Рішення

від 01.07.2016 по справі 906/558/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" липня 2016 р. Справа № 906/558/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю секретаря содового засідання: ОСОБА_1

за участю представників сторін:

- від позивача: ОСОБА_2 - представник за дов. від 21.06.2016

- від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росагро" (Житомирська область, Андрушівський район, с. Великі Мошківці)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Агро" (Житомирська область, м. Бердичів)

про стягнення 41235,35 грн.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду Житомирської області про стягнення з відповідача 41235,35 грн., з яких 37610,00 грн основного боргу, 2973,10 грн інфляційних та 652,25 грн 3% річних.

Ухвалою від 08.04.2016 господарський суд порушив провадження у справі; призначив засідання суду; зобов'язав сторони надати необхідні документи.

Ухвалою від 21.06.2016 господарський суд розгляд справи відклав; призначив засідання суду на 01.07.2016 о 10:00; витребував від сторін документи, зазначені в резолютивній частині цієї ухвали.

01.07.2016 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності повноважного представника та з проханням до суду взяти до уваги відзив на позовну заяву, поданий у попередньому засіданні суду.

В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав в повному об'ємі з підстав, викладених у позовній заяві; надав довідку за підписом директора ТОВ "Росагро" ОСОБА_3, в якій зазначено, що станом на 30.06.2016 сума основного боргу не змінилась та становить 37610,00 грн.

Представник відповідача в засіданні суду 21.06.2016 подала відзив на позовну заяву з додатками, який було судом долучено до матеріалів справи; заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою врегулювання спору мирним шляхом; повідомила про не виконання відповідних п. 1.3. Договорів позики грошових коштів (поворотної фінансової допомоги) від 28.04.2015 та №05/06/2015 від 05.06.2015 щодо задоволення вимог позикодавця за рахунок врожаю позичальника (а. с. 33- 40).

Розглянувши матеріали справи; заслухавши представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

28.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Росагро" (позивач/ позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Агро" (відповідач/позичальник) укладено Договір позики грошових коштів (поворотної фінансової допомоги) (далі - Договір, а. с. 8 - 10) згідно з яким позикодавець передає у власність позичальнику кошти в розмірі 21410,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений Договором термін.

У п. 1.2. Договору зазначено, що поворотна фінансова допомога надається на закупівлю посівного матеріалу, гербіцидів, ПММ.

Повернення фінансової допомоги здійснюється не пізніше 01.11.2015 (п. 4.1 Договору).

Пунктом 5.1 Договору с сторони передбачили, що після закінчення терміну, встановленого у п. 4.1 договору, позичальник зобов'язується протягом трьох календарних днів повернути позикодавцеві поворотну фінансову допомогу.

Поворотна фінансова допомога, як передбачено п.5.2 Договору, повертається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок або у касу позикодавця та вважається повернутою з часу зарахування коштів на поточний рахунок позикодавця у банківській установі, що його обслуговує або у касу позикодавця.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та закінчується не пізніше 01.11.2015 ( п.п. 8.1., 8.2 Договору).

Договір підписаний і скріплений печатками сторін та у розділі 12 Договору "Місцезнаходження та реквізити сторін" зазначено, зі сторони позикодавця - ТОВ "Росагро" та зі сторони позичальника - ТОВ "Ялинівка Агро" (а. с. 10).

Позивачем відповідно до платіжного доручення №44 від 29.04.2015 перераховано відповідачу 21410,00 грн. зворотної фінансової допомоги (а. с. 14).

05.06.2016 між сторонами укладено Договір №05/06/215 позики грошових коштів (поворотної фінансової допомоги) (далі - Договір №05/06/2015, а. с. 11 - 13) згідно з яким позивач як позикодавець передає у власність відповідачу як позичальнику кошти в розмірі 16200,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений Договором термін.

У п. 1.2. Договору №05/06/2015 зазначено, що поворотна фінансова допомога надається на закупівлю гербіцидів та дизельного пального.

Повернення фінансової допомоги здійснюється не пізніше 01.11.2015 (п. 4.1 Договору).

Пунктом 5.1 Договору №05/06/2015 сторони передбачили, що після закінчення терміну, встановленого у п. 4.1 Договору, позичальник зобов'язується протягом трьох календарних днів повернути позикодавцеві поворотну фінансову допомогу.

Поворотна фінансова допомога, як передбачено п. 5.2 Договору, повертається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок або у касу позикодавця та вважається повернутою з часу зарахування коштів на поточний рахунок позикодавця у банківській установі, що його обслуговує або у касу позикодавця.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та закінчується не пізніше 01.11.2015 ( п.п. 8.1., 8.2 Договору №05/06/2015).

Договір підписаний і скріплений печатками сторін та у розділі 12 Договору №05/06/2015 "Місцезнаходження та реквізити сторін" зазначено, зі сторони позикодавця - ТОВ "Росагро" та зі сторони позичальника - ТОВ "Ялинівка Агро" (а. с. 13).

Тому суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву від 21.06.2016, що враховуючи, що у вступній частині вказаних Договорів позичальником зазначено ТОВ "Росагро", а позикодавцем - ТОВ "Ялинівка Агро", твердження позивача, що відповідач має грошові зобов'язання саме у зв'язку з невиконанням вищезазначених Договорів є безпідставними (а. с. 33, 34).

Суд враховує, що у вступній частині вказаних Договорів сторони помилково визначили статус позивача та відповідача у вказаних господарських відносинах.

Позивачем перераховано відповідачу зворотної фінансової допомоги на загальну суму 16200 грн за Договором №05/06/2015 за такими платіжними дорученнями:

- №70 від 05.06.2015 - на суму 5200, грн (а. с. 15);

- №75 від 10.06.2015 - на суму 7000,00 грн (а. с. 16);

- №86 від 25.06.2015 - на суму 4000,00 грн (а. с. 17).

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 21.06.2016 зазначає, що він не оспорює факту перерахування позивачем коштів на загальну суму 37610,00 грн на його рахунок.

Оскільки сума в розмірі 37610,00 грн наданої фінансової допомоги за Договорами позики грошових коштів (поворотної фінансової допомоги) від 28.04.2015 та 05.06.2015 залишилась неповернутою, позивач просить стягнути з відповідача 37610,00 грн основного боргу, 2973,10 грн інфляційних та 652,25 грн 3% річних.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується таке.

Згідно з ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України слідує, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем були укладені Договори позики грошових коштів, відповідно, від 28.04.2015 та від 05.06.2015

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ні Господарський кодекс України, ні Цивільний кодекс України не містять визначення поворотної фінансової допомоги.

За визначенням, наданим у пункті 14.1.257. статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Поворотна фінансова допомога в Цивільному кодексі України відповідає договору позики, особливості укладення та виконання якого повинні відповідати умовам ст.ст.1046 - 1053 ЦК України.

Згідно з п. 6. ч.1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою.

Відповідно до частини першої ст.5 цього Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції (ч. 4 ст. 5 зазначеного Закону).

Пунктом 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.2006 №5555 "Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.04.2006 за №477/12351, встановлено, що юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Таким чином, надати кошти в позику під відсотки вправі лише фінансові установи.

У спірних відносинах має місце позика, яка не передбачає нарахування процентів за користування коштами чи іншої винагороди, отже, кредитор не повинен обов'язково мати статус фінансової установи.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На виконання вищевказаних Договорів, позивач перерахував відповідачу кошти на загальну суму 37610,00 грн.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктами 4.1 вказаних Договорів сторони передбачили, що повернення фінансової допомоги здійснюється не пізніше 01.11.2015.

Проте, відповідач вчасно та в повному обсязі надану фінансову допомогу не повернув, утворивши заборгованість перед позивачем на суму 37610,00 грн, що не заперечується відповідачем.

Тому позовні вимоги про стягнення 37610,00 грн основного боргу заявлені правомірно та підлягають задоволенню господарським судом.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 2973,10 грн інфляційних та 652,25 грн 3% річних суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку (а. с. 28,29), позивач просить стягнути з відповідача 2973,10 грн інфляційних втрат та 652,25 грн 3% річних, нарахованих на суму боргу за період з 02.11.2015 по 30.05.2016.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд вважає, що сума інфляційних в розмірі 2973,10 грн нарахована позивачем правомірно, відповідачем неоспорена, тому підлягає задоволенню.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає правомірно заявленою до стягнення суму в розмірі 642,98 грн, оскільки позивач не вірно визначив період їх нарахування, з огляду на встановлені сторонами у п. п. 5.1 Договорів три пільгових дні, на протязі яких відповідач повинен повернути борг позивачу.

Таким чином, початком періоду прострочення слід вважати 05.11.2015, а не 02.11.2015, як вказав відповідач у розрахунку (а. с. 29).

Тому у стягненні з відповідача 9,27 грн 3% річних слід відмовити.

З огляду на положення ст. 33 ГПК України, в силу якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 37610,00 грн основного боргу, 2973,10 грн інфляційних, 642,98 грн 3% річних заявлені правомірно, тому підлягають задоволенню.

У стягненні 9,27 грн 3% річних суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Агро" (13302, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Вінницька, б. 69, кв. 49, код ЄДРПОУ 39135996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росагро" (13416, Житомирська область, Андрушівський район, с. Великі Мошківці, вул. Фрунзе, б. 12, код ЄДРПОУ 39122573):

- 37610,00 грн основного боргу;

- 2973,10 грн інфляційних;

- 642,98 грн 3% річних;

- 1377,10 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.07.2016.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу (реком.)