Постанова

від 11.04.2007 по справі 40/433-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/433-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 квітня 2007 р.                                                                                   № 40/433-06  

                         Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства “Мрія”,                     м. Харків

на постанову від 29.01.2007Харківського апеляційного господарського суду

у справігосподарського суду № 40/433-06Харківської області

за  позовом

Приватного підприємства “Мрія”,                     м. Харків

до

Відкритого акціонерного товариства “Діпрозаводтранс”, м. Харків

про

визнання права користування приміщенням

за участю представників сторін:

від позивача –             не з'явилися

від відповідача –        не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2006 р. порушено провадження у справі  та задоволено заяву позивача –Приватного підприємства “Мрія” про вжиття запобіжних заходів, а саме, з метою забезпечення позову заборонено Відкритому акціонерному товариству “Діпрозаводтранс”  здійснювати дії, направлені на передачу в оренду третім особам нежитлових приміщень літ. “А-5” загальною площею 218 м2, розташованих в споруді № 29-А по вул. Енгельса в м. Харкові; заборонено ВАТ “ Діпрозаводтранс” здійснювати дії, направлені на перешкоджання позивачу в користуванні приміщенням, в тому числі заборонено відключати позивачу електроенергію та водопостачання в нежитлових приміщеннях літ. “А-5” загальною площею 218 м2, розташованих в споруді № 29-А по вул. Енгельса в м. Харкові; заборонено ВАТ “Діпрозаводтранс” перешкоджати позивачу в користуванні іншими комунальними послугами, а у випадку встановлення фактів таких обмежень (перепон) зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Ленінського району м. Харкова усунути дані порушення із залученням відповідних спеціалістів.

Суд мотивував своє рішення тим, що  відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивач, зазначає суд, довів наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Зокрема, відповідача збирається передати третім особам спірне приміщення, працівники відповідача незаконно відключили електроенергію у спірному приміщенні.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2007 р. скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 30.11.2006 р. в частині вжиття заходів забезпечення позову.

Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд посилається на те, що відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак, позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження підстав, викладених в заяві про вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, ст. 67 ГПК України встановлено вичерпний перелік видів забезпечення позову.

Зобов'язавши виконавчу службу у випадку встановлення фактів обмежень та перешкоджання відповідачем в користуванні позивачем іншими комунальними послугами, усунути дані порушення із залученням відповідних спеціалістів, суд першої інстанції вийшов за меж своїх повноважень.

Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її скасувати, а ухвалу господарського суду Харківської області від 30.11.2006 р. залишити без змін посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що договір оренди спірного приміщення в даний час не розірвано та не визнаний судом недійсним, а тому до прийняття рішення про виселення, скаржник  є законним володільцем  спірного приміщення.

Невжиття заходів по забезпеченню позову, на думку скаржника, може утруднити виконання рішення суду.

Якщо за рішенням суду, право володіння спірним приміщенням буде визнано за позивачем, то відповідач, який відключив всі комунальні послуги, відмовитися їх знову підключати, посилаючись на фінансові труднощі.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначено, що позов забезпечується:

накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Причому, обов'язок доказування відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти та обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

При наданні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою відповідними обставинами, які підтверджують необхідність вжиття вказаних заходів.

Так, свою заяву про забезпечення позову Приватне підприємство "Мрія" обґрунтувало тим, що йому стало відомо, що відповідач збирається передати третім особам в оренду приміщення, яке є предметом даного спору, працівники відповідача відключили електроенергію у спірному приміщенні, чим зробили неможливою подальшу діяльність кафе.

Однак, в матеріалах справи докази, які б свідчили про вчинення відповідачем зазначених дій відсутні.

Скаржником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині забезпечення позову, всупереч положенням ст. 66 ГПК України нічим не обґрунтована.

Посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України не знайшло свого підтвердження при розгляді касаційної скарги та спростовується матеріалами справи.

За таких обставин, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану апеляційним судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не має.

Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2007 р. у справі № 40/433-06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                        Л.Невдашенко

Судді:                                                                                               М.Михайлюк

                                                                                                          Н.Дунаєвська