Рішення

від 30.06.2016 по справі 917/842/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016 Справа №917/842/16

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш», 36034, м. Полтава, вул. Садовського, 8

до Приватного підприємства «Протех», 36009, м. Полтава, вул. Визволення, буд. 22

про стягнення 6883 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.03.2016 року;

Від відповідача: не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 6883 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 07.05.2013 року №33/2013.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Відповідач в засідання не з'явився, ухвала, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу згідно витягу з ЄДРПОУ була повернута органом зв'язку як неотримана адресатом.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

В зв'язку з наведеним суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а його неявка не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу № 33/2013 від 07.05.2013 року (далі - Договір), згідно якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

Найменування товару: брухт та відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 (п. 1.3.Договору).

На виконання умов Договору позивачем передано у власність відповідачу товар на загальну суму 6883,00 грн., що підтверджується накладною №200 від 22.05.2013 року на 2074,00 грн. та довіреністю на отримання товару від 22.05.2013 року №53, видатковою накладною № 9 від 22.01.2014 року на 4 809,00 грн., довіреністю № 17 від 22.01.2014 року (копії в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Ціна за одиницю товару погоджується сторонами та фіксується у специфікаціях або накладних (п. 2.4. Договору).

Загальна ціна договору: по факту надходження товару згідно специфікацій або накладних протягом строку дії договору (п. 2.5. Договору).

П. 3.1. Договору визначено, що оплата за товар проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на підставі відповідного рахунку останнього.

Свої зобов'язання в частині проведення розрахунку за отриманий товар відповідач не виконав.

Доказів виставлення позивачем рахунку матеріали справи не містять, при цьому судом враховується таке.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З аналізу умов укладеного між сторонами Договорів вбачається, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість отриманого товару: п. 3.1. Договору не пов'язує виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті товару з виставленням позивачем рахунку. Строк оплати товару прив'язаний до підписання видаткової накладної і чітко встановлений Договором - 5-ти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Предметом зазначеного Договору є передача у власність товару, за який відповідач повинен здійснити оплату і саме оплата переданого товару формує зміст прав і обов'язків відповідача. Документами, які підтверджують передачу позивачем товару, тобто виконання ним своїх обов'язків, є видаткові накладні.

Також необхідно зазначити, що видаткові накладні є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про найменування товару, його кількість та ціну.

Так, за змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, рахунок-фактура є лише документом, що містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України. Таким чином, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість поставленого позивачем товару.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в постанові від 29.09.2009 року по справі № 37/405 (09/223).

Таким чином, згідно п. 3.1. Договору строк сплати отриманого товару на момент звернення з позовом до суду настав, оскільки з 30.05.2013 року відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання за накладною від 22.05.2013 року №200, з 30.01.2014 року відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання за накладною від 22.01.2014 року №9.

Судом береться до уваги, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Виходячи зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати отриманого товару.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу у власність товар, а відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за Договором, а саме не сплатив у повному обсязі вартість отриманого товару, будь-які докази такої оплати матеріали справи не містять, заперечення стосовно заявленої до стягнення суми відповідачем не надані, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу, задовольняються судом повністю.

Позивач за розгляд даного спору сплатив 1450,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 560 від 13.05.2016р.

За підп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» належна до сплати сума судового збору по даній справі становить 1378,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплати судового збору (з огляду на належну до сплати суму), покладаються на відповідача, а саме в сумі 1378,00 грн.

Щодо надмірно сплаченої суми судового збору в розмірі 72,00 грн. позивач має право звернення до суду з заявою про її повернення у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Протех», 36009, м. Полтава, вул. Визволення, буд. 22, код ЄДРПОУ 32689976 на користь : Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш», 36034, м. Полтава, вул. Садовського, 8, код ЄДРПОУ 32174727 - 6883 грн. 00 коп. - основного боргу; 1378 грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.