Рішення

від 16.06.2016 по справі 904/2698/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.16р. Справа № 904/2698/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Геліос", (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб", (м. Нікополь, Дніпропетровська область)

про стягнення 507 375,34 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 12/04-16 від 12.04.16р)

ОСОБА_3 - директор (наказ № 5-к від 06.09.11р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виобничо-комерційна фірма "Геліос" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" (далі-відповідач) про стягнення 466 352,25 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 418 796,19 грн. - основний борг, 5 197,96 грн. - інфляційні втрати, 2 703,66 грн. - 3% річних, 39 654,44 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № т 20140126 від 26.08.2014р. в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Представником позивача було подано до канцелярії суду заяву № 27/04-16 від 27.04.16р., в якій на виконання ухвали суду просить приєднати до матеріалів справи копії документів.

Відповідач в судове засідання не з'явився, але 27.04.16р. подав до канцелярії суду клопотання № 682 від 26.04.16р. в якому зазначається, що для представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" 05 травня буде неробочим днем, у зв'язку з чим просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

30 травня 2016 року представником позивача надано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначає, що на момент подачі цієї заяви відповідач не розрахувався з позивачем. Оскільки основний борг за проданий та отриманий товар у сумі 418 796,19 не сплачено, позивач змінює розмір позовних вимог в частині нарахування відповідачеві пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочку виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару, а саме:

- 18 993,41 грн. - інфляційних втрат;

- 4 665,70 грн. - 3% річних;

- 64 920, 04 грн. - пені.

06 червня 2016 року представником відповідача надано до канцелярії суду відзив на позовну заяву № 927 від 06.06.16р., в якому зазначається, що позивач вимагає сплати товару зазначеного у видатковій накладній, а саме: Плоский циліндричний мотор редуктор РО А02 І_Т-КК 4,24 80М4В05-А-В-С ТЕРМ МЗ та Циліндричний мотор-редуктор РРООЄ С1290.6.48 9054А05-А-В-С ТЕРМ М2. Проте товару з такою назвою та вартістю, визначеною в накладній, не визначено жодною специфікацією, яку позивач додав до позову. Оскільки, специфікація, за якою б постачався такий товар позивачем не надана, то у відповідача відсутні зобов'язання щодо сплати товару в певний строк.

Також відповідач зазначає, що позивач не має правових підстав нараховувати пеню на вартість товару, поставленого за накладною № 153 від 17.12.2015р., так як вважає, що умови договору не розповсюджуються на товар поставлений за накладною № 153, оскільки постачання такого товару не було узгоджене жодною специфікацією до договору, у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

07 червня 2016 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Геліос" в судовому засіданні усно заявлено клопотання про продовження строку розгляду спору по справі № 904/2698/16 по 16.06.16р. включно. Однак, письмового клопотання представником позивача до суду не надано.

Ухвалою господарського суду від 07.06.16р. було продовжено строк вирішення спору по справі № 904/2698/16 з 14.06.16р. по 16.06.16р. включно.

В судовому засіданні, що відбулось 07.06.16р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 16.06.16р. о 11:15 год.

14 червня 2016 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Геліос" надано до суду заперечення на відзив на позовну заяву № 14/06-1 від 14.06.16р., яким зазначає, що під час прийняття товару ніяких актів про невідповідність товару в частині номенклатури (сортименту, асортименту), якості, кількості або іншим визначеним у договорі або специфікаціях до договору характеристикам продукції складено не було. Відповідач жодним чином не повідомив позивача про будь-які дефекти або невідповідності поставленої продукції. Позивач посилається на те, що ним було складено та направлено а адресу відповідача договірні листи за вих. № 15/02-2 від 15.02.16р., за вих. № 12/02-1 від 12.02.16р., та претензію за вих. № 26/02-1 від 26.02.16р., відповідей на зазначені листи та претензію до позивача не надходило. У зв'язку з цим, обов'язок відповідача здійснити оплату товару виник після спливу строку, встановленого договором.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулось до господарського суду та знаходиться в матеріалах справи.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Геліос», як постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Тьюб», як покупець, було укладено договір № Т 20140126 від 26.08.2014р.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і строки поставки товару зазначені у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається у гривнях та зазначена у специфікаціях до цього договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлено Податковим кодексом України.

Товар передається постачальником покупцеві згідно підписаному сторонами товаросупровідному документу з відміткою покупця о прийманні товару (п. 3.8 договору).

Пунктом 3.9 договору встановлено, що датою поставки товару та датою переходу права власності є дата підписання сторонами акту приймання-передачі або дата, зазначена покупцем на товарно-транспортній накладній при прийманні товару.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника у порядку та строки, передбачені відповідною специфікацією.

Договір вступає в силу з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31.12.15р., а в частині не виконаних зобов'язань за договором - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 10.1. договору).

Додатком до договору між сторонами було укладено специфікацію № 9 від 30.10.14р., в якій визначено кількість товару, його найменування, якісні властивості, вартість (а.с. 18).

У відповідності до п. 6 специфікації, строк поставки товару протягом 60-ти календарних днів з дати підписання специфікації. Оплата за товар здійснюється протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки товару. Даний додаток є невід'ємною частиною договору № Т 20140126 від 26.08.2014 року.

На виконання умов договору та специфікації № 9 позивач поставив відповідачу, а останній отримав у власність товар на загальну суму 603 780,00 грн.

