Ухвала

від 16.06.2016 по справі 524/3088/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 р.Справа № 524/3088/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.05.2015р. по справі № 524/3088/15-а за позовом Приватного підприємства "БОН ЧІБО" до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання окремого положення рішення протиправним та його скасування,-

ВСТАНОВИЛА:

До Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області із адміністративним позовом звернулося ПП "БОН ЧІБО" до Кременчуцької міської ради Полтавської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати п. 11.2.4. рішення LІІІ сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області VІ скликання від 25.11.2014 року "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" в частині покладення на приватне підприємство "БОН ЧІБО" обов'язку сплатити за фактичне використання земельної ділянки за період з дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці - 17.05.2011 року до дня прийняття цього рішення та обов'язку нарахувати та оплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 33255 кв.м в розмірі 4% від нормативно-грошової оцінки землі за період з дня прийняття цього рішення до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.05.2015р. адміністративний позов приватного підприємства "БОН ЧІБО" до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання окремого положення рішення протиправним та його скасування було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано п. 11.2.4. рішення LІІІ сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області VІ скликання від 25.11.2014 року "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" в частині покладення на приватне підприємство "БОН ЧІБО" обов'язку сплатити за фактичне використання земельної ділянки за період з дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці - 17.05.2011 року до дня прийняття цього рішення та обов'язку нарахувати та оплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 33255 кв.м в розмірі 4% від нормативно-грошової оцінки землі за період з дня прийняття цього рішення до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Стягнуто з Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь приватного підприємства "БОН ЧІБО" судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 73,08 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.05.2015р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На адресу суду повернувся конверт з судовою повісткою направленою на юридичну адресу Приватного підприємства "БОН ЧІБО", який не є вручений адресату з незалежних від суду причин, в зв'язку з чим відповідно до ст. 35 КАС України вважається, що вказана повістка є врученою.

Відповідачем надано клопотання про відкладення розгляду справи, яке не підлягає задоволенню , оскільки є необґрунтоване.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.05.2011 року позивачем - приватним підприємством "БОН ЧІБО" набуто право власності на збірно-розбірну товарну базу, що знаходиться по вул. Першотравневій, 2 -Б в м. Кременчуці Полтавської області.

У відповідності до п. 11 витягу з рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.11.2014 року "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" зазначено : затвердити приватному підприємству "БОН ЧІБО" проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для експлуатації, обслуговування та реконструкції будівлі збірно- розбірної товарної бази по вул. Першотравневій 2-Б, передати приватному підприємству "БОН ЧІБО" (ідентифікаційний код 37154362), за умови виконання п.11.2. цього рішення, в оренду строком на три роки земельну ділянку площею 3255 кв.м. (кадастровий № 5310436100:08:004:0108), у тому числі по угіддях: графа 44 - землі, змішаного використання - 3255 кв.м., для експлуатації, обслуговування та реконструкції будівлі збірно- розбірної товарної бази по вул. Першотравневій 2-Б.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що п. 11.2.4. рішення LІІІ сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області VІ скликання від 25.11.2014 року в частині покладення на приватне підприємство "БОН ЧІБО" обов'язку сплатити за фактичне використання земельної ділянки за період з дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці - 17.05.2011 року до дня прийняття цього рішення та обов'язку нарахувати та оплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 33255 кв.м в розмірі 4% від нормативно-грошової оцінки землі за період з дня прийняття цього рішення до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки. суперечить нормам діючого законодавства України, що свідчить про його незаконність та протиправність.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду землі" передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені в договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Тобто з наведених положень Закону України "Про оренду землі", вказаною нормою права, визначено правову підставу виникнення у орендаря певного кола прав та обов'язків, а саме на підставі договору оренди землі, що стосується також і обов'язку щодо сплати орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою.

При цьому, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду землі" визначено, що передача об'єкта оренди, тобто земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Праву орендаря користуватися земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, кореспондує обов'язок здійснювати плату за користування земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, при цьому у відповідності до ч.1 ст. 125 Земельного кодексу України виникнення права оренди земельної ділянки пов'язано з здійсненням державної реєстрації таких прав.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що договір оренди землі між позивачем та відповідачем щодо земельної ділянки площею 3255 кв.м. (кадастровий № 5310436100:08:004:0108) не укладено, а отже на його підставі право оренди земельної ділянки не зареєстровано, а тому у позивача не виникло певних прав та обов'язків пов'язаних з користуванням вказаною земельною ділянкою, в тому числі і щодо сплати орендної плати, зокрема за період неохоплений договором оренди землі, який тільки буде укладено в майбутньому.

Відповідно до положень ст. 125 ЗК України саме з моменту державної реєстрації договору оренди землі, у позивача виникне право оренди відносно вказаної земельної ділянки.

Так як праву користування і володіння земельною ділянкою на підставі договору оренди землі кореспондує обов'язок із здійснення плати за землю, то датою виникнення такого обов'язку є дата здійснення державної реєстрації права оренди за таким договором.

Правові підстави виникнення обов'язку у позивача по платі за користування вказаною земельною ділянкою до державної реєстрації договору оренди землі - відсутні, що свідчить про відсутність у відповідача - Кременчуцької міської ради Полтавської області правових підстав зобов'язання позивача, оскаржуваним окремим положенням її рішення, здійснювати нарахування та сплату орендної плати за фактичне використання земельної ділянки в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки землі за період з дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці - 17.05.2011 року до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, у відповідності до ст. 15 ЗУ "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір та умови оплати, вказані в договору, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Саме з дати державної реєстрації договору оренди землі виникає обов'язок щодо сплати орендної плати та саме договором оренди визначається розмір орендної плати та порядок її сплати.

Колегія судів вказує на те, що в даному випадку, на час прийняття оскаржуваного окремого положення рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.11.2014 року "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці", а саме його п. 11.2.4., договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо вказаної земельної ділянки не існувало.

У відповідності до ст. 27 ЗаконуУкраїни "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Вказана норма дублюється положенням ст. 41 Податкового Кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Ч. 2 ст. 288 Податкового Кодексу України передбачено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з ч. 4 ст. 288 Податкового Кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Колегія судів вважає, що обов'язок приватного підприємства "БОН ЧІБО" щодо сплати орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою виникне лише з моменту державної реєстрації права оренди цієї земельної ділянки і не передбачає обов'язку орендаря щодо сплати орендної плати за період користування земельною ділянкою, який передував укладенню договору оренди та його державній реєстрації.

Крім того, відповідач фактично здійснив контроль за справлянням земельного податку у формі орендної плати та визначив обов'язок по сплаті податку у формі орендної плати за землю поза межами дії договору оренди землі, тобто перебрав на себе функції податкового органу, підмінивши власні повноваження повноваженнями податкового органу

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.05.2015р. по справі № 524/3088/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді П'янова Я.В. Зеленський В.В.