Постанова

від 24.10.2016 по справі 917/765/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2016 р. Справа № 917/765/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№2334 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 23.06.16 у справі № 917/765/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термекс", м.Чернівці,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазапарат", м.Кременчук,

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Термекс", м.Чернівці звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазапарат", м.Кременчук, про стягнення 238044,15 грн., у тому числі 226 121,39 грн. - вартість втраченого майна, що перебувало на зберіганні відповідача, 8 193,20 грн. інфляційних втрат, 3 729,56 грн. 3% річних, посилаючись на те, що при проведенні інвентаризації товарів на складі Зберігача Поклажодавець недорахувався майна, водонагрівачів, вартістю - 226014,38 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач не надав ніяких доказів того, що його майно втрачене саме на складі Зберігача, позивачем прихований останній акт прийому-передачі товару №376 від 16.03.2015р на загальну суму 355752,04 грн., згідно якого Зберігач передав, а Поклажодавець в особі менеджера з оптової торгівлі Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТермексВ» ОСОБА_2 прийняв майно (товар).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.06.2016р. (суддя Киричук О.А.) відмовлено у задоволенні позову про стягнення 238044,15 грн., у тому числі 226121,39 грн.- вартість втраченого майна, що перебувало на зберіганні відповідача, 8193,20 грн. -інфляційних втрат та 3729,56 грн. 3% річних.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У апеляційній скарзі зазначив, що майно отримано на зберігання та за зазначеним відповідачем актом приймання - передачі майно позивачем не отримувалось.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 10.10.2016р. оголошена перерва до 24.10.2016р. об 10.30 год.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив відкласти розгляд справи в зв'язку з сімейними обставинами, колегія суддів відхилила заначене клопотання як необґрунтоване.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що жовтня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ТермексВ» (далі - Поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкргазапаратВ» (далі - Зберігач) укладено договір відповідального зберігання (далі - Договір), за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за видатковими накладними, які є невід ємною частиною цього Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього Договору електричні водонагрівачі у кількості, асортименті згідно накладних, (надалі іменується "майно"), загальною вартістю, що остаточно визначається у накладних( п.1.1.)

У п.1.2.,1.4 договору зазначено, що зберігання майна здійснюється на складі, що знаходиться у користуванні Зберігана на пі цехові оренди у м.Кременчук вул.50 років СРСР 59 ; право власності на майно залишається за Поклажодавцем.

Пунктом 2.1.договору передбачено, що зберігач зобов'язаний: вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання (п.2.1.1), нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця, переданого на зберігання Зберігачеві, у відповідності із цим Договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцеві. Відшкодувати вартість втраченого або пошкодженого майна протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги Поклажодавця (п.2.1.3.), повернути майно Поклажодавцеві або уповноваженому представникові Поклажодавця за першою вимогою останнього, не пізніше ніж за 1 робочий з моменту отримання такої вимоги (2.1.4.).

У пунктах п.2.4.,3.1 договору зазначено, що зберігач не має права без розпорядження Поклажодавця передавати майно v користання третім особам; Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини), а також відшкодування його вартості в випадку втрати чи пошкодження.

Пунктами 5.1., 5.2 договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством; Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна зберігання і до моменту його повернення Поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі), пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, Зберігач повинен за свій рахунок повернути Поклажодавцеві рівну кількість аналогічного майна в належному стані або відшкодуй вартість пошкодженого або втраченого майна, згідно вимог Поклажодавця не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги.

У п.п. 7.1.,7.2 договору зазначено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами його скріплення печатками Сторін; Строк цього Договору починає свій перебіг з моменту підписання Договору та закінчується грудня 2013 року.

Позивач стверджує, що передав на зберігання товар на суму 346968,33 грн., повернуто частково товар на суму 120846,94 грн., розмір нестачі станом на 29.04.2016р. складає 226121,39 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задовленні позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості; річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно зі ч.1 ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Стаття 951 ЦК України передбачає, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Отже, в разі втрати (нестачі) речі, прийнятої на зберігання зберігач зобов'язаний відшкодувати поклажедавцеві збитки у розмірі вартості переданої на зберігання речі.

Як свідчать матеріали справи між сторонами виникли відносин засновані на договорі відповідального зберігання від 1 жовтня 2013р.

Умовами договору сторони передбачили, що Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини), а також відшкодування його вартості в випадку втрати чи пошкодження (п.3.1.), зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна зберігання і до моменту його повернення Поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі), пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини Зберігач повинен за свій рахунок повернути Поклажодавцеві рівну кількість аналогічного майна в належному стані або відшкодуй вартість пошкодженого або втраченого майна, згідно вимог Поклажодавця не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги (п.5.2.).

Як зазначається позивачем та відображено ним у розрахунку суми оборотів із прийому передачі товару за період з 01.10.2013р. по 16.03.2016р., передано на зберігання товар на суму 346968,33 грн., тобто сальдо становить 346968,33 грн., коригування згідно інвентаризації 120846,94 грн., розмір нестачі станом на 29.04.2016р. - 226121,39 грн.

Відповідачем в підтвердження виконання ним зобов'язань за договором щодо повернення майна, отриманого за договором відповідального зберігання, надано акт прийому-передачі товару №376 від 16.03.2015р на загальну суму 355752,04 грн., згідно якого Зберігач передає, а Поклажодавець в особі менеджера з оптової торгівлі Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТермексВ» ОСОБА_2 прийняв майно (товар).

Відповідач пояснив, що всі акти зі сторони позивача підписував регіональний представник уповноважена особа Поклажодавця ТОВ Термекс» ОСОБА_2 по отримці Поклажодавцем товару зі зберігання; акт прийому-передачі № 376 від 16.03.2015р. був виписаний Поклажодавцем в 4-х екземплярах, переданий через ОСОБА_2 для вивозу залишку товару зі складу в зв'язку з розірванням договору; виписаний він був на суму 355752,04 грн., товар по ньому був переданий ОСОБА_2, який печатку ТОВ «Термекс» з собою ніколи не мав, підписував всі екземпляри, один залишав, а три передавав в бухгалтерію «Термекс» з товаром і машиною. Коли товар доставлявся, бухгалтерія ТОВ «Термекс» мала засвідчити акт своєю печаткою і передати зберігачу, але акт № 376 від 16.03.2015р. відповідачу не передали.

Суд першої інстанції правомірно прийняв зазначений акт прийому-передачі №376 від 16.03.2015р. на підтвердження виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо повернення майна, отриманого за договором відповідального зберігання, як належний та допустимий доказ в розумінні ст.34 ГПК України виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як свідчать матеріали справи при передачі позивачем відповідачу та відповідачем позивачу майна в межах договору сторонами оформлювалися акти приймання-передачі, а не накладні, як це передбачено умовами п.1.1. договору, саме акти приймання-передачі майна додані позивачем до позову в підтвердження передачі ним майна відповідачу на зберігання та повернення такого майна йому як поклажодавцю.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що з наданих позивачем актів вбачається, що всі акти по отримці Поклажодавцем товару зі зберігання зі сторони позивача підписував регіональний представник уповноважена особа Поклажодавця ТОВ Термекс» ОСОБА_2

Аналіз умов договору свідчить, що умовами договору сторони не визначили чіткий порядок передачі товару на виконання договору як на зберігання, так і при поверненні товару, в ньому відсутні будь-які застереження про видання товару лише уповноваженим на те особам відповідно до розпорядчих документів (наказу, довіреності на отримання тощо) та щодо підтвердження факту отримання товару від зберігача тільки за наявності печатки поклажодавця.

Відповідач повідомив, що акти прийому-передачі при передачі товару зі зберігання виписувалися саме Поклажодавцем, а не ним, вони виготовлялися в 4-х екземплярах, передавалися через ОСОБА_2, який печатку ТОВ «Термекс» з собою ніколи не мав, підписував всі екземпляри, один залишав, а три передавав в бухгалтерію «Термекс» з товаром і машиною, коли товар доставлявся, бухгалтерія ТОВ «Термекс» мала засвідчувала акт своєю печаткою і передавала зберігачу.

На акті прийому-передачі № 376 від 16.03.2015р., що наданий відповідачем на підтвердження виконання зобов'язань за договором щодо повернення майна, наявний підпис представника позивача ОСОБА_2 про отримання майна від відповідача на суму 355752,04 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на те, що особа ОСОБА_2 не уповноважувалася Товариством на отримання цього товару, дані про довіреність у акті відсутні, даний акт не скріплений печаткою Товариства, виходячи з заначених вище обставини.

Господарський суд також правомірно зазначив, що доводи позивача, що ОСОБА_2 підтримує довірчі стосунки із директором ТОВ «Укргазапарат» ОСОБА_3, не спростовує факт отримання ОСОБА_2 саме як представником позивача товару по акту прийому-передачі № 376 від 16.03.2015р.

Колегія суддів встановила, що інших документів про повернення товару, крім зазначеного акту прийому - передачі № 376 від 16.03.2015р. не існує,тобто відповідач повністю повернув позивачу майно, в тому числі товар на суму 120846,94 грн., отримання якого позивач не заперечує.

У підп.2.3 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач в ході розгляду даної справи не надав доказів в спростування отримання ним продукції за актом прийому-передачі № 376 від 16.03.2015р., висновок про недостачу продукції на складі зроблений на підставі інвентаризації товарів на складі №43 від 12.02.2015 р. за відсутності представника відповідача при її проведенні, тобто є одностороннім.

В зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в стягненні вартості втраченого майна, інфляційних та 3% річних, які є похідними від вартості втраченого майна.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 936,949,950,951 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23.06.16 у справі №917/765/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 27.10.16

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.