Постанова

від 15.06.2016 по справі 826/2931/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2016 року 14:11 № 826/2931/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Дещенко А.С.,

представника відповідача - Литвиненка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.» (надалі - позивач або ТОВ «Р.А.М.») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2015 №0003872204 і № 0003882204 та від 20.10.2015 №0001821710.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків акта ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.09.2015 № 376/26-57-22-04-10/31724470 «Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.» (код за ЄДРПОУ 31724470) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014». На переконання позивача акт перевірки не містить жодних належних доказів нереальності (безтоварності) господарських операцій позивача з його контрагентами-постачальниками послуг, а висновки про заниження товариством сум податків за перевіряємий період спростовується наявними у нього документами, що надавалися до перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову від 28.03.2016, в яких зазначено про правомірність висновків акта перевірки та законність винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думки представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, в серпні 2015 року працівниками ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 05.08.2015 № 1531 і направлень від 17.08.2015 була проведена документальна планова виїзна перевірка «Р.А.М.» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт від 28.09.2015 № 376/26-57-22-04-10/31724470 (надалі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки містяться висновки працівників податкової інспекції про порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:

- пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.11 ст.138, пп. 139.1.1 і 139.1.9 пп. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України. Суть даного правопорушення, на думку перевіряючих, полягає у неправомірному формуванні ТОВ «Р.А.М.» витрат у розмірі 4 830 767 грн. за рахунок витрат на придбання у ТОВ «Торенія», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Крістенс» і ТОВ «Гатіора» послуг, реальність господарських операцій з якими документально не підтверджено. Наведені висновки працівників відповідача мотивовані тим, що до перевірки позивачем були надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) контрагентів, які оформлені з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (а саме за змістом останніх неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції). Також за даними інформаційних баз даних ДПІ встановлено, що ТОВ «Торенія», ТОВ «Грант Тайм» і ТОВ «Гатіора» мають стан 7 - «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», всі названі товариства і ТОВ «Крістенс» згідно поданої податкової звітності декларують чисельність працівників в кількості однієї людини, відсутність власних основних засобів, відсутність власних чи орендованих складських приміщень і транспортних засобів. Крім того, під час проведення перевірки стало відомо про факти фіктивності господарської діяльності ТОВ «Торенія», ТОВ «Грант Тайм» і ТОВ «Крістенс» та надання керівниками названих товариств - ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 пояснень (свідчень) про їх непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Торенія», ТОВ «Грант Тайм» і ТОВ «Крістенс»;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6 і 201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Суть даного правопорушення, на думку перевіряючих, полягає у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 952 718 грн. з вартості послуг на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками ТОВ «Торенія», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Крістенс» і ТОВ «Гатіора»;

- ст. 109, ст. 110, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, ст. 171 і 177 цього ж Кодексу. Суть даного правопорушення, на думку перевіряючих, полягає у неутриманні позивачем в 2013 - 2014 роках податку на доходи фізичних осіб з доходу 50 758,55 грн., виплаченого фізичним особам за надання послуг (до перевірки не надані копії документів, що підтверджує її державну реєстрацію осіб відповідно до закону як суб'єктів підприємницької діяльності). Перелік таких фізичних осіб та розміри виплачених їм сум наведено на стор. 54 акта перевірки.

За результатами перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік на суму 917 846 грн., податку на додану вартість на загальну суму 952 718 грн. (в тому числі за звітні періоди січень 2013 року на суму 14 959 грн., за лютий 2013 року - 15 743 грн., за березень 2013 року - 186 802 грн., за квітень 2013 року - 227 423 грн., за травень 2013 року - 24 595 грн., за червень 2013 року - 53 864 грн., за листопад 2013 року - 135 676 грн., за грудень 2013 року - 293 656 грн.) та податку на доходи фізичних осіб на суму 7 613,78 грн.

