Рішення

від 22.06.2016 по справі 398/4820/14-ц

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/4820/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

"22" червня 2016 р. Олександрійський міськрайонний суд

Кіровоградської області

в складі: головуючого - судді Ковальової О.Б.

при секретарі - Безкоровайній А.І.,Дудченко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про визнання договору купівлі - продажу автомобіля недійсним, визнання права власності на автомобіль та витребування його, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 17.07.2014 р. звернулася до суду з позовною заявою, де просить провести розподіл спільного майна подружжя та визнати за нею право власності на автомобіль марки BMW 525і, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 77024 грн., за відповідачем визнати право власності на автомобіль NISSAN PATHFINDER, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 94799 грн. та стягнути з відповідача вартість судових витрат.

Позов мотивує тим, що вона з 11 червня 2011 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, за час спільного проживання у 2013-2014 р. р. ними за спільні кошти були придбані зазначені вище автомобілі, поділити які в добровільному порядку відповідач відмовляється.

Автомобілі зареєстровані за позивачем в Центрі надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Олександрії, Олександрійського та Петрівського району при УМВС України в Кіровоградській області.

Зазначає, що орієнтовна вартість автомобіля NISSAN PATHFINDER, 1998 року випуску, становить 8000 доларів США, а автомобіля BMW 525і, 1992 року випуску - 6500 доларів США.

Оскільки вартість автомобілів є майже рівнозначною, посилаючись на ст. ст. 57, 60, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, позивач просить її вимоги задовольнити.

Позивачка та її представник неодноразово змінювали позовні вимоги, збільшуючи їх та уточнюючи.

30.04.2016 року було подано останню заяву позивачем ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, де вона змінила позовні вимоги та просить визнати недійсним договір купівлі - продажу автомобіля марки BMW 525і, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, укладений відповідно до довідки рахунку № 578571 від 16.07.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; визнати за нею право власності на даний автомобіль марки BMW 525і, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , витребувавши його у ОСОБА_4 та зобов'язавши його повернути їй. Посилається на те, що даний автомобіль придбано ними під час шлюбу, а тому він є об'єктом права спільної сумісної власності, угода щодо відчуження автомобіля підлягає державній реєстрації. А відповідно до ч.3 ст.65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого подружжя має бути подана письмово. Жодної письмової згоди на відчуження автомобіля вона не давала. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Згідно ч.1 ст.203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. А тому, вважає, що договір купівлі - продажу автомобіля марки BMW 525і, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, укладений відповідно до довідки рахунку № 578571 від 16.07.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 може бути визнаний недійсним. Стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Зазначає, що Верховний Суд України у своєму узагальненні від 28.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказав, що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнати недійсним не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача, а отже вищевказаний автомобіль може бути витребуваний у незаконного володільця, тобто у останнього набувача - ОСОБА_4 (т.2 а.с.8 -12)

Відповідач надав заперечення, де зазначив, що придбаний разом з позивачем за рахунок спільних коштів автомобіль NISSAN PATHFINDER, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, був ними 11.03.2014 р. проданий ОСОБА_5, шляхом видачі останньому довіреності на право володіння та розпорядження автомобілем. За виручені від продажу вищевказаного автомобіля кошти ними було придбано автомобіль марки BMW 525і, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, а тому вважає, що майно, яке підлягає поділу складається лише з цього одного автомобіля, тому не заперечує щоб з нього на користь позивачки було стягнуто ? частку вартості даного автомобіля в виді грошової компенсації (т.1 а.с.58-59) Таким чином, нині у їх з позивачем спільній власності перебуває лише один автомобіль, який і вимагає у свою власність позивач, проти чого він категорично заперечує, враховуючи також наявність у них з позивачем спільних боргових зобов'язань перед третіми особами.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що відповідно до ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Спірні правовідносини сторін виникли щодо поділу майна подружжя у вигляді автомобіля, визнання недійсним правочину щодо відчуження спірного автомобіля одним з подружжя без згоди іншого, витребування майна із чужого володіння.

Згідно із ч.3 ст.368 ЦК України та ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Розпорядження майном, що є об'єктом спільної сумісної власності, подружжя здійснює за взаємною згодою (ст.65 СК України ). Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 ЦК України ).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 23, 24 постанови №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60 , 69 СК України , ч. 3 ст. 368 ЦК України ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК ).

Судом встановлено наступне.

Позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 червня 2011 року, який розірвали 23.07.2014 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб та рішенням Олександрійського міськрайонного суду про розірвання шлюбу (т.1 а.с.8, 111).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з листом Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Олександрії, Олександрійського та Петрівського району при УМВС України в Кіровоградській області № 2244/428 від 17.06.2014 р., станом на 14.06.2014 р. за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль марки NISSAN PATHFINDER, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіль марки BMW 525і, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (т.1 а.с. 9).

Проте, з відповіді на запит суду від 09.10.2014 р. цього ж Центру за № 3502/1845 від 22.10.14 р. вбачається, що станом на 15.10.2014 р. за відповідачем транспортні засоби не зареєстровано.

Автомобіль марки NISSAN PATHFINDER, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, 22.07.2014 р. перереєстровано на ОСОБА_6 - Хмельницьким Центром ДАІ № 6801, а автомобіль марки BMW 525і, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, 16.07.2014 р. перереєстровано на ОСОБА_3 - Олександрійським центром ДАІ № 3502. Сторони оцінку автомобілів не оспорюють.

Таким чином, вищевказані автомобілі належали подружжю на праві спільної сумісної власності, що не заперечується відповідачем в його письмово викладеному заперечені, де він посилався на те, що автомобіль NISSAN PATHFINDER був проданий по довіреності за згодою позивачки. При цьому доказів в підтвердження цієї обставини не надав.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст.70 СК України.

Згідно до статті 70 СК України ч. 1 - у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; ч.2 - при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї; ч.3 - за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про наявність підстав для застосування до даних правовідносин положень ч. 2, 3 ст.70 СК України.

Відповідно до ст..71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому беруться до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

У зв'язку з тим, що спірні автомобілі є спільним сумісним майном подружжя, відповідач без згоди позивачки переоформив спірні автомобілі на інших осіб, а саме - автомобіль NISSAN PATHFINDER, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, перереєстровано на ОСОБА_6 - Хмельницьким Центром ДАІ № 6801, та автомобіль марки BMW 525і, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, 16.07.2014 р. перереєстровано на ОСОБА_3, який в подальшому перереєстровувався та на теперішній час зареєстрований Полтавським центром ДАІ № 5301 від 23.10.2014 року за ОСОБА_4 (т.1 а.с.169). Суд враховуючи те, що позивачем не було заявлено вимоги про стягнення на її користь з відповідача грошової компенсації за належну їй частину спірного майна, вважає, що позивачка ОСОБА_1 має право власності на 1/2 частку у спільній сумісній власності подружжя .

Згідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" ч.2 п.1, - при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Пункт 7 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснює, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами), які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Позовні вимоги про визнання недійсним правочину обґрунтовані відсутністю згоди позивача на відчуження автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 65 СК України , - дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. За нормами ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятись у формі встановленій законом. При цьому, законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя.

Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову про визнання недійсними правочину відчуження автомобіля марки BMW 525і, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, 16.07.2014 р., який перереєстровано на ОСОБА_3, та який на теперішній час зареєстрований Полтавським центром ДАІ № 5301 від 23.10.2014 року за ОСОБА_4, про що в справі є лише реєстраційні картки (т.1 а.с. 170 - 172).

Суд вважає, що позивачка не довела свого позову.

При цьому, оскільки спірні правовідносини стосуються спільного майна подружжя, яким є спірні автомобілі, то діюче законодавство передбачає спеціальний порядок вирішення спорів у випадках незаконного відчуження зазначеного майна, а саме: врахування такого майна або його вартості при поділі майна між подружжям.

Як роз'яснено у п. 30 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 - у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, позивач не втратила права на відповідну компенсацію вартості відчужених автомобілів у разі пред'явлення нею відповідного позову про поділ спірного майна.

Згідно ст. 88 ЦПК України, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, то судові витрати понесені позивачкою, не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 11, 59, 60, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: