Постанова

від 22.06.2016 по справі 922/6642/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2016 р. Справа №922/6642/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Медуниця О.Є.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №1 від 13.04.2016 року;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Сіннянська сільська рада) - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №32-20-14-19686/0/19-15 від 23.12.2015 року;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_3 - ОСОБА_4, за довіреністю №112 від 03.02.2016 року;

2. Відділу Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків, (вх.№924Х/1-40) та апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, м.Харків, (вх.№927Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2016 року по справі №922/6642/15,

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Фан», с.Сінне, Богодухівський район, Харківська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сіннянська сільська рада, с.Сінне, Богодухівський район, Харківська область,

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_3, м.Харків,

2. Відділ Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області, м.Богодухів, Харківська область,

про визнання договору поновленим,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.03.2016 року по справі №922/6642/15 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково.

Визнано договір оренди землі, укладений між Селянським (фермерським) господарством «Фан» та Сіннянською сільською радою, зареєстрований 25.10.2000 року в Богодухівському районному відділі земельних ресурсів у книзі реєстрації договорів оренди за №6, поновленим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором при його укладанні, на строк до 25 жовтня 2030 року.

Визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області: №3863-СГ від 27.11.2015 року; №3866-СГ від 27.11.2015 року; №4086-СГ від 02.12.2015 року; №4087-СГ від 02.12.2015 року.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь Селянського (фермерського) господарства «Фан» судовий збір 2436,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2016 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, також з вищевказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2016 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Оскільки в провадженні Харківського апеляційного господарського суду знаходяться апеляційна скарга відповідача (вх.№924Х/1-40) та апеляційна скарга третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 (вх.№927Х/1-40) на одне і те ж рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2016 року у справі №922/6642/15, колегія суддів ухвалою від 23.05.2016 року вказані апеляційні скарги об'єднала в одне апеляційне провадження.

20.04.2016 року позивач надав через канцелярію суду відзиви на апеляційні скарги (вх.№4252, вх.№4253), в яких зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційні скарги відповідача та третьої особи - без задоволення.

Ухвалою суду від 25.04.2016 року з метою забезпечення повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи а також дотримання принципів судочинства розгляд апеляційних скарг відкладено.

18.05.2016 року від Відділу Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області надійшли письмові пояснення (вх.№5035), в якому зазначає, що підтримує позицію Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, вважає доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованими та такими, що потребують задоволення судом. Крім того, Відділ Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області просить суд розглядати справу без участі представника.

У матеріалах справи від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сіннянської сільської ради наявне клопотання (вх.№5166 від 23.05.2016 року), в якому зазначено, що рада згодна з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та просить розглядати справу без участі представника.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що треті особи: Відділу Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області та Сіннянська сільська рада просили розглядати справу за їх відсутності і їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні за відсутності представників зазначених третіх осіб.

У судовому засіданні 22.06.2016 року представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, підтримав позицію відповідача, а також підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача проти доводів та вимог апелянтів заперечував з підстав викладених у відзивах та наполягав на правомірності рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах та відзивах на них доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників процесу, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

У відповідності до ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 3, ч. 4 ст. 4, ч. 1, п. «в» ч. 2 ст. 5, ч. 1, ч. 5 ст. 6 вказаного Закону об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарями земельних ділянок можуть бути: громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.04.2000 року між Сіннянською сільською радою (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) та Фермерським господарством «Фан» (позивач у справ) було укладено договір оренди землі.

У відповідності до предмету договору оренди землі, на підставі рішення сільської ради від 13.03.1999 року позивачу було надано в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди, земельну ділянку загальною площею 118 га ріллі з резервного фонду (п.1.1 договору).

Земельна ділянка надавалася на умовах оренди, строком на 15 років для сільськогосподарського товарного виробництва (п.1.2 договору).

Орендна плата згідно рішення сільської ради від 21.04.2000 року ХІІ сесія ХХІІІ скликання, становила 1% грошової оцінки землі (п.2.2 договору).

Після закінчення строку договору орендар зобов'язався передати земельну ділянку орендодавцю в повному обсязі (п.3.2 договору).

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області 23.10.2000 року.

Державна реєстрація договору оренди землі відбулася відповідно до положення нормативно-правового акту, який був чинний на день реєстрації, а саме Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №2073 від 25.12.1998 року.

Додатковою угодою від 25.04.2000 року сторони внесли зміни до договору оренди землі, а саме в п.2.2, який виклали в наступній редакції: «Орендна плата за використання земельною ділянкою згідно рішення сільської ради від 21.04.2000 року становить 4920,6 грн. щорічно з правом подальшого регулювання орендної плати відповідно до змін чинного законодавства».

На підставі укладеного договору, позивач орендував дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності: 1) перша має площу 65,1183 га, кадастровий номер 6320888000:01:001:0215; 2) друга має площу 52,8817 га, кадастровий номер 6320888000:02:005:0328.

Дані земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів Сіннянської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, та мають цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Так, на підставі зазначеного договору, позивач замовив землевпорядній організації технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), на розроблення якої Держгеокадастром було надано відповідний дозвіл.

25.11.2015 року позивач звернувся з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо поновлення (продовження) договору оренди землі від 25.10.2000 року за №6 загальною площею 118 га. ( т.1 а.с.49).

24.12.2015 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було розглянуто вказане клопотання та повідомлено заявника про відмову у продовжені договору оренди землі, у зв'язку з закінчення строку дії договору оренди землі (т.1 а.с.67).

25.12.2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру та ОСОБА_3 було укладено два договори оренди землі (т.1 а.с.207-226). Об'єктом даних договорів стали земельні ділянки з наступними кадастровими номерами, а саме: 6320888000:01:001:0215 площею 65,1183 га та 6320888000:02:005:0328 площею 52,8817 га., тобто ті самі ділянки, що є предметом договору оренди, строк якого позивач просив суд визнати продовженим.

Станом на 27.11.2015 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області відносно ОСОБА_3 було видано наступні накази:

- №3863-СГ від 27.11.2015 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» на земельну ділянку площею 65,1183 га із кадастровим номером 6320888000:01:001:0215 із земель державної власності сільськогосподарського призначення (т.1 а.с.54 - 55).

- №3866-СГ від 27.11.2015 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» на земельну ділянку площею 52,8817 га із кадастровим номером 6320888000:02:005:0328 із земель державної власності сільськогосподарського призначення (т.1 а.с.56 - 57).

17.02.2016 року ОСОБА_3 заснував фермерське господарство «Лана 2815» про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.02.2016 року (т.1 а.с. 62-76).

Відповідно до п. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Закон України «Про оренду землі» є спеціальним законом переважно перед іншими законодавчими актами, що регулюють земельні правовідносини в Україні, а отже цей Закон підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, що склались між сторонами.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки; уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі.

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Верховний суд України у справі №6-219цс14 від 25.02.2015 року висловив правову позицію про те, що ст. 33 Закону України «Про оренду землі» об'єднує два випадки пролонгації договору оренди. Зокрема у ч.1 ст. 33 цього закону передбачено, що до закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (ч.ч. 2-5 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі»). Так, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що для застосування ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» під час розгляду справи суд повинен встановити наявність направленого в законодавчо встановлений строк, повідомлення з боку СФГ «Фан» про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі.

Так, Вищий господарський суд України у п. 2.17 постанови пленуму «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають з земельних відносин» №6 від 17.05.2011 року зазначив, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності з 12.03.2011). Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає механізм поновлення договору. Як вже зазначалось, ч. 2 вказаної статті визначає, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Строк договору оренди землі №6 від 25.04.2000 року (державна реєстрація 25.10.2000 року) закінчився 25.10.2015 року. Отже, останнім днем до якого СФГ «Фан» був зобов'язаний повідомити про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі було 25.09.2015 року. Також до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар повинен був додати проект додаткової угоди.

Проте, СФГ «Фан» до 25.09.2015 року не надіслав ніяких повідомлень до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про свій намір с4ористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі. Вказане на думку колегії суддів виключає можливість застосування ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» застосовується у випадку, коли орендар повідомив орендодавця про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі, а орендодавець не надсилає у встановлені законом строки будь-якої відповіді. Лише в тому випадку, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності після закінчення строку договору відповіді на поновлення договору оренди такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наразі мають місце такі обставини, що орендар у встановлений строк не повідомляв орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди, а таке повідомлення було надано після спливу строків та є повідомлення у належні строки про відмову в поновленні договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невірно застосував до спірних правовідносин приписи ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та дійшов невірного висновку про задоволення позовних вимог і визнання поновленим строку дії договору оренди землі №6 від 25.04.2000 року (державна реєстрація 25.10.2000 року).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1.1 договору оренди землі №6 від 25.04.2000 року (державна реєстрація 25.10.2000 року) предметом договору є передача в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельної ділянки загальною площею 118 га із земель резервного фонду.

У свою чергу відповідно до затвердженої Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельною ділянки в натурі та Витягів з державного земельного кадастру, вищевказана земельна ділянка була поділена та сформована у дві земельні ділянки по 64 га та 54 га з присвоєнням їм відповідних кадастрових номерів.

З аналізу ст. 79 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка є єдиним неподільним об'єктом нерухомості, формується шляхом визначення меж та реєстрації в Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка формується як єдиний об'єкт цивільних прав з моменту присвоєння кадастрового номеру.

Частина 9 ст. 79 Земельного кодексу України визначає, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Після формування спірних земельних ділянок, як об'єктів цивільних прав та реєстрації в Державному земельному кадастрі, будь які зміни у договір оренди землі №6 від 25.04.2000 року (державна реєстрація 25.10.2000 року) не вносились. Отже, об'єктом оренди за спірним договором оренди залишилась земельна ділянка державної власності для сільськогосподарського товарною виробництва, загальною площею 118 га.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов про визнання договору оренди землі поновленим, фактично поновив оренду на неіснуючий об'єкт цивільних прав - земельну ділянку державної власності для сільськогосподарського товарного виробництва, загальною площею 118 га (визначену пунктом 1.1. спірного договору).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що пункт 2.2 договору оренди землі №6 від 25.04.2000 року (державна реєстрація 25.10.2000 року) суперечить положенням статті 288 Податкового кодексу України.

Так, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною та встановлюється у відповідних відсотках від нормативно грошової оцінки законодавцем.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пункт 2.2 договору оренди землі від 25.04.2000 року (державна реєстрація 25.10.2000 року), з урахуванням доповнень внесених Податковою угодою до договору, визначає, що орендна плата згідно рішення сільської ради становить 1% від грошової оцінки землі.

Також законодавцем був змінений розпорядник землі сільськогосподарського призначення, договір був укладений з Сіннянською сільською радою, а на даний час розпорядником землі є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Таким чином, має місце така обставина, що майже всі положення договору оренди землі №6 від 25.04.2000 року (державна реєстрація 25.10.2000 року) суперечать чинному законодавству, а саме: юридично відсутній об'єкт оренди, змінений розмір законодавчо встановленої орендної плати та орендодавець землі.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а саме: №3863-СГ від 27.11.2015 року; №3866-СГ від 27.11.2015 року; №4086-СГ від 02.12.2015 року; №4087-СГ від 02.12.2015 року, а також про застосування наслідків нікчемності правочинів - договорів оренди землі, укладених 25.12.2015 року (зареєстрованих 30.12.2015 року) між Головним управління Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_3, то вони, як вірно зазначив суд першої інстанції є похідними від позовних вимог про визнання поновленим договору оренди землі №6 від 25.04.2000 року (державна реєстрація 25.10.2000 року) раніше укладеного між Селянським (фермерським) господарством «Фан» та Сіннянською сільською радою Богодухівського району Харківської області.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних про визнання договору оренди землі №6 від 25.04.2000 року (державна реєстрація 25.10.2000 року) поновленим, то у задоволенні вищевказаних похідних вимогах також слід відмовити.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, через що апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та апеляційна скарга третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 підлягають задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2016 року по справі №922/6642/15 - скасуванню, з прийняття нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового про відмову в задоволенні позову, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат, а саме за подання позовної заяви судові витрати відшкодуванню не підлягають та відшкодувати витрати апелянтів по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п. 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2016 року по справі №922/6642/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського ) господарства «Фан» (код 21250570, Харківська обл., Богодухівський район, с. Сінне, пров. Східний,буд.13) на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792622, м. Харків, майдан Свободи, буд.5 Держпром, 1 під'їзд) 2679,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Селянського (фермерського ) господарства «Фан» (код 21250570, Харківська обл., Богодухівський район, с. Сінне, пров. Східний,буд.13) на користь ОСОБА_3 (61172, м.Харків, вул. Кубанська, буд. 96) 2679,60 судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 29 червня 2016 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Медуниця О.Є.