Рішення

від 22.06.2016 по справі 307/658/16-ц

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/658/16-ц

Провадження №2/307/610/16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 червня 2016 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Ніточко В.В., при секретарі Фера В.В., з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Вільховецької сільської ради, третя особа: ОСОБА_4, про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Вільховецької сільської ради, третя особа: ОСОБА_4, про скасування рішення.

Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Тячівського районного суду від 11 червня 2009 року було вирішено зобов'язати Вільхівську сільську раду після виготовлення нею відповідної технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, видати їй державний акт на право власності на ту частину земельної ділянки розміром 13х12х5.5м., зі сторони с. Вільхівці (Сасово), що частково межує із земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні користувача ОСОБА_5, наданої їй відповідно рішення Вільхівської сільської ради від 20 вересня 2001 року площею 0,60 га, що фактично перебувала в її користуванні та яка не була врахована при виготовленні державного акту серії 4-ЗК №041997. 17 вересня 2015 року вона звернулась до Тячівського районного суду з позовом до Вільховецької сільської ради про зобов'язання вчинити дію, а саме погодити її технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, так як відповідач відмовляється її погодити. При розгляді цієї справи в суді, представником відповідача, в заперечення до її позову, було додано рішення Вільховецької сільської ради від 17 листопада 1997 року за №42 "Про узаконення під'їзду" до будинку № 90 по вул. Сасово за ОСОБА_5. Саме при розгляді справи в суді вона дізналася про існування рішення, а тому вважає, що строки звернення до суду нею не пропущені. Зазначає, що за її покійним чоловіком ОСОБА_6 земельна ділянка, площею 0,25 га була закріплена 13 квітня 1991 року, тобто до прийняття оспорюваного рішення від 17 листопада 1997 року за №42 "Про узаконення під'їзду" суміжному землекористувачу ОСОБА_5. На даний час, відповідно до державного акту серія 4-ЗК №041997 та рішення Тячівського районного суду від 11 червня 2009 року, геодезичною службою здійснений відвід її земельної ділянки, а відповідач не погоджує її технічні матеріали, через що вона не може узаконити свою земельну ділянку.

Просить визнати дій Вільховецької сільської ради протиправними, а рішення виконкому Вільховецької сільської ради від 17 листопада 1997 року за №42 "Про узаконення під'їзду" до будинку № 90 по вул. Сасово Юришинець Андрію Михайловичу - скасувати.

В судовому засіданні позивач, яка в подальшому в судове засідання не з'явилася, та її представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Крім цього зазначили, що доказом того, що позивач постійно користувався спірною земельною ділянкою є рішення Вільховецької сільської ради від 13 квітня 1991 року, яким за ОСОБА_6, жителем с. Вільхівці, Сасово, 6, було закріплено земельну ділянку, розміром 0,25 га, із передачею у спадкове володіння та рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2009 року.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову заперечив.

Представник третьої особи ОСОБА_8 в судовому засіданні проти позову заперечив, в подальшому в судове засідання не з'явився.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно рішення виконкому Вільховецької сільської ради № 42 від 17 листопада 1997 року "Про узаконення під'їзду до будинку ОСОБА_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, 90", узаконено під'їзд до будинку ОСОБА_5 за № 90 в селі Сасово на придорожній смузі біля нижньої від будинку межі на площі 40 кв.м. (а.с.3).

Із рішення Вільховецької сільської ради від 13 квітня 1991 року вбачається, що за ОСОБА_6, жителем с. Вільхівці, Сасово, 6, закріплено земельну ділянку, розміром 0,25 га, із передачею у спадкове володіння (а.с.4).

Згідно рішення Вільховецької сільської ради від 20 вересня 2001 року, ОСОБА_3, жительці с. Вільхівці, вул. Сасово, 6, передано у приватну власність земельну ділянку, яка була в постійному користуванні, площею 0,60 га, для ведення особистого підсобного господарства. Передачу земельних ділянок проводити після контрольних обмірів даних ділянок (а.с.17).

Із Державного акту на право приватної власності на землю ІV-ЗК №041997 вбачається, що ОСОБА_3, на підставі рішення Вільховецької сільської ради від 20 вересня 2001 року, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,55 га, для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Вільхівської сільської ради, с. Сасово, 6 (а.с.5).

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2009 року зобов'язано Вільхівську сільську раду, після виготовлення ОСОБА_3 відповідної технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, видати ОСОБА_3 державний акт про право власності на ту частину земельної ділянки розміром 13х12х5.5 м., зі сторони вул. с. Вільхівці (Сасово), що частково межує із земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні користувача ОСОБА_5, наданої ОСОБА_3 відповідно до рішення Вільхівської сільської ради від 20 вересня 2001 року площею 0.60 га, що перебувала в її користуванні, яка не була врахована при виготовленні державного акту про право власності на земельну ділянку серія 1-ЗК № 034270 виданого Вільхівською сільською радою 20.10.2000 року, зареєстрованого у книзі реєстрацій державних актів про право власності на землю № 311(а.с.6-7).

Згідно проекту технічної документації, розмір земельної ділянки, на яку рішенням Тячівського районного суду від 11 червня 2009 року Вільхівську сільську раду зобов'язано, після виготовлення відповідної документації із землеустрою, видати правовстановлюючий документ на право власності та яка частково межує із земельною ділянкою, що перебуває у користуванні ОСОБА_5, становить 0,0033 га (а.с.15-16 ).

Із проекту забудови ділянки індивідуального житлового будинку в с. Вільхівці, вул. Сасово, 69, забудовником якого є ОСОБА_5, від 1985 року вбачається, що забудова даної земельної ділянки дозволена на підставі рішення виконкому Тячівської районної ради від 15 червня 1985 року, і під'їзд до даної земельної ділянки проходить з вул. Сасове. Крім цього, з даного проекту забудови вбачається, що з лівої сторони від земельної ділянки ОСОБА_5 знаходиться земельна ділянка, вільна від забудови (а.с.29).

Згідно проекту забудови ділянки індивідуального житлового будинку в с. Вільхівці, вул. Сасово, 90, забудовником якого є ОСОБА_5, від 1997 року, вбачається, що забудова даної земельної ділянки дозволена на підставі рішення Вільхівської сільської ради № 41 від 17 листопада 1997 року, і під'їзд до даної земельної ділянки, з вул. Сасове, проходить через вільну від забудови земельну ділянку (з лівої сторони вулиці) (а.с.29).

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 лютого 2014 року за ОСОБА_4 визнано право власності на будинок з надвірними спорудами в с. Вільхівці, вул. Сасове, 108, Тячівського району, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_5 (а.с.55 ).

Із технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_4, жительки с. Вільхівці, вул. Сасово, 69, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1809 га, кадастровий номер 2124485800:05:001:0001, від Б до В межує із земельною ділянкою ОСОБА_3, а від А до Б межує із землею загального користування (вулиця). Межі даної земельної ділянки встановлені згідно акту погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 2014 року, протоколом № 7 засідання комісії з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, розвитку села, підприємництва та з питань торговельного обслуговування населення Вільховецької сільської ради від 07 жовтня 2014 року та рішення Вільховецької сільської ради № 531 від 08 жовтня 2014 року "Про затвердження протоколу земельної комісії ОСОБА_4, жительки с. Вільхівці, вул. Сасово, 69" (а.с.15).

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ст.ст.10, 11 цього ж Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст.60 цього ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А згідно до ст. ст. 58, 59 цього Кодексу докази повинні бути належними і допустимими. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 16, 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він не тільки суперечить актам цивільного законодавства, але і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 78 ЗК України 2001 року, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ч.1 ст. 81 ЗК України 2001 року громадяни України набувають права власності на земельні ділянки в тому числі шляхом безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно ст. 125 ЗК України 2001 року, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частинами 1, 2 ст. 152 ЗК України 2001 року передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст.107 ЗК України 2001 року основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Згідно ч.1 розділу Х Перехідні положення ЗК України 2001 року рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Судом достовірно встановлено, що рішенням Вільховецької сільської ради від 13 квітня 1991 року за ОСОБА_6, жителем с. Вільхівці, Сасово, 6, спадкоємницею якого є ОСОБА_3, закріплено земельну ділянку, розміром 0,25 га, із передачею у спадкове володіння.

Частинами 1, 5-7 ст. 17 ЗК України 1990 року визначено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Із ст.22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно зі ст. 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

У матеріалах справи відсутні передбачені ст.ст. 22, 23 ЗК України 1990 року та ст. 125 ЗК України 2001 року докази, які б давали підстави вважати, що у позивача виникло право користування земельною ділянкою, що була виділена рішенням Вільховецької сільської ради від 13 квітня 1991 року ОСОБА_6, жителем с. Вільхівці, Сасово, 6, спадкоємницею якого вона є, розміром 0,25 га. Тобто, межі земельної ділянки, що була виділена даним рішенням Вільховецької сільської ради від 13 квітня 1991 року в натурі (на місцевості) не визначені, а відповідно відсутні будь-які докази того, що спірна дорога, яка була встановлена рішення виконкому Вільховецької сільської ради № 42 від 17 листопада 1997 року "Про узаконення під'їзду до будинку ОСОБА_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, 90", проходить через дану земельну ділянку.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що спірна дорога проходить через земельну ділянку, якою вона постійно користувалася, оскільки рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2009 року зобов'язано Вільхівську сільську раду, після виготовлення ОСОБА_3 відповідної технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, видати ОСОБА_3 державний акт про право власності на ту частину земельної ділянки розміром 13х12х5.5 м., зі сторони вул. с. Вільхівці (Сасово), що частково межує із земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні користувача ОСОБА_5, так як в даному рішенні суду чітко зазначено, що такий державний акт можна видати лише після виготовлення технічної документації на спірну частину земельної ділянки, а на час розгляду даної справи в суді позивачем зазначено, що така технічна документація, яка була б належним чином погоджена, відсутня.

Беручи до уваги вищенаведене та те, що земельну ділянку ОСОБА_3, для ведення особистого підсобного господарства, було передано у приватну власність рішенням Вільховецької сільської ради від 20 вересня 2001 року, а під'їзд до будинку ОСОБА_5 за № 90 в селі Сасово було встановлено рішенням виконкому Вільховецької сільської ради № 42 від 17 листопада 1997 року "Про узаконення під'їзду до будинку ОСОБА_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, 90", тобто ще за чотири роки до виділення ОСОБА_3 земельної ділянки, жодних доказів того, що ОСОБА_3 до 17 листопада 1997 року користувалася спірною земельною ділянкою (із визначенням меж) не надано, суд вважає, що в задоволення позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 19, 41 Конституції України, ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 16, 21, 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 17, 22, 23 ЗК України 1990 року, ст.ст. 78, 81, 107, 125, 152 ЗК України 2001 року ст.ст. 3, 4, 10, 11, 58-60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Вільховецької сільської ради, третя особа: ОСОБА_4, про скасування рішення виконкому Вільховецької сільської ради №42 від 17 листопада 1997 року "Про узаконення під'їзду до будинку ОСОБА_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2" - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ніточко В.В.