Рішення

від 21.06.2016 по справі 672/896/15-ц

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №672/896/15-ц

Провадження №2/672/203/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2016 р. Городоцький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Сакенова Ю.К.

за участю секретаря - Ратушняк Л.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

представника Городоцької РДА - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Городок справу за позовом Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області про виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність і затвердження документації із землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку; третя особа на стороні відповідача - Городоцька районна державна адміністрація Хмельницької області (сектор реєстрації Городоцької РДА),

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів для захисту інтересів держави в особі Іванковецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.11.2013 року гр.ОСОБА_5 звернулась до ГУ Держземагентства в Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га на території Іванковецької сільської ради Городоцького району за межами населених пунктів з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держземагентства у Хмельницькій області від 08.01.2014 року №ХМ/6821282500:03:014/00000005 гр. ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Іванковецької сільської ради Городоцького району за межами населених пунктів площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

12.02.2014 року ОСОБА_5 подала до ГУ Держземагентства в Хмельницькій області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства з відповідною заявою, в якій просила затвердити вказаний проект.

Наказом №ХМ/6821282500:03:014/00000695 від 21.02.2014 року затверджено проект із землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_5 земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Іванковецької сільської ради Городоцького району та надано у власність останній вказану земельну ділянку.

Право власності на вказану земельну ділянку 01.04.2014 року зареєстровано реєстраційною службою Городоцького РУЮ за реєстраційним номером 5229593.

Разом з тим встановлено, що вищевказана земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів сіл Іванківці та Кринцілів, належить до земель сільськогосподарського призначення та була включена до земель резервного фонду сільської ради, що підтверджується відповідними довідками.

При цьому, передача вказаної земельної ділянки у власність відбулася з порушенням вимог Земельного кодексу України та Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», виходячи з наступного.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.33 Земельного кодексу України, громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із ч.ч.1, 4, 9, 10 ст.25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарське призначення, водний фонд, резервний фонд).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або падання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Відповідно до ч.6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України).

З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій у приватну власність передаються земельні ділянки (крім земель резервного фонду) працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Разом з тим, створений у процесі приватизації резервний фонд земель призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням переважно громадянами, зайнятими у соціальній сфері на селі, а також іншими особами, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Відповідно до листів відділу Держземагентства у Городоцькому районні та виконавчого комітету Іванковецької сільської ради Городоцького району від 10.04.2015 року земельна ділянка, яка розташована па території Іванковецької сільської ради за кадастровим номером 6821282500:03:014:0007 та передана у приватну власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_5 належить до земель сільськогосподарського призначення та включена до земель резервного фонду.

Згідно інформації Іванковецької сільської ради Городоцького району від 11.06.2015 року за №02-25/104/15 гр.ОСОБА_5 членом колективних сільськогосподарських товариств на території сільської ради не була, у соціальній сфері сіл Іванківці га Кринцілів Городоцького району не зайнята, на території сільської ради не проживала та не проживає.

Окрім цього, на території сільської ради проживають громадяни, які мають право на отримання земельних ділянок з резервного фонду, та які ще не отримували земельні ділянки у власність, згідно інформації сільської ради від 11.06.2015 року.

Відповідно до довідки Городоцького PC ДМС в Хмельницькій області від 12.06.2015 року за № 23/291 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, по обліках Городоцького PC ДМС в Хмельницькій області не значиться.

Також, згідно інформації начальника архівного відділу Городоцької РДА від 11.06.2015 гр. ОСОБА_5 не являлась членом КСГІ «ім. Ватутіна» с.Іванківці Городоцького району.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2014 у справі № 6-36412св 14.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А згідно ч.1 ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на зазначене та те, що накази ГУ Держземагентства в Хмельницькій області, на підставі яких гр. ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 2,0 га, прийняті усупереч закону, проведена на їх підставі реєстрація права власності підлягає скасуванню.

Згідно із ст.121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загроза порушень інтересів держави.

На підставі наведеного позивач просить задовольнити позов та визнати незаконними і скасувати накази Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області:

від 08.01.2014 №ХМ/6821282500:03:014/00000005

від 21.02.2014 №ХМ/6821282500:03:014/00000695

про виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність і затвердження документації із землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, реєстраційний запис № 5229593 від 01.04.2014 року.

Представник ОСОБА_4 позов не визнала і пояснила, що ні її довіритель, ні Держземагенство у Хмельницькій області не порушило жодної норми законодавства при оформленні вищевказаної земельної ділянки і прокурором не було надано жодного доказу, який би свідчив про зворотне.

Ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні даного позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» реорганізовано територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Відповідно до Наказу Комісії з реорганізації Держземагентства України від 21.04.2015 р. №17 Головне управління Держземагентства у Хмельницькій області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 р. №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Враховуючи зазначене, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій бласті є правонаступником прав і обов'язків Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області і тому воно виступає у справі в якості відповідача.

Наказом ГУ Держземагентства у Хмельницькій області від 08.01.2014 року №ХМ/6821282500:03:014/00000005 гр. ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Іванковецької сільської ради Городоцького району за межами населених пунктів площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Чинним законодавством не встановлено граничного строку дії такого дозволу і особа може скористатися ним у будь-який час або не скористатись взагалі. Фактично надання дозволу на розробку документації є лише окремим кроком для оформлення права власності на земельну ділянку. Також чинним законодавством не встановлено заборони на видання такого дозволу кільком особам на одну і ту ж саму ділянку.

Тому надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не може вважатись порушенням прав держави, оскільки на його підставі земельна ділянка не відчужується.

12.02.2014 року ОСОБА_5 подала до Головного управління Держземагенства в Хмельницькій області заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу спірної земельної ділянки у приватну власність.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Стаття 21 Земельного кодексу України передбачає право безоплатної передачі земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

На виконання вимог чинного законодавства, наказом № ХМ/6821282500:03:014/00000695 від 21.02.2014 року було затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Іванковецької сільської ради Городоцького району площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку.

Право власності на вказану вище земельну ділянку 01.04.2014 року ОСОБА_5 було зареєстровано реєстраційною службою Городоцького районного управління юстиції за реєстраційним номером 5229593.

В обґрунтування незаконності даного наказу прокурор зазначив лише одну фактичну підставу: відведення земельної ділянки ОСОБА_5 із земель резерву за відсутності переважного права в останньої на отримання такої земельної ділянки. Правовою підставою для задоволення позову визначено порушення статей 25, 33, 78, 116, 118 Земельного кодексу України та п.7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року.

Однак, в дійсності і фактичні, і правові підстави для задоволення позову відсутні з наступних підстав.

Основою позиції позивача є те, що відведена ОСОБА_5 земельна ділянка належала до земель резервного фонду. Однак, така земельна ділянка ніколи до земель резерву не належала з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Частина 9 ст.25 Земельного кодексу України передбачає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервних фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користування відповідних підприємств, установ та організацій.

Частина 10 ст. 25 Земельного кодексу України передбачає, що резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 року «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» землями резервного фонду є землі створенні органами виконавчої влади, або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ, організацій.

Створюваний під час передачі земель у колективну власність відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени колективних сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Із вищевикладеного вбачається, що землі резервного фонду це землі тільки сільськогосподарського призначення, які утворилися за рахунок земель, які використовувались колективними сільськогосподарськими підприємствами і не підлягали паюванню. При цьому доказом на підтвердження площі земель сформованого резервного фонду, а також їх місця розташування, може бути відповідне рішення Іванковецької сільської ради з планово-картографічними матеріалами.

Так, з матеріалів справи відомо, що рішенням четвертої сесії Іванковецької сільської ради народних депутатів Городоцького району Хмельницької області № 16 від 24.03.1995 року «Про закріплення земель у колективну власність за КСП ім.Ватутіна» було передано землі у колективну власність КСП ім.Ватутіна, які закріплені за підприємством, згідно планово-картографічних даних за 1995 рік.

На підставі розпорядження Городоцької районної ради народних депутатів Хмельницької області від 23.05.1995 року «Про створення комісії на визначення земель, що підлягають передачі у користування КСП та с/г кооперативам для передачі їм державних актів на землю» КСП ім. Ватутіна (його членам) було видано державний акт про право колективної власності на землю серія ХМ №0033.

Згідно даних зазначеного акту (плану меж, експлікації тощо) земельна ділянка, яка була відведена ОСОБА_5, не входила до складу земель колективної власності та розташована графічно значно нижче земель КСП ім. Ватутіна.

Як вбачається з матеріалів справи ГУ Держземагенства у Хмельницькій області було повністю дотримано процедури зміни виду використання, що мало місце при наданні дозволу та затвердженні документації із землеустрою, а саме: відповідач своїми наказами визначив і затвердив новий вид використання земельної ділянки за проектом землеустрою щодо її відведення - для особистого селянського господарства, при цьому не змінюючи її цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення.

Оскільки судом, в межах наданих доказів, не було встановлено жодних порушень вимог законодавства відповідачами ГУ Держземагенства у Хмельницькій області та ОСОБА_4 під час передання останній у власність земельної ділянки, суд не вбачає жодних підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Також не може бути задоволений позов прокурора і в частині скасування реєстраційного запису.

Відповідно до ч. 4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з п. 27 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року, у редакції від 01.01.2013 року, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є зокрема державний акт на право власності на земельну ділянку та інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Тобто, рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийняті в межах свої повноважень, та акти на право власності на земельні ділянки є належною правовою підставою для внесення запису до Державного реєстру прав про реєстрацію такого права.

Згідно із ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 року державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Таким чином, чинним законодавством закріплено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, однак такої позовної вимоги прокурор не заявив.

Крім того судом не встановлено будь-яких порушень державного реєстратора при реєстрації права власності на земельну ділянку ОСОБА_4, реєстраційний запис № 5229593 від 01.04.2014 року.

Керуючись ст.15-1, 31, 33, 122 ЗК України, ст.209, 213, 214, 215, 294 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області:

- від 08.01.2014 №ХМ/6821282500:03:014/00000005,

- від 21.02.2014 №ХМ/6821282500:03:014/00000695

про виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність і затвердження документації із землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, реєстраційний запис № 5229593 від 01.04.2014 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Сакенов Ю.К.