Рішення

від 16.06.2016 по справі 2018/19797/2012

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2018/19797/2012

н/п 2/640/1718/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Лях М.Ю.,

при секретарі - Хомінської Т.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Комунальне підприємство «Харківське міське Бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності та витребування майна із незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2004 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з первинною позовною заявою та після уточнення позовних вимог остаточно просив визнати за ним право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-5, 8-25, 30, 33, 36 загальною площею 609, 4 кв. м в будівлі літ. А-9, в будинку № 1 по пр. Жуковського в м. Харкові, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 зазначені нежитлові приміщення, шляхом їх вилучення у ОСОБА_2 та передачі їх позивачу; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначені нежитлові приміщення; поновити державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за позивачем. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.12.1998 року між ним та ЗАТ фірма «Меблі» було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщення 1-го поверху № 1-5, 8-25, 30, 33, 36 загальною площею 609, 4 кв. м в будівлі літ. А-9, в будинку № 1 по пр. Жуковського в м. Харкові, який зареєстровано 11.07.2001 року Харківському міському Бюро технічної інвентаризації. Як вказує позивач, 28.12.2000 року президентом ЗАТ фірма «Меблі» ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу вказаних нежитлових приміщень ОСОБА_4 За вказаних обставин, позивач посилаючись на порушення його права власності та відсутність можливості користуватися та розпоряджатися вищезазначеними приміщеннями звернувся до суду.

В судове засіданні позивач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_5 не з'явились, повідомлялися у встановленому чинним цивільним процесуальному порядку про дату, час та місце судового розгляду справи, протягом тривалого часу перебування в провадженні суду позовної заяви до суду не з'явились, клопотань про відкладення судового розгляду до суду не направляли у зв'язку з чим, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод згідно якої справа повинна бути розглянути упродовж розумного строку, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилась, її представник ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності, надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, зазначив, що позивач не подав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин несвоєчасного подання доказів, пропуску судових засідань та неотримання судових повісток, у зв'язку з чим з метою забезпечення дотримання прав сторін судового процесу просив розглянути справу по суті на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 10.12.1998 року між ОСОБА_1 та ЗАТ фірма «Меблі» було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлових приміщення 1-го поверху № 1-5, 8-25, 30, 33, 36 загальною площею 609, 4 кв. м в будівлі літ. А-9, в будинку № 1 по пр. Жуковського в м. Харкові, який зареєстровано згідно копії реєстраційного посвідчення 11.07.2001 року Харківському міському Бюро технічної інвентаризації. Згідно пункту 3 укладеного договору продаж вчинено за суму 14400 грн., в тому числі ПДВ 2400 грн., які покупець ОСОБА_1 зобов'язується сплатити продавцю ЗАТ Фірма «Меблі» терміном по 10 грудня 2000 року (т.1 арк. справи 5-7).

28.12.2000 року між ЗАТ фірма «Меблі» та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлових приміщення 1-го поверху № 1, 2, 2а, 3, 4, 5, 5а, 6, 7, 8, № 10-15, № 17-21, 21а, № 22-25, № 28 загальною площею 606,1 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Жуковського, № 1 (т.1 арк. справи 8-9).

Згідно листа КП «Харківське міське Бюро технічної інвентаризації» від 20.07.2001 року № 1212 на запит ОСОБА_2 повідомлено, що реєстрація за ОСОБА_7 права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-5, 8-25, 30, 33, 36 загальною площею 609,4 кв.м. в будинку літ. «А-9», що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Жуковського, № 1 від 11.07.2001 року здійсненого на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.1998 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстраційний № 843 анульований на підставі розпорядження в.о. директора КП «ХМБТІ» № 7 від 20.07.2001 року (т.1 арк. справи 33).

Згідно листа КП «Харківське міське Бюро технічної інвентаризації» № 3917 від 24.11.2003 року на запит Київського районного суду м. Харкова повідомляється, що право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-5, 8-25, 30, 33, 36 загальною площею 609,4 кв.м. в будинку літ. «А-9», що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Жуковського, № 1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 12.01.2001 року та договору дарування від 24.05.2001 року (т.1 арк. справи 34).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.08.2002 року ліквідовано юридичну особу - ЗАТ Фірма «Меблі» (ЄДРПОУ 01555036), провадження у справі припинено (т.1 арк. справи 44).

Згідно ч.3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.02.2005 року задоволено зустрічний позов ОСОБА_4 та визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.12.1998 року, укладеного між ЗАТ Фірма «Меблі» та ОСОБА_1 В мотивувальній частині судового рішення вказано про відсутність в матеріалах справи доказів здійснення сплати ОСОБА_1 ЗАТ Фірмі «Меблі» грошових коштів по вказаному договору. Окрім цього, спірне приміщення не було передано відповідачем позивачу, позивач не вступив у володіння, не здійснював будь-яких дій, що свідчить про вступ у право власності. Також зазначено, що порушено встановлений порядок нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 10.12.1998 року, у зв'язку з чим не дотримана нотаріальна форма укладення договору (т.1 арк. справи 136).

У зв'язку зі смертю ОСОБА_4 ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.2000 року нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-5, 8-25, 30, 33, 36 загальною площею 609, 4 кв. м в будівлі літ. А-9, в будинку № 1 по пр. Жуковського в м. Харкові.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2011 року, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ЗАТ фірма «Меблі», ОСОБА_3, третя особа: КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на нежитлові приміщення, витребування з незаконного володіння нежитлових приміщень, скасування та поновлення державної реєстрації права власності, у зв'язку з ліквідацією юридичної особи - ЗАТ фірма «Меблі».

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2011 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності та витребування майна із незаконного володіння, а саме на нежитлові приміщення 1-го поверху №№1-5,8-25,30,33,36 загальною площею 609,4 кв.м., в будівлі літ.А-9, в будинку №1 по пр. Жуковського в м. Харкові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.01.2012 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06.09.2011 року скасовано в частині скасування рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.02.2005 року та закриття провадження у справі, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13.08.2012 року, рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.02.2005 року залишено без змін.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2012 року скасовано заочне рішення від 18.11.2011 року, справу призначено до розгляду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.02.2013 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13.08.2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 26.06.2013 року, рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.02.2005 року скасовано, в позові ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_1, ЗАТ фірма «Меблі» про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовлено.

Ухвалою суду від 02.09.2013 року за клопотанням представника позивача до розгляду справи по суті накладено арешт на нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1-5, 8-25, 30, 33, 36 загальною площею 609, 4 кв.м., в будівлі літ.А-9, в будинку № 1 по пр. Жуковського в м. Харкові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.10.2013 р., рішення Апеляційного суду Харківської області від 26.06.2013 р. скасовано, рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.02.2005 року залишено в силі. Встановлено, що ОСОБА_4 набув право власності на спірні приміщення 1-го поверху № 1, 2, 2а, 3, 4, 5, 5а, 6, 7, 8, № 10-15, № 17-21, 21а, № 22-25, № 28 загальною площею 606,1 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Жуковського, № 1 на підставі статті 224 Цивільного кодексу УРСР, сплатив грошові кошти продавцю до 10.12.2000 року, зареєстрував право власності на спірні приміщення в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 02.01.2001 року. Також було встановлено, що при посвідченні спірного договору купівлі-продажу між ЗАТ Фірмою «Меблі» та ОСОБА_1 державним нотаріусом порушено положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а отже не дотримано форми договору купівлі-продажу, встановленої статтею 227 Цивільного кодексу УРСР (т.3 арк. справи 67-70).

18.05.2001 року ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-5, 8, 25, 30, 33, 36 загальною площею 609,4 кв.м. в будівлі № 1 в літ. А-9 на проспекті Жуковського в м. Харкові. На підставі вказаного договору 24.05.2001 року КП «Харківське міське БТІ» видало ОСОБА_2 реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна (т.1 арк. справи 5-9, 35, 106-107).

З наведених вище обставин, суд не приймає доводи позивача ОСОБА_1 на договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.12.1998 року, як на підставу набуття ним права власності на нежитлові приміщення по пр. Жуковського 1 в м. Харкові, оскільки є неналежним доказом по справі, в зв'язку з чим не можуть бути взяти до уваги судом при ухваленні законного рішення.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як вбачається з матеріалів справи, з 05.11.2013 року матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 перебували в провадженні Київського районного суду м. Харкова, які через систематичну його неявку позивач та його представників в судові засідання ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 04.03.2014 року, 09.10.2014 року, 25.12.2014 року, 20.05.2015 року, від 23.10.2015 року залишалися без розгляду на підставі п.3 ч.1 статті 207 ЦПК України, проте скасовувалися ухвалами Апеляційного суду Харківської області.

Таким чином, протягом тривалого часу відповідач по справі ОСОБА_2, як власник спірного нерухомою майна, обмежена у реалізації своїх прав, зокрема щодо розпорядження належним майном, що призводить до безпідставного обмеження її права як власника.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», оцінюючи правову та фактичну складність справи, слід враховувати, зокрема, наявність обставин, що утруднюють розгляд справи; кількість співпозивачів, співвідповідачів та інших учасників процесу; необхідність проведення експертиз га їх складність; необхідність допиту значної кількості свідків; участь у справі іноземного елемента та необхідність з'ясування і застосування норм іноземного права. При цьому судам слід виходити з того, що така обставина, як розгляд цивільної справи судами різних інстанцій, не може сама по собі свідчити про її складність.

З матеріалів справи вбачається, що неможливість розгляду справи по суті виникає тільки з процесуальних підстав, у зв'язку з систематичною неявкою в судові засідання позивача та його представників, які не виявляють інтересу до своєї позовної заяви. Позивач не подав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин несвоєчасного подання доказів, пропуску судових засідань та неотримання судових повісток.

Крім того, необхідно відмітити, що норми ЦПК України забезпечують судовий процес, і оперативність розгляду судових справ і жодною мірою не обмежують суб'єктів щодо права на судовий захист. Про це зазначив Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення №17-рп/2011 від 13.12.2011 року.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліметаріа ОСОБА_11 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У відповідності до ч. 3 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Натомість, у діях позивача вбачається зловживання процесуальними правами, що є неприпустимим.

Відповідно до положень Рекомендації № Я (84) 5 Комітету ОСОБА_12 Європи державам-членам щодо реалізації принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення судової системи, в Додатку зазначено, що судове провадження зазвичай має складатися з не більш ніж двох судових засідань: перше засідання може бути попереднім слуханням підготовчого характеру, а в ході другого засідання можуть представлятися докази, заслуховуватись аргументи сторін і, якщо це можливо, виноситись рішення. Суд має вживати заходів для того, щоб всі дії, необхідні для проведення другого засідання, проводилися вчасно і щоб затримки в принципі не дозволялися, окрім випадків виникнення нових фактів або за інших виняткових і важливих обставин. До будь-якої сторони мають застосовуватися санкції, якщо вона, отримавши відповідне повідомлення від суду, не вдається до процесуальних дій у строки, встановлені законом або судом.

Наведеними принципами також визначено, що коли в ході судового провадження сторона поводиться недобросовісно і явно зловживає процедурою з очевидною метою затягти провадження, суд має бути наділений повноваженнями або невідкладно винести рішення по суті справи, або застосувати санкції, такі як накладення штрафу, відшкодування завданих збитків або позбавлення права на процесуальну дію; в особливих випадках суд має бути у змозі стягнути судові витрати з адвоката.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Зважаючи на наведене, з урахуванням поведінки позивача, виключно розгляд позовних вимог по суті найбільш повно відповідає меті цивільного судочинства, так як позивач виклав своє волевиявлення у формі позовної заяви, судом надано йому всі можливості для реалізації права на судовий захист, відповідач також зацікавлений у вирішенні суперечки по суті, так як позивач неодноразово заперечував проти припинення провадження у справі та наполягав на її розгляді по суті шляхом оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.

Згідно зі статей 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведеного, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли своє доведення в ході судового розгляду, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положеннями Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду цивільних і кримінальних справ» № 11 від 17.10.2014 року, статтями 10, 11, 58-61, 88, 212 - 215 ЦПК України, -

вирішив:

В задоволенні позовної заяви позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Комунальне підприємство «Харківське міське Бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності та витребування майна із незаконного володіння - відмовити в повному обсязі.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.09.2013 року, якою було накладено арешт на приміщень першого поверху №№ 1-5, 8-25, 30, 33, 36 загальною площею 609, 4 кв.м., в будівлі літ. «А-9» , в будинку № 1 по пр. Жуковського в м. Харкові.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -