Рішення

від 29.06.2016 по справі 908/1053/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/48/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016 Справа № 908/1053/16

За позовом: Комунального підприємства В«Дніпрорудненські теплові мережіВ» (71630 Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, 11)

до Дніпрорудненського індустріального технікуму (71630 Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 23)

про 233 699 грн. 45 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 05/002 від 04.01.2016р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Комунального підприємства В«Дніпрорудненські теплові мережіВ» , Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне до Дніпрорудненського індустріального технікуму, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне про стягнення 229 899 грн. 78 коп. основного боргу, 2 920 грн. 76 коп. втрат від інфляції, 878 грн. 91 коп. 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2016 р., справу № 908/1053/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою господарського суду від 21.04.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1053/16/16, присвоєно справі номер провадження 27/48/16 та призначено судове засідання на 18.05.2016р.

18.05.2016р. через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 18.05.2016р. судом оголошено перерву до 14.06.2016 р., на підставі ст. 77 ГПК України, з метою надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою від 14.06.2016р., за письмовою заявою позивача у справі на підставі ст. 69 ч.3 ГПК України продовжено строк розгляду справи до 05.07.2016р., розгляд справи відкладено на 29.06.2016р.

29.06.2016 р. продовжено розгляд справи № 908/1053/16.

29.06.2016р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

21.06.2016р. через канцелярію господарського суду позивачем надана заява про уточнення позовних вимог, позивач зазначає, що ціна позову в розмірі 233 699 грн. 45 коп. складається з заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 229 899 грн. 78 коп., інфляційних витрат в сумі 2 920 грн. 76 коп. та 3 % річних в сумі 878 грн. 91 коп.

Заява позивача прийнята судом.

29.06.2016р. позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, представник позивача після перерахунку 3 % річних сума зменшилась до 595 грн. 64 коп.

Заява позивача прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, оскільки позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з позивача заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 229 899 грн. 78 коп., інфляційних витрат в сумі 2 920 грн. 76 коп. та 3 % річних в сумі 595 грн. 64 коп.

В засіданні суду 29.06.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги на підставі вимог викладених в позові, з урахуванням наданої 29.06.2016р. заяви про зменшення розміру позовних вимог.

29.06.2016р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. В матеріалах справи міститься відзив, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог в частині.

Також суд зазначає, що відповідач без поважних причин двічі не з'явився в судові засідання, а саме: 14.06.2016р. та 29.06.2016р.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Дніпрорудненського індустріального технікуму, згідно статті 28 ГПК України.

В п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи та вона може бути розглянута в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено , що 16 березня 2015 року між КП «Дніпрорудненські теплові мережі» та Дніпрорудненським індустріальним технікумом було укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № О5/38-Т/15.

Відповідно до п. 1.1 договору учасник зобов'язується протягом січня - грудня 2015р. поставити замовникові послуги з постачання теплової енергії, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно з п. 2.1 договору учасник повинен поставити замовнику послуги, якість яких відповідає вимогам і умовам Закону України «Про теплопостачання».

Відповідно до п. 3.1 договору його ціна складає 934 857 грн. 44 коп.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про теплопостачання»:

- тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням

рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються

згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері

теплопостачання;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери

теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і

технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

Відповідно до п. 6 ст. 19 та п. 11 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію та додержуватись вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198,

розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є

межою балансової належності(відповідальності), відповідно до договору на підставі

показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в

установленому порядку.

Відповідно до пп. 1, 5 п. 40 Правил, Споживач теплової енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору і вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Згідно п. 4.1 договору № 05/38-Т/15 від 16.03.2015р., розрахунки проводяться у безготівковій формі, згідно актів виконаних робіт на відпуск теплової енергії, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку замовником.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період листопад та грудень 2015 року надано відповідачеві теплову енергію на загальну суму 229 899,78 грн., що підтверджується актами наданих послуг № 3190 від 30.11.2015р., № 3198 від 30.11.2015р., № 3200 від 30.11.2015р. № 3469 від 31.12.2015р., № 3470 від 31.12.2015р., № 3471 від 31.12.2015р., № 3475 від 31.12.2015р.

За надані послуги відповідачеві були виставлені рахунки № 3190 від 30.11.2015р., № 3198 від 30.11.2015р., № 3200 від 30.11.2015р. № 3469 від 31.12.2015р., № 3470 від 31.12.2015р., № 3471 від 31.12.2015р., № 3475 від 31.12.2015р. на загальну суму 229 899 грн. 78 коп.

Дніпрорудненський індустріальний технікум не здійснив оплати за поставлену теплову енергію, чим порушив умови договору щодо оплати наданих послуг.

06.04.2016 року сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків № 39, відповідно до якого заборгованість Дніпрорудненського індустріального технікуму перед КП «Дніпрорудненські теплові мережі» станом на 01.01.2016 року складає 293 378 грн. 34 коп., в тому числі 229 899 грн. 78 коп. заборгованості за заявлений позивачем період стягнення.

Під час розгляду справи було встановлено, що сума основного боргу за період листопад - грудень 2015р. в розмірі 229 899 грн. 78 коп. сплачена не була.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні витрати.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, які, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, становлять 2 920 грн. 76 коп. та 595 грн. 64 коп. відповідно.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань щодо оплати за надані послуги з постачання теплової енергії, то вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних в сумі 595 грн. 64 коп. та інфляційних витрат в сумі 2920 грн. 76 коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача щодо відмови у позові, оскільки відповідач не достатньо фінансується з бюджету, суд зазначає наступне: при укладанні договору Дніпрорудненський індустріальний технікум взяв господарське зобов'язання по оплаті поставленої теплової енергії на протязі 2015 року на загальну суму 934857,44грн. та зареєстрував це бюджетне зобов'язання в органах Державної казначейської служби України.

Відповідно до п.47 ч.1 статті 2 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

Ст..51 ч.3,4 Бюджетного кодексу України передбачає, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами. За наявності простроченої кредиторської заборгованості за спожиті комунальні послуги та енергоносії розпорядники бюджетних коштів у межах бюджетних асигнувань за загальним фондом не беруть бюджетні зобов'язання та не здійснюють платежі за іншими заходами, пов'язаними з функціонуванням бюджетних установ до погашення такої заборгованості.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Згідно пленуму ВГС України постанова № 6 від 23.03.2012р. передбачає, що про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

На підставі статті 85 ГПК України - 29.06.2016 року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3 501 грн. 24 коп.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства В«Дніпрорудненські теплові мережіВ» до Дніпрорудненського індустріального технікуму, м. Дніпрорудне задовольнити.

Стягнути з Дніпрорудненського індустріального технікуму (71630 Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 23 код ЄДРПОУ 00193594) на користь Комунального підприємства В«Дніпрорудненські теплові мережіВ» (71630 Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, 11 код ЄДРПОУ 32597943) 229 899 (двісті двадцять дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 78 коп. основної заборгованості за спожиту теплову енергію, 2 920 (дві тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 76 коп. втрат від інфляції, 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 64 коп. 3 % річних, 3 501 (три тисячі одна) грн. 24 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 01.07.2016р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.