-25 т.2)

- по поставці від 11.07.2014 року - видаткова накладна №1121, рахунок-фактура №1121, податкова накладна №1121, товарно-транспортна накладна №01121; (а.с.51-54 т.1, а.с.48-49 т.2)

- по поставці від 24.07.2014 року - видаткова накладна №2417, рахунок-фактура №2417, податкова накладна №2417, товарно-транспортна накладна №02417; (а.с.55-58 т.1, а.с.66-67 т.2)

- по поставці від 29.07.2014 року - видаткова накладна №2917, рахунок-фактура №2917, податкова накладна №2917, товарно-транспортна накладна №02917. (а.с.59-62 т.1, а.с.77-78 т.2)

Станом на час перевірки, сплата за договором постачання № 02.06-14 відбулась частково, платіжними дорученнями № 155 від 14.07.2014 року та № 168 від 22.07.2014 року усього на суму 27500,00 грн. В подальшому, підприємство додатково розрахувалось за поставлений товар, що підтверджується випискою банку по рахунку. (а.с.63-64, 109, 112 т.1, а.с.27, 50 т.2)

На підтвердження оприбуткування, руху товарно-матеріальних цінностей, отриманих за відповідною господарською операцією, та відображення у бухгалтерському обліку відповідної господарської операції позивачем надано до матеріалів справи картку рахунку 631 за липень 2014 року. ( а.с.157-160 т.1)

Як вбачається із матеріалів справи, транспортування вищевказаних товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Надра Газ» відбулось автомобільним транспортом ТОВ «Н-Кан-Сервіс Плюс» згідно договору перевезення від 01.11.2013 року №01-11-13тр. (а.с.39-40, 168 т.1)

Згідно умов п.1.2. даного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов'язання за рахунок замовника здійснювати перевезення вантажів, зазначених в замовленні (надалі іменується «вантаж») та в разі потреби надавати пов'язані з цим експедиторські послуги, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до пп.4.1, 4.7 замовник видає перевізнику належним чином оформлені документи, що є необхідними для надання послуг за цим договором. Якщо перевезення супроводжується експедиційними послугами, перевізник приймає-передає вантаж у пункті завантаження/розвантаження по кількості та якості та вживає необхідних заходів по захисту інтересів замовника під час приймання-передачі. Перевізник зобов'язаний дотримуватися встановлених в замовленні умов перевезення.

Згідно товарно - транспортних накладних № 0224 від 02.07.2014 року, №01121від 11.07.2014 року, № 02417 від 24.07.2014 року, № 02917 від 29.07.2014 року вантажовідправником зазначено ТОВ «Надра Газ» із адресою у м.Києві, а пунктом навантаження зазначено м.Харків без вказівки конкретної адреси. (а.с.50, 52, 56, 60 т.1)

Також, із даних товарно-транспортних накладних вбачається, що товарно-матеріальні цінності було передано уповноваженою особою ТОВ «Надра Газ» водієві/експедитору ОСОБА_3, а директор ТОВ «Акцент-13» прийняв товар за місцем розвантаження.

В подальшому відповідні товарно-матеріальні цінності було реалізовано позивачем, в якості постачальника, ТОВ «Білогір"я молокопродукт», ТОВ «Лозівський молочний завод», ТОВ «Гадячсир», ПАТ «Харківська ТЕЦ-5», ТОВ «Техмолпром», ДП «Харківський завод Шампанських вин». (а.с.69-98, 110-127 т.1)

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується правомірність включення ТОВ «Акцент-13» до складу податкового кредиту з ПДВ сум по операціям з ТОВ «Надра Газ» на суму 8183,88 грн.

Щодо взаємовідносин з ПП «Віарт» колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та на що звертав увагу представник позивача під час апеляційного розгляду справи, на підприємстві позивача, згідно штатного розкладу, працює 4 особи, а саме: директор, головний бухгалтер, бухгалтер, менеджер по збуту (а.с.169 т.1). За таких обставин, з метою супроводу товару, який позивач отримував від контрагентів у процесі здійснення господарської діяльності, ТОВ «Акцент-13» (клієнт) було укладено з ПП «Віарт» (експедитор) договір від 01.07.2014 року №01/07-1 екс.тр.п. ( а.с.41 т.1, а.с.17-18 т.2)

Відповідно до умов п.1.1. експедитор зобов'язується від свого імені та за свій рахунок здійснювати комплекс робіт із супроводження вантажу при перевезенні його автомобілями клієнта або своїм транспортом у міських та міжміських сполученнях. Пунктом 1.4 договору визначено, що клієнт пред'являє, а експедитор приймає до перевезення вантаж на підставі заявки, яка здійснюється в телефонному режимі. Виконання робіт підтверджується актом про надання послуг.

При цьому, згідно п.2 договору експедитор зобов'язується оформлювати супровідну товарно-транспортну документацію; виконувати перевірку стану та ваги вантажу; виконувати завантаження, розвантаження, занесення та підйом вантажів, контролюючи при цьому правильність укладення, надійності закріплення вантажу у кузові автомобіля та пере5вірку відповідності вантажу супровідним документам; організовувати занесення вантажу зі складу постачальника та винесення його на склад покупця тощо.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем до матеріалів справи було надано копії документів (а.с.42-44 т.1, а.с.19-78 т.2), в тому числі рахунок-фактура № 143 від 31.07.2014 року на комплекс робіт по супроводу вантажів, акт на надання послуг № ОУ-07143 від 31.07.2014 року, податкова накладна №143 від 31.07.2014 року.

Станом на час перевірки, сплата за договором від 01.07.2014 року № 01/07-1 екс.тр.п. не відбулась, оскільки, згідно пояснень представника позивача, ТОВ «Акцент -13» розрахувалось з ПП «Віарт» вже після проведеної контролюючим органом перевірки, отримавши від контрагента належні документи.

Як вбачається із акту про надання послуг № ОУ-07143 від 31.07.2014 року (а.с.43 т.1), ПП «Віарт» здійснювало роботи із супроводження вантажів транспортом клієнта наступним покупцям: ТОВ «Білогір"я молокопродукт», ТОВ «Лозівський молочний завод», ТОВ «Гадячсир», ТОВ «Олеандр Груп», ТОВ «НВО «САВ», ТОВ ПФК «Содружество», ПАТ «Харківська ТЕЦ-5», ТОВ «Техмолпром», ДП «Харківський завод Шампанських вин».

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до умов договорів із ТОВ «Білогір"я молокопродукт», ТОВ «Лозівський молочний завод», ТОВ «Гадячсир», ТОВ «Техмолпром», постачальник здійснює доставку товару покупцям за власний рахунок службою кур'єрської доставки (перевізником) «Нова Пошта», що також підтверджується Актами здачі-прийнття робіт від 15 липня 2014 та 31 липня 2014 року від ТОВ «Нова пошта», які були надані представником позивача під час апеляційного розгляду справи.

Згідно умов договорів із ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» та ДП «Харківський завод Шампанських вин» поставка здійснюється постачальником (ТОВ «Акцент-13») на склади підприємств. На підтвердження здійснення такої поставки позивачем було надано копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких перевезення здійснювалось ТОВ «Н-Кан-Сервіс Плюс» водієм/експедитором ОСОБА_4, який отримував товари у пункті навантаження та передавав у пункті розвантаження. Відповідно до умов договору, укладеного між ТОВ «Акцент-13» та ТОВ «Н-Кан-Сервіс Плюс», перевізник додатково надавав також експедиторські послуги. (а.с.90,92, 98 т.1)

Вказані обставини ставлять під сумнів факт здійснення даної господарської операції із ПП «Віарт», оскільки згідно пов'язаних договорів із іншими контрагентами дані господарські операції виконувалися або самим позивачем, або службою кур'єрської доставки (перевізником) «Нова Пошта» чи ТОВ «Н-Кан-Сервіс Плюс».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність включення ТОВ «Акцент-13» до складу податкового кредиту з ПДВ сум по операціям з ПП «Віарт» на суму 6771,50 грн.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальність господарських операцій з ПП «Віарт», які можуть бути об'єктом оподаткування.

Колегія суддів зазначає, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Отже, наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, оскільки факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження належними і допустимими доказами, а доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача в цій частині позовних вимог.

З огляду на викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 року №0000042211 підлягає скасуванню лише в частині донарахування, пов'язаного із господарськими операціями з ТОВ «Надра Газ», на суму 10229,85 грн., у тому числі за основним платежем - 8183,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 25 % від донарахованої суми ПДВ - 2045,97 грн.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки постанова суду першої інстанції в зазначеній вище частині позовних вимог прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду частково не відповідають обставинам справи, вона відповідно до вимог пунктів 3 та 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови - про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року по справі № 820/11335/15 скасувати. Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент-13» до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 року №0000042211, винесене Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, на суму 10229,85 грн., у тому числі за основним платежем - 8183,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2045,97 грн.

В іншій частині - у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 22 червня 2016 року. У повному обсязі буде складена 24 червня 2016 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24.06.2016 р.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П. Судді (підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.