Постанова

від 22.06.2016 по справі 924/1697/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Справа № 924/1697/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представники ОСОБА_1 (директор), ОСОБА_2

відповідача: представники ОСОБА_3, ОСОБА_4

прокуратури: військовий прокурор Рівненського гарнізону ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.16р. у справі № 924/1697/15 (головуючий суддя Шпак В.О., судді Гладюк Ю.В., Олійник Ю.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон"

до Державного підприємства Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки"

за участю військового прокурора Військової прокуратури Чернівецького гарнізону

про стягнення 514547,85 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №924/1697/15 від 12.04.16р. позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) задоволено на суму 514547,85грн., у яку ввійшли суми: 444325,23грн. - основної заборгованості, 26705,41грн. - пені, 31102,77грн. - штрафу, 10219,48грн. - інфляційних, 2194,96грн. - 3% річних, а також 7718,23грн. судового збору. В стягненні 51450грн. збитків (витрат на юридичні послуги) відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що на виконання умов договору на виконання робіт №06/01-92 від 09.06.2015 року ТОВ «Самсон» було виготовлено для ДП „НТК Завод точної механікиВ» деталі, передано їх замовнику, складено Акти здачі-приймання робіт №12 від 28 липня 2015року, №13 від 29 липня 2015року, №16 від 07 вересня 2015року, №17 від 08 вересня 2015року, № 18 від 10 вересня 2015року на загальну суму 672 863,93грн. та направлено їх відповідачу для підписання та подальшої оплати.

Оскільки за умовами договору сторони погодили, що відповідно до пункту 5.1 та 5.2 договору Замовник здійснює 40% передоплату коштів від вартості робіт, зазначеної в Специфікації до цього Договору, на підставі отриманого рахунку-фактури. Остаточний розрахунок у розмірі 60% проводиться за фактично виконані роботи шляхом оплати Замовником протягом 10 банківських днів, після підписання Сторонами акту прийому-здачі виконаних робіт, за умови надходження коштів від Головного Замовника.

Відповідачем на виконання пункту 5.1 договору проведено попередній розрахунок в сумі 228538,70 грн., що підтверджується позивачем та відповідачем у відзиві на позов, окрім того визнає заборгованість в розмірі 52349,60 грн., тобто загальну заборгованість в розмірі 280882,30 грн. на підставі підписаних актів здачі - приймання робіт №12 та №13 від 28 липня 20415 року.

При цьому, Акти за №№13,16,17,18 не були підписані представником відповідача.

Із посиланням на норми статей 525, 526 612 853 Цивільного кодексу (ЦК) України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, відмовившись підписати Акти, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відтак вимоги про стягнення 444325,23 грн. основної заборгованості по договору на виконання робіт №06/01-92 від 09.06.2015 року підлягають задоволенню. Як наслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті виготовленої продукції позивач нарахував для відповідача санкції, які, на думку місцевого господарського суду, є підставними та також підлягають до задоволення.

Що ж до вимог про стягнення збитків у сумі 51450грн., які, за обґрунтуваннями позивача, виникли внаслідок оплати за правову допомогу, то в цій частині позивачу господарським судом Хмельницької області відмовлено, оскільки позивачем не доведено факт нанесення збитків в цій частині. А якщо вказану суму розцінювати як витрати за послуги адвоката, то позивачем не доведено, що саме адвокатом надавалися такі послуги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (далі по тексту судової постанови також: ДП «НТК «Завод точної механіки»; ДП «НТК «ЗТМ») звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 12.04.16р. у справі 924/1697/15 та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" про стягнення коштів задовольнити частково, стягнувши з Державного підприємства Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" 52 349 гривень 60 копійок. У решті позовних вимог позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що ДП «НТК «Завод точної механіки» є державним підприємством, включеним до складу «Укроборонпром». Пунктом 15 Статуту ДП «НТК «ЗТМ», затвердженого наказом Концерну від 16.02.2012 року №53 (додаток № 28) передбачено, що майно ДП «НТК «ЗТМ» є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 04 березня 2015 року «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави ДП «НТК «Завод точної механіки» включено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Отже, ДП «НТК «Завод точної механіки» є підприємством оборонно-промислового комплексу включене до Переліку стратегічних підприємств державного сектору економіки, якому держава надала майно в господарське відання.

ДП «НТК «ЗТМ» є постачальником військової зброї: автоматичних гармат ЗТМ-1, ЗТМ-2 до бронетранспортерів, які використовуються під час проведення антитерористичної операції. Постачання неякісних вузлів та деталей до означеної зброї, створює не лише загрозу для виконання контрактів укладених ДП «НТК «ЗТМ», але й безпосередньо впливає на рівень обороноздатності держави.

Означений договір із ТОВ «Самсон» був укладений на своєчасне та належне виконання Договору, укладеного між ДП «НТК «Завод точної механіки» та Центрального ракетно-артилерійського управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України про закупівлю за державні кошти № 342/2/4-Д від 21 травня 2015 року.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець (ТОВ «Самсон») зобов'язався своїми силами та засобами в строк виконати окремі операції по виготовленню деталей, а Замовник («ДП «НТК «Завод точної механіки») прийняти та оплатити їх.

Згідно умов договору підприємство відповідача надало для ТОВ «Самсон» заготовки (сировину) для виконання необхідних робіт, що підтверджується відповідними накладними.

24 червня 2015 року на виконання умов п. 5.1 договору ДП «НТК «Завод точної механіки» здійснило попередню оплату в розмірі 228 538,70 гривень.

Виготовлення та поставку деталей ТОВ «Самсон» повинен був здійснити протягом 2-х місяців з моменту передоплати та отримання заготовок, тобто не пізніше 24 серпня 2015 року. Однак, у визначений строк Позивач взяті на себе зобов'язання не виконав та замовлені деталі не поставив, чим створив загрози для підприємства відповідача щодо вчасного виконання державного оборонного замовлення належним чином.

Саме у зв'язку з цим, 19 грудня 2015 року ДП «НТК «Завод точної механіки» вимушений був укласти із Центральним ракетно-артилерійським управлінням Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України додаткову угоду № 3 до Договору про закупівлю за державні кошти № 342/2/4-Д від 21 травня 2015 року.

Відповідно до цієї додаткової угоди, а зокрема у зв'язку з порушенням строків виконання своїх зобов'язань з боку ТОВ «Самсон», ДП «НТК «Завод точної механіки» переглянув номенклатуру виробів (види та кількість продукції) та зменшив кількість запланованих до виробництва та поставки ЗІПів. Через внесення змін у попереднє замовлення (ДЕРЖАВНЕ ОБОРОННЕ ЗАМОВЛЕННЯ), а саме зменшення кількості виробів, ДП «НТК «Завод точної механіки» недоотримало біля 17 млн. гривень, що завдало значної матеріальної шкоди державному підприємству.

Відповідно до розділу 6 договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним в Україні законодавством.

Згідно п. 6.2 порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору, - саме те, що допустив зі своєї сторони відповідач.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Зобов'язання, взяті на себе відповідно до договору № 06/01-92 ТОВ «Самсон», належним чином не виконані.

ТОВ «Самсон» поставило продукцію на загальну суму 280 888,30 грн., тобто заборгованість підприємства відповідача становить 52 349,60 гривень. Саме у цій частині відповідач визнаємо позов ТОВ «Самсон».

На сьогоднішній день ДП «НТК «Завод точної механіки» власними силами виконав у повному обсязі державне оборонне замовлення і послуг та виробів ТОВ «Самсон» не потребує.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції послався виключно на розрахунки позивача та його дані, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами. При вирішенні даного питання, а саме правильного обрахунку вартості наданих ТОВ «Самсон» послуг (виконаних робіт) відповідно до умов укладеного договору ТОВ «Самсон» виконало роботи по виконанню операцій та виготовлення деталей військового призначення вартість яких відповідачем сплачена майже у повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали.

Військовий прокурор просить апеляційну скаргу задоволити з підстав, які наведені відповідачем у апеляційній скарзі. Додатково звертає увагу суду апеляційної інстанції, що у матеріалах справи відсутні докази надіслання (вручення нарочним) відповідачу актів приймання-передачі №№16, 17, 18 продукції, а відтак відсутні підстави стверджувати, що відповідач ухиляється від їх підписання та у подальшому - від оплати виготовленої продукції (здійснених операцій).

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.16р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

На твердження прокурора про відсутність доказів надсилання на адресу відповідача (вручення нарочним) представник позивача зазначив, що ним особисто такі акти привозилися на підприємство та передавалися технічному директору. Доказів про надсилання актів приймання-передачі №№16, 17, 18 органами поштового зв'язку не має, як не має і відмітки на супровідних до актів чи на самих примірниках актів, оскільки всі стосунки під час дії договору будувалися на взаємоповазі та довіри.

Просить суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.16р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

За змістом частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Стаття 174 Господарського кодексу України встановлює, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи 09 червня 2015року між ТОВ „СамсонВ» та Державним підприємством „Науково-технічний комплекс „Завод точної механікиВ» було укладено Договір на виконання робіт № 06/01-92 (далі по тексту судової постанови - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець зобов'язується своїми силами та засобами в строк виконати окремі операції по виготовленню деталей (надалі „РоботиВ» ), а Замовник прийняти належним чином виконану Роботу та оплатити її.

Сторони погодили, що відповідно до пункту 2.3 договору замовник зобов'язаний надавати Виконавцю заготовки (сировину) по накладній із маршрутними листами. Право власності на заготовки (сировину) їх залишки та відходи належать замовнику, деталі та відходи повертаються, а стружка здається на металобрухт. Замовнику повертаються накладні на здачу стружки.

Виконання та якість робіт підлягає перевірці у Виконавця відділом технічного контролю Замовника. У випадку виявлення бракованої продукції, Замовником складається відповідний акт (п.п. 3.2,3.3 Договору).

В п. 4.1 Договору зазначено, що вартість робіт за цим Договором складає суму Специфікацій, укладених до цього договору, які є невід'ємною частиною Договору.

Замовник здійснює 40% передоплату коштів від вартості робіт, зазначеної в Специфікації до цього Договору, на підставі отриманого рахунку-фактури. Остаточний розрахунок у розмірі 60% проводиться за фактично виконані роботи шляхом оплати Замовником протягом 10 банківських днів, після підписання Сторонами акту прийому-здачі виконаних робіт, за умови надходження коштів від Головного Замовника.

Сторонами було підписано:

- Додаток №1 до Договору (Специфікація), відповідно до якого вартість за 200 комплектів деталей становить 280 372,80грн.

- Додаток №2 до Договору (Специфікація), відповідно до якого вартість за 100 комплектів деталей становить 264 801,60грн.

- Додаток №3 до Договору (Специфікація), відповідно до якого вартість за 10 комплектів деталей становить 26172,36грн.

Додатковою угодою до договору №06/01-92 від24.06.2015року сторони узгодили банківські реквізити позивача та відповідача.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і Рівненський апеляційний господарський суд, що за своєю правовою природою Договір є договором підряду.

За змістом ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 844 ЦК України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Матеріалами справи підтверджується, що 24 червня 2015року, відповідно до пункту 5.1 Договору, відповідачем було проведено попередню оплату в сумі 228 538,70грн.

Виконавцем передано роботи (виконані операції) та деталі, а Замовником прийнято на підставі актів здачі - приймання робіт №12 та №13 від 28 липня 20415 року, які підписані уповноваженими представниками сторін, на загальну суму 280882,30 грн.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що до зазначених актів здачі - приймання робіт були включені роботи (виконані операції) та виготовлені деталі за маршрутними листами та передані по накладним замовнику:

акт №12 на загальну суму 59295,60грн.

- накладна №001 від 24.06.15р. (маршрутні листи №№ 833, 834, 835, 842, 852, 853, 864);

- накладна №002 від 03.07.15р. (маршрутні листи №№ 832, 836, 837, 838, 862, 901);

акт №13 на загальну суму 221592,70грн.

- накладна № 004 від 15.07.2015р. (маршрутні листи №№ 854, 856, 875, 876, 900, 986, 1199);

- накладна № 005 від 15.07.2015 (маршрутний лист №844а);

- накладна № 008 від 17.07.2015р. (маршрутні листи №№ 844, 868, 869, 839, 896);

- накладна № 009 від 21.07.2015р. (маршрутні листи №№ 840, 841);

- накладна № 010 від 22.07.2015р. (маршрутні листи №№ 855, 866, 867);

- накладна № 012 від 27.07.2015р. (маршрутні листи №№ 863, 898, 899);

- накладна № 014 від 28.07.2015р. (маршрутний лист № 941);

- накладна № 015 від 28.07.2015р. (маршрутний лист № 942);

- накладна № 017 від 30.07.2015р. (маршрутний лист № 941, 942).

З урахуванням проведеної попередньої оплати а також переданих робіт (виконаних операцій) та виготовлених деталей різниця становить 52349,60 грн. (280882,30 - 228538,70), яка є заборгованістю відповідача (і ним визнається) перед позивачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин сума основного боргу 52349,60 грн. підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Що стосується іншої частини заборгованості, яка визначається позивачем у сумі 391975,63грн. за актами здачі - приймання робіт №№16, 17, 18.

За змістом п.5.2 Договору остаточний розрахунок у розмірі 60% проводиться за фактично виконані роботи шляхом оплати Замовником протягом 10 банківських днів, після підписання Сторонами акту прийому-здачі виконаних робіт, за умови надходження коштів від Головного Замовника.

Таким чином лише підписаний акт прийому-здачі виконаних робіт є підставою для проведення подальших розрахунків.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що за актами здачі - приймання робіт №№16, 17, 18 роботи (операції) виконані, деталі виготовлені та передані Замовнику у тому ж порядку, що і по актах №№12, 13. Беззаперечним доказом виконаних робіт є маршрутні листи, а також накладні на передачу таких робіт (операцій) деталей, які відділом технічного контролю Замовника прийняті без жодних претензій (акти вибраковки та рекламацій по якості відсутні).

Акти здачі - приймання робіт №16 від 07.09.15р., №17 від 08.09.15р., №18 від 10.09.15р. разом із накладними були передані відповідачу для проведення подальшої оплати.

Враховуючи пояснення військового прокурора на відсутність у матеріалах судової справи доказів про надіслання (передачі, вручення нарочним) позивачем для відповідача актів здачі - приймання робіт №№16, 17, 18, а у оспорюваному судовому рішенні у мотивувальній частині декілька раз наголошується на обставинах надіслання таких актів для Замовника, Рівненський апеляційний господарський суд вказане питання дослідив більш детально.

У оспорюваному рішенні судом першої інстанції зазначено:

«Відповідно до п. 5.2 Договору ТОВ „СамсонВ» направило на адресу відповідача акти приймання-передачі виконаних робіт, а саме:

- Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №12 від 28 липня 2015року на загальну суму 59 295,60грн.;

- Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №13 від 29 липня 2015року на загальну суму 221 592,70грн.;

- Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №16 від 07 вересня 2015року на загальну суму 147 599,57грн.;

- Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №17 від 08 вересня 2015року на загальну суму 35 182,80 грн.;

- Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 18 від 10 вересня 2015року на загальну суму 209 193,26грн.; на загальну суму 672 863,93грн.»

