Постанова

від 24.06.2016 по справі 826/103/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 червня 2016 року № 826/103/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський центр» (надалі - позивач або ТОВ «Київський республіканський автоцентр») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2015 № 0003572201.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю висновків акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 16.07.2015 № 857/26-53-22-05-21/21457519 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Київський республіканський автоцентр» по взаємовідносинах з контрагентами, в тому числі з ТОВ «Буд Гарант Груп» і ТОВ «Сібуд» за період листопад-грудень 2014 року На переконання позивача, реальність та законність правочинів, укладених ТОВ «Київський республіканський автоцентр» з названими контрагентами, підтверджується наявними у нього належним чином оформленими первинними документами. Крім того, товар придбаний у ТОВ «Сібуд» був повернутий останньому в жовтні 2015 року відповідно з коригуванням ТОВ «Київський республіканський автоцентр» розміру своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість у вказаному звітному періоді.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, та подав до канцелярії суду заперечення проти позову (вих. № 1113/9/26-52-10-15 від 28.01.2016), в яких зазначено про правомірність висновків акта перевірки та законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, призначене на 11.05.2016, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думки представників сторін та пояснення свідка ОСОБА_2 (директора ТОВ «Сібуд»), всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, в липні 2015 року працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно з пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ від 06.07.2015 № 1034 і направлення на перевірку від 07.07.2015 № 2512 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Київський республіканський автоцентр» по взаємовідносинах з платниками податків ТОВ «С-А-С» (код за ЄДРПОУ 38537151), ТОВ «Буд Гарант Груп» (код за ЄДРПОУ 39330038) за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, та з ТОВ «Скіф Інвест» (код за ЄДРПОУ 35601501), ТОВ «Сібуд» (код ЄДРПОУ 35481447) і ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» (код за ЄДРПОУ 5461390) за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт від 16.07.2015 № 857/26-53-22-05-21/21457519 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків цього акта перевірки працівником ДПІ встановлено, що позивач порушив вимоги п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту за звітні періоди листопад-грудень 2014 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами-постачальниками товарів (послуг) ТОВ «Буд Гарант Груп» (на підставі договору про надання клінінгових послуг від 25.11.2014 № 40/14) і ТОВ «Сібуд» (на підставаі договору поставки № 231252014/1 від 23.12.2014), реальність господарських операцій з якими документально не підтверджено. Даний епізод порушення, на думку перевіряючого, призвів до заниження ТОВ «Київський республіканський автоцентр» податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за вказані звітні періоди, всього на загальну суму 959 493 грн. (в тому числі 41 666,67 грн. по операціях з ТОВ «Буд Гарант Груп» та 917 826,40 грн. по операціях з ТОВ «Сібуд»).

Такі висновки працівника відповідача обумовлені наступним: 1) за даними аналізу відомостей з АІС «Податковий блок» встановлено, що стан платника полатків ТОВ «Буд Гарант Груп» на момент проведення перевірки - 7 (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей), свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Буд Гарант Груп» від 01.09.2014 № 200185355 анульовано, основним видом діяльності за КВЕД значиться - 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, подані цим товариством податкові декларації з ПДВ за звітні періоди вересень-грудень 2014 року мають статус «до відома». Зазначене товариство не має в наявності основних фондів та виробничих потужностей, необхідних для здійснення господарської діяльності, а за даними поданої звітності по спаті єдиного внеску - звіту про суми нарахованої заробітної плати штатна чисельність працівників за період листопад 2014 року на товаристві складала 6 осіб. Згідно даних з Єдиного державного реєстру податкових накладних придбання реалізованих по ланцюгу постачання товарно-ма-теріальних цінностей не зафіксовано. Крім того, основним постачальником ТОВ «Буд Гарант Груп» за певіряємий період було ТОВ «Рефор Трейд». Відповідно до отриманої податкової інформації (вих. № 49/22-4 від 24.02.2015) вчинені ТОВ «Рефор Трейд» господарській операції з реалізації та придбання товарно-матеріальних цінностей не підтверджено; 2) відповідно до отримано від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкової інформації (вих. № 247/26-55-22-07/35481447 від 27.03.2015) встановлено, що остання податкова звітність з ПДВ подана ТОВ «Сібуд» за лютий 2015 року, зустрічну звірку товариства провести неможливо у зв'язку з тим, що стан платника станом на 27.03.2015 - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). За наслідками аналізу звітності з ПДВ за січень 2015 року, яка не вважається податковою декларацією, встановлено факти формування податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту. Також, у податковій інформації зазначено, що згідно з аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару і відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

03.08.2015 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_2 (форми «Р»), яким визначила позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 439 240 грн., в тому числі 959 493 грн. за основним платежем, 479 747 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України скористався процедурою адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 03.08.2015 № НОМЕР_2 шляхом подання скарги до вищестоящого контролюючого органу.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 02.10.2015 № 15113/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 03.08.2015 № НОМЕР_2 було скасовано в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 239 873,75 грн., а в іншій частині залишено без змін.

21.10.2015 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки від 16.07.2015 № 857/26-53-22-05-21/21457519 та у відповідності до рішення ГУ ДФС у м. Києві від 02.10.2015 № 15113/10/26-15-10-05-35 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0003572201 (форми «Р»), яким визначила позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 199 366,25 грн., в тому числі 959 493 грн. за основним платежем, 239 873,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надалі рішенням Державної фіскальної служби України від 04.12.2015 № 25949/6/99-99-10-01-01-25 про результати розгляду скарги вказані податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 № 0003572201 та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 02.10.2015 № 15113/10/26-15-10-05-35 були залишені без змін.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 № 0003572201 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962 та діяв до 01.12.2014, та наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012 та набрав чинності 01.12.2014).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також слідує те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим, у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

Суд встановив, що в листопаді 2014 року ТОВ «Київський республіканський автоцентр», в особі директора ОСОБА_3, уклало письмовий договір про надання клінінгових послуг № 40/14 від 25.11.2014 з ТОВ «Буд Гарант Груп», в особі директора ОСОБА_4 За умовами цього договору виконавець (ТОВ «Буд Гарант Груп») за дорученням замовника (позивача) бере на себе зобов'язання власними силами та засобами надати платні послуги з генерального прибирання будівель та територій прилягаючих до них (далі - послуги) на території ТОВ «Київський республіканський автоцентр» за адресою: Дніпровський район, вул. Павла Усенка, 8, у відповідност з вимогами даного договору, а також згідно переліку та об'ємів робіт, визначених у додатках до цього договору. Виконавець надає послуги власними силами (штатні працівники) або за допомогою субпідрядників. Технічне обладнання, яке використовується для виконання цього договору є власністю виконавця. Витратні матеріали (хімічні засоби), які використовуються виконавцем для надання послуг повинні відповідати вимогам нормативної документації, мати гігієнічний висновок, а засоби, які підлігають сертифікації, повинні мати відповідні сертифікати. Передача та приймання послуг здійснюється та оформлюється актом. Вартість послуг визначена у додатку до даного договору та складається із матеріальних, транспортних і адміністративних витрат, витрат, пов'язаних з оплатою праці та відрахуванням в соціальні фонди, а також амортизації та зносу обладнання, притирального інвентарю і спецодягу.

Відповідно до письмових та усних пояснень представників позивача на виконання вказаного договору ТОВ «Буд Гарант Груп» надало позивачу клінінгові послуги на суму 250 000 грн., в тому числі з мийки поверхонь, генерального прибирання, хімічного очищення, захисту підлоги, прибирання прилягаючої території, обезпилювання. Обсяги наданих послуг, вартість кожної окремої послуги, а також деталізований перелік таких послуг визначено у додатку № 1 до договору № 40/14 від 25.11.2014.

Згідно пояснень представника позивача ОСОБА_3, ТОВ «Буд Гарант Груп» здійснювало виконання робіт з використанням праці 10 чоловік. Роботи виконувалися в середині складського торгівельного та офісного приміщень, а також назовні на прилягаючій території. Працівники ТОВ «Буд Гарант Груп» приїздили на територію ТОВ «Київський республіканський автоцентр» на власному автотранспорті з власним обладнанням та інвентарем. Відомості про заїзд працівників товариства на територію майнового комплексу через пропускний пункт зафіксовані у відповідному журналі.

Необхідність отримання зазначених клінінгових послуг була обумовлена негативними результатами проведеної в жовтні 2013 року Державною екологічною інспекцією у м. Києві планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, результати якої оформлені актом № 04/1603а. Згідно висновків цього акта перевірки встановлено невиконання товариством вимог припису Державної екологічної інспекції у м. Києві від 30.08.2013 № 04/732п.

За фактом встановленого порушення Державна екологічна інспекція у м. Києві застосувала до директора ТОВ «Київський республіканський автоцентр» ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення від 25.10.2013 № 003184 та звернулася із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва про застосування заходів у вигляді тимчасового заборони (зупинення) діяльності ТОВ «Київський республіканський автоцентр».

За результатами розгляду такого позову держекоінспекції Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/14726/13-а винесена постанова від 21.11.2013, згідно якої вирішено тимчасово заборонити (зупинити) діяльність ТОВ «Київський республіканський автоцентр» у зв'язку з порушенням вимог екологічного законодавства.

На підставі цього рішення суду ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2013 у справі № 826/14726/13-а.

З метою усунення порушень правил екологічної безпеки (викликані великою кількістю викидів забруднюючих речовин у зв'язку з експлуатацією автостоянки і СТО) та для закриття виконавчого провадження щодо виконання судового рішення про зупинення діяльності товариства, позивач звернувся до ТОВ «Буд Гарант Груп» за клінінговими послугами.

В якості доказів, що засвідчують правомірність формування ТОВ «Київський республіканський автоцентр» суми податкового кредиту за результатами виконання вказаного договору, позивач надав до матеріалів справи копії таких документів:

- додатку № 1 до договору № 40/14 від 25.11.2014, де наведений перелік послуг, що надаються за договором, та їх вартість. Загальна вартість послуг становить 250 000 грн. (в тому числі 245 000 грн. - собівартість надання послуг та 5 000 грн. - прибуток). Дослідивши текст цього додатку до договору суд встановив, що собівартість наданих послуг (як така, що включає в себе витратні матеріали та хімічні засоби для прибирання, амортизацію притирального інвентарю та обладнання, амортизацію спецодягу, транспортні витрати, витрати на заробітну плату) наведена в загальному порядку без зазначення конкретних числових показників. Перелік конкретних витратних матеріалів (за їх найменуваннями та кількостями), інвентаря та обладнання, використання (експлуатація) яких закладена у вартість послуг, окремо в цьому додатку не вказані;

- рахунку-фактури ТОВ «Буд Гарант Груп» № 3011/14 авд 25.11.2014;

- акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 45 від 27.11.2014, складеного сторонами за результатами надання послуг з «генерального прибирання будівель ти прилягаючої території за адресою: м. Київ, вул. П. Усенко, 8», обсяг наданих послуг - 1 послуга на суму 250 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 41 666,67 грн.);

- платіжних доручень ТОВ «Київський республіканський автоцентр» № 1141 від 28.11.2014 та № 1157 від 02.12.2014 про перерахування на користь ТОВ «Буд Гарант Груп» коштів на загальну суму 250 000 грн. в якості оплати за клінінгові послуги, банківських виписок по особовому рахунку позивача за 28.11.2014 і 02.12.2014;

- оборотно-сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» за листопад і грудень 2014 року.

Додатково на обгрунтування наявної у нього економічної доцільності на укладення договору про надання клінінгових послуг позивач надав суду наступні документи: копію нотаріально посвідченого договору поділу нерухомого майна від 19.06.2015, за умовами якого між ТОВ «Автоекспо» і ТОВ «Київський республіканський автоцентр» було здійснено поділ майнового комплексу, загальною площею 22 949,50 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Усенка Павла, 8. Попередньо майновий комплекс, розташований на чотирьох різних земельних ділянках з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування автопарку, відкритої автостоянки для вантажного автотранспорту та адміністративно-складських приміщень з паливно-мастильним пунктом і автостоянкою, належав сторонам на праві спільної часткової власності на підставі договорів купівлі-подажу від 29.04.2015 та 19.06.2015); витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованих 19.06.2015 та 04.09.2015; фотозображень об'єкті нерухомого майна та відкритих майданчиків; акта перевірки та інших документів, оформлених державною екологічною інспекцією за наслідками виявлення порушення ТОВ «Київський республіканський автоцентр» природоохоронного законодавства; постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2013 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 у справі № 826/14726/13-а по справі за позовом Державної екологічної інспекції у м. Києві до ТОВ «Київський республіканський автоцентр» про тимчасову заборону (зупинення) діяльності.

З метою з'ясування фактичних обставин справи, Окружний адміністративний суд міста Києва судовими повістками від 23.03.2016 та від 13.04.2016 викликав у судові засідання директора ТОВ «Буд Гарант Груп» ОСОБА_4 для дачі пояснень по суті спірних господарських операцій з позивачем, однак конверти з вказаними судовими повістками повернулися до суду не врученими, що унеможливило допитати останнього в якості свідка в даній справі. У зв'язку з цим суд розглядав дану справу в частині спірних фінансово-господарських правовідносин позивача з ТОВ «Буд Гарант Груп» з урахуванням наявних у ній матеріалів.

Крім того, суд встановив укладення між ТОВ «Київський республіканський автоцентр», в особі директора ОСОБА_3, і ТОВ «Сібуд», в особі директора ОСОБА_2, договору поставки № 23122014/1, згідно якого ТОВ «Сібуд» (постачальник) мало передати у власність покупця (позивача) товарно-матеріальні цінності, а ТОВ «Київський республіканський автоцентр» прийняти та оплатити вартість такого товару. Загальна вартість договору визначена сторонами у розмірі 5 506 958,51 грн. (з ПДВ).

Згідно п. 1.2 ст. 1, ст. 5 цього договору право вланості на товарно-матеріальні цінності (далі ТМЦ) і всі ризики втрати, псування або загибелі таких ТМЦ, переходять від продавця до покупця в момент отримання ТМЦ за місцем відвантаження та підписання сторонами видаткової накладної на ТМЦ. ТМЦ поставляються партіями, кількість та об'єм яких узгоджено сторонами. Поставка ТМЦ здійснюється продавцем на склад покупця. Отримання ТМЦ покупцем здійснюється згідно видаткової накладної.

Оплата за ТМЦ здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахуваннякоштв на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.1 ст. 3 даного Договору).

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, а також згідно тексту позову, за фактом передачі товару сторони підписали видаткові накладні від 30.12.2014 та від 31.12.2014 на загальну суму 5 506 958,51 грн., та були виписані податкові накладні на аналогічну суму коштів.

З метою виконання договору поставки, ТОВ «Київський республіканський автоцентр» передало товар на відповідальне зберігання ТОВ «Сібуд» на підставі договору відповідального зберігання № 1123 від 23.12.2014. 31.12.2014 сторони склали акт прийому-передачі товару на відповідальне зберігання, де визначений асортимент та кількість переданих ТМЦ.

Оплату за договором від 23.12.2014 № 23122014/1 ТОВ «Київський республіканський автоцентр» не здійснювало з підстав не надання постачальником всієї необхідної документації на підтвердження якості поставленого товару.

02.10.2015 сторони уклали додаткову угоду до договору поставки від 23.12.2014 № 23122014/1, відповідно до якої ТОВ «Київський республіканський автоцентр» повернуло ТОВ «Сібуд» ТМЦ, передані на відповідальне зберігання згідно акта прийому-передачі товару від 31.12.2014 .

Факт повернення ТМЦ задокументовано видатковими накладними від 02.10.2015. Крім того позивач виписав на адресу ТОВ «Сібуд» податкові накладні на загальну суму 5 506 958,51 грн.

В якості доказів, що засвідчують правомірність формування ТОВ «Київський республіканський автоцентр» суми податкового кредиту за результатами поставки товарів, позивач надав до матеріалів справи копії таких документів:

- додатку № 1 до договору поставки від 23.12.2014 № 23122014/1 - специфікації, згідно якої предметом поставки були автозапчастини (акумулятори, шини та камери гумові, магнітоли, втулки стабілізаторів та ін. в асортименті), всього на загальну суму 5 506 958,51 грн. (в т.ч. ПДВ - 917 826,42 грн.);

- договору відповідального зберігання № 1123 від 23.12.2014, укладеного між позивачем та ТОВ «Сібуд» щодо прийняття останнім ТМЦ на платне відповідальне зберігання за актом приймання-передачі;

- акта прийому-передачі товару на відповідальне зберігання від 31.12.2014, що складений ТОВ «Київський республіканський автоцентр» і ТОВ «Сібуд»до договору № 1123 від 23.12.2014 у м. Житомирі;

- додаткової угоди від 02.10.2015 до до договору поставки від 23.12.2014 № 23122014/1, згідно якої сторони дійшли згоди, що ТМЦ, передані у власність ТОВ «Київський республіканський автоцентр» згідно договору поставки від 23.12.2014 № 23122014/1 підлягають поверненню ТОВ «Сібуд» в повному обсязі. Зокрема, відповідно до п. 3 такої угоди сторони погодились, що у зв'язку зі зміною з 01.09.2015 свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Сібуд», податкові накладні виписує та реєструє ТОВ «Київський республіканський автоцентр»;

- акта приймання-передачі (повернення) товарно-матеральних цінностей від 02.10.2015 за договором поставки від 23.12.2014 № 23122014/1, місце складання акта - місто Житомир;

- видаткових накладних, датованих 02.10.2015 на загальну суму 5 506 958,51 грн. (в т.ч. ПДВ - 917 826,42 грн.), складених ТОВ «Київський республіканський автоцентр» за результатами відвантаження ТОВ «Сібуд» ТМЦ (автозапчастин) відповідно до додаткової угоди від 02.10.2015 до договору поставки

- податкових накладних, датованих 02.10.2015 на загальну суму 5 506 958,51 грн. (в т.ч. ПДВ - 917 826,42 грн.), що виписані ТОВ «Київський республіканський автоцентр» як продавцем на адресу покупця ТОВ «Сібуд» на підставі додаткової угоди від 02.10.2015 до договору поставки від 23.12.2014 № 23122014. Зі змісту видаткових накладних вбачається, що місце складання таких накладних - місто Київ, особою відповідальною за відвантаження ТМЦ значиться ОСОБА_5 Водночас відомості про П.І.Б. та/або посаду особи відповідальної за отримання товарів зі сторони ТОВ «Сібуд» в текстах таких видаткових накладних відсутні. Зі слів представника позивача ОСОБА_3 отримання товарів 02.10.2015 здійснювалося директором ТОВ «Сібуд»;

- наказу ТОВ «Київський республіканський автоцентр» № 46-к про прийняття на роботу від 01.07.2014 щодо прийняття на роботу ОСОБА_5 на посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту;

- довіреності ТОВ «Київський республіканський автоцентр» від 10.07.2014, виданої ОСОБА_5 на право вчинення правочинів та підписання документів від імені товариства;

- оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281 «Товари на складі» за грудень 2014 року та жовтень 2015 року, що містять узагальнені дані без конкретизації господарських операцій з певними контрагентами та/або номенклатурами товарів;

- сертифікатів якості на автотовари (батареї акумуляторні свинцеві стартерні, акумулятори свинцеві).

Допитаний 13.04.2016 в судовому засіданні в якості свідка директор ТОВ «Сібуд» ОСОБА_6 підтвердив факт укладання з ТОВ «Київський республіканський автоцентр» договору поставки від 23.12.2014 № 23122104/1 та знайомства з директором цього товариства ОСОБА_3 На прохання останнього, ТОВ «Сібуд» придбало у ТОВ «Фірма «Діно» автотовари в асортименті (запчастини для автомобілів). Частина з цих товарів була реалізована позивачу на підставі договору від 23.12.2014 № 23122104/1. На момент придбання та реалізації позивачу вказаних ТМЦ, товар знаходився на складі ТОВ «Фірма «Діно» в м. Житомирі, з яким ТОВ «Сібуд» був укладений договір на відповідальне зберігання, та фактично на адресу ТОВ «Київський республіканський автоцентр» не відвантажувався. Підписання видаткових накладних за договором від 23.12.2014 № 23122104/1 з ТОВ «Київський республіканський автоцентр» відбувалося в місті Києві. Кошти від покупця (позивача) за реалізований товар ТОВ «Сібуд» не отримало, у зв'язку з чим у вересні-жовтні 2015 року було ініційовано повернення такого товару ТОВ «Сібуд», який останнім був частково повернутий ТОВ Фірма «Діно».

Додатково на підтвердження свідчень ОСОБА_2 про походження товару позивач надав суду копії договору поставки № 2212014 від 22.04.2014, що був укладений між ТОВ Фірма «Діно» (як постачальником) та ТОВ «Сібуд» (як покупцем) на поставку автотоварів, договору відповідального зберігання № 3012 від 30.12.2014, укладеного між ТОВ Фірма «Діно» та ТОВ «Сібуд» щодо платного відповідального зберігання ТМЦ за адресою складського приміщення, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 50; видаткових накладних ТОВ Фірма «Діно» від 30.12.2014 на поставку товарів на адресу ТОВ «Сібуд» на загальну суму 5 506 958,55 грн. (без ПДВ); роздруківок електронних копій платіжних доручень ТОВ «Сібуд» про перерахування коштів на користь ТОВ Фірма «Діно» за ТМЦ, та прибуткових касових ордерів ТОВ Фірма «Діно». Всі перелічені копії документів були завірені ТОВ «Київський республіканський автоцентр» та не містять відміток ТОВ «Сібуд» про їх справжність.

Дослідивши та проаналізувавши перелічені вище документи позивача суд встановив наступне:

- собівартість клінінгових послуг у розмір 245 000 грн. (що, між тим, включає в себе витратні матеріали та хімічні засоби для прибирання, амортизацію притирального інвентарю та обладнання, амортизацію спецодягу, транспортні витрати, витрати на заробітну плату, та фактично становить 98 відсотків від вартості наданих ТОВ «Буд Гарант Груп» послуг в сумі 250 000 грн.) наведена в додатку № 1 до договору про надання клінінгових послуг в загальному порядку без зазначення конкретних числових показників. Перелік конкретних витратних матеріалів (за їх найменуваннями та кількостю/обсягом), інвентарю, спецодягу та обладнання, використання (експлуатація) яких була закладена у вартість клінінгових послуг, окремо в цьому додатку не вказано. У зв'язку з цим зі змісту додатку № 1 до договору, з урахуванням відсутності в матеріалах справи іншого розрахунку вартості клінінгових послуг, не вбачається за можливо встановити економічну обґрунтованість вартості кожної послуги;

- в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.11.2014 № 45 наведені відомості узагальненого характеру, що не розкривають інформацію про фактичний обсяг виконаних ТОВ «Буд Гарант Груп» робіт (наданих послуг), види та обсяги приведених прибирань, обсяг та кількість використаних витратних матеріалів та інвентарю, задіяного обладнання та трудових ресурсів. При цьому, посилання представника позивача на кількість працівників (10 чоловік), фактично задіяних виконавцем при наданні клінінгових послуг, не підтверджується даними поданої ТОВ «Буд Гарант Груп» звітності по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за звітний період листопад 2014 року (в якому згідно акта перевірки зафіксовано лише штатну чисельність працівників товариства у кількості 6 осіб);

- відсутність в матеріалах справи документального підтвердження факту перебування працівників ТОВ «Буд Гарант Груп» в період з 25.11.2014 по 27.11.2014 на території майнового комплексу та безпосередньо об'єктів позивача, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. П.Усенко, 8 (копії аркушів з відповідних журналів, де зафіксовано в'їзд та виїзд працівників товарисвтва на територію майнового комплексу через пропускний пункт, на які зсилався представник позивача, суду пред'явлені не були);

- відсутність у матеріалах справи документальних доказів ознайомлення працівників ТОВ «Буд Гарант Груп» з інструкціями по техінці безпеки, протипожежній та санітарно-епідемічній безпеці, іншими інструкціями, правилами, що діяли на території позивача протягом листопада 2014 року, як того вимогають положення пп. 3.1.8 п. 3.1 та пп. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 договору про надання клінінгових послуг;

- відсутність в матеріалах справи документальних доказів руху активів (ТМЦ) та грошових зобов'язань між ТОВ «Київський республіканський автоцентр» і ТОВ «Сібуд», зокрема: доказів передання ТОВ «Сібуд» у власність позивача (відвантаження) товарів за договором поставки від 23.12.2014 № 23122014/1, оскільки оригінали та/або засвідчені копії видаткових накладних ТОВ «Сібуд» від 30.12.2014 та від 31.12.2014 представники позивача суду не пред'явили та пояснень про причини відсутності таких документів до суду не надали. Стосовно посилань позивача на факт укладення з ТОВ «Сібуд» договору відповідального зберігання від 23.12.2014 № 1123, то суд зазначає, що, по-перше, останній був укладений поза узгодженим сторонами договору від 23.12.2014 № 23122014/1 порядком поставки товарів (поставка на склад покупця згідно п. 5.3 ст. 5 такого договору) та без внесення змін та доповнень до договору поставки, як то передбачено п. 11.3 ст. 11 такого договору; по-друге, документальних доказів фінансування такого договору відповідального зберігання від 23.12.2014 № 1123 та оформлення інших первинних документів за результатами наданих послуг окрім актів прийому-передачі товару на відповідальне зберігання/повернення ТМЦ за договором поставки позивач до суду не надав. Документальні докази відображення у податковій звітності та в документах бухгалтерського обліку результатів господарських операцій за договором відповідального зберігання позивач суду також не пред'явив .

Між тим, з текстів акта перевірки та заперечень ТОВ «Київський республіканський автоцентр» від 29.07.2015 № 320 на висновки такого акта від 16.07.2015 № 857/26-53-22-05-21/21457519 не вбачається, що вказані договір відповідального зберігання від 23.12.2014 № 1123 та акт прийому-передачі товару на відповідальне зберігання від 31.12.2014 надавалися позивачем контролюючому органу для врахування при здійсненні документальної перевірки. В силу приписів норми п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку про відсутність таких документів у позивача на момент формування показників податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Сібуд» відповідно складання податкової звітності за звітний період груднь 2014 року.

Також матеріали справи не містять документів листування між позивачем і ТОВ «Сібуд» з питань виникнення у сторін претензій та зауважень в ході виконання договору поставки (зокрема, щодо ненадання всіх необхідних документів для підтвердження якості товарів, своєчасного здійснення оплати товару).

Оцінюючи значимість наданих позивачем документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентами, суд в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, звертає увагу також на наступні правові позиції Вищого адміністративного суду України. Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 № К-25801/08 зазначив, що, згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає Вищий адміністративний суд України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів. Умовою достовірності доказів, як вбачається із зазначеного рішення, щодо придбання (послуг/товарів), вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу (операцій, товарів, робіт, послуг ).

В своїх інших ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14 суд касаційної інстанції вказує на те, що: «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Виходячи з вищенаведених правових позицій Вищого адміністративного суду України, та встановлених у справі обставин Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює первинні документи (зокрема, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.11.20214 № 45, акт прийому-передачі товару на відповідальне зберігання від 31.12.2014, акт приймання-передачі (повернення) товарно-матеріальних цінностей від 02.10.2015 за договором постави № 23122014/1 від 23.12.2014, видаткові та податкові накладні ТОВ «Київський республіканський автоцентр» від 02.10.2015 у зв'язку з поверненням ТМЦ згідно додаткової угоди від 02.10.2015 до договором поставки № 23122014/1 від 23.12.2014), як такі, що не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій.

Що ж до свідчень директора ТОВ «Сібуд» ОСОБА_2 про походження реалізованого на користь позивача товару та достовірність відомостей у наданих до матеріалів справи документах по господарським операціям ТОВ «Сібуд» з ТОВ «Фірма Діно», то суд відноситься до них критично у зв'язку з наступним.

Згідно наданих позивачем копій видаткових накладних від 30.12.2014 № РН 143 і № РН 142 ТОВ «Фірма Діно» передало ТОВ «Сібуд» ТМЦ (автозапчастини) на загальну суму 5 506 958,55 грн. без нарахування ПДВ. Дані видаткові накладні від імені постачальника підписані директором ОСОБА_7

При цьому, матеріали справи не містять документальних доказів, а актом перевірки не підтверджено, факт придбання та декларування ТОВ «Сібуд» в період грудень 2014 року ТМЦ аналогічних, тим, що були реалізовані на користь позивача.

Також, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в період виникнення спірних правовідносин одним із засновників та керівником ТОВ «Фірма «Діно» являвся ОСОБА_2 (50% від статутного фонду товариства), а починаючи з 20.02.2015 керівником товариства значиться ОСОБА_7, засновниками - ОСОБА_2 і ОСОБА_8

Тобто, станом на 30.12.2014 повноваження на підписання вказаних видаткових накладних від імені ТОВ «Фірма «Діно» в якості його керівника мав ОСОБА_2, який на той час одночасно перебував на посаді директора ТОВ «Сібуд» та являвся одноосібним засновником названого товариства. Наведене, на думку суду, свідчить про те, що у відповідності до терміну, наведеного в пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ТОВ «Фірма «Діно» та ТОВ «Сібуд» підпадають під визначення пов'язаних осіб, та відповідно видаткові накладні ТОВ «Фірма «Діно» від 30.12.2014 по ланцюгу постаячання були складені за відсутності фату реального відчуження ТМЦ.

Таким чином, з урахуванням наведених обставин достовірність свідчень ОСОБА_2 по суті фінансово-господарських операцій з позивачем спростовується матеріалами справи.

Враховуючи вище наведене та наявні у справі матеріали, суд погоджується з висновками контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за звітні періоди листопад і грудень 2014 року на суму податку на додану вартість у розмірі 959 493 грн. по господарських операціях з ТОВ «Буд Гарант Груп» і ТОВ «Сібуд», та відповідно вважає їх обґрунтованими та правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2015 № 0003572201.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, пояснення свідка, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги .

Суддя К.М. Кобилянський