Постанова

від 21.06.2016 по справі 826/3250/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2016 року 11:30 № 826/3250/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Панченка І.В.,

представника відповідача - Стеценка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ-Лінкс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ-Лінкс» (надалі - позивач або ТОВ «АЙ ТІ-Лінкс») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2015 № 0006192206 і № 0006182206.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «АЙ ТІ-Лінкс» правомірно сформувало суми витрат і податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок придбаних у контрагентів - ТОВ «Ензо Трейд», ТОВ «Глобал Продакт» і ТОВ «Дойчес Фляйш Україна» товарів і послуг, а висновки наведені в акті перевірки від 06.10.2015 № 35/26-58-22-06-18/34000307 стосовно порушення товариством норм п. 138.1 і п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого нібито були занижені податок на прибуток і податок на додану вартість, спростовуються нормами чинного законодавства та наявною у позивача первинною документацією.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову від 08.04.2016, в яких зазначено про правомірність висновків акта перевірки та законність винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, у вересні 2015 року працівником ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно пп. 78.1.1 і 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі наказу від 23.09.2015 № 1229 і направлення від 23.09.2015 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АЙ ТІ-Лінкс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ензо Трейд» (код ЄДРПОУ 39195290), ТОВ «Глобал Продакт» (код ЄДРПОУ 39120874) і ТОВ «Дойчес Фляйш Україна» (код ЄДРПОУ 39233629) за період січень 2014 року - травень 2015 року, за результатами якої складений акт від 06.10.2015 № 35/26-58-22-06-18/34000307 (надалі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки містяться висновки працівників податкової інспекції про порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:

- п. 138.1 і п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України. Суть даного правопорушення, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному формуванні ТОВ «АЙ ТІ-Лінкс» витрат за рахунок витрат на придбання у ТОВ «Ензо Трейд», ТОВ «Глобал Продакт» і ТОВ «Дойчес Фляйш Україна» товарів і послуг, реальність господарських операцій з якими документально не підтверджено. Наведені висновки працівника відповідача мотивовані тим, що за даними отриманого від СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві листа № 713/7/265509 від 14.05.2015 з доданою до нього постановою слідчого про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «АЙ ТІ-Лінкс», прийнятою в межах кримінального провадження № 32014100060000083 від 10.04.2014, в ході досудового розслідування встановлено факт причетності контрагентів позивача до конвертаційного центру. Також при опрацюванні та проведенні аналізу наданих позивачем до перевірки документів, наявної податкової інформації та даних з автоматизованих баз даних встановлено наступне: 1) щодо ТОВ «Ензо Трейд» - відсутність за даними поданої податкової звітності інформації про наявні у товариства складські приміщення, автомобільний транспорт, устаткування, що необхідні для здійснення господарської діяльності; наймані працівники на товаристві відсутні; остання подана податкова декларація з ПДВ за грудень 2014 року без показників; свідоцтво платника ПДВ анульовано 03.02.2015; відслідкувати номенклатуру придбаного у єдиного контрагента-постачальника за звітний період вересень 2014 року - ТОВ «МГК -Плюс» не вдається за можливе через відсутність інформації про податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних; 2) щодо ТОВ «Глобал Продакт» - згідно даних АІС «Податковий блок» стан платника 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням»; за результатами допиту, проведеного 24.03.2015 ст. слідчим СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві Барановим М.М., колишній директор та засновник ТОВ «Глобал Продакт» ОСОБА_4 пояснив про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності названого товариства та про те, що ОСОБА_5 на посаду директора товариства не призначав та жодну іншу особу діяти від імені товариства також не уповноважував; відслідкувати номенклатуру придбаного у контрагента-постачальника за звітні періоди листопад і грудень 2014 року - ТОВ «Гроуві альянс» не вдається за можливе через відсутність інформації про податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних; 3) щодо «Дойчес Фляйш Україна» - згідно даних АІС «Податковий блок» стан платника 8 - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; свідоцтво платника ПДВ анульоване 18.08.2015; остання податкова декларація з ПДВ подана за червень 2015 року без показників; згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати, доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2015 року штатна чисельність працівників відображена в кількості однієї людини; відслідкувати номенклатуру придбаного у єдиного контрагента-постачальника за звітний період грудень 2014 року - ТОВ «Англетер Капітал» не вдається за можливе через відсутність інформації про податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того в тексті акта перевірки зафіксовано ненадання позивачем до перевірки первинних документів, що підтверджують факт переміщення придбаних товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), а саме транспортування і зберігання товарів, видачі довіреностей на отримання товару (відсутні товарно-транспортні накладні, подорожні листи, довіреності на отримання ТМЦ, сертифікати походження товару, тощо). Відповідно до наданих до перевірки договорів , видаткових і податкових накладних неможливо встановити місце поставки (отримання) товару, умови поставки товару та походження такого товару;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Суть даного правопорушення, на думку перевіряючих, полягає у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 351 220 грн. з вартості товарів і послуг на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками ТОВ «Ензо Трейд», ТОВ «Глобал Продакт» і ТОВ «Дойчес Фляйш Україна».

За результатами перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2014 рік на суму 247 916 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 351 220 грн. (в тому числі за звітні періоди вересень 2014 року на суму 48 480 грн., за листопад 2014 року - 90 686 грн., за грудень 2014 року - 136 296 грн., за січень 2015 року - 75 758 грн.).

19.10.2015 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0006182206 (форми «Р»), яким збільшило суму грошового зобов'язання ТОВ «АЙ ТІ-Лінкс» по податку на додану вартість на суму 439 025 грн. (в тому числі 351 220 грн. - за основним платежем і 87805 грн. - штрафні санкції);

- № 00061922064 (форми «Р»), яким збільшило суму грошового зобов'язання ТОВ «АЙ ТІ-Лінкс» по податку на прибуток підприємств на суму 309 895 грн. (в тому числі 247 916 грн. - за основним платежем і 61 979 грн. - штрафні санкції).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 19.10.2015 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, за нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962 та діяв до 01.12.2014), та з 01.12.2014 - наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012 та діяв до 30.12.2015, тобто був чинним на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Судом встановлено, що ТОВ «АЙ ТІ-Лінкс» уклало письмові договори з іншими суб'єктами підприємницької діяльності (ТОВ «Ензо Трейд», ТОВ «Глобал Продакт» і ТОВ «Дойчес Фляйш Україна») щодо поставки товарів та отримання послуг, а саме:

- договір поставки № ЕТ-010914 від 01.09.2014 з ТОВ «Ензо Трейд», в особі директора ОСОБА_6, за умовами якого постачальник (ТОВ «Ензо Трейд») зобов'язується поставити, а покупець (позивач) - прийняти і сплатити за обладнання (товар), в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кількість, номенклатура (асортимент) і ціни вказуються в рахунку-фактурі, що відіграє роль специфікації на кожну партію товару. Якість і комплектність товару, що постачається, визначається технічною документацією повинні відповідати ТУ, прийнятим виробником для даного виду товарів. Постачання здійснюється на підставі заявки (в письмовій чи усній формі). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця у момент прийняття товару представником покупця згідно видаткової накладної, підписаної сторонами договору. Приймання товару по кількості, комплектності і якості здійснюється згідно вимог чинного законодавства України. Всі витрати, пов'язані з транспортуванням товару, оплачуються за усною домовленістю сторін. Оплата за товар здійснюється покупцем у національній валюті на розрахунковий рахунок постачальника;

- договір № 01092014-1 про надання послуг від 01.09.2014 з ТОВ «Ензо Трейд», в особі директора ОСОБА_6, за умовами якого виконавець (ТОВ «Ензо Трейд») за дорученням замовника (позивача) надає останньому платні послуги з діагностики та програмного адаптування приладів супутникового моніторингу. За роботу, виконану виконавцем , замовник перераховує кошти, згідно рахунка-фактури та акта здачі-приймання виконаних робіт, в якому вказується договірна вартість виконаних робіт. Розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця;

- договір поставки № 2014.11.01-1 від 01.11.2014 з ТОВ «Глобал Продакт», в особі директора ОСОБА_5, за умовами якого постачальник (ТОВ «Глобал Продакт») зобов'язується поставити, а покупець (позивач) - прийняти і сплатити за обладнання (товар), в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зміст цього договору аналогічний змісту договору поставки № ЕТ-010914 від 01.09.2014, що був описаний вище;

- договір поставки № ДФ01.12.14-5 від 01.12.2014 з ТОВ «Дойчес Фляйш Україна», в особі директора ОСОБА_7, за умовами якого постачальник (ТОВ «Дойчес Фляйш Україна») зобов'язується поставити, а покупець (позивач) - прийняти і сплатити за обладнання (товар), в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зміст цього договору аналогічний змісту договору поставки № ЕТ-010914 від 01.09.2014, що був описаний вище.

За результатами дослідження текстів цих договорів поставок судом встановлено, що в жодному з них сторонами не визначені умови поставки товарів (дата і місце поставки, спосіб транспортування ТМЦ) та не вказано особу за рахунок якої має бути здійснено перевезення товарів. А в тексті договору про надання послуг - сторонами не врегульовано питання щодо передачі-повернення ТМЦ для надання виконавцем відповідних послуг.

На підтвердження правомірності формування сум витрат і податкового кредиту за вказаними договорами позивач надав суду копії наступних документів:

- видаткових накладних ТОВ «Ензо Трейд», датованих вереснем 2014 року на загальну суму 244 080 грн. (в т.ч. ПДВ - 40 680 грн.). Зі змісту яких вбачається, що отримання передача товару (обладнання) здійснювалося ОСОБА_6, а отримання - ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на підставі довіреностей. Відомості про місце поставки товару в текстах цих видаткових накладних не зазначено;

- видаткових накладних ТОВ «Глобал Продакт», датованих листопадом і груднем 2014 року на загальну суму 1 143 326,27 грн. (в т.ч. ПДВ - 190 554,38 грн.). Зі змісту яких вбачається, що отримання передача товару (обладнання) здійснювалося ОСОБА_5, а отримання - ОСОБА_10, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на підставі довіреностей. Відомості про місце поставки товару в текстах цих видаткових накладних не зазначено;

- видаткових накладних ТОВ «Дойчес Фляйш Україна», датованих груднем 2014 року та січнем 2015 року на загальну суму 673 117,12 грн. (в т.ч. ПДВ - 79 221,38 грн.). Зі змісту яких вбачається, що отримання передача товару (обладнання) здійснювалося ОСОБА_7, а отримання - ОСОБА_10 і ОСОБА_8 на підставі довіреностей (окрім видаткової накладної № ДФ-0000005 від 26.12.2014, де відсутні відомості про П.І.П. особи, відповідальної за отримання ТМЦ). Відомості про місце поставки товару в текстах цих видаткових накладних не зазначено;

- видаткових накладних ТОВ «Глобал Продакт», датованих листопадом і груднем 2014 року на загальну суму 1 143 326,27 грн. (в т.ч. ПДВ - 190 554,38 грн.). Зі змісту яких вбачається, що отримання передача товару (обладнання) здійснювалося ОСОБА_5, а отримання - ОСОБА_10, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на підставі довіреностей. Відомості про місце поставки товару в текстах цих видаткових накладних не зазначено;

- рахунків-фактур, виписаних на підставі договорів № ЕТ-010914 від 01.09.2014, № ЕТ-01092014-1 від 01.09.2014, № 2014.11.01-1 від 01.11.2014 і № ДФ01.12.14-5. В текстах таких рахунків наявні лише підпис невідомих осіб, скріплені печатками товариств, у зв'язку з чим не можливо ідентифікувати особу, відповідальну за їх складання та підписання.

- акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.09.2014 № ЕТ-0000158 на суму 46 800 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 800 грн.), складеного ТОВ «Ензо Трейд» за результатами надання послуг з діагностики та програмного адаптування певних приладів;

- карток рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період січень 2014 року - травень 2015 року;

- податкових накладних, виписаних ТОВ «Ензо Трейд», ТОВ «Глобал Продакт» і ТОВ «Дойчес Фляйш Україна» (в тому числі податкових накладних, підписаних від імені ТОВ «Глобал Продакт» ОСОБА_5.), на адресу ТОВ «АЙ ТІ-Лінкс»;

- банківських виписок по особовому рахунку ТОВ «АЙ ТІ-Лінкс» за 2013 рік з відомостями про перерахування коштів на користь ТОВ «Ензо Трейд» (в сумі 290 880 грн.), ТОВ «Глобал Продакт» (в сумі 551 958,30 грн.) і ТОВ «Дойчес Фляйш Україна» (в сумі 491 150,62 грн.) за товари та послуги на підставі певних рахунків.

Жодних інших первинних документів, документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених на підставі та на виконання спірних договорів з контрагентами, зокрема: заявок на поставку товарів; документальних доказів (актів) передачі ТОВ «АЙ ТІ-Лінкс» ТОВ «Ензо Трейд» тих чи інших ТМЦ, необхідних для надання послуг діагностики та програмування, повернення таких ТМЦ замовнику (позивачу); витягів з журналів обліку довіреностей, виданих на отримання ТМЦ (з урахуванням того, що станом на дати видачі довіреностей працівникам ТОВ «АЙ ТІ-Лінкс» в 2014 році для отримання ТМЦ порядок оформлення журналу видачі довіреностей на підприємстві визначався Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, та передбачався у паперовій формі, прошитий і пронумерований); документальних доказів транспортування, придбаних товарів (у вигляді товарно-транспортних накладних, - обов'язковість оформлення яких навіть у випадках перевезення вантажів для власних потреб визначена Законом України «Про автомобільний транспорт» та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, подорожніх листів та ін.), та/або оплати послуг постачальників щодо перевезення товарів в окремому порядку; документальних доказів зберігання придбаних товарів на власному чи орендованому складі, а також документальних доказів погашення та/або обліку кредиторської заборгованості перед ТОВ «Глобал Продакт» і ТОВ «Дойчес Фляйш Україна» позивач суду не пред'явив.

В тексті свого позову позивач зазначив про використання придбаного у названих контрагентів товару в своїй господарській діяльності, а саме шляхом реалізації обладнання на користь третіх осіб-покупців.

Оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ «Ензо Трейд», ТОВ «Глобал Продакт» і ТОВ «Дойчес Фляйш Україна», суд в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, звертає увагу також на наступні правові позиції Вищого адміністративного суду України. Так, в своїх інших ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14 суд касаційної інстанції вказує на те, що: «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників .

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника , та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Виходячи з вищенаведених правових позицій Вищого адміністративного суду України, та встановлених у справі обставин Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює первинні документи, як такі, що не пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідно такі, що не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій.

Також суд зважає на те, що в ході документальної перевірки позивача відповідачем встановлено відсутність у контрагентів позивача реальних технічних можливостей для надання спірних послуг у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та основних засобів.

Оцінюючи твердження представника позивача про використання результатів придбаних у ТОВ «Ензо Трейд», ТОВ «Глобал Продакт» і ТОВ «Дойчес Фляйш Україна» послуг у своїй господарський діяльності, суд зважає на відсутність в матеріалах справи жодних документів, що свідчать про реалізацію ТОВ «АЙ ТІ-Лінкс» товарів, отриманих від названих контрагентів, на користь третіх осіб.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, первинні, які б в дійсності підтверджували як факти реальності поставок ТОВ «Ензо Трейд», ТОВ «Глобал Продакт» і ТОВ «Дойчес Фляйш Україна» партій товарів на адресу позивача, надання послуг, так і наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «АЙ ТІ-Лінкс».

Таким чином, суд погоджується з висновками контролюючого органу в частині завищення позивачем витрат і податкового кредиту за звітні (податкові) періоди у 2014 - 2015 роках по господарських операціях з ТОВ «Ензо Трейд», ТОВ «Глобал Продакт» і ТОВ «Дойчес Фляйш Україна», та відповідно вважає їх обґрунтованими та правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2015 № 0006192206 і № 0006182206.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ-Лінкс» відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов