Рішення

від 30.06.2016 по справі 910/8924/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016Справа №910/8924/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНГ ВОСТОК» стягнення заборгованості в розмірі 14 182 грн. 40 коп. Представники:

від Позивача: Гостищева Н.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНГ ВОСТОК» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 14 182 грн. 40 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 16.07.2012 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНГ ВОСТОК» (Орендар) було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до умов якого у зв'язку з наданням Орендарем в оренду приміщення на 2 поверсі будівлі бізнес - центру вантажного терміналу Балансоутримувача 15,6 кв.м., для розміщення офісу, Балансоутримувач надає, а Орендар отримує послуги за цінами. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору ним були виставлені Відповідачу рахунки на оплату та акти приймання - здачі виконаних робіт, які були отримані Відповідачем, проте не сплачені у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю становить 7 477 грн. 19 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНГ ВОСТОК» 3% річних у розмірі 588 грн. 87 коп. та інфляційні у розмірі 6 116 грн. 34 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2016 року порушено провадження у справі № 910/8924/16, судове засідання призначено на 01.06.2016 року.

31.05.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 18.05.2016 року.

01.06.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якому просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг-Восток" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", заборгованість у розмірі 21 982 грн. 79 коп., яка складається з: 11 107,26 грн. - сума основного боргу за Договором від 16.07.2012 року №02.1.2-14/25-143; 898,29 грн. - сума 3 % річних; 9 977,24 грн. - сума інфляційних втрат на розрахунковий рахунок № 26002014334648 філія AT "Укрексімбанк" в м. Києві,МФО 380333, код ЄДРПОУ 20572069 та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,00 грн.

01.06.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 18.05.2016 року не виконав.

Щодо заяви Позивача про збільшення позовних вимог, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає заяву Позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

Крім того, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, Суд прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача:

1) надати докази на підтвердження оплати заборгованості в розмірі 7 477,19 грн. за Договором №02.1.2-14/25-143 від 16.07.2012 року;

2) виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 18.05.2016 року з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2016 року відкладено розгляд справи на 15.06.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

15.06.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2016 року відкладено розгляд справи на 30.06.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 30 червня 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 року у справі № 910/8924/16, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНГ ВОСТОК» є 01030 04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ П.САГАЙДАЧНОГО, будинок 25 Б, офіс 524.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/8924/16 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНГ ВОСТОК», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 30 червня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

16.07.2012 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНГ ВОСТОК» (Орендар) було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до умов якого у зв'язку з наданням Орендарем в оренду приміщення на 2 поверсі будівлі бізнес - центру вантажного терміналу Балансоутримувача 15,6 кв.м., для розміщення офісу, Балансоутримувач надає, а Орендар отримує послуги за цінами.

Відповідно до п.1.3 Договору сплата за послуги здійснюється орендарем з дати підписання сторонами акту приймання - передачі орендованого майна.

Згідно з п.2.2.2 Договору Орендар зобов'язався щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок та акт приймання - здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання - здачі виконаних послуг Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5 днів з дати його отримання. Якщо протягом 5 днів акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий Балансоутримувачу, він вважається підписаним Сторонами.

У п.п.6.1, 6.2 Договору зазначено, що він набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє протягом 1 року. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця до закінчення строку його чинності, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік.

Додатковою угодою №1 від 30.09.2013 року до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 16.07.2012 року Сторони дійшли згоди про припинення дії договору з 30.09.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 16.07.2012 року Позивачем виставлені рахунки - фактури №61/593 від 31.07.2013 р. на суму 3 630 грн. 07 коп., №62/437 від 31.07.2013 р. на суму 107 грн. 83 коп., №61/664 від 31.08.2013 р. на суму 3 630 грн. 07 коп., №62/500 від 31.08.2013 р. на суму 109 грн. 22 коп., №61/725 від 30.09.2013 р. на суму 3 630 грн. 07 коп. та акти приймання - здачі виконаних послуг від 31.07.2013 р., 31.08.2013 р., 30.09.2013 р., які були отримані Відповідачем, що підтверджується реєстром рахунків за липень 2013 р. - серпень 2013 р.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не сплачені рахунки у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю становить 11 107 грн. 26 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНГ ВОСТОК» 3% річних у розмірі 898 грн. 29 коп. та інфляційні у розмірі 9 977 грн. 24 коп. з урахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог від 01.06.2016 року, яка прийнята Судом до розгляду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 16.07.2012 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 16.07.2012 року Позивачем виставлені рахунки - фактури №61/593 від 31.07.2013 р. на суму 3 630 грн. 07 коп., №62/437 від 31.07.2013 р. на суму 107 грн. 83 коп., №61/664 від 31.08.2013 р. на суму 3 630 грн. 07 коп., №62/500 від 31.08.2013 р. на суму 109 грн. 22 коп., №61/725 від 30.09.2013 р. на суму 3 630 грн. 07 коп. та акти приймання - здачі виконаних послуг від 31.07.2013 р., 31.08.2013 р., 30.09.2013 р., які були отримані Відповідачем, що підтверджується реєстром рахунків за липень 2013 р. - серпень 2013 р.

Згідно з п.2.2.2 Договору Орендар зобов'язався щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок та акт приймання - здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання - здачі виконаних послуг Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5 днів з дати його отримання. Якщо протягом 5 днів акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий Балансоутримувачу, він вважається підписаним Сторонами.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з отриманням Відповідачем рахунків - фактур на оплату та актів приймання - здачі виконаних послуг за спірний період, проте неповернення останнім до бухгалтерії Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» підписаних актів з боку Орендаря, акти приймання - здачі виконаних послуг від 31.07.2013 р., 31.08.2013 р., 30.09.2013 р. вважаються підписаними Сторонами.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНГ ВОСТОК» перед Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за період липень 2013 року - вересень 2013 року становить 11 107 грн. 26 коп.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 16.07.2012 року у розмірі 11 107 грн. 26 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату з відшкодування вартості використаної електричної енергії в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 11 107 грн. 26 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з урахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог від 01.06.2016 року, яка прийнята Судом до розгляду Позивач також просив стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 21.08.2013 р. по 31.05.2016 р. у розмірі 898 грн. 29 коп. та інфляційні у розмірі 9 977 грн. 24 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за загальний період прострочки з 21.08.2013 р. по 31.05.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду початку прострочки Відповідача.

Так, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року. (п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Також, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Таким чином, прострочка Відповідача за актом приймання - здачі виконаних послуг від 31.07.2013 р. починається з 20.08.2013 р., за актом від 31.08.2013 р. - з 20.09.2013 р., за актом від 30.09.2013 р. - з 22.10.2013 р., а тому до стягнення з Відповідача підлягає 3% річних у розмірі 897 грн. 59 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за заявлений Позивачем загальний період з 21.08.2013 р. по 31.05.2016 р.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 9 977 грн. 24 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНГ ВОСТОК» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 11 107 грн. 26 коп., 3% річних в розмірі 897 грн. 59 коп., інфляційні у розмірі 9 977 грн. 24 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНГ ВОСТОК» (01030 04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ П.САГАЙДАЧНОГО, будинок 25 Б, офіс 524, Ідентифікаційний код юридичної особи 36058165) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08307, Київська обл., місто Бориспіль, МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ", Ідентифікаційний код юридичної особи 20572069) заборгованість у розмірі 11 107 (одинадцять тисяч сто сім) грн. 26 (двадцять шість) коп., 3% річних у розмірі 897 (вісімсот дев'яносто сім) грн. 59 (п'ятдесят дев'ять) коп., інфляційні у розмірі 9 977 (дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 24 (двадцять чотири) коп. та судовий збір у розмірі 1 377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 96 (дев'яносто шість) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01 липня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин