Постанова

від 06.06.2016 по справі 910/20612/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2016 р. Справа№ 910/20612/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Квятківській Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Слюсаренко О.А. (довіреність від 11.01.2016 № 12);

від відповідача: Малярчук Ю.Б. (довіреність від 29.12.2015 № 2-280д);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2015

у справі № 910/20612/15 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез"

до публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 569 723,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 910/20612/15 позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 532220 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1785 грн. 91 коп., 35 718 грн. 02 коп. пені, а також судовий збір в сумі 11394 грн. 48 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 910/20612/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд міста Києва, приймаючи рішення, не врахував, що через неповне виконання обов'язку з боку позивача, а саме: ненадання рахунку на оплату, у відповідача відсутні підстави для виконання свого обов'язку - сплатити грошового зобов'язання, а саме: оплата вартості послуг з перевезення. В той же час судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було взято до уваги наданий позивачем акт звірки розрахунків між сторонами за період з 09.04.2015 по 09.07.2015 за договором, але не перевірено повноваження підписанта зі сторони відповідача на здійснення таких дій, разом з тим, господарський суд міста Києва не взяв до уваги наданий відповідачем акт звірки розрахунків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 910/20612/15 та призначено до розгляду за участю уповноважених представників.

25.02.2016 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з висновками та твердженнями апелянта, вважає їх безпідставними та необгрунтованими.

У судових засіданнях представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.04.2015 між ТОВ "Синтез" (далі - позивач, виконавець) та ПАТ "Укргазвидобування" (далі - відповідач, замовник) укладено договір про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015 (далі - договір), згідно умов якого виконавець зобов'язався на підставі замовлення на перевезення вантажів доставити спеціалізованим автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж - суміш ароматичних вуглеводнів для специфічних процесів переробки (далі - вантаж), з місця відправлення до пункту призначення, згідно з товаротранспортною документацією і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник взяв на себе зобов'язання сплатити грошові кошти за надані послуги. Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі підписаного сторонами акту приймання - передачі наданих послуг протягом 3 банківських днів з моменту отримання замовником рахунку - фактури на оплату (пунктом 4.2 договору).

Пунктом 4.4 договору визначено, що взаєморозрахунки між сторонами можуть здійснюватися і будь-яким іншим не забороненим законодавством способом, в тому числі проведенням взаємозаліку.

За прострочення строку оплати замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцю збитки, завдані порушенням строку оплати, а також сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу (п 5.3 договору).

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015, а в частині проведення взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

На виконання умов договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги з перевезення загалом на суму 717 340,00 грн, що підтверджується актами приймання - передачі наданих послуг № 643 від 24.06.2015 на суму 92 560,00 грн., № 646 від 25.06.2015 на суму 92 560,00 грн., № 652 від 26.06.2015 на суму 115 700,00 грн., № 666 від 28.06.2015 на суму 208 260,00 грн., № 667 від 30.06.2015 на суму 208 260,00 грн., які підписані представниками замовника та виконавця без зауважень та заперечень і посвідчені печатками обох сторін.

У матеріалах справи знаходяться рахунки на оплату наданих позивачем послуг перевезення на загальну суму 717340,00 грн., а саме: № 689 від 24.06.2015 на суму 92 560,00 грн., № 692 від 25.06.2015 на суму 92 560,00 грн., № 698 від 25.06.2015 на суму 115 700,00 грн., № 708 від 28.06.2015 на суму 208 260,00 грн., № 709 від 30.06.2015 на суму 208 260,00 грн, а також акт звірки розрахунків між сторонами за період з 09.04.2015 по 09.07.2015 за договором про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015, який підписано представниками сторін і посвідчено відбитками штампу відповідача та печаткою позивача. Відповідно до вказаного акту сальдо на користь позивача складає 717 340,00 грн.

13.07.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією № 126, в якій позивач просив погасити заборгованість за надані послуги по договору про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015 в сумі 717340,00 грн.

Як встановлено господарським судом міста Києва і не заперечувалось відповідачем, 27.07.2015 відповідачем було перераховано на користь позивача 185 120,00 грн. в рахунок оплати послуг з перевезення за договором про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015. Решта вартості наданих позивачем послуг в сумі 532 220,00 грн. відповідачем не оплачена. Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача з даним позовом в зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача 532 220,00 грн. заборгованості за договором про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015, 1785,91 грн. 3% річних, 35 718,02 грн. пені.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

В ч. 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи п.п. 4.2, 4.4 договору про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015, приписи ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду за наявності визначених законом підстав погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що відповідачем було порушено умови договору про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015 щодо своєчасного і повного виконання зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 532 220,00 грн. за надані, але не оплачені у повному обсязі послуги, є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що всупереч п. 4.2 договору не було виставлено рахунків на оплату вартості послуг з перевезення, а тому строк оплати вартості цих послуг не настав, є безпідставними, оскільки погодження в договорі порядку оплати послуг, зокрема, на підставі рахунку, не звільняє відповідача від обов'язку сплатити борг з дотриманням встановленого порядку, навіть у разі невиставлення рахунку-фактури, з огляду на те, що рахунок містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Ненадання рахунку відповідачу не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за договором.

Вказана позиція також висловлена в постанові Верховного Суду України у № 37/405 від 29.09.2009.

Крім того, відповідачем було прийнято послуги без будь-яких зауважень та заперечень, здійснено їх часткову оплату. А також враховуючи п. 4.4 договору, з яким сторони погодилися без зауважень та заперечень, підписавши договір № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015, відповідач міг розрахуватися з позивачем будь-яким не забороненим законодавством способом.

Доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було взято до уваги наданий позивачем акт звірки розрахунків між сторонами за період з 09.04.2015 по 09.07.2015 за договором, але не перевірено повноваження підписанта зі сторони відповідача на здійснення таких дій, проте колегія суддів Київського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що на вказаному акті проставлений штамп відповідача, підпис ОСОБА_4, а доказів того, що вказана особа не є посадовою особою відповідача в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, скаржник стверджує, що господарський суд міста Києва не взяв до уваги наданий відповідачем акт звірки розрахунків, проте колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вказаний акт не може бути належним доказом того, що строк оплати не настав у зв'язку із відсутністю рахунку на оплату вартості послуг перевезення, оскільки акт, наданий відповідачем не підписаний зі сторони позивача.

Крім того, за прострочення своєчасної оплати наданих послуг з перевезення, позивач просив суд стягнути з відповідача 35718,02 грн. пені з посиланням на п. 5.3 укладеного договору, та 1 785,91 грн. 3% річних з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 532 220,00 грн., щодо сплати якої відповідачем допущено прострочення виконання, а також вимоги ст.ст. 610, 611, 612, 549, 625 Цивільного кодексу України та п. 5.3 договору про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015, колегія суддів апеляційної інстанції за наявності визначених законом підстав погоджується з висновком господарського суду міста Києва, що є підстави для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, що складає загалом 1 785,91 грн., та застосування штрафної санкції (пені, обумовленої договором) у розмірі 35 718,02 грн., а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та пені також визнаються судом обгрунтованимим. Розрахунок позивача судом перевірений та є арифметично вірним.

Решта доводів сторін не підтверджуються наявними у справі доказами і висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції належним чином дослідив обставини справи, дав правову оцінку доказам, наданими представниками сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, заперечень та з врахуванням визначених законом підстав вірно вирішив спір, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 532220 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1785 грн. 91 коп., 35 718 грн. 02 коп. пені є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

У той же час, доводи скаржника не підтверджені належними та допустимими доказами та зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

За вказаних обставин суд вважає, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 910/20612/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 910/20612/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/20612/15 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська