Рішення

від 22.06.2016 по справі 914/1102/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2016р. Справа№ 914/1102/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Анком-транс», с.Кам»янопіль Пустомитівського району Львівської області Приватного підприємства «СклоПромТорг», м.Львів про: стягнення 31 422, 46 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Децик С.Я.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність вих..№20 від 20.04.2016р.);

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 07 грудня 2015р. ); ОСОБА_3 - директор підприємства.

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам сторін. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариством з обмеженою відповідальністю «Анком-транс», с.Кам»янопіль Пустомитівського району Львівської області, до приватного підприємства «СклоПромТорг», м.Львів, про стягнення 31 422, 46 грн. заборгованості, з якої : 25 330,00 грн. основний борг, 5 301,33 грн. інфляційні нарахування та 791,13 грн. - 3% річних. Позивач просить також стягнути на його користь з відповідача понесені судові витрати (1378,00 грн. судового збору).

Ухвалою суду від 25.04.2016 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 18.05.2016 р.

13.05.2016р. за вх.№20501/16 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.04.2016р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 18.05.2016р. забезпечив, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та наданих суду поясненнях, просить задоволити позов повністю. Вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.04.2016р. виконав.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 18.05.2016р. забезпечив. В судовому засіданні подав відзив (в подальшому зареєстрований в канцелярії суду за вх.№21175/16 від 18.05.2016р.), клопотання (в подальшому зареєстроване в канцелярії суду за вх.№21172/16 від 18.05.2016р.) про витребування у позивача оригіналів договору №15-с від 01.04.2015р., акту №РН-0000138 від 06.04.2015р., рахунку на оплату від 06.04.2016р. для огляду в судовому засіданні та подав письмове повідомлення (в подальшому зареєстроване в канцелярії суду за вх.№21173/16 від 18.05.2016р.), у якому підтвердив, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає судових рішень цих органів. Позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві та наданих суду поясненнях, заперечив та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Розглянувши клопотання відповідача (вх.№21172/16 від 18.05.2016р.) про витребування у позивача оригіналів договору №15-с від 01.04.2015р., акту №РН-0000138 від 06.04.2015р., рахунку на оплату №06.04.2016р., суд вважав за необхідне зазначити, що оригінал акту №РН-0000138 від 06.04.2015р. та рахунку на оплату від 06.04.2016р. долучені позивачем до матеріалів справи клопотанням за вх.№20501/16 від 13.05.2016р.

Із врахуванням зазначеного та оскільки укладення договору передбачає волевиявлення двох сторін, рахунок від 06.04.2016р. за №242 відповідачем частково оплачено, що вбачається із матеріалів справи, то суд дійшов висновку задоволити зазначене клопотання частково та витребувати в обох сторін примірники оригіналу договору №15-с від 01.04.2015р. для огляду в судовому засіданні, а у відповідача додатково - рахунок позивача за №242 від 06.04.2016р. згідно якого відповідачем перераховано позивачу кошти в сумі 60000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, з метою повного і всестороннього зясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, суд вбачає за доцільне в межах строків встановлених ст.69 ГПК України відкласти розгляд справи.

Ухвалою від 18.05.2016 року розгляд справи відкладено на 08.06.2016 року.

Судом задоволено клопотання від 03.06.2016 р. (вх.№23359/16) представника відповідача ОСОБА_2 та надано останньому матеріали справи для ознайомлення та виготовлення копій з документів у справі, що засвідчено письмовим записом представника відповідача на поданому клопотанні.

06.06.2016 року за вх.№23443/16 в суді зареєстровано подані представником позивача ОСОБА_4 на відзив відповідача з долученими до них документами , серед яких, зокрема, копія податкової накладної №10 від 06.04.2015р. з доказами підтвердження її отримання відповідачем; оригіналом виписки з банківського рахунку від 07.04.2016 року.

В судове засідання 08.06.2014 року сторони явку повноважних представників забезпечили.

Представник відповідача подав у засіданні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для отримання відповіді експерта на наступні запитання :

-чи здійснено підпис на ОСОБА_5 приймання-передвачі наданих послуг від 06.04.2015р. посадовою особою ПП «СклоПромТорг» директором ОСОБА_3;

-коли здійснено підпис на ОСОБА_5 приймання-передачі наданих послуг від 06.04.2015 р.

Проведення судової експертизи просить доручити Інституту судових експертиз у Львівській області. ( клопотання зареєстроване в документообігу господарського суду Львівської області 08.06.2016 року за вх.№3079/16).

Окрім того, в судовому засіданні представником відповідача подано клопотання , у якому на вимогу суду у п.4 ухвали від 18.05.2016 р. відповідач повідомляє про неможливість надати оригінал Договору №15-с від 01 квітня 2015 року у зв»язку з тим, що такий Договір з позивачем не укладався та що представити оригінал рахунку №СФ-0000242 від 06 квітня 2015 року являється неможливим, оскільки у відповідача відсутній даний рахунок, по даному рахунку відповідач розрахунки з позивачем не проводив. Крім того у клопотанні відповідач звертає увагу, що згідно з рахунком відповідача №СФ-0000242 від 06 квітня 2015 року, який наявний у матеріалах справи, він дійсний протягом 06.04.2015 року. Наголошує на тому, що виписка з рахунку позивача підтверджує про здійснення оплати відповідачем згідно рахунку за №242, який є відмінний від рахунку №СФ-0000242. (клопотання зареєстроване в системі документообігу господарського суду Львівської області за вх..№24026/16).

З метою повного і всестороннього з»ясування всіх обставин справи, для забезпечення принципу змагальності і надання можливості позивачу висловити свої доводи і міркування по клопотанню відповідача про призначення судової експертизи, в судовому засіданні 08.06.2016 р. оголошувалась перерва до 22.06.2016 року.

Судом задоволено клопотання представника позивача про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№23444/16 від 06.06.2016р.). Представник позивача 10.06.2016 року прибув до господарського суду для ознайомлення із матеріалами справи і матеріали справи йому були надані для ознайомлення, що останній засвідчив письмовим записом на поданому клопотанні.

21.06.2016 р. за вх.№25850/16 в господарському суді зареєстровано подані представником позивача ОСОБА_6 пояснення щодо клопотання про призначення експертизи.

В судове засідання 22.06.2016 р. сторони явку повноважних представників забезпечили. В судовому засіданні взяв участь директор ПП «СклоПромТорг» ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості виконаних робіт ( наданих послуг).

З підстав наведених у позовній заяві, наданих суду поясненнях представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просить задоволити у повному обсязі. Не погоджуючись із запереченнями відповідача стосовно заперечень про приймання виконаних робіт та твердженнями про те, що ОСОБА_5 здачі-приймання робіт (надання послуг) №РН-0000138 від 06.04.2015р. відповідач не підписував та йому невідомо хто саме підписував зазначений акт ; позивач наголошує на тому, що спірний ОСОБА_5 містить відтиск печатки відповідача. Засвідченням підпису свого представника печаткою на ОСОБА_5 відповідач визнав і схвалив дії особи, яка проставила свій підпис. Відповідач не ставить під сумнів дійсність і відповідність відтиску печатки відповідача на ОСОБА_5, тобто визнає його таким, що вчинений печаткою відповідача. Щодо незаконного використання або втрат печатки відповідача матеріали справи доказів не містять, як і не містять доказів звернень відповідача до уповноважених органів по питанню викрадення печатки і користування нею іншою особою.

Позивач вважає, що факт прийняття виконаних робіт підтверджується, окрім підписання ОСОБА_5 , також частковою оплатою відповідачем за виставленим позивачем рахунком. На думку позивача твердження відповідача щодо оплати в розмірі 60 000,00 грн. згідно рахунку №242 від 06.04.2015 року, який є відмінним від доданого до матеріалів справи позивачем рахунку-фактури №СФ-0000242 від 06.04.2015р., не можна брати до уваги, оскільки жодних доказів в підтвердження своєї позиції відповідачем надано не було, у т.ч. відповідач не надав рахунку, згідно з яким здійснив оплату, тобто рахунку №242 від 06.04.2015р. Позивач пояснює, що нулі, які передують числу « 242» в номері рахунку, поданого ним до справи, формуються автоматично комп»ютерним програмним забезпеченням, за допомогою якого виписуються рахунки контрагентам. Більше того, дата рахунку, зазначена в призначенні платежу відповідачем, збігається з датою рахунку, долученого позивачем до матеріалів справи. Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували протилежне.

Позивач також пояснив, що відповідно до звичаїв ділового обороту ним передавався працівникам відповідача, а також в подальшому надсилався поштою, договір №15-с від 01.04.2015р. разом з рахунком-фактурою №СФ-0000242 від 06.04.2015 року та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №РН-00000138 від 06.04.2015р. для підписання приватним підприємством «СклоПромТорг», однак відповідач не підписав та не повернув зазначений примірник договору позивачу, що унеможливлює подання договору №15-с від 01.04.2015р. для огляду в судовому засіданні.

Крім того, позивач також наголошує на тому, що повну вартість виконаних робіт, а саме в розмірі 85330,00 грн., відповідач включив до свого податкового кредиту ( докази долучені до матеріалів справи), що додатково підтверджує наявність грошових зобов»язань у відповідача щодо оплати виконаних робіт.

Проти задоволення клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи заперечує, вважає , що у даному випадку дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять в предмет доказування немає , оскільки відповідач не ставить під сумнів дійсність і відповідність відтиску печатки на ОСОБА_5, тобто визнає його таким, що вчинений печаткою відповідача., а матеріали справи містять докази часткової оплати відповідачем за виставленим позивачем рахунком.

Позивач просить стягнути з відповідача 25330,00 грн. основного боргу та нараховані відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних в сумі 791,33 грн. і 5 301,33 грн. інфляційних нарахувань , розрахунки яких наведено у позовній заяві.

Представник відповідача з підстав, наведених у відзиві, наданих суду поясненнях позовні вимоги не визнає, настоює на проведенні судової експертизи, стверджуючи про необхідність дослідження експертом підпису особи на ОСОБА_5 приймання-передачі. Відповідач звертає увагу на те, що підставою для проведення господарської операції в бухгалтерському обліку є наявність первинного документа, в даному випадку ОСОБА_5 здачі - приймання робіт ( надання послуг), однак вважає що ОСОБА_5 не відповідає вимогам п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Заперечуючи позов, відповідач посилається на те, що не підписував ОСОБА_5 №РН-0000138 здачі-приймання робіт ( надання послуг) від 06.04.2015 р., хто саме підписував відповідачу невідомо, в ОСОБА_5 відсутнє посилання щодо посади особи відповідача, яка підписувала документ. Відповідно, в розумінні ст .9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» даний ОСОБА_5 не може вважатися первинним документом з причин відсутності обов»язкових реквізитів. З врахуванням наведеного відповідач вважає, що у нього відсутні правові підстави щодо оплати наявної заборгованості в сумі 31 422,46 грн., відтак просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Крім того, з метою підтвердження доводів на яких базуються його заперечення на позов та для спростування заявлених позовних вимог, відповідач вбачає за необхідне призначити судову почеркознавчу експертизу у справі ,у зв»язку із чим просить задоволити подане клопотання вх.№3079/16 від 08.06.2016 р.

Заслухавши представників сторін, надавши оцінку наявним у справі документам, суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи прийшов до висновку про відмову в задоволені клопотання про призначення судової експертизи.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідач своїм правом скористався.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В судовому засіданні 22.06.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого у справі рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 квітня 2015 року товариством з обмеженою відповідальністю «Анком-транс» виставлено приватному підприємству «СклоПромТорг» рахунок-фактуру №СФ-0000242 на суму 85 330,00 грн. з ПДВ для оплати робіт ( послуг) по сервісному обслуговуванню автомобіля ДАФ держ.№ВС 11 60 СЕ.

Рахунок-фактура містить відомості про ТзОВ «Анком-транс» - постачальника та про його банківські реквізити, місцезнаходження; про одержувача - приватне підприємство «СклоПромТорг; назву робіт (послуг) по технічному обслуговуванню авто ДАФ держ.№ВС 11 60 СЕ, ціну без ПДВ,суму без ПДВ по кожній переліченій у рахунку-фактурі назві робіт (послуг), відомості про одиниці виміру, загальну суму з ПДВ- 85330,00 грн.

У рахунку-фактурі зазначено: 1. Рахунок дійсний до сплати до 06.04.2015 року. 2. Рахунок на оплату дійсний на протязі 2-х банківських днів. В разі не оплати рахунку у вказаний термін і при умові підвищення комерційного курсу, новий рахунок буде перерахований по новому курсу.

У рахунку-фактурі ,як підставу замовлення, зазначено Договір №15-с від 01.04.2015 р.

Рахунок-фактуру підписано та завірено гербовою печаткою ТзОВ «Анком-транс».

06 квітня 2015 року приватним підприємством «СклоПромТорг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Анком-транс» оформлено та підписано ОСОБА_5 №РН-0000138 здачі-приймання робіт ( надання послуг) на загальну суму з ПДВ 85330,00 грн. ОСОБА_5 містить перелік робіт (послуг), одиниць виміру , кількості, ціни без ПДВ, суми з ПДВ по кожній переліченій назві робіт (послуг), які відповідають тим же даним у рахунку-фактурі №СФ-0000242 від 06 квітня 2015 року.

В акті сторонами (ТзОВ «Анком-транс» - як виконавцем, ПП «СклоПромТорг» - як замовником» ) зазначено , що виконавцем були проведені роботи ( надані послуги) які перелічені в акті стосовно авто ДАФ держ.№ВС 11 60 СЕ, на загальну суму 85330,00 грн. і що сторони претензій одна до одної не мають.

Акт підписаний виконавцем та замовником , підписи завірені гербовими печатками юридичних осіб (ТзОВ «Анком-транс» - виконавця та ПП «СклоПромТорг» - замовника.

06 квітня 2015 року приватне підприємство «СклоПромТорг» перерахувало на розрахунковий рахунок ТзОВ «Анком-транс» ( відомості про розрахунковий рахунок позивача містить як рахунок-фактура №СФ-0000242 від 06 квітня 2015 року так і акт №РН-0000138 від 06 квітня 2015 року), 60 000, 00 грн., вказавши у призначенні платежу, що це «оплата за ремонт згідно рахунку №242 від 6.04.15 р у т.ч. ПДВ 20% - 10 000,00 грн.».

До матеріалів справи позивачем долучено копії податкової накладної №10 від 06.04.2015 року з доказами на підтвердження скерування її податковому органу та отримання відповідачем. Повну вартість виконаних робіт , а саме в розмірі 85330,00 грн., відповідач включив до свого податкового кредиту.

Відповідач підтвердив, що між ним та позивачем не укладався Договір №15-с від 01.04.2015 р., який зазначений у рахунку-фактурі та в ОСОБА_5 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). Позивач же пояснив, що проект договору №15-с від 01.04.15р. ним разом з рахунком -фактурою та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) передавався працівникам відповідача для підписання відповідачем, а у подальшому й надсилався поштою, однак доказів на підтвердження таких тверджень позивач не подав.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного .

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб»єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з»ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб»єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обовязку зобов»язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб»єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв»язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1, п.1 ч.2 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст.207 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Отже, письмовою формою вважається таке оформлення правочину, яке забезпечує фіксацію змісту правочину в одному або в кількох документах.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу наведених норм та вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, врегульовані норами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України .

За змістом зобов'язання, що випливає із правовідносин сторін, суд вважає, що фактично ОСОБА_5 №РН-00000138 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.04.2015 року, підписаний з боку як виконавця , так і замовника, засвідчує вчинення його сторонами договору по виконанню підрядних робіт виконавцем для замовника по технічному обслуговуванню та ремонту авто ДАФ держ. №ВС 11 60 С у спрощеній формі.

Відсутність підписаного між сторонами договору у вигляді окремого документу не спростовує наявність договірних відносин у спрощеній формі, передбаченій ч.ч. 1, 3 статті 181 ГК України.

При цьому суд врахував наступне. Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_5 №РН-0000138 від 06.04.2015 року містить оригінальну печатку приватного підприємства «СклоПромТорг».

Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, підпис сторони на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, що має письмову форму.

Тому суд виходить із того, що наявність печатки приватного підприємства «СклоПромТорг» на ОСОБА_5 №РН-0000138 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.04.2015 року є свідченням скріплення не підпису особи в графі ОСОБА_5 « Від Замовника», а самого документа. Крім того, доказів втрати ПП «СклоПромТорг» печатки та доказів наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки матеріали справи не містять; відповідач не надав належних доказів звернення до правоохоронних органів стосовно обставин незаконного використання печатки підприємства; відповідачем не вжито заходів до захисту його прав та інтересів, наприклад визнання такого договору недійсним. За таких обставин укладений у спрощеній формі договір щодо виконання підрядних робіт не можна вважати неукладеним, не визнаний він в установленому порядку і недійсним.

При ухваленні рішення суд також керується нормою статті 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст..111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

В постанові від 19 грудня 2012 року у справі №6-87цс12 Верховний Суд України дійшов висновку, що згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин вважається правомірним не лише у разі, якщо він не визнаний судом недійсним, але й у тому випадку, коли його недійсність прямо не встановлена законом.

Таким чином, оскільки чинне цивільне законодавства не містить прямої вказівки про нікчемність укладеного між сторонами договору, такий є правомірним в силу статті 204 Цивільного кодексу України, а тому породив взаємні права та обов'язки.

У частині 1 ст. 837 ЦК України вказано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 цього ж Закону ).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У даному випадку первинним документом, що підтверджує виконання робіт позивачем є акт №РН-0000138 здачі-прийняття робіт (надання послуг), оскільки ним зафіксовано факт виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем (саме, з технічного обслуговування та ремонту авто ДАФ держ.№ВС 11 60 СЕ) загальною вартістю 85 330,00 грн. без будь-яких зауважень та претензій стосовно обсягу та терміну виконаних робіт, їх якості, ціни тощо, адже як зазначено в акті - сторони претензій одна до одної не мають.

Щодо заперечень відповідача про те, що в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» ОСОБА_5 №РН-0000138 від 06.04.2015 року не може вважатись первинним документом з причин відсутності обов»язкових реквізитів, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і відповідачем підтверджено оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. При цьому, наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних убачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Натомість, норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", на які посилається відповідач, не регулюють спірні правовідносини, оскільки предметом спору не є правильність ведення сторонами бухгалтерського обліку або складання фінансової звітності, а зазначений Закон не містить вимог щодо підтвердження факту передачі товарів (виконаних робіт(наданих послуг)) певними доказами - документами з визначеними ст.9 Закону реквізитами.

ОСОБА_5 №РН-0000138 від 06.04.2015 року підлягає оцінці судом за правилами, визначеними положеннями ст.43 ГПК України , у сукупності з іншими зібраними у справі доказами. Як вже зазначено, підписаний сторонами ОСОБА_5 №РН-0000138 від 06.04.2015 року оформлений належним чином та містить всі необхідні реквізити (найменування сторін, назву, дату та місце складання, зміст та обсяг господарської операції, підписи та печатки замовника і виконавця ), відтак є первинним документом відповідно до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Суд вважає, що засвідченням підпису свого представника печаткою на ОСОБА_5 №РН-0000138 від 06.04.2015 року відповідач визнав і схвалив дії особи, яка приймала від позивача виконані роботи (надані послуги) .

Окрім того, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності..

Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих їм працівників.

Однак, відповідач не ставить під сумнів дійсність і відповідність відтиску печатки на ОСОБА_5, тобто визнає його таким, що вчинений печаткою відповідача.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про втрату печатки, що могло б бути підставою для її незаконного використання іншими особами, відповідачем не подано і на таких обставинах його заперечення на позов не грунтуються.

Отже, відповідальність за збереження печатки та користування нею у даному випадку покладено на керівника ПП «СклоПромТорг» ОСОБА_3

Крім того, факт прийняття відповідачем робіт (наданих послуг) за ОСОБА_5 №РН-0000138 від 06.04.2015 року , підтверджуються частковою їх оплатою відповідачем .

Часткова , в сумі 60 000,00 грн., оплата проведена відповідачем 06.04.2015 року. ОСОБА_4 відповідача того, що кошти ним перераховувались позивачу саме згідно рахунку № СФ-0000242 від 06.04.2015 року, бо у призначенні платежу відповідач зазначив рахунок №242 від 06.04.2015 року, судом не приймаються до уваги , оскільки належних та допустимих доказів того, що дійсно позивачем виписувався відповідачу окрім рахунку № СФ-0000242 від 06.04.2015 р. ще й рахунок №242 від 06.04.2015 року на оплату коштів ( при цьому коштів у сумі 60 000,00 грн., які перерахував відповідач) суду не надано, доказів того, що перераховані відповідачем 60 000,00 грн. є платою дійсно за інші господарські операції між сторонами ( тобто, не за ті, які оформлені ОСОБА_5 №РН-0000138 від 06.04.2015 року) відповідач суду не надав.

Позивач запреречуючи факт виставлення відповідачу іншого , окрім як рахунку №СФ-0000242 від 06.04.2015 року , пояснив, що нулі, які передують числу « 242» в номері рахунку, формуються автоматично комп»ютерним програмним забезпеченням, за допомогою якого виписуються рахунки контрагентам.

Поряд з цим, відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України саме на відповідача покладено обов»язок доводити та підтверджувати належними і допустимими доказами обставини, на яких грунтуються його заперечення на позов .

Отже,з матеріалів справи вбачається, що факт прийняття відповідачем виконаних робіт підтверджується окрім підписання ОСОБА_5, також частковою оплатою відповідачем за виставленим позивачем рахунком.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 853 ЦУ України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Доказів на підтвердження наявності таких обставин матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У свою чергу, обов»язок прийняти виконані роботи , а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Матеріали справи не містять доказів надіслання відповідачем позивачу зауважень та заперечень до акту ( зокрема щодо недоліків виконаних робіт,їх обсягів , якості та ціни), акт не визнавався судом недійсним та й на такі обставини відповідач не посилається у запереченнях на позов, а як встановлено судом , про що вже зазначено вище в рішенні, у підписаному замовником і виконавцем ОСОБА_5 № РН-0000138 від 06.04.2015 року останні підтвердили, що претензій одна до одної не мають.

Доказів зворотнього відповідач суду не надав.

Згідно із ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

ОСОБА_6 докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Враховуючи той факт, що відсутні будь-які заперечення та зауваження до акту №РН-0000138 від 06.04.2015р., від підписання акту відповідач не відмовився ( хоча у випадку виявлення недоліків у виконаних роботах мав таке право шляхом скерування позивачу мотивованої відмови та зобов»язання позивача до усунення виявлених недоліків), роботи прийняті відповідачем без зауважень та будь-яких претензій до позивача, суд приходить до висновку , що ТзОВ «Анком-транс» належним чином виконав для відповідача перелічені в ОСОБА_5 №РН-0000138 від 06.04.2015 р. роботи на загальну суму з ПДВ 85330,00 грн.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина перша статті 854 Цивільного кодексу України). Із наведеного положення вбачається, що законодавець пов'язує виникнення обов'язку оплати зі здачею робіт. Такі роботи були здані позивачем та прийняті відповідачем 06.04.2015 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки законом не визначено форму пред»явлення такої вимоги виконавця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до замовника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред»явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Як встановлено, 06.04.2015 року відповідач отримав від позивача рахунок №СФ-0000242 від 06.04.2015 р. на оплату 85 330,00 грн. Ця обставина підтверджується і частковою оплатою 06.04.2015р. коштів (60000,00 грн.) на рахунок позивача із посиланням у призначенні платежу на рахунок позивача.

В розумінні ч.2 ст.530 ЦК України рахунок №СФ-0000242 від 06.04.2015 р на оплату 85330,00 грн. є вимогою виконавця до замовника про виконання останнім свого обов»язку з оплати робіт у повному обсязі, оскільки у ньому міститься визначений строк для виконання такого обов»язку та їх вартість.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заперечуючи позов відповідач стверджує, що рахунок №СФ-0000242 від 06 квітня 2015 року, дійсний протягом 06.04.2015 року.

Однак з такими твердженнями відповідача суд погодитись не може.

По-перше, такі відомості ( що рахунок №СФ-0000242 дійсний протягом 06.04.2015 р. ) Товариство з обмеженою відповідальністю «Анком-транс», яке виписувало рахунок, не зазначило в рахунку.

По-друге, рахунок виписаний 06.04.2015 року, відповідно, не може бути дійсним до дати його виготовлення, тобто до 06.04.2015 року ( а це означає -включно по 05.04.2015р. ).

По-третє, рахунок отриманий відповідачем 06.04.2015 року ( про що свідчать обставини справи) і у рахунку зазначено, що рахунок на оплату дійсний на протязі 2-х банківських днів.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.

Таким чином, з 07.04.2015р. по 08.04.2015р. включно відповідач мав обов»язок перерахувати кошти позивачу в сумі 85330,00 грн. З 09.04.2015 року має місце протермінування оплати відповідачем коштів в сумі 25330,00 грн., оскільки 60 000,00 грн. відповідач перерахував позивачу вчасно (06.04.2015р. ).

Так як сторонами у справі було погоджено строк виконання грошового зобов»язання, відповідачем таке зобов»язання було порушено, у відповідача виник обов»язок оплатити вартість виконаних робіт, у матеріалах справи відсутні і суду не надані докази виконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов'язань щодо оплати вартості виконаних робіт, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 25 330,00 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

«Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України , не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема , в газеті «Урядовий кур»єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники , згідно з статтями 17,18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватись господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи х суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці ( тобто мала місце дефляція)»,- зазначено у п.п.3.1,3.2 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань».

Перевіривши розрахунок 3% річних , проведений позивачем, суд дійшов висновку по їх часткову обґрунтованість в сумі 786,03 грн. (нарахованих за період з 09.04.2015р. по 20.04.2016 р.) . Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань суд встановив , що за період з квітня 2015 року по березень 2016 року інфляційні нарахування становлять 5 301,33 грн., тобто суму, яка нарахована позивачем та заявлена до стягнення.

Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про призначення судової експертизи.

Статтею 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У матеріалах справи є достатньо належних та допустимих доказів для прийняття законного, обґрунтованого рішення. Задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи для отримання висновку експерта по запропонованих відповідачем питаннях не призведе до спростування тих обставин, на яких грунтуються заявлені позивачем вимоги.

Виходячи з наведеного, суд не вбачає підстав для призначення судової експертизи у справі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст..с.1, 2, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85,116 ГПК України , суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «СклоПромТорг» (адреса: вулиця Промислова, будинок 25, Шевченківський район, місто Львів, Львівська область 79024; ідентифікаційний код 33862409 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Анком-транс» (адреса: село Кам»янопіль, Пустомитівський район, Львівська область 81122; ідентифікаційний код 32801696 ) 31 417,46 грн. заборгованості, з якої : 25330,00 грн. основний борг, 5301,33 грн. інфляційні нарахування, 786,03 грн. -3% річних, а також стягнути 1377, 78 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.06.2016 р.

Суддя Кітаєва С.Б.