Постанова

від 29.06.2016 по справі 902/127/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 902/127/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Дунаєвської Н.Г., Саранюка В.І. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року у справі№902/127/16 Господарського суду Вінницької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" до Бенк оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

За участю представників сторін:

від позивача: Козир А.О. (дов. б/н від 02.03.2016 року);

від відповідача: Васьківський Л.М. (дов. б/н від 29.02.2016 року);

від третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.02.2016 року у справі №902/127/16 (суддя: Колбасов Ф.Ф.) заяву позивача від 05.02.2016 р. про забезпечення позову задоволено; зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 4919 від 29.12.2015 р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, яке здійснюється в рамках виконавчого провадження № 49864167 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю правових підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, яке здійснюється в рамках виконавчого провадження, оскільки заходи до забезпечення позову пов'язані з предметом позову, ймовірність вилучення у позивача земельної ділянки, площею 0,4320, розташованої за адресою: м.Вінниця, вул.Острозького,1 при здійсненні виконавчого провадження №49864167 з виконання оспорюваного виконавчого напису в подальшому може утруднити виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року у справі №902/127/16 (судді: Петухов М.Г., Гулова А.Г., Маціщук А.В.) апеляційну скаргу Бенк оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед задоволено; ухвалу господарського суду Вінницької області від 15.02.2016 р. у справі №902/127/16 скасовано; у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" про забезпечення позову від 05.02.2016 р. у справі №902/127/16 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю правових підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, яке здійснюється в рамках виконавчого провадження, так як незалежно від результатів вирішення господарським судом спору в даній справі видача наказу та примусове виконання рішення за вищевказаними позовними вимогами не провадиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій. Отже, очевидним є відсутність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі. Тому суд апеляційної інстанції прийшов висновку, що вжиття заходів до забезпечення позову в даному випадку суперечить змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на обставини справи є безпідставними. Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд посилався на те, що аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 03.07.2012р. № 5002-23/3012-2011, від 05.08.2013р. у справ №925/192/13-г, від 16.03.2016р. у справі № 914/2972/15.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Господарник" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року у справі №902/127/16 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.02.2016 року у справі №902/127/16.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Представник позивача, у судовому засіданні, підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

У судовому засіданні, представник відповідача, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 січня 2015 року Сайпрес Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД та Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед укладено Договір про відступлення прав за Договором іпотеки від 13 жовтня 2009 року.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №32464777 від 20.01.2015 року в графі "Іпотекодавець" зазначено: Товариство з обмеженою відповідальністю "Господарник", а в графі "Іпотекодержатель" зазначено: "Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед".

Відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича від 29.12.2015р. №4919 пропонується звернути стягнення на земельну ділянку, площею 0, 4320 га, розташовану за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Острозького, 1, кадастровий номер 0510136300:01:043:0044, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Господарник", на підставі Договору іпотеки від 30.10.2009р. за реєстровим №3684, Договору про відступлення прав за Договором іпотеки від 20.01.2015р. за реєстровими №№46,47, переданої в іпотеку юридичній особі за законодавством Республіки Кіпр Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед.

Листом №321/2 від 19.01.2016р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено на адресу позивача копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.01.2016р. для виконання, винесену на підставі виконавчого документу - виконавчого напису № 4919 від 29.12.2015р.

11 лютого 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Господарник" звернулося в господарський суд Вінницької області із позовом до Бенк оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Разом із позовною заявою, 11 лютого 2016 року позивач до суду першої інстанції подав заяву від 05.02.2016р. про забезпечення позову шляхом винесення ухвали про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 4919 від 29.12.2015 р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, яке здійснюється в рамках виконавчого провадження № 49864167 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції посилаючись на практику Вищого господарського суду України в аналогічних спорах у постановах від 03.07.2012р. № 5002-23/3012-2011, від 05.08.2013р. у справ №925/192/13-г, від 16.03.2016р. у справі № 914/2972/15, зазначив, що незалежно від результатів вирішення господарським судом спору в даній справі видача наказу та примусове виконання рішення за вищевказаними позовними вимогами не провадиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій. Отже, очевидним є відсутність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі. Тому суд апеляційної інстанції прийшов висновку, що вжиття заходів до забезпечення позову в даному випадку суперечить змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на обставини справи є безпідставними.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Тобто з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України. Тобто заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, як гарантія реального виконання рішення суду. Поряд з цим за приписами статті 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Судами обох інстанцій установлено, що предметом даного спору є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Отже у разі задоволення позовних вимог за наслідками розгляду даної справи по суті спору, господарський суд визнає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Тобто наказ на виконання такого рішення не видається. Відтак виконання рішення суду, навіть у разі задоволення позову, не буде утрудненим чи неможливим, що в свою чергу виключає правові підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України. (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №902/126/16 від 23.06.2016 року між тими ж сторонами з аналогічним предметом позову).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з твердженнями суду апеляційної інстанції.

Згідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року у справі №902/127/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Акулова

Судді: Н.Г. Дунаєвська

В.І. Саранюк