Ухвала

від 23.05.2017 по справі 820/11335/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 року м. Київ К/800/20505/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Акцент-13 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року по справі №820/11335/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Акцент-13 до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Акцент-13 звернулось до суду з позовною заявою до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000042211 від 30.01.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 року №0000042211 на суму 10229,85 грн., у тому числі за основним платежем - 8183,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2045,97 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 року №0000042211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18694,23 грн., у т.ч. за основним платежем - 14955,38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3738,85 грн. прийнято на підставі акту від 19.12.2014 року № 4500/20-33-22-05-07/38877383, складеного за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Акцент -13 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ Надра Газ та ПП Віарт за липень 2014 року та їх подальшої реалізації або використання у господарській діяльності підприємства.

Перевіркою встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків занижено суму ПДВ за липень 2014 року у розмірі 14955,38 грн. за рахунок безпідставного завищення підприємством податкового кредиту по операціях з ТОВ Надра Газ на суму 8183,88 грн. та по операціях з ПП Віарт на суму 6771,50 грн.

ТОВ Акцент-13 було оскаржено вищевказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до контролюючих органів вищого рівня, рішеннями яких дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, належним чином оформленими первинними документами підтверджується правомірність включення ТОВ Акцент-13 до складу податкового кредиту з ПДВ сум по операціям з ТОВ Надра Газ у розмірі 8183,88 грн. Крім того, не підтверджується правомірність включення ТОВ Акцент-13 до складу податкового кредиту з ПДВ сум по операціям з ПП Віарт на суму 6771,50 грн.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Отже, наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, оскільки факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження належними і допустимими доказами.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Акцент-13 відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року по справі №820/11335/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підпис Веденяпін О.А. підпис Приходько І.В.