Ухвала

від 23.06.2016 по справі 2а-9493/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року м. Київ К/800/10441/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Лосєва А.М., Олендера І.Я.,

при секретарі судового засідання Савченко А.А.,

за участю представника позивача Гучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 по справі № 2а-9493/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І. Фінанс"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством до суду заявлений позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції від 11.05.2012 № 0001882230, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 108 667,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Контакт Інвест" за грудень 2011 року, за підсумками якої складено акт від 19.04.2012 №180/22-30/35649480 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

У ході вказаної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем ст. 203 , ст. 215 , ст. 216 , ст. 228 , ст. 236 Цивільного кодексу України , згідно з якими правочини здійснені між ТОВ "К.І.Фінанс" та контрагентом ТОВ "Контакт-Інвест" за грудень 2011 року є недійсними з моменту вчинення, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 , п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 , п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України , у результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 108 666,67 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що нарахування податкових зобов'язань по договору про спільну діяльність між ТОВ "Контакт-Інвест" та Державною установою "Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" за договорами оренди та виконання робіт є порушенням чинного податкового законодавства, оскільки нарахування таких зобов'язань повинно здійснюватись ТОВ "Контакт-Інвест" - виконавцем за вказаними договороами, а не по договору про спільну діяльність, який є самостійним платником ПДВ та не набув жодних прав та обов'язків за вказаними договорами.

Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги Товариства дійшов висновку, що ТОВ "Контакт-Інвест" як учасник простого товариства, при укладенні договорів з позивачем діяв від свого імені як уповноважений учасник простого товариства та в його (простого товариства) інтересах.

Так судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору про спільну діяльність (далі ДСД) від 18.04.2006 між Державною установою "Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" та ТОВ "Контакт-Інвест", стосовно якого 12.03.2007 відповідачем видано свідоцтво № 10027584 про реєстрацію платника ПДВ з індивідуальним податковим номером 578437786 , сторони дійшли згоди об'єднати свої вклади з метою будівництва спільними зусиллями комплексу з об'єктами медичного, громадського, соціально-побутового та житлового призначення у місті Києві.

Також судами встановлено, що між позивачем та ТОВ "Контакт-Інвест" укладено договір суборенди від 01.04.2008 № 100/08 нежитлового приміщення, за умовами якого ТОВ "Контакт-Інвест" зобов'язалось передати, а позивач - прийняти у тимчасове користування за плату нежитлове приміщення площею 15 кв.м.

Також між позивачем та ТОВ "Контакт-Інвест" укладено договір 30.12.2011 № 3012 на виконання робіт, за умовами якого ТОВ "Контакт-Інвест" прийняло на себе зобов'язання виконати роботи з технічного обстеження будівель, розташованих у м. Києві. Згідно з п. 1.2 розділу 1 вказаного договору, позивач є генеральним проектувальником об'єкту на підставі договору підряду, укладеного з Державною установою "Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України", а ТОВ "Контакт-Інвест" залучається в якості субпідрядника.

За вказаними договорами, які були укладені ТОВ "Контакт-Інвест", податкові зобов'язання були нараховані ДСД між Державною установою "Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" та ТОВ "Контакт-Інвест".

Проте, Державна податкова інспекція вважає, що оскільки вказані договори були укладені саме ТОВ "Контакт-Інвест", то, відповідно, саме ТОВ "Контакт-Інвест" і повинен нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ, натомість нарахування здійснено іншим платником ПДВ - ДСД між Державною установою "Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" та ТОВ "Контакт-Інвест". Таким чином контролюючий орган дійшов висновку, що правочини укладені позивачем з ТОВ "Контакт-Інвест" є недійсними та не породжують правових наслідків, зокрема і щодо віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Так, відповідно до ст. 1132 Цивільного кодексу України , за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ст. 1135 Цивільного кодексу України , під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

Отже, сам по собі договір простого товариства не має статусу юридичної особи, а в його інтересах діють учасники простого товариства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що, договір простого товариства не має статусу юридичної особи, а в його інтересах від свого імені діє уповноважений учасник простого товариства - ТОВ "Контакт-Інвест", а отже висновок, що саме ТОВ "Контакт-Інвест" має нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ є помилковим, адже договір укладено саме і інтересах простого товариства.

Крім того, те, що ТОВ "Контакт-Інвест" діяло саме в інтересах спільної діяльності, підтверджується також і тим, що в розділах реквізити сторін вказаних договорів зазначено саме свідоцтво платника ПДВ № 10027584 та індивідуальний податковий номер 578437786, які належить платнику ПДВ за договором про спільну діяльність від 18.04.2006 між ТОВ "Контакт-Інвест" та Державною установою "Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України".

За викладених обставин переглянуте судове рішення апеляційної інстанції у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 по справі № 2а-9493/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді А.М. Лосєв

І.Я. Олендер