16.10.2015 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003872204 (форми «Р»), яким збільшило суму грошового зобов'язання ТОВ «Р.А.М.» по податку на прибуток підприємств на суму 1 376 769 грн. (в тому числі 917 846 грн. - за основним платежем і 458 923 грн. - штрафні санкції);

- № 0003882204 (форми «Р»), яким збільшило суму грошового зобов'язання ТОВ «Р.А.М.» по податку на додану вартість на суму 1 429 077 грн. (в тому числі 952 718 грн. - за основним платежем і 476 359 грн. - штрафні санкції),

та 20.10.2015 - податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0001821710, яким збільшило суму грошового зобов'язання ТОВ «Р.А.М.» з податку на доходи фізичних осіб на суму 12 637,86 грн. (в тому числі 7 613,78 грн. - за основним платежем і 5 024,08 грн. - штрафні санкції).

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення від 16.10.2015 і 20.10.2015 були залишені без змін згідно рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 25.12.2015 № 19682/10/26-15-10-05-35 та Державної фіскальної служби України від 16.02.2016 № 3294/6/99-99-10-01-01-25. Також рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 25.12.2015 № 19682/10/26-15-10-05-35 збільшено суму штрафних санкцій, нарахованих згідно податкового повідомлення-рішення від 20.10.2015 № 0001821710, на 228,76 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 16.10.2015 № 0003872204 і № 0003882204 та від 20.10.2015 № 0001821710 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, за нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014, тобто був чинним на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Судом встановлено, що ТОВ «Р.А.М.» уклало письмові договори з іншими суб'єктами підприємницької діяльності (ТОВ «Торенія», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Крістенс» і ТОВ «Гатіора») щодо отримання послуг, а саме:

- договір №1012-1/У від 01.10.2012 з ТОВ «Грант Тайм», в особі директора ОСОБА_6, за умовами якого виконавець (ТОВ «Грант Тайм») за дорученням замовника (позивача) надає платні послуги, перелік, зміст, обсяг, вартість, строки та інші умови надання яких конкретизуються для кожного окремого замовленого виду послуг в додатках до цього договору. В розумінні ст. 1 цього договору, послуги за вказаним договором - це будь-які визначені цим договором та відповідними додатками до нього роботи та послуги, зокрема з проведення (реалізації) програм, а програми (проект, акція, захід) - будь-яке маркетингове, рекламне або інший захід замовника або клієнтів замовника, спрямоване на просування на ринку товарів, робіт і послуг і/або об'єктів інтелектуальної власності замовника або клієнтів замовника;

- договір №12-У від 03.01.2013 з ТОВ «Крістенс», в особі директора ОСОБА_7, за умовами якого виконавець (ТОВ «Крістенс») за дорученням замовника (позивача) надає платні послуги, перелік, зміст, обсяг, вартість, строки та інші умови надання яких конкретизуються для кожного окремого замовленого виду послуг в додатках до цього договору чи письмових завданнях за програмою. Згідно ст. 3 до таких послуг належать наступні: надання послуг з розробки стратегії , планування, підготовки, проведення, моніторингу та аналізу програм, а також необхідних CRM рішень; надання звітності за результатами виконаних робіт і послуг, а також аналізу ефективності проведених програм у формах та строки, узгоджені сторонами; надання послуг з підготовки та відправлення кореспонденції; надання послуг безадресної доставки, супервайзингу, кур'єрської доставки; надання послуг зі створення та розробки програмного забезпечення - веб-сайтів; надання послуг з реєстрації та підтримки роботи електронних поштових скриньок з використанням доменних імен, за реєстрованих в інтересах замовника, чи власних доменних імен; здійснення розсилання інформаційних електронних повідомлень згідно узгоджених сторонами параметрів; надання технічної та консультаційної підтримки замовнику на щомісячній основі, обсяг якої визначається сторонами окремо за кожною програмою; надання письмових та усних консультацій і рекомендацій замовнику відносно розвитку структури сайту; проведення тренінгів згідно затверджених замовником програм, та ін.;

- договір № ТР-0110/13 щодо надання послуг від 01.10.2013 з ТОВ «Торенія», в особі директора ОСОБА_3, за умовами якого виконавець (ТОВ «Торенія») за дорученням замовника (позивача) надає платні послуги, перелік, зміст, обсяг, вартість, строки та інші умови надання яких конкретизуються для кожного окремого замовленого виду послуг в додатках до цього договору чи письмових завданнях за програмою;

- договір № 0509_13 від 05.09.2013 з ТОВ «Гатіора», в особі директора ОСОБА_8, за умовами якого якого виконавець (ТОВ «Гатіора») за дорученням замовника (позивача) надає платні послуги, перелік, зміст, обсяг, вартість, строки та інші умови надання яких конкретизуються для кожного окремого замовленого виду послуг в додатках до цього договору чи письмових завданнях за програмою.

На підтвердження правомірності формування сум витрат і податкового кредиту за вказаними договорами позивач надав суду копії наступних документів:

- додатків до договору № 1012-1/У від 01.10.2012 та доповнень до них;

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених ТОВ «Грант Тайм» за результатами наданих послуг, затверджених за період січень-лютий 2013 року керівником ТОВ «Грант Тайм» ОСОБА_6, а за період березень-червень 2013 року - керівником ОСОБА_4 У текстах цих актів відсутні такі обов'язкові реквізити первинного документу як П.І.П. осіб, відповідальних за складання та підписання даних актів від імені сторін, прийняття результатів робіт (послуг). Натомість в актах наявні лише підписи, скріплені печаткою, що не дає можливість ідентифікувати конкретних осіб;

- додатків до договору № 12-У від 03.01.2013;

- актів приймання-передачі матеріалів - звітів в форматі Excel і Power Point та інших матеріалів від ТОВ «Крістенс» до ТОВ «Р.А.М.». У текстах цих актів вбачається відсутність таких обов'язкових реквізитів первинного документу як П.І.П. осіб, відповідальних за складання та підписання даних актів від імені сторін, прийняття результатів робіт (послуг). Натомість в актах наявні лише підписи, скріплені печаткою, що не дає можливість ідентифікувати конкретних осіб;

- програми проведення тренінгів, затвердженої ТОВ «Крістенс» і ТОВ «Р.А.М.»

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених ТОВ «Крістенс» за результатами наданих послуг, затверджених за період березень-травень 2013 року керівником ТОВ «Крістенс» ОСОБА_9 У текстах цих актів вбачається відсутність таких обов'язкових реквізитів первинного документу як П.І.П. осіб, відповідальних за складання та підписання даних актів від імені сторін, прийняття результатів робіт (послуг). Натомість в актах наявні лише підписи, скріплені печаткою, що не дає можливість ідентифікувати конкретних осіб;

- додатків до договору № ТР-0110/13 від 01.10.2013 з доповненнями до них у вигляді план-програми;

- звітів до вказаних додатків до договору № ТР-0110/13 від 01.10.2013 щодо надання послуг, пов'язаних з координацією і контролем торгового персоналу, за результатами тренінгових програм, за результатами аналізу та аудиту торгових точок. Дані звіти підписані керівниками сторін (ОСОБА_10 ті ОСОБА_3.);

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених ТОВ «Торенія» за результатами наданих послуг, затверджених за грудень 2013 року керівником ТОВ «Торенія» ОСОБА_3 У текстах цих актів вбачається відсутність таких обов'язкових реквізитів первинного документу як П.І.П. осіб, відповідальних за складання та підписання даних актів від імені сторін, прийняття результатів робіт (послуг). Натомість в актах наявні лише підписи, скріплені печаткою, що не дає можливість ідентифікувати конкретних осіб;

- додатків до договору № 0509_13 від 05.09.2013 з доповненнями до них у вигляді технічного завдання, опису програми, офіційних правил участі в програмі лояльності «Подяка щодня»;

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених ТОВ «Гатіора» за результатами наданих послуг, затверджених за грудень 2013 року керівником ТОВ «Гатіора» ОСОБА_8 У текстах цих актів вбачається відсутність таких обов'язкових реквізитів первинного документу як П.І.П. осіб, відповідальних за складання та підписання даних актів від імені сторін, прийняття результатів робіт (послуг). Натомість в актах наявні лише підписи, скріплені печаткою, що не дає можливість ідентифікувати конкретних осіб;