Дещо далі:

«Під час розгляду справи було встановлено, що ТОВ „СамсонВ» було направлено Акти здачі-приймання робіт Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №12 від 28 липня 2015року, №13 від 29 липня 2015року, №16 від 07 вересня 2015року, №17 від 08 вересня 2015року, № 18 від 10 вересня 2015року. Всього на суму 672 863,93грн.»

Оскільки саме такі докази - надіслання (передача чи вручення нарочним) позивачем відповідачу актів №№16, 17, 18 - у матеріалах справи відсутні, судом апеляційної інстанції запропоновано представникам позивача надати з цього приводу пояснення та послатися на аркуші судової справи, які такі докази містять.

Представник позивача ОСОБА_1 пояснив, що він особисто зазначені акти, як і інші (№12, 13) передав технічному директору. Будь-яких відміток на примірнику акту, що залишався у позивача, як робочий примірник, відповідач не здійснював. Будучи під впливом емоцій, представник ТОВ «Самсон» намагався передати суду зміст розмови із новим керівником підприємства відповідача, за яких умов такі акти могли бути підписані та оплачені. Однак зазначені обставини жодного відношення до правового вирішення господарського спору не мають, відтак судом апеляційної інстанції залишаються поза увагою.

Додатково представник позивача ОСОБА_1 звернув увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що у матеріалах справи містяться скриншоти (знімок екрана) копій електронних листів, у яких позивач нагадує для відповідача про необхідність провести оплату за актами (у тому числі) №№16, 17, 18.

Однак зазначене електронне листування жодного відношення до надсилання актів здачі - приймання робіт №№16, 17, 18, у тому числі засобами електронного зв'язку, не має, і стверджує лише про обставину нагадування оплати за виконані роботи та виготовлені деталі.

Інших належних та допустимих доказів щодо надсилання або передачі для відповідача актів №№16, 17, 18 до прийняття процесуального рішення судом апеляційної інстанції позивачем (його представниками) суду не надано.

Військовий прокурор вважає, що відсутність доказів надсилання актів №16, 17, 18 не може визначати обґрунтування позовних вимог позивача про стягнення 391975,63грн. як суми основного боргу за виконані роботи (операції), виготовлені деталі.

Відтак відсутність доказів надсилання органами поштового зв'язку чи електронною поштою, а так само вручення нарочним актів здачі - приймання робіт №№16, 17, 18 та заперечення про їх отримання відповідачем не надає позивачу права стверджувати про його порушене право в частині виготовленої але не оплаченої продукції за Договором.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Висновок місцевого господарського суду про наявність таких доказів є передчасним та помилковим і матеріалам даної судової справи не відповідає.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 391975,63грн. - суми боргу за виконані роботи (операції), виготовлені деталі, що посвідчуються актами здачі - приймання робіт №№16, 17, 18 слід відмовити, як безпідставно заявлені за даним позовом.

Що стосується нарахування штрафу.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви та заяви про уточнення розміру позовних вимог, позивачем для відповідача нараховано 7% штрафу у розмірі 31102,77грн.

Зазначений розмір штрафу нарахований на усю несплачену суму боргу за розрахунками позивача.

При цьому правовою підставою для нарахування 7% штрафу позивач визначає ч.3 п.2. ст. 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої (у сукупності із ч.1 цього ж пункту) у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У даних правовідносинах між сторонами спору відсутнє виконання державного контракту, однак відповідач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки. При цьому сторони умовами Договору (п.6.5) визначили вид відповідальності - неустойка в розмірі 0,5 % від суми Договору, за кожен день прострочення виконання робіт, але не нижче облікової ставки НБУ на момент сплати.

Таким чином відповідальність договором передбачена, що позбавляє сторони застосовувати норми статті 231 Господарського кодексу України.

З цих підстав позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 31102,77грн. - 7% штрафу.

Щодо нарахування пені у сумі 26705,41 грн.

Як зазначалося абзацом вище, в пункті 6.5 Договору сторони погодили, що за порушення зобов'язань згідно Договору, виконавець сплачує неустойку в розмірі 0,5 % від суми Договору, за кожен день прострочення виконання робіт, але не нижче облікової ставки НБУ на момент сплати. Таким чином обрахування неустойки має визначатися також з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Нарахований розмір неустойки у виді пені на загальну суму 26705,41грн. розрахований позивачем, виходячи із суми основного боргу в розмірі 444325,23грн.

Оскільки Рівненським апеляційним господарським судом відмовлено у задоволенні позивачу у стягненні 391975,63грн. - суми боргу, то нарахування пені має здійснюватися виходячи із суми боргу в 52349,60грн.

Суд апеляційної інстанції здійснив відповідний перерахунок суми пені, що не суперечить рекомендаціям, викладеним у п.1.12. постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», та визначає його у розмірі 4216грн.65коп., який підлягає стягненню із відповідача за порушення умов п.5.2 Договору.

Алгоритм розрахунку наступний. Загальний період прострочення - з 13.08.15р. по 06.10.15р.

У зазначений період діяли облікові ставки: з 13.08.15р. по 27.08.15р. - 30% (кількість днів прострочення - 15); з 28.08.15р. по 24.09.15р. - 27% (кількість днів прострочення - 28); з 25.09.15р. по 06.10.15р. - 22% (кількість днів прострочення - 12). Розрахунок пені за періоди:

- з 13.08.15р. по 27.08.15р.: (52349,60 * 30% * 2 /365 * 15 = 1290,81);

- з 28.08.15р. по 24.09.15р.: (52349,60 * 27% * 2 /365 * 28 = 2168,56);

- з 25.09.15р. по 06.10.15р.: (52349,60 * 22% * 2 /365 * 12 = 757,28).

Разом пені за прострочений період: 4216,65 (1290,81 + 2168,56 + 757,28).

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 22488грн.76коп. - позивачу слід відмовити.

Щодо нарахування позивачем 70222,62 грн. - 3% річних та 10219,48 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначені суми позивачем також обраховуються із суми задоволеного боргу у розмірі 444325,23грн.

Здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат із розміру задоволеного основного боргу (52349,60грн.), Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що стягненню із відповідача підлягають 236грн.65коп. - 3% річних за період з 13.08.15р. по 06.10.15р.

Вказаний період судом апеляційної інстанції розрахований за наступним алгоритмом. Остання дата за актами №№12, 13, які визнаються відповідачем - 29.07.15р. Остаточний розрахунок (п.5.2 Договору) - протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту. Банківськими днями (дні у яких банк здійснює операції по рахунках клієнтів) є робочі дні із понеділка по п'ятницю. Відтак останнім днем, у якому можлива оплата, в силу п.5.2 Договору, - 12.08.15р. Останнім днем нарахування санкцій позивач визначає 06.10.15р. Загальна кількість днів за період з 13.08.15р. по 06.10.15р. - 55 календарних днів. Розрахунок: (52349,60 * 3% / 365 * 55 /100 = 236,65)

Також з відповідача підлягає стягненню 1204грн.04коп. - інфляційних втрат за період, який визначений позивачем у позовній заяві, зокрема: - позивачем визначається період - вересень 2015 року, індекс інфляції у якому становив 102,3 (52349,60 * 102,3 = 53553,64 - 52349,60 = 1204,04);

В стягненні 9015грн.44коп. - інфляційних втрат, 1958грн.31коп. - 3% річних - позивачу у цій частині позову слід відмовити.

Щодо нарахування 51450,00 грн. збитків, які позивач визначає як понесені додаткові витрати за надання юридичних послуг.

Вказану суму позивач додатково визначає у клопотанні про збільшення розміру позовних вимог від 11 листопада 2015 року (а.с.43-44, т.1).

В обґрунтування зазначеного клопотання посилається на ст.225 Господарського кодексу України, відповідно до якої зазначає, що до складу збитків, що підлягає відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок правопорушення зобов'язання другою стороною.

Місцевим господарським судом Хмельницької області, з висновком якого в цій частині погоджується і апеляційний суд, відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків, як витрат, понесених при отриманні юридичних послуг від третьої особи з урахуванням наступного.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частинами 1, 2 ст.614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства та додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Умовою застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 Кодексу витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуруВ» . Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 Кодексу передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником

Разом із тим суд звертає увагу, що за своє правовою природою дана вимога підлягає під приписи. частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановлено Законом України "Про адвокатуру".

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення частково, оскільки апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити лише у сумі 52349грн.60коп. - суми основного боргу, не визначаючи розмір відповідальності за порушення основного грошового зобов'язання та не враховуючи, що у стягненні збитків (витрат за надані юридичні послуги) було відмовлено.

При цьому неодноразове наголошення у апеляційній скарзі на належність підприємства державного сектору економіки до оборонної галузі та його безпосередня причетність до виготовлення необхідних деталей, вузлів, агрегатів, а також озброєння, яке може використовуватися чи використовується у зоні проведення антитерористичної операції не може бути підставою для автоматичного звільнення відповідача від виконання умов Договору (який, до речі, укладений після оголошення антитерористичної операції), чи отримання будь-яких преференцій чи пільг у разі здійснення захисту порушеного права стороною за даним Договором.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 12 квітня 2016 року у справі №924/1697/15 слід змінити в частині стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат та скасувати в частині стягнення штрафу, а в частині стягнення збитків (як витрат на надання юридичних послуг) слід залишити без змін, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" 52349грн.60коп. - суми основного боргу, 4216грн.65коп. - пені, 236грн.65коп. - 3% річних, 1204грн.04коп. - інфляційних втрат, 780грн.31коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В позові про стягнення 51450грн.00коп. - збитків (витрат на юридичні послуги), 391975грн.63коп. - основного боргу, 22488грн.76коп. - пені, 31102грн.77коп. - штрафу, 9015грн.44коп. - інфляційних втрат, 1958грн.31коп. - 3% річних - відмовити.

В порядку статті 49 ГПК України Рівненський апеляційний господарський суд здійснив новий розподіл судових витрат за подання позовної заяви, пропорційно заявленим і задоволеним позовним вимогам (розмір пропорції становить 10,11%), визначивши його у сумі 780грн.31коп.

В частині покладення судових витрат за подання апеляційної скарги на відповідача, суд апеляційної інстанції, враховуючи обсяг прохальної частини апелянта у його апеляційній скарзі із тими сумами, які були задоволені на користь позивача, визначає їх у розмірі 7662грн.27коп., які підлягають стягненню із позивача на користь апелянта.

Видачу наказів слід доручити господарському суду Хмельницької області.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" від 28.04.16р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 12 квітня 2016 року у справі №924/1697/15 змінити в частині стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат та скасувати в частині стягнення штрафу; в частині стягнення збитків рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, вул. Годованця 28, код ЄДРПОУ 23831376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" (с.Кам'янка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, вул. Ленінського комсомолу 12, код ЄДРПОУ 31787168) 52349грн.60коп. - суми основного боргу, 4216грн.65коп. - пені, 236грн.65коп. - 3% річних, 1204грн.04коп. - інфляційних втрат, 780грн.31коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

3. В позові про стягнення 51450грн.00коп. - збитків (витрат на юридичні послуги), 391975грн.63коп. - основного боргу, 22488грн.76коп. - пені, 31102грн.77коп. - штрафу, 9015грн.44коп. - інфляційних втрат, 1958грн.31коп. - 3% річних - відмовити».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" (с.Кам'янка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, вул. Ленінського комсомолу 12, код ЄДРПОУ 31787168) на користь Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, вул. Годованця 28, код ЄДРПОУ 23831376) 7662грн.27коп. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/1697/15 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Крейбух О.Г.