Факт отримання товару підтверджується наступними видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи:

- видаткова накладна № 45 від 27.04.15р. на загальну суму 86 582,40 грн.;

- видаткова накладна № 70 від 17.07.15р. на загальну суму 83 798,40 грн.;

- видаткова накладна № 83 від 05.08.15р. на загальну суму 82 336,80 грн.;

- видаткова накладна № 85 від 20.08.15р. на загальну суму 85 782,00 грн.

За вищезазначеними видатковими накладними оплата здійснена відповідачем у повному обсязі.

- видаткова накладна № 120 від 23.10.15р. на загальну суму 265 280,40 грн.;

Оплата за цією видатковою накладною здійснена частково, у розмірі 125 425,60, тобто сума боргу за даною поставкою складає у загальному розмірі 139 854,80 грн.

Станом на день подання позову борг за поставкою товару від 23.10.15р. становить 139 854,80 грн.

Додатком до договору між сторонами було укладено специфікацію № 12/20140126 від 21.08.15р., в якій визначено кількість товару, його найменування, якісні властивості, вартість (а.с. 19).

Згідно п.п. 1,2 специфікації, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки товару і надання рахунку.

У відповідності п.п. 3, 4, 5, 6 специфікації, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару і надання рахунку.

Також, на виконання умов договору та специфікації № 12/20140126 позивач поставив відповідачу, а останній отримав у власність товар на загальну суму 379 460,35 грн.

Факт отримання товару підтверджується наступними видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи:

- видаткова накладна № 91 від 03.09.15р. на загальну суму 44 346,60 грн.;

- видаткова накладна № 94 від 11.09.15р. на загальну суму 56 172,36 грн.;

За вищезазначеними видатковими накладними оплата здійснена відповідачем у повному обсязі.

- видаткова накладна № 153 від 17.12.15р. на загальну суму 278 941,39 грн.;

Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором та специфікацією № 12/20140126 не здійснив розрахунок за цією видатковою накладною, тобто сума боргу за даною поставкою складає у загальному розмірі 278 941,39 грн.

Станом на день подання позову борг за поставкою товару від 17.12.15р. становить 278 941,39 грн.

Виходячи з наведеного, позивач стверджує, що відповідач належним чином не виконав обов’язок, покладений на нього умовами договору та специфікаціями, не здійснив розрахунок в повному обсязі та в строки, передбачені договором та специфікаціями.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає у загальному розмірі 418 796,19 грн.

15 лютого 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виобничо-комерційна фірма "Геліос" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" договірний лист № 15/02-2 від 15.02.16р., в якому зазначено, що відповідно до договору та специфікації № 9 від 30.10.14р. строк оплати витік 21.12.2015 року, у зв'язку з чим просить терміново сплатити грошову суму за поставлений товар у загальному розмірі 139 854,80 грн. (а.с. 52).

Також, 15 лютого 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виобничо-комерційна фірма "Геліос" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" договірний лист № 12/02-1 від 12.02.16р., в якому зазначено, що відповідно до договору та специфікації № 12/201401126 від 21.08.15р. строк оплати витікає 15.02.2016 року, у зв'язку з чим просить своєчасно сплатити грошову суму за поставлений товар у загальному розмірі 278 941,39 грн. (а.с. 53).

Однак, відповіді на договірні листи № 15/02-2 від 15.02.16р. та № 12/02-1 від 12.02.16р. відповідач так і не надав.

26 лютого 2016 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 26/02-1 від 26.02.16р. про термінову та в найкоротші строки сплату заборгованості у загальному розмірі 418 796,19 грн. ( а.с. 56-57).

Однак, відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, розрахунків не провів, тобто, заборгованість залишилась непогашеною.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у загальному розмірі 418 796,19 грн.

Доказів виконання по оплаті на загальну суму 418 796,19 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 6 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 418 796,19 грн.

Відповідно до п. 7.5. договору поставки, у разі несвоєчасного здійснення розрахунків за договором покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі п. 7.5. договору поставки, а також з урахуванням збільшення, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 64 920,04 грн., згідно розрахунку (а.с. 87-89).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Вимоги щодо стягнення пені в сумі 64 920,04 грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Згідно вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 вказаного закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони при укладенні спірного договору не досягли згоди відносно відповідальності за невиконання, в даному випадку, конкретного розміру пені, адже розмір пені не більше подвійної облікової ставки НБУ це і 0,1 ставки НБУ і 1,9 ставки НБУ.

Крім того, позивач усно в судовому засіданні заявив та погодився не стягувати з відповідача пеню з урахуванням збільшення у сумі 64 920,04 грн.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для стягнення суми пені.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 4 665,70 грн. та інфляційні втрати у сумі 18 993,41 грн., згідно розрахунку (а.с. 87-89).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становить менше одиниці (тобто мала місце дефіляція).

З огляду на викладене вимоги позивача щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 2 696,82 грн. та інфляційних втрат частково в сумі 4 187,96 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає, у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 265 Господарського кодексу України, Закону України "Про судовий збір", ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, проспект Трубників, 56; код ЄДРПОУ 35537363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Геліос" (49000, Дніпропетровська область м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 156; код ЄДРПОУ 31996841) - 418 796 (чотириста вісімнадцять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 19 коп. основного боргу, 2 696 (дві тисячі шістсот дев'яносто шість) грн. 82 коп. 3% річних, 4 187 (чотири тисячі сто вісімдесят сім) грн. 96 коп. інфляційних втрат, 6 385 (шість тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 21 коп. витрати по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.06.16р.

Суддя ОСОБА_4