- актів приймання-передачі матеріалів від ТОВ «Гатіора» до ТОВ «Р.А.М.»;

- звітів до додатків № 4_13 і № 5_13 до договору № 0509_13 від 05.09.2013, підписаних невідомими особами;

- податкових накладних, виписаних ТОВ «Грант Тайм» (в тому числі за період березень-червень 2013 року за підписом керівника ОСОБА_4), ТОВ «Крістенс» (що підписані керівником ОСОБА_7.), ТОВ «Торенія» (що підписані ОСОБА_3.) і ТОВ «Гатіора» на адресу позивача;

- банківських виписок по особовому рахунку ТОВ «Р.А.М.» за 2013 рік з відомостями про перерахування коштів на користь ТОВ «Грант Тайм» і ТОВ «Крістенс» за надані послуги

- трьохстороннього договору про відступлення права вимоги № 1 від 19.05.2014, згідно якого ТОВ «Торенія» як первісний кредитор передало своє право вимоги до ТОВ «Р.А.М.» на отримання оплати за надані послуги загальною вартістю 365 000 грн., що виникли за договором № ТР-0110/13 від 01.10.2013, новому кредитору - ТОВ «Арт-Ельм». При цьому, документальні докази виплати ТОВ «Р.А.М.» новому кредиторів грошових коштів в сумі 365 000 грн. та/або відображення в бухгалтерському обліку позивач заборгованості у зазначеному розмірі перед ТОВ «Арт-Ельм», матеріали справи не містять;

- трьохстороннього договору про відступлення права вимоги № 1_1404/2014 від 14.04.2014, згідно якого ТОВ «Гатіора» як первісний кредитор передало своє право вимоги до ТОВ «Р.А.М.» на отримання оплати за надані послуги загальною вартістю 543 126,58 грн., що виникли за договором №0509_13 від 05.09.2013, новому кредитору - ТОВ «МКГ-Бізнес». При цьому, документальні докази виплати ТОВ «Р.А.М.» новому кредиторів грошових коштів в сумі 543 126,58 грн. та/або відображення в бухгалтерському обліку позивач заборгованості у зазначеному розмірі перед ТОВ «МКГ-Бізнес», матеріали справи не містять.

Жодних інших первинних документів, документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених на підставі та на виконання спірних договорів з контрагентами, а також документальних доказів погашення та/або обліку кредиторської заборгованості перед ТОВ «МКГ-Бізнес» і ТОВ «Арт-Ельм» позивач суду не пред'явив.

Додатково на підтвердження наявності економічної обґрунтованості укладення спірних договорів з ТОВ «Торенія», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Крістенс» і ТОВ «Гатіора» позивач подав до суду копії договорів з третіми особами (ТОВ «Нокія Україна», ТОВ «Данон», ТОВ «Еко», ТОВ «Лореаль Україна»ТОВ «Нестле Україна», ТОВ «Нутриція Україна» та ін.), які були укладені ТОВ «Р.А.М.» як виконавцем послуг.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні копії ухвал районних судів, постановлених за результатами розгляду клопотань прокурорів про звільнення ОСОБА_4, ОСОБА_7 і ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за фактом вчинення фіктивного підприємництва (придбання та перереєстрації на свої імена ТОВ «Грант Тайм», ТОВ Крістенс» і ТОВ «Торенія») у зв'язку із закінченням строку даності, згідно яких названих осіб визнано винними у скоєнні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме:

- ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2015 по кримінальній справі №761/17926/15-к (провадження №1-кп/761/870/2015) про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження;

- ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 12.09.2014 по кримінальній справі №761/24578/14-к від 12.09.2014 (провадження №1-кп/761/919/2014) про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження;

- ухвали Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 по кримінальній справі №758/9746/14-к про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження. Дана ухвали набрала законної сили 03.09.2014, про що містяться відомості в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Суд оцінюючи значимість наданих позивачем первинних та інших документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентами, в контексті наведених вище положень законодавства з питань податкового і бухгалтерського обліку, звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 01.12.2015 по справі № 826/15036/14 та від 12.01.2016 № 21-3706а15: «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Водночас у постанові від 26.01.2016 № 21-4781а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого висновку: «первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними».

Таким чином, з контексту наведених правових позицій Верховного Суду України слідує, що первинні документи фіктивних підприємств-постачальників не тягнуть за собою податкових наслідків для їх контрагентів-покупців.

В силу приписів ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Виходячи з вищенаведених правових позицій Верховного Суду України, та враховуючи встановлений в судовому порядку факт фіктивності ТОВ «Грант Тайм», ТОВ Крістенс» і ТОВ «Торенія», Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює первинні документи, підписані від імені названих товариств, як такі, що мають нелегальних характер, а тому приходить до висновку про те, що вони не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій з надання послуг на користь позивача.

Оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентом ТОВ «Гатіора», суд в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, звертає увагу також на наступні правові позиції Вищого адміністративного суду України. Так, в своїх інших ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14 суд касаційної інстанції вказує на те, що: «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників .

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника , та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Виходячи з вищенаведених правових позицій Вищого адміністративного суду України, та встановлених у справі обставин Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює первинні документи, як такі, що не пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідно такі, що не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій.

Також суд зважає на те, що в ході документальної перевірки позивача відповідачем встановлено відсутність у контрагентів позивача реальних технічних можливостей для надання спірних послуг у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та основних засобів.

Оцінюючи твердження представника позивача про використання результатів придбаних у ТОВ «Торенія», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Крістенс» і ТОВ «Гатіора» послуг у своїй господарський діяльності, суд зважає на те, що безпосередньо зі змісту документів наданих позивачем (копій договорів з третіми особами - замовниками послуг, та первинних документів до таких договорів) не вбачається виконання тих чи інших робіт саме працівниками контрагентів позивача. При цьому, документальні докази повідомлення ТОВ «Р.А.М.» своїх клієнтів (замовників послуг) про залучення до виконання тих чи інших робіт (надання послуг) конкретних субпідрядних організацій (що, наприклад за умовами договору про надання послуг від 27.12.2010 з ТОВ «Нокія Україна» має обов'язковий характер) позивач до суду не подав. У зв'язку з цим суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між наданими позивачем документами та спірними господарськими операціями.

Таким чином, суд погоджується з висновками контролюючого органу в частині завищення позивачем витрат і податкового кредиту за звітні (податкові) періоди у 2013 року по господарських операціях з ТОВ «Торенія», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Крістенс» і ТОВ «Гатіора», та відповідно вважає їх обґрунтованими та правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2015 № 0003872204 і № 0003882204.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 20.10.2015 № 0001821710, то суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 171.1 і 171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, а особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є - податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 цього Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Також, п. 176.2 ст. 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

За приписами норм пп. 177.8 ст. 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 N 755 у бланку свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця зазначаються ім'я фізичної особи - підприємця; реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або номер та серія паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку у паспорті); місце проживання фізичної особи - підприємця; місце та дата проведення державної реєстрації та номер запису в Єдиному державному реєстрі; прізвище та ініціали державного реєстратора; підстава, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про зміну свідоцтва про державну реєстрацію (у разі проведення заміни свідоцтва).

Як вбачається з тексту акта перевірки, протягом 2014 року позивачем було виплачено суми доходу на користь фізичних осіб ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 за виконані роботи і надані послуги, всього на загальну суму 50 758,55 грн. без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб з цих сум коштів. При цьому, на момент проведення документальної перевірки ТОВ «Р.А.М.» статус таких фізичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності належними документальними доказами підтверджено не було, про що зафіксовано в акті перевірки, та не спростовано позивачем.

Таки чином, на момент виплати сум доходів на користь фізичних осіб позивач не дотримався вимог пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 177.8 ст. 177 ПК України, а тому висновку акта перевірки про заниження ТОВ «Р.А.М.» податку з доходів фізичних осіб на суму 7 613,78 грн. є правомірними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.» відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов