Постанова

від 14.06.2016 по справі 910/31429/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. cправа№ 910/31429/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Гетьман Т.В., Лещенко Н.С.

відповідача - Янушевський О.М.

третьої особи - Гармашов Б.С.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

на рішення Господарського суду м. Києва від 29.02.2016 р.

у справі № 910/31429/15 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Касан»

третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про стягнення 173 472,43 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Касан» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 72 753,82 грн коштів за договором № 7-98 на оренду нежитлового приміщення від 10.12.1998 р.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до Господарського суду м. Києва із заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 173 472,43 грн заборгованості.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.02.2016 було залучено до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.02.2016 р. у справі № 910/31429/15 у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 29.02.2016 р., Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що власником об'єкта оренди, що передане на праві господарського відання ДП «Київський облдорупр», є ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а договір на оренду нежитлових приміщень № 7-98 від 10.12.1998 р. відповідає вимогам законодавства, що діяло на момент укладення цього договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 р. апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.05.2016 р.

26.05.2016 р. через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в якості третьої особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 р. було відкладено розгляд справи до 07.06.2016 р.

У судовому засіданні 07.06.2016 р. було оголошено перерву до 14.06.2016 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

10.12.1998 р. між Шляхово-екплуатаційною дільницею № 639 (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Касан» (далі - орендар) було укладено договір № 7-98 на оренду нежитлового приміщення (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в користування нежитлові приміщення площею 207 кв.м, вартістю 271 000 грн, що розташовані на території загальною площею 1500 кв.м, і які знаходяться на балансі Державного підприємства «Шляхово-експлуатаційна дільниця №639», розташовані за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 46, і надаються у користування під офіс, магазин, підсобні приміщення та приміщення для зберігання транспортних засобів, номерних агрегатів, проведення передпродажної підготовки та сервісного обслуговування.

Згідно з п. 2.1 договору розмір орендної плати за орендоване приміщення встановлюється на рівні 5% від експертної оцінки вартості майна і становить 1129,17 грн за жовтень 1998 р. В орендну плату не входить оплата комунальних послуг і податок на додану вартість.

Як передбачено п. 2.3 договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендодавцем шляхом коригування розміру місячної плати за попередній період на індекс інфляції за поточний місяць і доводиться до орендатора.

Відповідно до п. 2.7 договору експлуатаційні витрати, центральне опалення та комунальні послуги сплачуються орендарем окремо згідно з рахунками, пред'явленими орендодавцем.

Цей договір діє з 10.12.1998 р. до 31.12.2001 р. (п. 7.1 договору).

Згідно з 7.3 договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У додатку № 1 до укладеного договору сторонами було погоджено план прилеглої території та нежитлових приміщень, переданих в оренду.

01.01.2011 р. додатковою угодою орендодавець та орендар, керуючись п. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», постановою Кабінету Міністрів України № 75 від 19.01.2000 р. та п. 2.4 договору № 7-98 від 10.12.1998 р., дійшли згоди змінити та доповнити договір.

Так, п. 2.1 договору оренди сторонами викладено у наступній редакції: орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою № 75 від 19.01.2000 р. Кабінету Міністрів України з врахуванням використання орендарем нерухомого майна за цільовим призначенням і складає: 15 відсотків від експертної оцінки за оренду приміщення під авторемонтну майстерню, що становить за грудень 2000 р. 2 618,18 грн; 10 % від експертної оцінки за оренду приміщення під офіс і приміщення для зберігання транспортних засобів і номерних агрегатів, що становить за грудень 2000 р. 1 381,20 грн; 12 % від експертної оцінки за оренду приміщення під магазин продовольчих товарів підакцизної групи, що становить за грудень 2010 р. 838,75 грн. Всього орендна плата за грудень 2010 р. становить 4 838,13 грн. В орендну плату не входить плата за комунальні послуги.

Пунктом 2.2 договору, в редакції додаткової угоди, сторони погодили, що перерахування орендної плати здійснюється орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця до 30 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції. 70 % орендної плати - 3 386,69 грн залишається в розпорядженні орендодавця, 30 % орендної плати - 1 451,44 грн перераховується орендодавцем до державного бюджету.

Також, у вказаній додатковій угоді контрагентами було погоджено, що орендодавець зобов'язаний надавати копії платіжних доручень на перерахування 30 % орендної плати до бюджету регіональному відділенню Фонду державного майна по місту Києву до 15 числа місяця, наступного за звітним.

На виконання умов укладеного договору Шляхово-екплуатаційною дільницею № 639 було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Касан» прийнято у користування нежитлові приміщення, площею 207 кв.м, вартістю 271 000,00 грн, що розташовані на території загальною площею 1500 кв.м, і які знаходяться на балансі Державного підприємства «Шляхово-експлуатаційна дільниця № 639», розташовані за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 46, і надаються у користування під офіс, магазин, підсобні приміщення та приміщення для зберігання транспортних засобів, номерних агрегатів, проведення передпродажної підготовки та сервісного обслуговування.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідачем, на думку позивача, свого обов'язку з внесення орендних платежів не було виконано, в результаті чого у останнього станом на 31.12.2015 р. виникла заборгованість в розмірі 173 472,43 грн.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користуванням майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ( ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, керуючись ст. 287 ГК України та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», виходив з того, що ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» втратило статус орендодавця майна, що передане у користування ТОВ «Касан» на підставі договору № 7-98 від 10.12.1998р., оскільки його загальна площа перевищує 200 квадратних метрів, а тому у ДП «Київський облдорупр» відсутні правові підстави, в якості орендодавця за вказаним договором, заявляти вимоги про стягнення з відповідача орендної плати.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як передбачено ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до п. 1 ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Зі змісту ст. 284 ГК України вбачається, що реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов розірвання чи припинення договору оренди.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Кодексом, застосовуються правила Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Договір на оренду нежитлових приміщень площею 207 кв.м. № 7-98 від 10.12.1998 р., який діє до теперішнього часу, було укладено між Державним підприємством «Шляхово-експлуатаційна дільниця № 639», правонаступником якого є ДП «Київський облдорупр», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Касан».

Згідно з наказом Міністерства транспорту України № 228 від 02.08.1993 р. та актом приймання-передачі від 01.09.1993 р. Шляхово-експлуатаційній дільниці № 639 було передано майно, зокрема, і об'єкт, переданий в оренду відповідачу (п. 6 акту приймання-передачі).

Відповідно до ч. 1 ст. 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, державні підприємства на основі державної власності.

На час укладення договору оренди об'єкт оренди перебував у державній власності та був закріплений за державним підприємством «Шляхово-експлуатаційна дільниця № 639».

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України «Про реорганізацію державних підприємств дорожнього комплексу у Київській області» від 01.08.2001 р. № 518 Шляхово-експлуатаційна дільниця № 639 була реорганізована шляхом приєднання до Київського обласного управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг (Київський облавтодор).

Згідно з наказом Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг «Про реорганізацію державних підприємств дорожнього комплексу у Київській області» від 03.08.2001 р. № 192 Київському облавтодору було передано усе майно Шляхово-експлуатаційній дільниці № 639.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 28.02.2002 р. № 221, наказом Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) «Про зміни у структурі управління державними дорожніми підприємствами в АРК, областях і м. Севастополі» від 05.03.2002 р. № 93 було створено ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», що відповідно до статуту Компанії та вказаного наказу є правонаступником майнових прав та інших активів державних дорожніх підприємств, майно яких передано до статутного капіталу Компанії.

У відповідності до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 р. № 156, засновуючись на власності ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», створено Дочірні підприємства ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», у тому числі Дочірнє підприємство «Київський облавтодор», якому було передано майно державного підприємства Київський облавтодор.

Наказом Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) «Про структурні зміни в управлінні та передачу основних засобів» від 07.06.2004 р. № 354 було створено Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» із статутним фондом 1 000 000,00 грн, а також передано частину майна ДП «Київський облавтодор» до ДП «Київський облдорупр».

Так, зокрема, ДП «Київський облдорупр» було передано і нежитлові приміщення, які є об'єктом оренди за вказаним укладеним договором. Дані приміщення були закріплені за філією позивача - філією «Київське ДЕУ», що підтверджується наказом ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 36 від 30.11.2004 р. та актом № 30 приймання-передачі основних засобів від філії «Київське ДЕУ» ДП «Київський облавтодор» до філії «Київське ДЕУ» ДП Київський облдорупр» від 30.11.2004 р.

Таким чином, єдиним засновником і власником дочірніх підприємств, у тому числі і Дочірнього підприємства «Київський облдорупр», є ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Відповідно до п. 5.1 Статуту ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» засновником останнього та акціонером є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України.

Згідно з п. п. 6.1, 6.3 вказаного Статуту ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є правонаступником майнових прав та інших активів державних дорожніх підприємств, майно яких передано до статутного фонду Компанії. Компанія є власником майна, переданого їй засновником до статутного капіталу.

Як передбачено ст. 85 Господарського кодексу України, господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Отже, ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є власником майна та створило дочірні підприємства на своїй власності і передало їм частину свого майна у господарське відання.

Зазначене підтверджується також постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 28.02.2002 р. № 221, якою у державній власності закріплено 100 відсотків акцій ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (не майно) із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Разом з тим, передаючи майно до статутного капіталу акціонерного товариства, держава в особі уповноваженого державного органу втратила право на володіння, користування і розпорядження таким майном, здобувши натомість державні корпоративні права, якими вона управляє в особі уповноваженого органу і на підставі Закону України «Про управління об'єктами державної власності». При цьому, державі в особі уповноваженого органу належать корпоративні права на участь в управлінні, а не майно.

Так, розпорядження Кабінету Міністрів України «Питання управління Державною службою автомобільних доріг об'єктами державної власності» від 23.11.2011 р. № 1221-р було затверджено перелік державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг, куди ні ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ні її дочірні підприємства не увійшли.

Вказаним розпорядженням також визначено Державну службу автомобільних доріг органом, що здійснює управління корпоративними правами ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Таким чином, власником об'єкта оренди, що передане на праві господарського відання ДП «Київський облдорупр», є не держава, а ПАТ«ДАК «Автомобільні дороги України».

Отже враховуючи те, що майно, яке передане в оренду відповідачу, не перебуває у державній власності, а належить на праві власності ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», орендодавцем даного майна не може виступати регіональне відділення Фонду державного майна, оскільки дане майно передане ДП «Київський облдорупр» на праві господарського відання, саме ДП «Київський облдорупр» виступає його орендодавцем, та відповідно є належним позивачем у справі.

Посилання місцевого суду на постанову Вищого господарського суду України у справі № 910/6605/15-г від 16.12.2015 р., як на правову підставу відмови в позові, судова колегія вважає необгрунтованими з наступних підстав.

У вказаній постанові зазначається, що з 1 січня 2004 року ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» втратило право бути орендодавцем нерухомого майна, що перебуває у державній власності, а тому право на звернення до суду із позовом про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 7-98 від 10.12.1998 р. належить саме регіональному відділенню Фонду державного майна України.

Однак такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з порушенням ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, оскільки вказане питання стосовно належного орендодавця не досліджувалось судами першої та апеляційної інстанції.

Крім того, переглядаючи в касаційному порядку спір про розірвання договору оренди № 7-98 від 10.12.1998 р., касаційна інстанція не прийняла нового рішення, а передала справу № 910/6605/15-г на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин.

Вбачається, що станом на 31.12.2015 р. позивачем було нараховано 173 472,43 грн коштів за користування об'єктом оренди за період з червня 2015 року по грудень 2015 р., що підтверджується розрахунками по оренді та послугам за вказаний період. Ці кошти відповідачем не було сплачено.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 173 472,43 грн коштів за користування об'єктом оренди за період з червня 2015 року по грудень 2015 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в якості третьої особи, судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач посилається на те, що прийняте рішення може вплинути на права та обов'язки ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», оскільки відповідно до даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.05.2016 р. № 59720550 власником орендованих приміщень є вказане товариство.

Дійсно, майно, яке передане в оренду відповідачу належить на праві власності ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», однак дане майно передане ДП «Київський облдорупр» на праві господарського відання, а тому саме ДП «Київський облдорупр» виступає його орендодавцем, та відповідно є належним позивачем у справі.

Таким чином, рішення у даній справі не вплине на права та обов'язки ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції від 29.02.2016 р. у справі № 910/31429/15 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 29.02.2016 р. у справі № 910/31429/15 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Касан» (02160, м. Київ, Харківське шоссе, 46, код ЄДРПОУ 19120296) на користь Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А, код ЄДРПОУ 33096517) 173 472 (сто сімдесят три тисячі чотириста сімдесят дві),43 грн заборгованості за користування орендованим майном.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Касан» (02160, м. Київ, Харківське шоссе, 46, код ЄДРПОУ 19120296) на користь Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А, код ЄДРПОУ 33096517) 2 728,78 грн судового збору за подання позовної заяви та 3 001,66 грн судового збору за подання апеляційної скрги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

6. Матеріали справи № 910/31429/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко