Постанова

від 19.04.2007 по справі 33/210-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/210-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

19 квітня 2007 р.                                                                                   № 33/210-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді:Кочерової Н.О.,

суддів:Рибака В.В.,Черкащенка М.М.,

                                      за участю представників сторін:

від позивача –Грибова І.В.;          

від відповідача –не з'явилися;

розглянувши  матеріали касаційної  скарги  

ТОВ "КРОК Г.Т."

на  постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2007р.

у справі№33/210-06 господарського суду  Дніпропетровської  області

за позовомТОВ "КРОК Г.Т."

доПНВП "Апогей-плюс"

простягнення 243 321, 04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2006р. у справі №33/210-06 в задоволенні заяви ПНВП "Апогей-плюс" про розстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2006р.  відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційної інстанції.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2007р. апеляційну скаргу ПНВП "Апогей-плюс" задоволено, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2006р. у справі №33/210-06 скасовано, розстрочено виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2006р. з встановлення відповідного графіку погашення заборгованості.

У поданій касаційній скарзі ТОВ "КРОК Г.Т." просить скасувати цю постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 133, 134 ГК України та ст. ст. 33, 121 ГПК України; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2006р.   залишити без зміни.

Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Верховний суд України в ч.3 п.1 Постанови Пленуму від 29.12.76 № 1 (з наступними змінами) “Про судове рішення” роз'яснив, що обгрунтованим визнається рішення в якому повністю відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За приписом ст. 38 ГПК України якщо  подані  сторонами  докази є недостатніми, господарський суд   зобов'язаний  витребувати  від  підприємств  та  організацій незалежно  від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для  вирішення  спору.  

Проте місцевий та апеляційний господарські суди не дотримались наведених роз'яснень та вимог ст. 38 ГПК України.

Так, суди не вжили заходів для встановлення дійсних обставин справи, що унеможливило здійсненню юридичних висновків, які грунтувались би на матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Задовольняючи заяву відповідача про надання йому відстрочки виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2006р. суд апеляційної інстанції виходив з того, що тяжкий фінансовий стан боржника перешкоджає виконанню судового рішення, оскільки все його майно знаходиться в заставі, залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку боржника складає 0 грн., відповідно до балансу-звіту про фінансові результати за 2006р. чистий прибуток боржника складає 76 грн.

При цьому, висновки апеляційної інстанції грунтувалися лише на доводах та доказах відповідача, судом не з'ясовувалась (у податкових органах, банківських установах, тощо) можливість існування інших рахунків останнього.

До того ж апеляційною інстанцією не було прийнято до уваги те, що договір застави та кредитну угоду відповідачем було укладено вже після виникнення боргу перед позивачем.

Не можна також погодитись і з мотивами суду першої інстанції при винесенні ухвали, оскільки судом не повністю відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду не підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом першої інстанції, справа підлягає передачі на новий розгляд.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 ГПК України Вищий господарський суд України,

                                        ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2006р. та  постанову  Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2007р. у справі  №33/210-06 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий, суддя                                                                   Н.Кочерова

Судді                                                                                                   В.Рибак

                                                                                                   М.Черкащенко