Постанова

від 23.06.2016 по справі 915/1444/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2016 р.Справа № 915/1444/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Дібрової Г.І., Принцевської Н.М.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представника від позивача - Гусака О.М., довіреність № б/н, дата видачі : 05.02.15;

/відповідач не використав законного права на участь у судових засіданнях, хоча про час та місце їх проведення повідомлений належним чином (див. рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 5.05.16р. та 03.06.16р.); 3-я особа поштову кореспонденцію за місцем проживання не отримує, ухвали про призначення справи до розгляду повернулися у зв'язку з її відмовою від отримання (див. - поштову довідку про причини повернення листа), тому вважається належним чином повідомленою про час та місце проведення судового засідання на підставі п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18/

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Горизонт", смт. Веселинове Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 07.04.2016 року

по справі № 915/1444/15

за позовом Приватного підприємства "Луб'янське", м. Миколаїв

до скаржника

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, с. Луб'янка Веселинівського району Миколаївської області

про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014,

встановив:

В серпні 2015р. Приватне підприємство (далі по тексту - ПП) "Луб'янське" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Фермерського господарства (далі по тексту - ФГ) "Горизонт" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р..

Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 203, 215, ч. 2 ст. 207 ЦК України мотивовані тим, що оскаржуваний договір суборенди директор позивача ОСОБА_3 не підписувала, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення орендаря на передачу в суборенду земельної ділянки, а також порушення вимог законодавства щодо письмової форми договору.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.04.2016 року (суддя Гриньова-Новицька Т.В.) позов задоволено повністю, визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 від 17.11.2014р., укладений між ПП "Луб'янське" та ФГ "Горизонт".

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ФГ "Горизонт" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки на його думку посилання суду на висновки експерта та протокол допиту свідка гр. ОСОБА_3 є хибними, з огляду на те, що належність та допустимість цих доказів має бути встановлена у кримінальному провадженні, в рамках якого проводилася експертиза та допит.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП "Луб'янське" просить залишити оскаржуване рішення по даній справі без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, як безпідставну та необґрунтовану.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши в судових засіданнях представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого рішення, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 15.03.2010р. між орендодавцем фізичною особою ОСОБА_2 та орендарем ФГ "Горизонт" був укладений договір оренди землі.

Згідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Луб'янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області /а.с. 10-11/.

У відповідності до п. 2 об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 7,47 га, яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_1 виданого Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області та зареєстрованого у книзі записів державних актів за №46.

П. 8 визначено, що договір укладено на десять років починаючи з дати державної реєстрації. Після закінчення строк договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніш ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

П.30 договору оренди передбачено, що орендар має право передавати земельну ділянку або її частину в суборенду без зміни цільового призначення, на умовах даного договору.

Відповідно до позначки на договорі його зареєстровано у Веселинівському реєстраційному окрузі "Центр ДЗК" Миколаївської області , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 2.07.2010р. за №0410, тобто відповідно до п.8 договору він діє до 2.07.2020р..

Предметом позову є договір суборенди цієї ж земельної ділянки, який укладено 17.11.2014р. між ПП "Луб'янське" та ФГ "Горизонт" /а.с.58-61/ та відповідно до умов якого орендар надає, а суборендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану в межах території Луб'янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, яка належить ОСОБА_2, орендодавцю за основним договором, на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, виданого Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області 21 квітня 2003р. та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №46. Кадастровий номер НОМЕР_2.В договорі суборенди, як і в та акті приймання-передачі земельної ділянки в суборенду /а.с.62/ зазначено, що з боку ПП "Луб'янське" вони підписувалися директором ОСОБА_3, що заперечується позивачем.

Згідно з п.42 договору суборенди він був укладений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, другий - у суборендаря, третій - в органі, який провів державну реєстрацію права суборенди.

Відповідно до висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Миколаївській області №458 від 28.04.2015 /а.с. 14-22/, здійсненого за результатами проведення експертизи, призначеної в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015150180000195 від 30.03.2015р., підпис від імені ОСОБА_3 в примірнику оспорюваного договору суборенди, який знаходиться в реєстраційній справі, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

В матеріалах справи знаходиться ще один експертний висновок тієї ж експертної установи від 10.12.2015р. за № 1506 /а.с. 212-216/, відповідно до якого за результатами судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2015р., встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 в графі "Директор ПП "Луб'янське" в договорі суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р. та в акті її приймання-передачі, укладених між орендарем ПП "Луб'янське" і суборендарем ФГ "Горизонт", відносно земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 за кадастровим номером НОМЕР_2, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Таким чином, твердження позивача про те, що ним не вчинялись дії, спрямовані на укладання зазначеного договору суборенди, є доведеними у порядку, встановленому ст.32-36 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Ст. 203 ЦК України, визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст.215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже задовольняючи позов суд першої інстанції, підставно визнав, що оспорюваний позивачем договір суборенди підписаний від імені підприємства невстановленою особою, не уповноваженою належним чином на укладення договору вимогам закону він не відповідає та для позивача прав та обов'язків не породжує.

Твердження скаржника стосовно того, що висновки експертів можуть визнаватися належними та допустимими доказами лише по закінченню судового розгляду кримінального провадження є хибними та необґрунтованими з огляду на те, що правомірність висновків судової експертизи не залежить від стадії судового розгляду або винесення рішення по справі, а її висновки є самостійним доказом, який відповідає вимогам ст. 32, 34, 36, 42 ГПК України та вимогам ст.ст. 1, 7, 10 ЗУ "Про судову експертизу".

Щодо протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, то він самостійного значення для розгляду даного спору не має, оскільки викладене в ньому ідентичне позовній заяві ПП "Луб'янське".

Твердження відповідача про те, що примірник Договору суборенди, призначений для відповідача, був ще підписаний ОСОБА_4 з зазначенням дати підписання, також не беруться судовою колегією до уваги з огляду на те, що відповідно до преамбули оспорюваного Договору суборенди від імені ПП "Луб'янське" договір підписаний саме директором ОСОБА_3.

Також, судова колегія не приймає до уваги лист від 01.12.2014 року про надання права підпису на Договорах суборенди землі від директора ОСОБА_3 бухгалтеру ОСОБА_4 з огляду на те, що спірний Договір суборенди землі було укладено 17.11.2014 року, тобто раніше вказаного листа, а питання дійсності або недійсності Договору вирішується судом на момент його укладення.

Щодо підтвердження дійсності договору наявністю на ньому печатки підприємства, то це суперечить ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто, правове значення для встановлення факту вчинення договору у письмовій формі має саме підпис сторони.

За таких обставин, суд першої інстанції в повному обсязі дослідив фактичні обставини справи та надав вірну юридичну оцінку наявним в справі доказам, не порушив норми матеріального та процесуального права та прийняв обґрунтоване рішення, яке слід залишити без змін, отже, апеляційну скаргу ФГ "Горизонт" колегія суддів залишає без задоволення.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 49, 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Рішення господарського суду Миколаївської області від 07.04.2016 року по справі №915/1444/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Горизонт" - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до ст. 110 ГПК України може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 24.06.16 р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська