Постанова

від 22.06.2016 по справі 920/746/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2016 р. Справа №920/746/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

прокурора - Горгуль Н.В., посвідчення №036152 від 28.10.2015 року;

позивача - ОСОБА_1, витяг АГ №773905 - засновник; ОСОБА_2, за дорученням №1-Д від 11.01.2016 року;

третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, посвідчення №1 від 12.11.2015 року;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області, м.Суми, (вх.№791С/1-40) на рішення господарського суду Сумської області від 06.08.2015 року у справі №920/746/16,

за позовом Фермерського господарства «Спас-2007», с. Куянівка, Білопільський район, Сумська область,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Куянівська сільська рада, с.Куянівка, Білопільський район, Сумська область,

до Головного управління Держземагенства в Сумській області, м. Суми,

про визнання договору оренди земель поновленим ,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.08.2015 року по справі №920/746/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зайцева І.В., суддя Рунова В.В., суддя Заєць С.В.) позов задоволено повністю.

Визнано поновленим договір оренди земель державної власності сільського господарського призначення площею 88,127 га (72,7845 га ріллі та 15,3428 га) на території Куянівської сільської ради, укладений 16.03.2010 року, зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 30.03.2010 року за №041062600714, з урахуванням договору про заміну сторони у договорі оренди земель державної власності сільського господарського призначення від 13.03.2015 року, укладеного між Білопільською районною державною адміністрацією та Головним управлінням Держземагенства у Сумській області, згідно з яким Головне управління Держземагенства у Сумській області набуло статусу орендодавця, на той же самий строк і на тих самих умовах, які передбачені в договорі.

Заступник прокурор Сумської області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 06.08.2015 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому, апелянт просить суд стягнути з відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про те, що відповідачем порушене переважне право ФГ «Спас-2007» на поновлення договору оренди земельної ділянки відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки в порушення процедури, передбаченої вказаними нормами земельного законодавства, до листів-повідомлень від 03.02.2015 року, 24.02.2015 року про намір скористатись своїм переважним правом на продовження договору не долучено проектів додаткових угод, тобто не визначено істотних умов на яких позивач бажає укласти таких договір. Не погоджується скаржник із висновками місцевого господарського суду про те, що проекти відповідних угод направлялись одночасно з листами, оскільки позивач належних доказів, які б це підтверджували не надав, а надані до суду листи від 03.02.2015 року, 24.02.2015 року не містять у своєму змісті жодних додатків.

Апелянт вказує, що на листи, які направлялись позивачем відповідачем надавалась відповідь, зокрема, від 25.02.2015 року, 19.03.2015 року, 04.04.2015 року про відсутність підстав для поновлення договору, однак, суд першої інстанції на такі докази уваги не звернув.

Скаржник наполягає на тому, що позивачем було порушено передбачений чинним законодавством порядок направлений на поновлення договорів оренди.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області прийнято до провадження та призначено до розгляду.

15.03.2016 року від Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги (вх.№2899), в яких зазначає, що оскільки є підтверджуючі факти щодо отримання листів ФГ «Спас-2007» та має місце ігнорування листів Управління, позиція позивача є необґрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству, у зв'язку з чим просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 06.08.2015 року і прийняти нове судове рішення про відмову в задоволені позовних вимог. Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області просить розглядати справу буз їх участі.

Позивач 01.04.2016 року надав до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3516), в якому вказує, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Куянівська сільська рада Білопільського району Сумської області також надала письмові пояснення по справі (вх.№3517 від 01.04.2016 року), в яких просить рішення господарського суду Сумської області від 06.08.2015 року по справі №920/746/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою суду від 05.04.2016 року для забезпечення повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, а також наданням можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду розгляд справи було відкладено.

18.04.2016 року апелянт надав до суду додаткові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі (вх.№4142), в яких зазначає, що судом першої інстанції визнано поновленим договір оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення на строк та умовах, які були у первісному договорі від 16.03.2010 року тобто зі строком дії на 5 років, нормативно-грошовою оцінкою 883933,87 грн. орендною ставкою 13259,01 грн. При цьому фактична сплата позивачем орендної плати за мінімальними ставками, передбаченими Податковим кодексом України, у розмірі 3% від дійсної нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а не згідно х умовами договору, не спростовує наявність у визнаному поновленим договорі істотних умов, які є економічно невигідними для держави. До того ж орендодавець при дотриманні орендарем процедури продовження договору передбаченої ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» мав можливість запропонувати підвищення відповідної орендної ставки більше 3%, яка, є мінімальною, та у разі відмови -передати земельну ділянку на більш вигідних умовах іншому орендарю.

Також апелянт зазначає, що на час звернення позивача до суду, Головне управління Держземагенства в Сумській області не було належним відповідачем у справі, оскільки припинило виконувати повноваження з розпорядження землями державної власності, у тому числі щодо укладення, поновлення договорів оренди земель державної власності.

Представник позивача 18.04.2016 року надав до суду заперечення на апеляційну скаргу (вх.№4167), в яких зазначає, що ним були виконанні імперативні приписи чинного законодавства України, а саме направлення у встановлені строки листа-клопотання щодо поновлення договору оренди землі з додатком до якого був проект додаткової угоди в 2-х примірниках. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються скаржником. Позивач наполягає на тому, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а в матеріалах справи наявні докази у підтвердження факту належного виконання умов договору оренди земельної ділянки та дотримання визначеного Законом порядку направленого на пролонгацію договору, а відповідачем та апелянтом не надано належних та допустимих доказів у підтвердження доводів, які викладені у скарзі.

Ухвалою суду від 19.04.2016 року розгляд апеляційної скарги було відкладено з метою надання сторонами документів по справі.

12.05.2016 року від позивача, Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та прокуратури Сумської області надійшли додаткові письмові пояснення по справі (вх.№4851, вх.№5033, вх.№5204), які долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26.05.2016 року розгляд справи було відкладено на іншу дату з метою забезпечення повного, всебічного, об'єктивного розгляду скарги та дотримання принципів судочинства.

Представник відповідача у судове засідання 22.06.2016 року не з'явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що відповідач просив розглядати справу за його відсутності та його явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 22.06.2016 року скаржник підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з урахуванням доповнень та письмових пояснень до неї у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представники позивача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Куянівської сільської ради, проти доводів та вимог апелянта заперечували з підстав викладених у відзиві та додаткових письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, письмових доповненнях та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників процесу, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

У відповідності до ст. 1 , ч. 1 ст. 2 Закону України Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 3, ч. 4 ст. 4, ч. 1, п. «в» ч. 2 ст. 5, ч. 1, ч. 5 ст. 6 вказаного Закону об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарями земельних ділянок можуть бути: громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 16.03.2010 року Фермерське господарство «Спас-2007» (орендар, позивач у справі) уклало з Білопільською районною державною адміністрацією в Сумській області договір оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 88,127 га (72,7845 га ріллі та 15,3428 га) на території Куянівської сільської ради строком на 5 років з 30.03.2010 року по 30.03.2015 року. Вказаний договір зареєстровано у Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 30.03.2010 року за №041062600714.

Відповідно до вказаного договору оренди Білопільська районна державна адміністрація передала Фермерському господарству земельну ділянку кадастровий №5920684900:03:001:0558 площею 88,1273 га, яка розташована на території Куянівської сільської ради, Білопільського району, Сумської області.

Факт передачі земельної ділянки в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 16.03.2010 року.

Відповідно до п. 8 договору, договір укладено на 5 років з 30.03.2010 року по 30.03.2015 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію.

Згідно п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі та розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки, що становить 13259,01 грн. за рік.

У п. 14 договору сторони передбачили, що земельна ділянка передається в оренду: (мета використання) для ведення сільськогосподарського виробництва.

13.03.2015 згідно договору про заміну сторони у договорі оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення Білопільська райдержадміністрація, як «Орендодавець» була замінена на Головне управління Держземагенства у Сумській області (відповідач у справі).

У зв'язку з закінченням встановленого договором терміну, на який було укладено договір оренди (по 30.03.2015 року), на виконання п. 8 договору оренди, позивач у листопаді 2014 року звернувся до відповідача з клопотанням про продовження вищезазначеного договору оренди (лист №29 від 18.11.2014). Проте, як зазначає позивач, відповіді він не отримав.

03.02.2015 листом-повідомленням за вих.№3 від 03.02.2015 року Фермерське господарство «Спас-2007» повідомило Головне управління Держземагенства в Сумській області про свій намір продовжити строк дії договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 88,1273 га на території Куянівської сільської ради, зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 30.03.2010 року за №041062600714. Зазначений лист-повідомлення отриманий адресатом того ж дня. Як вказує позивач, додатком до зазначеного листа-повідомлення був проект додаткової угоди до вищезазначеного договору оренди.

24.02.2015 року Фермерське господарство «Спас-2007» повторно звернулось до відповідача з листом №5 від 24.02.2015, в якому клопотало про видачу наказу про поновлення вищезазначеного договору оренди. Позивач також вказує, що він знову разом з листом направив проект додаткової угоди.

Не отримавши відповіді на свої звернення Фермерське господарство «Спас-2007» 20.03.2015 року втретє звернулося з листом №8 від 20.03.2015 року до відповідача з аналогічним клопотанням і наполягає на тому, що ним було додано проект додаткової угоди.

Позивач зазначає, що 07.04.2015 голова Фермерського господарства «Спас-2007» ОСОБА_1 та головний бухгалтер звернулись за роз'ясненнями до відповідача, посадові особи якого зазначили, що, начебто, листом №0-816/21-15 від 04.04.2015 року (реквізити озвучені посадовими особами відповідача без надання можливості ознайомитись зі змістом листа) фермерське господарство було повідомлене про неподання господарством всупереч вимог закону проекту додаткової угоди до договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення.

11.03.2015 року рішенням Білопільської районної ради затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що планується для поновлення договору оренди на земельну ділянку з ФГ «Спас - 2007» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куянівської сільської ради загальною площею 88,1273 га, нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2014 року - 1983671,15 грн.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Закон України «Про оренду землі» є спеціальним законом переважно перед іншими законодавчими актами, що регулюють земельні правовідносини в Україні, а отже цей Закон підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, що склались між сторонами.

Частинами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Верховний суд України у справі №6-219цс14 від 25.02.2015 року висловив правову позицію про те, що ст. 33 Закону України «Про оренду землі» об'єднує два випадки пролонгації договору оренди. Зокрема у ч.1 ст. 33 цього закону передбачено, що до закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (ч.ч. 2-5 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі»), а саме сукупності певних умов - повідомлення орендаря про намір продовжити дію договору, відсутність заперечень з боку орендодавця та укладення додаткової угоди.

Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Позивачем - ФГ «Спас-2007», свої вимоги про визнання договору оренди землі поновленим обґрунтовані тим, що заперечень від орендодавця щодо поновлення договору оренди землі не було, він продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі за відсутності заперечень зі сторони орендодавця, а відповідно до п. 8 договору оренди землі від 16.03.2010 року (державна реєстрація від 30.03.2010 року № 041062600714) по закінченні строку договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк і у цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання пролонгації договору на новий строк не пізніше, ніж за тридцять днів до закінчення строку цього договору, що й було вчинено.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивач - ФГ «Спас-2007», скористалося переважним правом на поновлення договору оренди землі, а саме: у строк не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору до 30.03.2015 року неодноразово, а саме: 18.11.2014 року, 03.02.2015 року, 24.02.2015 року, 20.03.2015 року повідомляв орендодавця - Головне управління Держземагенства в Сумській області про намір укласти договір оренди землі на новий строк, про що свідчать копії відповідних листів наявних у матеріалах справи.

Відповідач заперечуючи проти позиції позивача зазначає, що ним надсилалися відповіді на вищезазначені звернення, а саме: листами від 25.02.2015 року та 19.03.2015 року, в яких Головне управління Держземагенства у Сумській області повідомило ФГ «Спас-2007» про відсутність правових підстав щодо поновлення зазначеного договору оренди, оскільки до його листів не додано проекту додаткових угод та відсутня інформація щодо проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів у підтвердження надсилання вищезазначених листів на адресу позивача.

Крім того, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи містять копії листів, однак чітко встановити їх реквізити не вбачається можливим. При дослідженні змісту зазначених листів Головного управління Держземагенства у Сумській області від 25.02.2015 року, 19.03.2015 року можливо стверджувати, що в розумінні п. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» вони не є рішеннями орендодавця про відмову в поновлені договору оренди, оскільки в зазначених листах Головне управління Держземагенства в Сумській області лише роз'яснило орендарю діюче законодавство та вказало на недоліки.

Колегією суддів встановлено, що позивач на даний час продовжує фактично користуватися земельною ділянкою. Із довідки, виданої виконкомом Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 08.05.2015 року №321 вбачається, що ФГ «Спас-2007» обробляє на території Куянівської сільської ради земельну ділянку, загальною площею 88,1273 га, з них 72,7845 га ріллі та 15,6428 га сіножаті. Заборгованості по орендній платі за період оренди земельної ділянки станом на 08.05.2015 року перед сільською радою не має.

Також, колегія суддів приймає до уваги той факт, що 08.04.2015 року позивачем на адресу Головного управління Держземагенства було направлено лист-повідомлення №15 (отримано у той же день), до якого в якості додатку додано і про це вказано в листі проект додаткової угоди до договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення та внесення змін до нього.

Так, 11.03.2015 року рішенням Білопільської районної ради затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що планується для поновлення договору оренди на земельну ділянку з ФГ «Спас-2007» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куянівської сільської ради загальною площею 88,1273 га, нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2014 року - 1983671,15 грн.

Надаючи проект додаткової угоди, позивач передбачив обставини затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та надавав пропозицію по сплаті орендних платежів за ставками з урахуванням нової нормативно-грошової оцінки. Отже, твердження апелянта по економічній невигідності та по сплаті за невірними ставками, спростовується матеріалами справи.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст.152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст.16 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивач (орендар) належно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору на його продовження.

Таким чином, суд першої інстанції з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що вимоги про визнання договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення від 16.03.2010 року, укладеного між ФГ «спас-2007» та Білопільською районною державною адміністрацією в Сумській області, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Білопільському районі Сумської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.03.2010 року за №041062600714, з урахуванням договору про заміну сторони у договорі оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення від 13.03.2015 року, укладеним між Білопільською районною державною адміністрацією та Головним управлінням Держземагенства у Сумській області, згідно з яким Головне управління Держземагенства у Сумській області набуло статусу орендодавця, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, є обґрунтованими відповідно до положень ч.ч. 6, 7, 8, 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ст.764 Цивільного кодексу України.

Щодо тверджень апелянта, що на час звернення позивача до суду, Головне управління Держземагенства в Сумській області не було належним відповідачем у справі, оскільки припинило виконувати повноваження з розпорядження землями державної власності, у тому числі щодо укладення, поновлення договорів оренди земель державної власності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів реорганізовуються шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Також установлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 року №294-р «Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру передано функції і повноваження Державного агентства земельних ресурсів, що припиняється.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року №6 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, відповідно до п.п. 13 п. 4 якого Головне управління здійснює розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Сумської області.

Держгеокадастром 15.05.2015 року видано наказ №69 у п.1 розпорядчої частини якого зазначено наступне: «Погодитися з пропозицією Головного управління Держземагенства у Сумській області щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Головне управління Держгеокадастру у Сумській області наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року №6 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру у Сумській області» функцій і повноважень Головного управління Держземагенства у Сумській області, що припиняється».

У той час, стверджувати, що у відповідача по даній справі - Головного управління Держземагенства в Сумській області, відбирались повноваження підстав не має. Станом на день розгляду справи відповідач - Головного управління Держземагенства в Сумській області не ліквідоване, а отже твердження апелянта, що відповідач є неналежним - передчасне.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином обставини справи і докази на їх підтвердження щодо наявності правових підстав для поновлення договору оренди.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Заступника прокурора Сумської області не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 06.08.2015 року по справі №920/746/15 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 06.08.2015 року по справі №920/746/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 24 червня 2015 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.