Рішення

від 22.06.2016 по справі 911/1455/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2016 р. Справа № 911/1455/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Москалика О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка;

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Донецька обл., м. Слов'янськ

про стягнення 89 016,90 гривень

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 02.06.2014;

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач 1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач 2) про стягнення солідарно з відповідачів 3 471,10 гривень 3% річних, 32 362,28 інфляційних втрат, 48 646,51 гривень пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою №К-17-ТА від 21.10.2011 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) та угодою №41/01-13 від 25.01.2013 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» перейшло право вимоги до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виконання зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №323.10.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.10.2007.

При цьому, позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №41/01-13 від 25.01.2013 року про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) та договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №323.10.2007/БФ від 19.10.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки №11-03-2013-64 від 11.03.2013 року, відповідно до умов якого відповідач 1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем 2 в частині сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 25 000,00 гривень.

23.05.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, просив стягнути солідарно з відповідачів 3 620,45 гривень 3% річних, 34 557,40 інфляційних втрат, 50 839,05 гривень пені.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям збільшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 89 016, 90 гривень.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 28.04.2016, 25.05.2016 направлялись відповідача 1 та відповідачу 2 з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача 1 та відповідача 2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридетна Агро» (продавець) та Фізичною особою-підприємець ОСОБА_3 (покупець) 19.10.2007 укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №323.10.2007/БФ.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФОП ОСОБА_1 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №323.10.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.10.2007, 06.08.2009 ТОВ «Тридента Агро» звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою про стягнення із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 01.02.2008 по 08.07.2009 року згідно договору №323.10.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.10.2007.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі №4/206 від 26.11.2009, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» задоволено частково, вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» заборгованості в сумі 62 717,60 гривень, 17 422,79 гривень інфляційних втрат, 2 677,94 гривень - 3% річних, 6 917,84 гривень - пені, 4 390,24 гривень - штрафу, 941,26 гривень державного мита та 210,19 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФОП ОСОБА_1 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №323.10.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.10.2007, 27.06.2013 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та ФОП ОСОБА_1 суми пені, 3% річних, інфляційних витрат за період із 09.07.2009 по 25.01.2013 на підставі договору №323.10.2007/БФ купівлі-продажу товар на умовах відстрочення платежу від 19.10.2007, угоди №41/01-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року та на підставі договору поруки №11-03-2013-2 від 11 березня 2013 року.

Рішенням господарського суду Київської області по справі №911/2518/13, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПК ТрейдсервісгрупВ» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Марлахівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13730705) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (84112, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«Ніко-ТайсВ» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38039872) 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. 3% річних, 5254 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 18 коп. витрат на послуги адвоката, 1585 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 93 коп. судового збору; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (84112, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«Ніко-ТайсВ» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38039872) 37 152 (тридцять сім тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 79 коп. пені, 1 627 (одна тисяча шістсот двадцять сім) грн. 66 коп. 3% річних та 11 005 (одинадцять тисяч п'ять) грн. 81 коп. інфляційних втрат (суддя Саванчук С.О.).

У зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФОП ОСОБА_1 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №323.10.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.10.2007, 16.06.2014 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та ФОП ОСОБА_1 суми пені, 3% річних, інфляційних витрат за період із 26.01.2013 по 16.06.2014 на підставі договору №323.10.2007/БФ купівлі-продажу товар на умовах відстрочення платежу від 19.10.2007, угоди №41/01-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року та на підставі договору поруки №11-03-2013-64 від 11 березня 2013 року.

Рішенням господарського суду Київської області по справі №911/2390/14, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задоволено повністю, солідарно стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУПВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«НІКО-ТАЙСВ» 12548 (дванадцять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 64 коп. пені, 2611 (дві тисячі шістсот одинадцять) грн. 05 коп. 3% річних, 6522 (шість тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 1400 (одну тисячу чотириста) грн. 00 коп. витрат на оплату адвокатських послуг та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору (суддя Наріжний С.Ю.).

Згідно частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини другої статті 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

21.10.2011 р. між ТОВ В«ТРИДЕНТА АГРОВ» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) № К-17-ТА, згідно якої новому кредитору було відступлено право вимоги виконання ФОП ОСОБА_1 зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ В«ТРИДЕНТА АГРОВ» було передано ФОП ОСОБА_2 перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання Відповідачем 2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ В«ТРИДЕНТА АГРОВ» належним чином повідомило ФОП ОСОБА_1 про зазначені вище обставини.

25.01.2013 р. між ФОП ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«НІКО-ТАЙСВ» укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) № 41/01-13, згідно якої новому кредитору було відступлено право вимоги виконання ФОП ОСОБА_1 зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ФОП ОСОБА_2 було передано ТОВ В«Компанія В«НІКО-ТАЙСВ» перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання Відповідачем 2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ФОП ОСОБА_2 належним чином повідомив ФОП ОСОБА_1 про зазначені вище обставини.

11.03.2013 між ТОВ В«ПК В«ТРЕЙДСЕРВІСГРУПВ» та ТОВ В«Компанія В«НІКО-ТАЙСВ» було укладено договір поруки № 11-03-2013-64, відповідно до умов якого (п. 1.1.) визначено, що у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ФОП ОСОБА_1 щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченим ст. 2 цього договору.

Згідно п. 2.1. договору поруки № 11-03-2013-64, під основним договором у цьому договорі розуміють угоду № 41/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013, укладену на підставі Договору № 323.10.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.10.2007.

Пунктом 3.1. договору поруки № 11-03-2013-64 передбачено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 25 000,00 гривень.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, позивач звернувся до відповідача 1 із вимогою вих. № 15-64/03 від 15.03.2013 р., котра була одержана відповідачем 1 18.03.2013 р., та станом на день розгляду справи не виконана.

Згідно Відповіді Відповідача 1 від 18.03.2013 р. № 64 на вищевказану вимогу, Відповідач 1 повідомив, що зобов'язання за Договором поруки від 11.03.2013 р. № 11-03-2013-64 виконати не в змозі у зв'язку із скрутним фінансовим становищем та гарантував виконання зобов'язань до 31.12.2013 р.

Відповідно до змісту ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як зазначається у позовній заяві, станом на 21.04.2016 зобов'язання ФОП ОСОБА_1 згідно рішення господарського суду Донецької області по справі № 4/206, не виконано.

Позивачем у даній справі заявлено позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 1, 2 сум пені, 3% річних та інфляційних втрат згідно договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 323.10.2007/БФ від 19.10.2007 р. за період із 17.06.2014 (наступний день після закінчення періоду нарахування штрафних санкцій, розглянутих господарським судом Київської області у справі № 911/2390/14) по 20.05.2016.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання,забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, станом на день розгляду справи сума нарахованої пені за період з 17.06.2014 по 20.05.2016 становить 50 839,05 гривень, інфляційних втрат з червня 2014 по квітень 2016 складає 34 557,40 гривень, 3% річних з 17.06.2014 по 20.05.2016 складає 3 620,45 гривень.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, заявлених до стягнення позивачем, 3 620,45 гривень, нарахованих на прострочену заборгованість за період з 17.06.2014 року по 20.05.2016 року, є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Розмір інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, 34 557,40 гривень, нарахованих на прострочену заборгованість за період з червня 2014 року по квітень 2016 року, є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені суд приходить до наступних висновків.

Належне виконання грошових зобов'язань Покупцем забезпечено згідно п. 8.2. Договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що сторони відповідно до ст. 259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього сторони відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок не є вірним.

Здійснивши власний перерахунок пені згідно вимог чинного законодавства, умов договору та фактичних обставин справи, судом встановлено, що заявлена сума пені за період з 17.06.2014 по 20.05.2016 підлягає задоволенню частково, в розмірі 50 517,55 гривень

Пунктом 3.1. договору поруки № 11-03-2013-64 передбачено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 25 000,00 гривень .

Як вже зазначалося відповідальність відповідача 1 перед позивачем обмежена сплатою розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 25 000,00 гривень, коли як позивач просить стягнути з відповідач 1 та відповідача 2 солідарно на користь позивача заборгованість в розмірі 89 016,90 гривень, що перевищує обсяг солідарної відповідальності поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Київської області по справі №911/2390/14 позовні вимоги задоволено повністю, солідарно стягнуто з відповідачів 21 682,32 гривень , яка складається з: 12 548,64 гривень пені, 2 611,05 гривень 3% річних, 6 522,63 гривень інфляційних втрат.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що обсяг відповідальності відповідача 1 перед кредитором становить 3 317,68 гривень (25 000,00 гривень - 21 682,32 гривень).

Таким, чином оскільки розмір відповідальності поручителя перед кредитором становить 3 317,68 гривень, правомірним вбачається солідарне стягнення з відповідачів саме цієї суми, решту вимог позивача покласти на відповідача 2.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів 1, 2 витрати на оплату послуг адвоката у сумі 4 000,00 гривень на підставі договору № 11-11/11-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 11.11.2014.

На підтвердження факту отримання послуг адвоката позивачем надано суду копії: договору № 11-11/11-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 11.11.2014, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3888, акту прийому-передачі документів від 11.11.2014, акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 19.05.2016, платіжне доручення № 739 від 22.12.2014 на суму 4 000,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» № 7 від 21.02.2013р.).

25.03.2013 р. між Позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_2 (виконавець) був укладений договір № 11-11/11-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до умов якого (п. 1.1. договору), виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу на умовах, викладених в договорі.

Пунктом 3.1. Договору від 11.11.2014 № 11-11/11-4 сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 4 000,00 гривень.

Позивач сплатив адвокату ОСОБА_2 4 000,00 гривень за договором № 11-11/11-4 від 11.11.2014, що підтверджується платіжним дорученням від 22.12.2014 № 739, яке наявне в матеріалах справи, та з якого вбачається, що одержувачем коштів є ФОП ОСОБА_2, призначення платежу: В«оплата за послуги згідно договору № 11-11/11-4 від 11.11.2014В» .

Враховуючи те, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання послуг адвоката, то суд дійшов висновку, що вказані витрати Позивача відносяться до складу судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України, отже вказані витрати підлягають стягненню з Відповідачів 1, 2 повністю, у сумі 4 000,00 гривень.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 373,02 гривень та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4 000,00 гривень підлягають стягненню з відповідача 1 та відповідача 2 пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84112, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУПВ» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22; код ЄДРПОУ 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«НІКО-ТАЙСВ» (03187, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 38039872) 3 317 (три тисячі триста сімнадцять) гривень 68 коп. 3% річних.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84112, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«НІКО-ТАЙСВ» (03187, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 38039872) 302 (триста дві) гривні 77 коп. 3% річних, 50 517 (п'ятдесят тисяч п'ятсот сімнадцять) гривень 55 коп. пені, 34 557 (тридцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 40 коп. інфляційних втрат, 3 850 (три тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень 38 коп. витрат на послуги адвоката та 1 323 (одна тисяча триста двадцять три) гривень 26 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУПВ» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22; код ЄДРПОУ 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«НІКО-ТАЙСВ» (03187, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 38039872) - 149 (сто сорок дев'ять) гривень 62 коп. витрат на оплату послуг адвоката та 49 (сорок дев'ять) гривень 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.06.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29.06.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник