Рішення

від 23.06.2016 по справі 914/3648/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2016р. Справа№ 914/3648/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременергоінжиніринг»

(м. Львів)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс»

(м. Сміла, Черкаська обл.)

відповідача 2: Інженерно-виробничого підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю « Ременерго» (м. Львів)

про: стягнення 40277,00 грн. - 3% річних, 650772,80 грн. - інфляційних втрат

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - витяг із Договору про надання правової допомоги № 15/10-2015р. від 09.10.2015 року.

ОСОБА_2 - витяг із Договору про надання правової допомоги № 15/10-2015р. від 09.10.2015 року.

від відповідача 1: Не з'явився.

від відповідача 2: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременергоінжиніринг» до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс», відповідача 2 - Інженерно-виробничого підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю « Ременерго» про стягнення 40277,00 грн. - 3% річних, 650772,80 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.10.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 03.11.2015 року. Ухвалою суду від 03.11.2015 року розгляд справи відкладено до 11.11.2015 року, в зв'язку з клопотанням відповідача 1 та відсутністю представників відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 11.11.2015 року розгляд справи відкладено до 19.11.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача 2 та для надання доказів. Ухвалою суду від 19.11.2015 року розгляд справи відкладено до 02.12.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача 2.

Ухвалою суду від 02.12.2015 року за клопотанням відповідача 1 провадження у справі № 914/3648/15 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по господарській справі № 914/3955/15 Господарського суду Львівської області.

13.04.2016 року за вих. № 914/3648/15/1/16 судом було направлено сторонам вимогу щодо надання інформації по справі № 914/3955/15.

Ухвалою суду від 07.06.2016 року провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 15.06.2016 року. Ухвалою суду від 15.06.2016 року розгляд справи відкладено до 23.06.2016 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача 1 та відповідача 2.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.10.2015 року, про відкладення від 03.11.2015 року, від 11.11.2015 року, від 19.11.2015 року, про поновлення від 07.06.2016 року, про відкладення від 15.06.2016 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

19.11.2015 року за вх. № 50240/15 позивач подав додаткові пояснення по справі.

01.12.2015 року за вх. № 51976/15 позивач подав заперечення проти призначення експертизи та зупинення провадження у справі.

18.02.2016 року за вх. № 6652/16 позивач подав клопотання по справі.

31.03.2016 року за вх. № 14101/16 позивач подав клопотання по справі.

24.05.2016 року за вх. № 22072/16 позивач подав клопотання по справі.

06.06.2016 року за вх. № 23447/16 позивач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

16.06.2016 року за вх. № 25474/16 позивач подав додаткові докази по справі.

23.06.2016 року за вх. № 26713/16 позивач подав заяву про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 20731,49 грн.

Відповідач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.10.2015 року, про відкладення від 03.11.2015 року, від 11.11.2015 року, від 19.11.2015 року, про поновлення від 07.06.2016 року, про відкладення від 15.06.2016 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 676 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 16.06.2016 року, а явка відповідача 1 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

03.11.2015 року за вх. № 47289/15 відповідач 1 подав телеграму про відкладення розгляду справи.

11.11.2015 року за вх. № 48848/15 відповідач 1 подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

19.11.2015 року за вх. № 50181/15 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву.

19.11.2015 року за вх. № 50182/15 відповідач 1 подав пояснення по справі.

19.11.2015 року за вх. № 5429/15 відповідач 1 подав клопотання про зупинення провадження у справі.

19.11.2015 року за вх. № 5430/15 відповідач 1 подав клопотання про призначення економічної (судово-бухгалтерської) експертизи.

02.12.2015 року за вх. № 52123/15 відповідач 1 подав клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

02.12.2015 року за вх. № 5637/15 відповідач 1 подав клопотання про зупинення провадження у справі № 914/3648/15 до розгляду Господарським судом Львівської області справи № 914/3955/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» до відповідача 1 - Інженерно-виробничого підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю « Ременерго», відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременергоінжиніринг» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 15.08.2015 р. № 012-1.

26.04.2016 року за вх. № 18284/16 відповідач 1 подав пояснення.

22.06.2016 року за вх. № 26130/16 відповідач 1 подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.10.2015 року, про відкладення від 03.11.2015 року, від 11.11.2015 року, від 19.11.2015 року, про поновлення від 07.06.2016 року, про відкладення від 15.06.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 676 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 16.06.2016 року, а явка відповідача 1 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

02.12.2015 року за вх. № 5637/15 відповідач 1 подав клопотання про зупинення провадження у справі № 914/3648/15 до розгляду Господарським судом Львівської області справи № 914/3955/15, оскільки при задоволенні позовних вимог по справі № 914/3955/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» до відповідача 1 - Інженерно-виробничого підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю « Ременерго», відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременергоінжиніринг» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 15.08.2015 р. № 012-1 вирішуватиметься саме законність цього договору і, як наслідок, відсутність правових підстав застосовувати його виключатиме будь-яку можливість задоволення позовних вимог по справі № 914/3648/15, а отже, відсутня можливість розгляду справи № 914/3648/15 до набрання законної сили по господарській справі № 914/3955/15. Позивач заперечив проти даного клопотання.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 23.06.2016 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 14 квітня 2011 року між Інженерно-виробничим підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» було укладено Договір підряду № 03/11-М на монтаж турбіни П-6-35/10, генератора Т-6-2 та допоміжного обладнання.

Відповідно до предмету Договору підряду ТзОВ «Смілаенергопромтранс» доручило, а ІВП ТзОВ «Ременерго» прийняло на себе обов'язок виконати роботи по монтажу турбіни П-6-35/10, генератора Т-6-2 та допоміжного обладнання на Смілянській ТЕЦ та провести комплекс пуско-налагоджувальних робіт перед його вводом в експлуатацію.

Станом на 25.02.2014 року ТзОВ «Смілаенергопромтранс» не оплатило на користь підрядника виконані роботи, у відповідності до погоджених та підписаних замовником актів виконаних робіт ОУ-0000059 (за жовтень 2011 року); ОУ-0000060 (за листопад 2011 року); ОУ-0000003 (за січень 2012 року); ОУ-0000002 (за лютий 2012 року); ОУ-0000005 (за лютий 2013 року); ОУ-0000006 (за лютий 2013 року); ОУ-0000007 (за лютий 2013 року); ОУ-00000ОЗ (за лютий 2013 року); ОУ-0000004 (за лютий 2013 року) на загальну суму 914'258,33 грн.

У зв'язку із неоплатою виконаних робіт, ІВП ТзОВ «Ременерго» звернулось до господарського суду із позовною вимогою до ТзОВ «Смілаенергопромтранс» про стягнення заборгованості.

У відповідності до рішення Господарського суду Львівської області від 10.11.2014 р. у справі № 914/1019/14, стягнуто з ТзОВ «Смілаенергопромтранс» на користь ІВП ТзОВ «Ременерго» 913 040 грн. 33 коп. основного боргу, 4 227 грн. 34 коп. неустойки, 188 276 грн. 16 коп. 3% річних. При цьому штрафні санкції за несвоєчасну оплату основного зобов'язання нараховувались за період з листопада 2011 року по 25 лютого 2014 року (день пред'явлення позову).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р. вказане рішення суду скасоване в частині стягнення з ТзОВ «Смілаенергопромтранс» 156668,72 грн. - 3% річних, в решті позовних вимог рішення суду першої інстанції залишене без змін. Вказане рішення залишено в силі і після перегляду його в касаційному порядку у відповідності до Постанови Вищого господарського суду України від 12.08.2015 р.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За твердженням позивача, враховуючи наведене, ТзОВ «Смілаенергопромтранс» за вимогою кредитора зобов'язане сплатити 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму основного зобов'язання за весь період прострочення.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наявність судового рішення про стягнення заборгованості, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.

Позивач зазначає, що 15.08.2015 р. між Інженерно-виробничим підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременерго» (Первісний кредитор) та ТзОВ "Ременергоінжиніринг" (ОСОБА_3 кредитор) був укладений Договір про відступлення права вимоги № 012-1 від 15.08.2015 р., відповідно до якого Первісний кредитор передав, а ОСОБА_3 кредитор прийняв на себе право грошової вимоги, що належить Первісному кредиторові, в розмірі, згідно пункту 1.2. цього Договору, і стає кредитором за Договором підряду № 03/11-М від 14.04.2011 р. на монтаж турбіни П-6-35/10, генератора Т-6-2 та допоміжного обладнання, укладеним між Первісним кредитором та Боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс».

Позивач наголошує, що, згідно п.1.2. Договору про відступлення права вимоги ОСОБА_3 кредитор одержав право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання грошового зобов'язання за Основним договором в сумі 691049,80 грн., що складається із 650772,80 грн. інфляційних втрат та 40277,00 грн. 3% річних, нарахованих за період з 25.02.2014 р. по 15.08.2015 р.

21.09.2015 р. ТзОВ «Ременергоінжиніринг» направило на адресу боржника - ТзОВ «Смілаенергопромтранс» повідомлення про заміну кредитора за Договором підряду 03/11-М від 14.04.2011 р. на монтаж турбіни П-6-35/10, генератора Т-6-2 та допоміжного обладнання, у відповідності до якого боржника повідомлено про право вимоги ТзОВ «Ременергоінжиніринг» до ТзОВ «Смілаенергопромтранс» у обсязі 691 049,80 грн. Разом із повідомленням боржнику було скеровано примірник Договору про відступлення права вимоги № 012-1 від 15.08.2015 р., розрахунок інфляційних втрат та 3% річних.

Станом на момент пред'явлення позову, ТзОВ «Смілаенергопромтранс» заборгованість не сплачено.

Позивач звертає увагу на те, що 15.08.2015 р. між ТзОВ «Ременергоінжиніринг» та ІВП ТзОВ «Ременерго» (Поручитель за Договором, відповідач 2 по справі) було укладено Договір поруки, відповідно до предмету якого Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором за виконання ТзОВ «Смілаенергопромтранс» своїх зобов'язань, що випливають з Договору підряду № 03/11-М від 14.04.2011 р. на монтаж турбіни П-6-35/10, генератора Т-6-2 та допоміжного обладнання на Смілянській ТЕЦ, що укладений між ІВП ТОВ «РЕМЕНЕРГО» та ТОВ «Смілаенергопромтранс». Основним зобов'язанням, що забезпечено за Договором поруки, є обов'язок Боржника сплатити Кредитору грошові кошти у розмірі 691 049,80 грн., що складається із 650'772,80 грн. інфляційних втрат та 40'277,00 грн. 3% річних, нарахованих на суму основного зобов'язання за період з 25.02.2014 р. по 15.08.2015 р.

Позивач зазначає, що у зв'язку із невиконанням зобов'язання ТзОВ «Смілаенергопромтранс» за вимогою ТзОВ «Ременергоінжиніринг» від 21.09.2015 р., 05.10.2015 р. ТзОВ «Ременергоінжиніринг» звернулось із вимогою про сплату зобов'язання в сумі 691049,80 грн. до поручителя - ІВП ТзОВ «Ременерго». Зазначена вимога отримана ІВП ТзОВ «Ременерго» 06.10.2015 р. Однак, в порушення прийнятих за Договором поруки зобов'язань, ІВП ТзОВ «Ременерго» вимогу не задовольнило, борг не оплатило.

Відповідно до п. 3.2. Договору поруки, у випадку невиконання (неналежного виконання) Основного зобов'язання, Поручитель і Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Таким чином, на думку позивача, станом на 15 жовтня 2015 р. сума заборгованості відповідача 1 та відповідача 2 перед позивачем становить 691 049,80 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відтак, позивач подає даний позов за місцем знаходження відповідача 2 - ІВП ТзОВ «Ременерго».

Позивач зазначає, що ТзОВ «Смілаенергопромтранс» вважає Договір про відступлення права вимоги, що укладений між ІВП ТзОВ «Ременерго» та ТзОВ "Ременергоінжиніринг" № 012-1 від 15.08.2015 р. незаконним, та таким, що укладений з порушенням норм Господарського та Цивільного кодексів України, а відтак, зобов'язання, що виникли у зв'язку із його укладенням, такими, що не підлягають до виконання. Так, відповідач 1 зазначає, що жодного грошового зобов'язання за Договором підряду у ТзОВ «Смілаенергопромтранс» на момент укладення Договору про відступлення права вимоги не існувало, оскільки ТзОВ «Смілаенергопромтранс» основне зобов'язання по сплаті коштів ІВП ТзОВ «Ременерго» повністю виконало. Відтак, на думку відповідача 1, оскільки при укладенні договору про відступлення права вимоги ІВП ТзОВ «Ременерго» не мало відповідних прав на стягнення з ТзОВ «Смілаенергопромтранс» грошового зобов'зання за Договором підряду, новий кредитор - ТзОВ «Ременергоінжиніринг» також не має підстав для задоволення таких вимог.

Позивач звертає увагу на те, що 15.08.2015 р., станом на момент укладення Договору про відступлення права вимоги між ІВП ТзОВ «Ременерго» та ТзОВ "Ременергоінжиніринг", у ТзОВ «Смілаенергопромтранс» існувало невиконане грошове зобов'язання перед ІВП ТзОВ «Ременерго» у сумі 913040 грн. 33 коп.

Таким чином, станом на 15.08.2015 р., у ТзОВ «Смілаенергопромтранс», окрім зобов'язання по сплаті основного боргу, існувало зобов'язання по сплаті інфляційних втрат, а також трьох процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення, що станом на 15.08.2015 р. становить 691049,80 грн.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Таким чином, на думку позивача, уклавши Договір про відступлення права вимоги, ІВП ТзОВ «Ременерго» передало, а ТзОВ «Ременергоінжиніринг» прийняло за Договором, як новий кредитор, право вимоги до ТзОВ «Смілаенергопромтранс» про виконання грошового зобов'язання в обсязі, визначеному сторонами у Договорі - 691049,80 грн., право на отримання яких до моменту укладення Договору мало ІВП ТзОВ «Ременерго», в силу приписів ст. 625 ЦК України.

Позивач звертає увагу на те, що ТзОВ «Смілаенергопромтранс» вважає, що уклавши Договір про відступлення права вимоги ІВП ТзОВ «Ременерго» порушило умови п. 13.1. Договору підряду № 03/11-М від 14.04.2011 р. на монтаж турбіни П-6-35/10, генератора Т-6-2 та допоміжного обладнання, оскільки у Договорі міститься заборона без письмової згоди сторін на передачу третім особам будь-якої інформації по Договору підряду, і як наслідок, на думку відповдача, робити відступлення права вимоги.

Проте з такими висновками позивач не погодується, оскільки положенням п. 13.1. згаданого Договору підряду визначено, що сторони зобов'язуються не розголошувати, не передавати і не робити будь-яким ще способом відомими третім організаціям і особам відомості, що місяться в документах, які оформлюють спільну діяльність сторін в рамках цього договору, інакше як з письмової згоди обох сторін.

На думку позивача, представник ТзОВ «Смілаенергопромтранс» безпідставно ототожнює поняття передачі будь-яких відомостей за договором третій стороні (порушення умов конфіденційності) та поняття заміни сторони (кредитора) у забов'язанні, які є абсолютно різними за своєю правовою природою.

Частина 3 ст. 512 ЦК України містить імперативну норму - кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Тобто, договором та/або законом повинна бути встановлена пряма заборона на зміну сторони у зобов'язанні.

Умовами Договору підряду № 03/11-М від 14.04.2011 р., не встановлено заборони щодо заміни кредитора у наведеному зобов'язанні.

Окрім цього, позивач зазначає, що пункт 13.1 Договору підряду № 03/11-М від 14.04.2011 р. містить заборону щодо передачі третім особам відомостей та інформації, що стосується Договору, тобто умов його забезпечення, розголошення умов та порядку виконання робіт за ним, тощо, і не встановлює будь-яких заборон щодо заміни кредитора.

Таким чином, умови, викладені у п. 13.1 Договору підряду № 03/11-М від 14.04.2011р., встановлюють обов'язок сторін договору щодо збереження конфіденційної інформації та неможливості передачі її без згоди обох сторін будь-яким стороннім особам, які не є стороною договору.

Водночас, п. 13.1 Договору не містить будь-яких обмежень щодо неможливості заміни кредитора у зобов'язанні.

Тобто, за твердженням позивача, якщо ТзОВ «Смілаенергопромтранс» має достатньо підстав вважати, що внаслідок укладення Договору № 012-1 від 15.08.2015 р. про відступлення права вимоги були порушені умови Договору підряду № 03/11-М від 14.04.2011 р., воно вправі захистити порушене право у спосіб, передбачений законом.

Відступлення права вимоги є майновий правом у розумінні ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України. А тому, право власника на розпорядження ним не може бути обмежене іншими особами.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач 1 правильно зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Однак, відповідач 1 помилково стверджує, що вказані суми не є грошовим зобов'язанням за основним договором, а несуть компенсаційну функцію згідно ст. 625 ЦК України. Помилковість такого твердження обгрунтовується тим, що в п.1.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, зобов'язання зі сплати інфляційних нарахувань та 3% річних є грошовим зобов'язананням.

В п. 1.14 згаданої Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року N 14 зазначено, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак, ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.

Позивач погоджується, що вимога про сплату інфляційних нарахувань та 3 % річних не є основним зобов'язананням.

Однак, стаття 514 ЦК Украни дозволяє сторонам визначити обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні на розсуд сторін. Відтак, відступати новому кредитору можна як повністю права первісного кредитора у зобов'язанні, так і частково.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів по справі 691049,80 грн. заборгованості. Вказані вимоги позивач мотивує тим, що в ТОВ «Смілаенергопромтранс» були перед ІВП у формі ТОВ «Ременерго» грошові зобов'язання на суму 691049,80 грн., які виникли за Договором підряду від 14.04.2011 року № 03/11 -М (далі - Договір підряду).

В свою чергу 15.08.2015 року ІВП у формі ТОВ «Ременерго» уклало з ТОВ «Ременергоінжиніринг» Договір про відступлення права вимоги № 012-1 (далі - Договір про відступлення).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору про відступлення, первісний кредитор передає, а ОСОБА_3 кредитор приймає на себе право грошової вимоги, що належить Первісному кредитору, в розмірі згідно пункту 1.2 цього Договору, і стає кредитором за Договором підряду № 03/11-М від 14.04.2011 на монтаж турбіни П-6-35/10, генератора Т-6-2 та допоміжного обладнання, укладений між Первісним кредитором та Боржником - ТОВ «Смілаенергопромтранс». За цим договором ОСОБА_3 кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання грошового зобов'язання за Основним договором в сумі 691049,80 грн.

ТОВ «Смілаенергопромтранс» вважає позовні вимоги незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору про відступлення, ІВП у формі ТОВ «Ременерго» відступив ТОВ «Ременергоінжиніринг» грошове зобов'язання ТОВ «Смілаенргопромтранс» за Основним договором, тобто Договором підряду в сумі 691049,80 грн.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, за твердженням відповідача 1, при укладенні Договору ІВП у формі ТОВ «Ременерго» повинно було мати відповідні права на стягнення з ТОВ «Смілаенергопромтранс» грошового зобов'язання за Договором підряду. Однак, жодного грошового зобов'язання за Договором підряду в ТОВ «Смілаенергопромтранс» на момент укладення оскаржуваного Договору не існувало, оскільки ТОВ «Смілаенергопромтранс» основне зобов'язання по сплаті коштів ІВП у формі ТОВ «Ременерго» повністю виконала.

На думку відповідача 1, кошти, які просить стягнути ТОВ «Ременергоінжиніринг» є за своєю суттю стягненням коштів згідно ст. 625 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, за твердженням відповідача 1, вказані кошти не є грошовим зобов'язанням за основним договором, а несуть компенсаційну функцію згідно ст. 625 ЦК України. Однак, в Договорі сума в 691049,80 грн. виступає саме як основне зобов'язання, на яке фактично після розгляду справи знову можуть бути нараховані кошти, згідно ст. 625 ЦК України, оскільки підстав нарахування цих коштів в Договорі про відступлення не зазначено. Про правильність таких висновків свідчить також і те, що позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідачів 691049,80 грн. заборгованості, а тому і він розглядає ці кошти як зобов'язання згідно Договору підряду, а не кошти, які були нараховані на підставі ст. 625 ЦК України. Таким чином, при укладенні Договору про відступлення ІВП у формі ТОВ «Ременерго» відступило право вимоги грошового зобов'язання за Договором підряду, якого не існувало на момент укладення Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 13.1 Договору підряду передбачено, що сторони зобов'язуються не розголошувати, не передавати і не робити будь-яким ще способом відомими третім організаціям і особам відомості, наявні в документах, які оформлюють спільну діяльність сторін в рамках даного Договору, інакше як з письмової згоди обох сторін.

Таким чином, на думку відповідача 1, даним Договором було передбачено заборону без письмової згоди ТОВ «Смілаенергопромтранс» передавати третім особам будь-яку інформацію по Договору підряду і, як наслідок, робити відступлення права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Більше того, згідно Договору ІВП у формі ТОВ «Ременерго» передало ТОВ «Ременергоінжиніринг» оригінали Договору підряду, актів виконаних робіт, що безумовно не узгоджується з умовами Договору підряду.

Оскільки при укладенні Договору про відступлення права вимоги необхідно передавати відповідну документацію по договірних відносинах сторін, то, в силу п. 13.1 Договору підряду, укладення Договору про відступлення є незаконним.

Відповідач 1 вказує, що, згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому жодною нормою законодавства не передбачено, що якщо така заборона встановлена договором, але відступлення права вимоги не спричиняє збитків боржнику, то кредитор все одно має право відступити право вимоги.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 14 квітня 2011 року між Інженерно-виробничим підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» було укладено Договір підряду № 03/11-М на монтаж турбіни П-6-35/10, генератора Т-6-2 та допоміжного обладнання (надалі - Договір підряду).

Відповідно до предмету Договору підряду, ТзОВ «Смілаенергопромтранс» доручило, а ІВП ТзОВ «Ременерго» прийняло на себе обов'язок виконати роботи по монтажу турбіни П-6-35/10, генератора Т-6-2 та допоміжного обладнання на Смілянській ТЕЦ та провести комплекс пуско-налагоджувальних робіт перед його вводом в експлуатацію.

Станом на 25.02.2014 року ТзОВ «Смілаенергопромтранс» не оплатило на користь підрядника виконані роботи, у відповідності до погоджених та підписаних замовником актів виконаних робіт ОУ-0000059 (за жовтень 2011 року); ОУ-0000060 (за листопад 2011 року); ОУ-0000003 (за січень 2012 року); ОУ-0000002 (за лютий 2012 року); ОУ-0000005 (за лютий 2013 року); ОУ-0000006 (за лютий 2013 року); ОУ-0000007 (за лютий 2013 року); ОУ-00000ОЗ (за лютий 2013 року); ОУ-0000004 (за лютий 2013 року) на загальну суму 914'258,33 грн.

У зв'язку із неоплатою виконаних робіт, ІВП ТзОВ «Ременерго» звернулось до господарського суду із позовною вимогою до ТзОВ «Смілаенергопромтранс» про стягнення заборгованості.

Згідно рішення Господарського суду Львівської області від 10.11.2014 р. у справі № 914/1019/14, стягнуто з ТзОВ «Смілаенергопромтранс» на користь ІВП ТзОВ «Ременерго» 913 040 грн. 33 коп. основного боргу, 4 227 грн. 34 коп. неустойки, 188 276 грн. 16 коп. 3% річних. При цьому, штрафні санкції за несвоєчасну оплату основного зобов'язання нараховувались за період з листопада 2011 року по 25 лютого 2014 року (день пред'явлення позову).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р. вказане рішення суду скасоване в частині стягнення з ТзОВ «Смілаенергопромтранс» 156668,72 грн. - 3% річних, в решті позовних вимог рішення суду першої інстанції залишене без змін. Вказане рішення залишено в силі і після перегляду його в касаційному порядку згідно Постанови Вищого господарського суду України від 12.08.2015 р.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, ТзОВ «Смілаенергопромтранс» за вимогою кредитора зобов'язане сплатити 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму основного зобов'язання за весь період прострочення.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наявність судового рішення про стягнення заборгованості, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.

15.08.2015 р. між Інженерно-виробничим підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременерго» (Первісний кредитор) та ТзОВ "Ременергоінжиніринг" (ОСОБА_3 кредитор) був укладений Договір про відступлення права вимоги № 012-1 від 15.08.2015 р. (надалі - Договір про відступлення права вимоги), відповідно до якого Первісний кредитор передав, а ОСОБА_3 кредитор прийняв на себе право грошової вимоги, що належить Первісному кредиторові, в розмірі, згідно пункту 1.2. цього Договору, і стає кредитором за Договором підряду № 03/11-М від 14.04.2011 р. на монтаж турбіни П-6-35/10, генератора Т-6-2 та допоміжного обладнання, укладеним між Первісним кредитором та Боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» (надалі - Основний договір).

Згідно п.1.2. Договору про відступлення права вимоги, ОСОБА_3 кредитор одержав право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання грошового зобов'язання за Основним договором в сумі 691049,80 грн., що складається із 650772,80 грн. інфляційних втрат та 40277,00 грн. 3% річних, нарахованих за Період з 25.02.2014 р. по 15.08.2015 р.

Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За нормою ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

21.09.2015 р. ТзОВ «Ременергоінжиніринг» направило на адресу боржника - ТзОВ «Смілаенергопромтранс» повідомлення про заміну кредитора за Договором підряду № 03/11-М від 14.04.2011 р. на монтаж турбіни П-6-35/10, генератора Т-6-2 та допоміжного обладнання, у відповідності до якого боржника повідомлено про право вимоги ТзОВ «Ременергоінжиніринг» до ТзОВ «Смілаенергопромтранс» у обсязі 691 049,80 грн. Разом із повідомленням боржнику було скеровано примірник Договору про відступлення права вимоги № 012-1 від 15.08.2015 р., розрахунок інфляційних втрат та 3% річних.

Станом на момент пред'явлення позову, ТзОВ «Смілаенергопромтранс» заборгованість не сплачено.

Відповідно до ст. 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

15.08.2015 р. між ТзОВ «Ременергоінжиніринг» та ІВП ТзОВ «Ременерго» (Поручитель за Договором, відповідач 2 по справі) було укладено договір поруки (надалі - Договір поруки), відповідно до предмету якого Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором за виконання ТзОВ «Смілаенергопромтранс» своїх зобов'язань, що випливають з Договору підряду № 03/11-М від 14.04.2011 р. на монтаж турбіни П-6-35/10, генератора Т-6-2 та допоміжного обладнання на Смілянській ТЕЦ, що укладений між ІВП ТОВ «РЕМЕНЕРГО» та ТОВ «Смілаенергопромтранс». Основним зобов'язанням, що забезпечено Договором поруки, є обов'язок Боржника сплатити Кредитору грошові кошти у розмірі 691 049,80 грн., що складається із 650'772,80 грн. інфляційних втрат та 40'277,00 грн. 3% річних, нарахованих на суму основного зобов'язання за період з 25.02.2014 р. по 15.08.2015 р.

У зв'язку із невиконанням зобов'язання ТзОВ «Смілаенергопромтранс» за вимогою ТзОВ «Ременергоінжиніринг» від 21.09.2015 р., 05.10.2015 р. ТзОВ «Ременергоінжиніринг» звернулось із вимогою про сплату зобов'язання в сумі 691049,80 грн. до поручителя - ІВП ТзОВ «Ременерго». Зазначена вимога отримана ІВП ТзОВ «Ременерго» 06.10.2015 р. Однак, в порушення прийнятих за Договором поруки зобов'язань, ІВП ТзОВ «Ременерго» вимогу не задовольнило, борг не оплатило.

Відповідно до п. 3.2. Договору поруки, у випадку невиконання (неналежного виконання) Основного зобов'язання, Поручитель і Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Таким чином, станом на 15 жовтня 2015 р. сума заборгованості відповідача 1 та відповідача 2 перед позивачем становить 691049,80 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, ТзОВ «Смілаенергопромтранс» вважає Договір про відступлення права вимоги, що укладений між ІВП ТзОВ «Ременерго» та ТзОВ "Ременергоінжиніринг" № 012-1 від 15.08.2015 р. є незаконним, таким, що укладений з порушенням норм Господарського та Цивільного кодексів України, а відтак зобов'язання, що виникли у зв'язку із його укладенням, такими, що не підлягають до виконання. Так, відповідач 1 зазначає, що жодного грошового зобов'язання за Договором підряду у ТзОВ «Смілаенергопромтранс» на момент укладення Договору про відступлення права вимоги не існувало, оскільки ТзОВ «Смілаенергопромтранс» основне зобов'язання по сплаті коштів ІВП ТзОВ «Ременерго» повністю виконало. Відтак, на думку відповідача 1, оскільки при укладенні Договору про відступлення права вимоги ІВП ТзОВ «Ременерго» не мало відповідних прав на стягнення з ТзОВ «Смілаенергопромтранс» грошового зобов'зання за Договором підряду, ОСОБА_3 кредитор - ТзОВ «Ременергоінжиніринг» також не має підстав для задоволення таких вимог. ТзОВ «Смілаенергопромтранс» вважає, що уклавши Договір про відступлення права вимоги, ІВП ТзОВ «Ременерго» порушило умови п. 13.1. Договору підряду № 03/11-М від 14.04.2011 р. на монтаж турбіни П-6-35/10, генератора Т-6-2 та допоміжного обладнання, оскільки у Договорі підряду міститься заборона без письмової згоди сторін на передачу третім особам будь-якої інформації по Договору підряду, і як наслідок, на думку відповдача, робити відступлення права вимоги.

В зв'язку з цим, 17.11.2015 року відповідач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом у справі № 914/3955/15 про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 15.08.2015 р. № 012-1, в якому зазначив, що Договір № 012-1 вважає незаконним та таким, що має бути визнаний судом недійсним.

02.12.2015 року за вх. № 5637/15 відповідач 1 подав клопотання про зупинення провадження у справі № 914/3648/15 до розгляду Господарським судом Львівської області справи № 914/3955/15, оскільки при задоволенні позовних вимог по справі № 914/3955/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» до відповідача 1 - Інженерно-виробничого підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю « Ременерго», відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременергоінжиніринг» про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 15.08.2015 р. № 012-1 вирішуватиметься саме законність цього договору і, як наслідок, чи будуть наявними правові підстави застосовувати його для задоволення позовних вимог по справі № 914/3648/15. Тому, вирішення справи № 914/3648/15 Господарським судом Львівської області є неможливим до вирішення справи № 914/3955/15, яка розглядається Господарським судом Львівської області. Таким чином, обставини господарської справи № 914/3955/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» до відповідача 1 - Інженерно-виробничого підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременерго», відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременергоінжиніринг» про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 15.08.2015 р. № 012-1 пов'язані з обставинами, що досліджуються при розгляді справи № 914/3648/15, тобто відсутня можливість визначення останніх та надання їм оцінки, у відповідності до вимог чинного законодавства України, до вирішення Господарським судом Львівської області господарської справі № 914/3955/15 та набрання судовим рішенням по цій справі законної сили, а отже, відсутня можливість розгляду справи № 914/3648/15 до набрання законної сили по господарській справі № 914/3955/15.

Ухвалою суду від 02.12.2015 року за клопотанням відповідача 1 провадження у справі № 914/3648/15 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі № 914/3955/15 Господарського суду Львівської області. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2016 р. у справі № 914/3955/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2016 року, відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" до Інженерно-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ременерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремененергоінжиніринг" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 012-1 від 15.08.2015 р.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини..

Як зазначено у Постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2016 р. у справі № 914/3955/15, відповідно до п 1.2 вказаного Договору відступлення права вимоги, позивач отримав право замість відповідача 2 вимагати від відповідача 1 належного виконання грошового зобов'язання за Основним договором в сумі 691 049 грн. 80 коп. Вказана сума складається із 650 772 грн. 80 коп. інфляційних витрат за період з 25.02.2014 р. по 15.08.2015 р. та 40 277 грн. 00 коп. 3% річних за період з 25.02.2014 р. по 15.08.2015 р.

Однак, на думку відповідача 1, вищевказаний Договір відступлення права вимоги є недійсним, оскільки на момент його укладення грошового зобов'язання за Договором підряду не існувало, а право вимагати сплати грошових коштів, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, не може бути передано окремо, тобто, за відсутності основного боргу. Крім того, п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги № 012-1 від 15.08.2015 р. передбачена передача первісним кредитором ОСОБА_3 кредитору всіх документів, що засвідчують права, які передаються, що, за твердженнями відповідача 1, порушує п. 13. 1 договору підряду.

За приписами ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що зазначено в абз. 4 пп. 2.1 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р.

Разом з цим, в ст. 512 Цивільного кодексу України зазначено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні визначено передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як зазначено в ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вищий господарський суд України зазначає, що враховуючи наведені приписи чинного законодавства та умови оспорюваного Договору, а також зважаючи на встановлений факт сплати позивачем основного боргу за Договором підряду після укладення Договору відступлення права вимоги, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що позивачем не доведено виконання перед відповідачем 2 грошового зобов'язання із сплати 650 772 грн. 80 коп. інфляційних втрат за період з 25.02.2014 р. по 15.08.2015 р. та 40 277 грн. 00 коп. 3% річних за період з 25.02.2014 р. по 15.08.2015 р.

У Постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2016 р. у справі № 914/3955/15, констатується, що з огляду на це, попередні судові інстанції визнали безпідставними посилання відповідача 1 на те, що на момент укладення Договору відступлення права вимоги у нього не існувало жодного грошового зобов'язання перед відповідачем 2.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій законним та обґрунтованим. Судова колегія господарського суду касаційної інстанції погоджується з позицією місцевого та апеляційного господарських судів стосовно того, що із змісту Договору підряду (п. 13.1) не вбачається, що даним Договором передбачено заборону відступати права вимоги. Отже, як правильно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідачем 1 не доведено наявності обставин, які норми чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, визначають підставами визнання правочинів недійсними.

Отже, з висновками відповідача 1 суд не погодується, оскільки положенням п. 13.1. згаданого Договору підряду визначено, що сторони зобов'язуються не розголошувати, не передавати і не робити будь-яким ще способом відомими третім організаціям і особам відомості, що місяться в документах, які оформлюють спільну діяльність сторін в рамках цього договору, інакше як з письмової згоди обох сторін.

Представник ТзОВ «Смілаенергопромтранс» безпідставно ототожнює поняття передачі будь-яких відомостей за Договором третій стороні (порушення умов конфіденційності) та поняття заміни сторони (кредитора) у забов'язанні, які є абсолютно різними за своєю правовою природою.

Частина 3 ст.512 ЦК України містить імперативну норму - кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Тобто, договором та/або законом повинна бути встановлена пряма заборона на зміну сторони у зобов'язанні.

Умовами Договору підряду № 03/11-М від 14.04.2011 р., не встановлено заборони щодо заміни кредитора у наведеному зобов'язанні. Пункт 13.1 Договору підряду № 03/11-М від 14.04.2011 р. містить заборону щодо передачі третім особам відомостей та інформації, що стосується Договору, тобто умов його забезпечення, розголошення умов та порядку виконання робіт за ним, тощо, і не встановлює будь-яких заборон щодо заміни кредитора.

Таким чином, умови, викладені у п. 13.1 Договору підряду № 03/11-М від 14.04.2011 р., встановлюють обов'язок сторін Договору щодо збереження конфіденційної інформації та неможливості передачі її без згоди обох сторін будь-яким стороннім особам, які не є стороною Договору. Водночас, п. 13.1 Договору не містить будь-яких обмежень щодо неможливості заміни кредитора у зобов'язанні.

Окрім цього, ст. 610 ЦК України, встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правовими наслідками порушення зобов'язання у відповідності до ст. 611 ЦК України є:

- припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

- зміна умов зобов'язання;

- сплата неустойки;

- відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відступлення права вимоги є майновий правом у розумінні ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України, а тому, право власника на розпорядження ним не може бути обмежене іншими особами.

Разом з тим, 15.08.2015 р., станом на момент укладення Договору про відступлення права вимоги між ІВП ТзОВ «Ременерго» та ТзОВ "Ременергоінжиніринг", у ТзОВ «Смілаенергопромтранс» існувало невиконане грошове зобов'язання перед ІВП ТзОВ «Ременерго» у сумі 913040 грн. 33 коп.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, станом на 15.08.2015 р., у ТзОВ «Смілаенергопромтранс», окрім зобов'язання по сплаті основного боргу, існувало зобов'язання по сплаті інфляційних втрат, а також трьох процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення, що станом на 15.08.2015р. становить 691049,80 грн.

Тому, уклавши Договір про відступлення права вимоги, ІВП ТзОВ «Ременерго» передало, а ТзОВ «Ременергоінжиніринг» прийняло за Договором, як ОСОБА_3 кредитор, право вимоги до ТзОВ «Смілаенергопромтранс» про виконання грошового зобов'язання в обсязі, визначеному сторонами у Договорі - 691049,80 грн., право на отримання яких до моменту укладення Договору мало ІВП ТзОВ «Ременерго» в силу приписів ст. 625 ЦК України.

Крім того, незважаючи на вимоги суду, відповідачем 1 та відповідачем 2 не надано будь-яких зауважень щодо розрахунку позивачем розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременергоінжиніринг» до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс», відповідача 2 - Інженерно-виробничого підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю « Ременерго» про стягнення 40277,00 грн. - 3% річних, 650772,80 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 1 від 16.10.2015 року на суму 10365,75 грн. про сплату судового збору.

Разом з тим, з метою захисту порушених позивачем прав, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ременергоінжиніринг» укладено Договір про надання правової допомоги № 15/10-2015 від 09.10.2015 р.

23.06.2016 року за вх. № 26713/16 позивач подав заяву про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 20731,49 грн.

Згідно п. 2 Додаткової угоди від 28.10.2015 р. до Договору про надання правової допомоги № 15/10-2015 від 09.10.2015 р., позивач зобов'язався оплатити кошти за надання правової допомоги в розмірі 20731,49 грн. Підтвердженням сплати Адвокатському обєднанню коштів позивачем у розмірі 20731,49 грн. за надання правової допомоги є платіжне доручення № 3 від 22.06.2016 року.

Відповідно до п. 1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (надалі - Постанова), відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 6.3. Постанови, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно п. 6.5. Постанови, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним, порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню частково у розмірі 10000,00 грн.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов - задоволити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» (20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Ленінградська, 41, код ЄДРПОУ 33931257, р/р 26008064548001 в ПАТ «ОСОБА_4 кредит» м. Київ, МФО 320702) та Інженерно-виробничого підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременерго» (79058, м. Львів, вул. Хімічна, 4, код ЄДРПОУ 13810114, р/р 26001010318828 у ПАТ «Міжнародний ОСОБА_5», м. Львів, МФО 380582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременергоінжиніринг» (79058, м. Львів, вул. Хімічна, 4, код ЄДРПОУ 38701129, р/р 26000011678 у ПАТ «ОСОБА_5 СІЧ», МФО 380816) 40277 (сорок тисяч двісті сімдесят сім) грн. 00 коп. - 3% річних, 650772 (шістсот п'ятдесят тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 80 коп. - інфляційних втрат, 10365 (десять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 75 коп. судового збору, та 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.06.2016 року.