Рішення

від 23.06.2016 по справі 917/765/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2016 р. Справа №917/765/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термекс", вул.Головна, 246, м.Чернівці, 58032

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазапарат", вул.Воровського, 36, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 238044,15 грн.,

Суддя Киричук О. А.

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: ОСОБА_1 (директор), протокол № 3 від 15.01.204р.

Розглядається позовна заява про стягнення 238044,15 грн., у тому числі 226 121,39 грн. - вартість втраченого майна, що перебувало на зберіганні відповідача, 8 193,20 грн. інфляційних втрат, 3 729,56 грн. 3% річних.

Ухвалою від 06.05.2016р. прийнята позовна заява до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.05.2016р.

24.05.2016 р. позивачем через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи та пояснення по справі (вх. № 6392, № 6393 від 24.05.2016 р.).

25.05.2016 р. відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов (вх. № 6438 від 25.05.2016 р.).

Ухвалою від 26.05.2016р. розгляд справи відкладено на 09.06.2016р., зобов"язано позивача надати оригінали документів, які додані до позовної заяви; надати письмові пояснення, в яких зазначити хронологію передачі товару позивачем відповідачеві та його часткове повернення відповідачем з зазначенням актів прийому-передачі. В письмових поясненнях обгрунтувати коригування на суму 120846,94 грн. згідно інвентаризації товарів від 12.02.15р.

07.06.2016 р. позивач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 7186 від 07.06.2016 р.).

Ухвалою від 09.06.2016р. розгляд справи відкладено на 23.06.2016р., повторно зобов"язано позивача надати оригінали документів, які додані до позовної заяви; надати письмові пояснення, в яких зазначити хронологію передачі товару позивачем відповідачеві та його часткове повернення відповідачем з зазначенням актів прийому-передачі. В письмових поясненнях обгрунтувати коригування на суму 120846,94 грн. згідно інвентаризації товарів від 12.02.15р.

16.06.2016р. від відповідача надійшли письмові пояснення до відзиву (вх. № 7682 від 16.06.2016р.). Крім того, 16.06.2016р. від відповідача надійшло клопотання про витребування матеріалів кримінальної справи у Фрунзенківському районному суді м.Харкова, клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, клопотання про витребування доказів та проведення судової експертизи.

Клопотання про витребування матеріалів кримінальної справи у Фрунзенківському районному суді м.Харкова та клопотання про витребування доказів та проведення судової експертизи судом відхилені. Обгрунтування при вирішенні судом клопотань наведені у мотивувальній частині даного рішення.

Клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом задоволене, подальший розгляд справи в судовому засіданні 23.06.2016р. здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, встановленому статями 44, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

23.06.2016р. позивачем через канцелярію суду надані заперечення проти доводів, які містить відзив на позов, та пояснення (вх. № 7978, 7929 та 7977).

Відповідачем в судовому засіданні надані письмові пояснення по справі (вх. № 7969 від 23.06.2016р.).

В судове засідання 23.06.2016р. представник позивача не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Неявка представника позивача у судове засідання 23.05.2016р. не унеможливлює розгляд справи № 917/765/16. У п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що судом явка представника позивача в судове засідання обов"язковою не визнавалася, на дату проведення судового засідання 23.06.2016р. у позивача були час та можливість, в разі наявності додаткових доказів чи пояснень до позову, викласти їх письмово та надати суду.

За даних обставин, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив за обгрунтуванням, наведеним у відзиві, додаткових поясненнях та просив суд відмовити у позові.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 1 жовтня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ТермексВ» (далі - Поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкргазапаратВ» (далі - Зберігач) було укладено договір відповідального зберігання (далі - Договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне:

- п.1.1.В порядку та на умовах, визначених цим Договором, за видатковими накладними, які є невід ємною частиною цього Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього Договору електричні водонагрівачі у кількості, асортименті згідно накладних, (надалі іменується "майно"), загальною вартістю, що остаточно визначається у накладних.

- п.1.2. Зберігання майна здійснюється на складі, що знаходиться у користуванні Зберігана на пі цехові оренди у м._Кременчук вул.50 років СРСР 59.

- п.1.4. Право власності на майно залишається за Поклажодавцем

- п.2.1. Зберігач зобов'язаний: вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання (п.2.1.1), нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця, переданого на зберігання Зберігачеві, у відповідності із цим Договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцеві. Відшкодувати вартість втраченого або пошкодженого майна протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги Поклажодавця (п.2.1.3.), повернути майно Поклажодавцеві або уповноваженому представникові Поклажодавця за першою вимогою останнього, не пізніше ніж за 1 робочий з моменту отримання такої вимоги (2.1.4.).

- п.2.4. Зберігач не має права без розпорядження Поклажодавця передавати майно v користання третім особам.

- п.3.1. Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини), а також відшкодування його вартості в випадку втрати чи пошкодження.

- п.5.1. У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

- п.5.2. Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна зберігання і до моменту його повернення Поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі), пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, Зберігач повинен за свій рахунок повернути Поклажодавцеві рівну кількість аналогічного майна в належному стані або відшкодуй вартість пошкодженого або втраченого майна, згідно вимог Поклажодавця не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги.

- п.7.1. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами його скріплення печатками Сторін.

- п.7.2. Строк цього Договору починає свій перебіг з моменту підписання Договору та закінчується грудня 2013 року.

Позивач вказує, що передача товару на підставі Договору від 1.10.2013р. була розпочата з 16 січня 2014р. прийомом відповідачем товару на суму 45288,15 грн. та закінчена 30.12.2014 передачею відповідачем товару на суму 1179,56 грн.

У лютому 2015 р. на складі Зберігача була проведена інвентаризація товарів, що підтверджується накладною №43 від 12.02.2015р., в результаті чого Поклажодавець недорахувався майна, тобто водонагрівачів, вартістю - 226014,38 грн.

В результаті проведеної інвентаризації було встановлене, що дане майно було відсутнє на складі, а місце його перебування позивачу невідоме.

25.09.2016р. позивачем відповідачу була направлена претензія із вимогою повернути майно, що перебувало на зберіганні.

Як зазначає позивач, на претензію відповідач надіслав заяву, у якій підтвердив, що дане майно було втрачено та відмовився відшкодовувати його вартість. А також мотивував втрату майна тим, що колишній керівник Харківської філії ТОВ В«ТермексВ» поніс кримінальну відповідальність за заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 238044,15 грн., у тому числі 226 121,39 грн. - вартість втраченого майна, що перебувало на зберіганні відповідача, 8 193,20 грн. інфляційних втрат, 3 729,56 грн. 3% річних.

З розрахунку (розрахунок суми оборотів із прийому передачі товару за період з 01.10.2013р. по 16.03.2016р.), що доданий позивачем до позову, відображено сальдо 346 968,33 грн., коригування згідно інвентаризації 120 846,94 грн., розмір нестачі станом на 29.04.2016р. - 226 121,39 грн.

Позивач у поясненнях повідомив суд, що коригування на суму 120 846,94 грн. було здійснено згідно інвентаризації товарів від 12.02.2015р., у зв'язку із тим, що під час проведення вищезазначеної інвентаризації було виявлено, що товари на суму 120 846,94 грн. фактично були повернуті Товариству, про що свідчать дані бухгалтерського обліку та звітності Товариства, проте первинні документи про повернення цього товару від Відповідача так і не надійшли. Цим і була зумовлена розбіжність суми товарів за обліком та суми товарів, що фактично перебували у Відповідача. Враховуючи вищевикладене позовні вимоги на цю суму не заявлялись.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає наступне:

- позивач не надав ніяких доказів того, що його майно було втрачене саме на складі Зберігача.

- йому як Зберігачу не надходило жодного зауваження чи скарги від Поклажодавця на умови зберігання майна, пошкодження чи нестачі майна, не приводились і не надавались факти крадіжки або передачі його майна Зберігачем третій особі.

- вартість майна, яке просить стягнути позивач, вже відшкодовує ОСОБА_2А згідно вироку суду №645/3907/15-к.

- необгрунтований перелік товару, вартість якого заявлена до стягнення з відповідача.

- позивачем прихований останній акт прийому-передачі товару №376 від 16.03.2015р на загальну суму 355752,04 грн., згідно якого Зберігач передав, а Поклажодавець в особі менеджера з оптової торгівлі Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТермексВ» ОСОБА_3 прийняв майно (товар).

При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 ЦК України).

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами відносин заснованих на договорі відповідального зберігання від 1 жовтня 2013р.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості; річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно ч.1 ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Стаття 951 ЦК України передбачає, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

З наведених положень закону вбачається, що в разі втрати (нестачі) речі, прийнятої на зберігання зберігач зобов»язаний відшкодувати поклажедавцеві збитки у розмірі вартості переданої на зберігання речі.

Умовами договору сторони передбачили, що Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини), а також відшкодування його вартості в випадку втрати чи пошкодження (п.3.1.), зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна зберігання і до моменту його повернення Поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі), пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, Зберігач повинен за свій рахунок повернути Поклажодавцеві рівну кількість аналогічного майна в належному стані або відшкодуй вартість пошкодженого або втраченого майна, згідно вимог Поклажодавця не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги (п.5.2.).

Як зазначається позивачем та відображено ним у розрахунку суми оборотів із прийому передачі товару за період з 01.10.2013р. по 16.03.2016р., що доданий позову, сальдо становить 346 968,33 грн., коригування згідно інвентаризації 120 846,94 грн., розмір нестачі станом на 29.04.2016р. - 226 121,39 грн.

Відповідачем в підтвердження виконання ним зобов»язань за договором щодо повернення майна, отриманого за договором відповідального зберігання, надано акт прийому-передачі товару №376 від 16.03.2015р на загальну суму 355752,04 грн., згідно якого Зберігач передає, а Поклажодавець в особі менеджера з оптової торгівлі Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТермексВ» ОСОБА_3 прийняв майно (товар).

В судовому засіданні 23.06.2016р. представник відповідача надав пояснення, в яких відображено, що всі акти зі сторони позивача підписував регіональний представник уповноважена особа Поклажодавця ТОВ Термекс» ОСОБА_3 по отримці Поклажодавцем товару зі зберігання; акт прийому-передачі № 376 від 16.03.2015р. був виписаний Поклажодавцем в 4-х екземплярах, переданий через ОСОБА_3 для вивозу залишку товару зі складу в зв’язку з розірванням договору; виписаний він був на суму 355752,04 грн., товар по ньому був переданий ОСОБА_3, який печатку ТОВ «Термекс» з собою ніколи не мав, підписував всі екземпляри, один залишав, а три передавав в бухгалтерію «Термекс» з товаром і машиною. Коли товар доставлявся, бухгалтерія ТОВ «Термекс» мала засвідчити акт своєю печаткою і передати зберігачу, але акт № 376 від 16.03.2015р. відповідачу не передали.

Суд приймає вищевказаний акт прийому-передачі № 376 від 16.03.2015р. на підтвердження виконання відповідачем зобов»язань за договором щодо повернення майна, отриманого за договором відповідального зберігання, як належний та допустимий доказ в розумінні ст..34 ГПК України з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи при передачі позивачем відповідачу та відповідачем позивачу майна в межах договору сторонами оформлювалися акти приймання-передачі, а не накладні, як це передбачено умовами п.1.1. договору.

Крім того, саме акти приймання-передачі майна додані позивачем до позову в підтвердження передачі ним майна відповідачу на зберігання та повернення такого майна йому як поклажодавцю.

Також, з наданих позивачем актів вбачається, що всі акти по отримці Поклажодавцем товару зі зберігання зі сторони позивача підписував регіональний представник уповноважена особа Поклажодавця ТОВ Термекс» ОСОБА_3

Аналіз договору свідчить, що умовами договору сторони не визначили чіткий порядок передачі товару на виконання договору як на зберігання, так і при поверненні товару, в ньому відсутні будь-які застереження про видання товару лише уповноваженим на те особам відповідно до розпорядчих документів (наказу, довіреності на отримання тощо) та щодо підтвердження факту отримання товару від зберігача тільки за наявності печатки поклажодавця.

Відповідач повідомив, що акти прийому-передачі при передачі товару зі зберігання виписувалися саме Поклажодавцем, а не ним, вони виготовлялися в 4-х екземплярах, передавалися через ОСОБА_3, який печатку ТОВ «Термекс» з собою ніколи не мав, підписував всі екземпляри, один залишав, а три передавав в бухгалтерію «Термекс» з товаром і машиною, коли товар доставлявся, бухгалтерія ТОВ «Термекс» мала засвідчувала акт своєю печаткою і передавала зберігачу.

На акті прийому-передачі № 376 від 16.03.2015р., що наданий відповідачем на підтвердження виконання зобов»язань за договором щодо повернення майна, наявний підпис представника позивача ОСОБА_3 про отримання майна від відповідача на суму 355752,04 грн.

З огляду на вказане вище, суд погоджується з твердженням відповідача про виконання ним умов договору та повернення майна, отриманого в межах договору на зберігання, за актом прийому-передачі № 376 від 16.03.2015р.

При цьому, судом взято до уваги, що вартість майна, що була передана відповідачем за актом прийому-передачі № 376 від 16.03.2015р., є більшою, ніж визначена позивачем до стягнення (226 121,39 грн.).

Посилання позивача на те, що особа ОСОБА_3 не уповноважувалася Товариством на отримання цього товару, дані про довіреність у акті відсутні, даний акт не скріплений печаткою Товариства, судом не беруться до уваги з огляду на наведені вище обставини.

Щодо доводів позивача, що ОСОБА_3 підтримує довірчі стосунки із директором ТОВ «Укргазапарат» ОСОБА_4, про що ОСОБА_3 зазначає і у своїй пояснюючій, яку він адресує ТОВ «Укргазапарат», суд зазначає, що вказане не спростовує факт отримання ОСОБА_3 саме як представником позивача товару по акту прийому-передачі № 376 від 16.03.2015р.

Крім того, позивач, заперечуючи дійсність акту прийому-передачі № 376 від 16.03.2015р., не надає будь-яких доказів щодо вчинення дій на виявлення факту його підроблення (призначення відповідної експертизи, проведення службового розслідування, притягнення до будь-якого виду відповідальності, в тому числі кримінальної, ОСОБА_3, як особи, що поставила підпис в підтвердження факту отримання від відповідача товару, звернення до правоохоронних органів про встановлення факту можливого шахрайства чи підробки документів).

Крім того, як зазначено в підп.2.3 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Як зазначалося вище, позивач в ході розгляду даної справи не надав доказів в спростування отримання ним продукції за актом прийому-передачі № 376 від 16.03.2015р., клопотання про витребування таких доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України у звязку з неможливістю самостійного їх надання чи про призначення експертизи ним не подано.

Крім того, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що необґрунтовано робити висновки про недостачу продукції на складі на підставі інвентаризації товарів на складі №43 від 12.02.2015 р. за відсутності представника відповідача при її проведенні.

Як вже зазначалося в описовій частині рішення, відповідачем по справі заявлені клопотання про витребування матеріалів кримінальної справи у Фрунзенківському районному суді м.Харкова та клопотання про витребування доказів і проведення судової експертизи.

Зокрема, відповідач просить суд витребувати у Фрунзенському районному суді м.Харкова матеріали справи кримінального провадження №12015220460000363, вирок суду по справі № 645/3907/15-к від 20.08.2015р., провадження № 1-кп/645313/15 для залучення до матеріалів справи і становлення обставин і документів, по яким проходило заволодіння майном позивача, з"ясування, чи пов"язана ця справа з втраченим майном, про відшкодування вартості якого заявлені вимоги позивача в межах справи № 917/765/16.

Судом відхиляється вказане клопотання відповідача, оскільки згідно до приписів ст.35 ГПК України обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені є вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2016 року по справі № 645/3907/15-к, провадження № 11кп/790/115/16, вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2015 року скасовано і призначено по справі новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Оскільки вирок, про витребування якого ставить питання, скасований, він не може бути врахований судом при вирішенні даного спору. Не вбачається необхідним і витребування матеріалів справи кримінального провадження №12015220460000363, оскільки положення ст.35 ГПК України визначають, що обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені є саме вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, відтак наявність у матеріалах справи певних документів, зокрема, пов"язаних з втраченим майном, про відшкодування вартості якого заявлені вимоги позивача в межах справи № 917/765/16, не може вказувати на визначення фактів, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, за відсутності вказівки на це у відповідному вироку суду.

Із аналогічних підстав відхиляється клопотання відповідача про витребування у позивача пояснення менеджера ОСОБА_3, в яких він викривав крадія, в проведенні кримінального провадження.

Щодо клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів акту прийому-передачі товару №1788 від 24.06.2014р. на суму 127490,90 грн., по якій за твердженням відповідача не передавалось товару в кількості 90 одиниць на загальну суму 83035,00 грн.; акт прийому-передачі товару №2253 від 05.08.2014р. на суму 84254,92 грн., по якій по якій за твердженням відповідача не передавалось товару в кількості 42 одиниці на загальну суму 45470,00 грн.; акту прийому-передачі товару №2854 від 22.09.2014р. на суму 87301,50 грн., по якій по якій за твердженням відповідача не передавалось товару в кількості 55 одиниці на загальну суму 87301,50 грн.; акт прийому-передачі товару №3401 від 06.11.2014р. на суму 61220,20 грн., по якій по якій за твердженням відповідача не передавалось товару в кількості 50 одиниці на загальну суму 61220,20 грн., призначення проведення судової почеркознавчої експертизи підпису особи від зберігача відображеного у вказаних актах, витребування у позивача пояснень з приводу факту отримання ним вказаних актів та обставин, що призвели до появи підпису та відтиску печатки зберігача, якщо він дійсно буде наявним на цих документах, то судом вказане клопотання відхиляється також з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалами від 06.05.2016р., від 26.05.2016р. та від 09.06.2016р. суд зобов"язував позивача надати оригінали документів, які додані до позовної заяви.

Позивачем вказані вимоги суду виконані не були.

З огляду на невиконанням позивачем вимог суду щодо надання оригіналів документів, які додані до позовної заяви, в тому числі актів, що просить витребувати відповідач, у суду відсутня можливість призначити проведення судової почеркознавчої експертизи підпису особи від зберігача, відображеного у вказаних актах.

За даних обставин, з огляду на визначені позивачем підстави вимог про стягнення 226 121,39 грн. вартості втраченого майна, що перебувало на зберіганні відповідача, зазначені у позовній заяві обставини та надані докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

З огляду на те, що суд відмовляє в стягненні вартості втраченого майна, а стягнення інфляційних та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення з відповідача перебуває у прямій залежності від стягнення вартості втраченого майна, суд залишає без задоволення похідні від вартості втраченого майна вимоги про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних.

За даних обставин, заявлений позов задоволенню не підлягає.

Сплата судового збору за подання позову покладається на позивача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 29.06.2016р.

Суддя Киричук О.А.