Постанова

від 29.06.2016 по справі 910/9709/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа№ 910/9709/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Корсакової Г.В.

Агрикової О.В.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Харченко Р.І. довіреність № 36 від 07.08.15

від відповідача: Кудляк Є.В. - ліквідатор

розглянувши матеріали апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 травня 2016 року

у справі № 910/9709/16 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОП "Укроборонресурси"

про визнання кредиторських вимог та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання кредиторських вимог та зобов'язання вчинити дії (а.с. 3-10).

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/9709/16 від 30 травня 2016 року позовну заяву і додані до неї документи повернуто Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву без розгляду (а.с. 1-2).

06 червня 2016 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 травня 2016 року у справі №910/9709/16, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 травня 2016 року у справі №910/9709/16 та направити справу до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2016 року апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №910/9709/16 від 30 травня 2016 року передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г.

14 червня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №910/9709/16 від 30 травня 2016 року прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Рудченка С.Г., Агрикової О.В., справу призначено до розгляду на 29 червня 2016 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29 червня 2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Рудченка С.Г. на лікарняному, для розгляду справи №910/9709/16, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Корсакової Г.В., Агрикової О.В.

29 червня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №910/9709/16 від 30 травня 2016 року прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Корсакової Г.В., Агрикової О.В.

У судовому засіданні 29 червня 2016 року представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.

Ліквідатор ТОВ "ОП "Укроборонресурси" заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Повертаючи позовну заяву Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву і додані до неї документи без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суд першої інстанції керувався тим, що у наданому позивачем платіжному доручення від 20.08.2014 р. № 208 у графі "призначення плтежу" вказано: "*;101;19030825;22030101;КПКВ 6611010 КЕКВ 2800 СЗ за поз. РВФДМУ по м.Києву до ВГО"Спілка фах.з нерух.майна України", КГС,СЗ №2107 від 19.05.16, Без ПДВ;;;". Тобто невірно визначено відповідача.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Колегія суддів зазначає про помилковість таких висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до абз. 1 п. 2.22. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку "одержувач" зазначити найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу.

Крім того, відповідно до Інформаційного листа Державної судової адміністрації від 10.11.2011 р. № 12-6621/11 у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про судовий збір" від 01.11.2011р. У графі "призначення платежу" вказується:

"Судовий збір за позовом ___ (П. І. Б. чи назва установи, організації позивача), ___ (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ ___ (суду, де розглядається справа)".

Відповідно до пп. 2.20. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": "чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

У підпункті 2.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що законом передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (частина друга статті 9).

При цьому господарський суд може з'ясувати відповідну обставину, використовуючи способи, передбачені ГПК, зокрема у разі необхідності отримувати таку інформацію від територіальних органів казначейства, яким судовий збір перераховано від позивача або особи, що подала апеляційну (касаційну) скаргу чи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Тобто, за наявності сумнівів у надходженні та зарахуванні судового збору до державного бюджету України, місцевий господарський суд не позбавлений права, прийнявши позов до провадження, на підставі статті 38 ГПК України витребувати у позивача додаткові докази такого зарахування, зокрема, відповідне підтвердження територіального органу державного казначейства, якому перераховано судовий збір.

Отже, визнавши, що судовий збір сплачено всупереч встановленому порядку, суд першої інстанції не зазначив, який порядок сплати судового збору порушив позивач та не врахував, що при вирішенні питання щодо дотримання позивачем вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України юридичне значення має факт зарахування судового збору до державного бюджету. При цьому, помилкове зазначення позивачем у графі "призначення платежу" платіжного доручення назви відповідача, не спростовує надходження судового збору до державного бюджету за спеціальним кодом бюджетної класифікації, який позивачем визначено вірно.

На платіжному дорученні № 208 від 23 травня 2016 року, оригінал якого міститься у матеріалах справи, міститься відбиток штампу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про оплату 23.05.2016 р., як доказ сплати судового збору (а.с. 66).

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу не ставив під сумнів перерахування коштів до бюджету.

Крім того, відповідно до п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" суд першої інстанції не позбавлений можливості не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору стягнути за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Частиною 1 статті 8 вказаного Закону встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Голдер проти Сполученого Королівства, 1975 р. зазначив, що: "Було б неприпустимо, щоб ст. 6 (п. 1) Конвенції містила детальний опис гарантій, що нада ються сторонам у цивільних справах, і не захищала б передусім те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Такі характеристики процесу, як "справедливість, публічність, оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження".

В іншому рішенні у справі Ейрі проти Ірландії, 1979 р., Європейський суд за значив, що "фактичні перешкоди можуть порушувати Конвенцію так само, як і юридичні", і вказав, що "Конвенція спрямована на те, щоб гарантувати не теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефектив ними і здійснюються на практиці". З наведеного випливає, що особа зможе отримати справедливий судовий розгляд лише за умови, якщо матиме реальний доступ до суду. При цьому він не повинен обтяжува тися якимись перешкодами.

Судом першої інстанції вказаного враховано не було, в результаті чого останній дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду із застосуванням повноважень передбачених п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, а відповідно і неправильного застосування зазначеної норми процесуального права.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 р. № 4, від 25.12.1992 р. № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 травня 2016 року у справі №910/9709/16 підлягає задоволенню, ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 травня 2016 року у справі №910/9709/16 необхідно скасувати, а справу №910/9709/16 - направити на розгляд до Господарського міста Києва.

Відповідно до п. 4.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.2 ч.1 ст. 103, п. 4, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 104, ст. 105 та ч. 7 ст. 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 травня 2016 року у справі №910/9709/16 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 травня 2016 року у справі №910/9709/16 скасувати.

3. Справу №910/9709/16 направити на розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Господарському суду міста Києва за результатами розгляду справи №910/9709/16 здійснити розподіл суми судового збору за розгляд Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 травня 2016 року у справі №910/9709/16.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Г.В. Корсакова

О.В. Агрикова