Ухвала

від 24.06.2016 по справі 371/330/15-ц

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.06.2016 Єдиний унікальний № 371/330/15-ц

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/ 330 /15-ц

Провадження № 4-с/371/ 3 /16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

при секретарі Харченко І.С.,

за участі

представника заявника ОСОБА_1,

в. о. заступника начальника

Миронівського районного відділу

державної виконавчої служби

Головного територіального

управління юстиції у Київській області ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3, заінтересовані особи: Миронівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_4 на бездіяльність старшого державного виконавця Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

До Миронівського районного суду Київської області із вищевказаною скаргою звернулася стягувач ОСОБА_3 та просила суд:

- визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 щодо не винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом Миронівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року по цивільній справі № 371/330/15-ц, протягом трьох робочих днів з дня надходження виконавчого документу;

- визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 щодо не направлення їй постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20 травня 2016 року за виконавчим листом Миронівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року по цивільній справі № 371/330/15-ц, наступного дня з дня її винесення.

В судовому засіданні представник стягувача ОСОБА_1 вимоги за скаргою підтримав та просив їх задовольнити з підстав наведених у скарзі.

Старший державний виконавець Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 проти задоволення скарги заперечила та просила відмовити у її задоволенні.

ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з'явився, клопотання про розгляд скарги за його відсутності не надав, причини неявки до суду не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали скарги, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Миронівський районний суд Київської області 04 червня 2015 року видав ОСОБА_3 виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу в загальному розмірі 253 314 гривень 84 копійки.

ОСОБА_3 11 травня 2016 року звернулась до Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про примусове виконання рішення Миронівського районного суду від 18 травня 2015 року по цивільній справі № 371/ 330 /15-ц.

В судовому засіданні встановлено, що зазначену заяву та виконавчий лист Миронівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області отримав 14 травня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право відмовити у відкритті виконавчого провадження.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів з дня надходження виконавчого документа.

Тобто, зазначена норма закону встановлює державному виконавцю трьохденний строк, який обчислюється робочими днями, та, відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, починає рахуватися з наступного дня після надходження виконавчого документу.

Таким чином, зважаючи на те, що Миронівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області 14 травня 2016 року отримав зазначений виконавчий лист Миронівського районного суду Київської області, то, відведений ч. 2 ст. 26 Законом України «Про виконавче провадження», трьохденний строк сплинув 18 травня 2016 року (15 травня є не робочим днем).

Старшим державним виконавцем Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 за наслідками розгляду зазначеного виконавчого листа винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, яка датована 20 травням 2016 року.

За таких обставин, державним виконавцем Клименко Л.В., яка, згідно наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 25 лютого 2016 року № 237/3, є виконуючим обов'язки заступника начальника органу примусового виконання судового рішення, винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом Миронівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року по цивільній справі № 371/330/15-ц з пропуском триденного строку, встановленого ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд не бере до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що вона як державний виконавець отримала виконавчий документ 20 травням 2016 року так як саме в цей день його зареєстровано по вхідній кореспонденції, і саме в цей день вона винесла постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами виконавчого провадження.

Із матеріалів виконавчого провадження (повернуто державному виконавцю), зокрема із заяви стягувача, якою остання направила виконавчий лист на примусове виконання, вбачається, що ця заява разом із виконавчим листом перебувала у ОСОБА_2 19 травня 2016 року (міститься її резолюція датована цим числом), а отже дата штампу реєстрації вхідної кореспонденції, відповідно до якої заява надійшла 20 травня 2016 року, не відповідає реальній дійсності.

В судовому засіданні ОСОБА_2 не надала доказів того, що заява стягувача, якою остання направила виконавчий лист на примусове виконання, надійшла не 14 травня 2016 року як стверджує стягувач та її представник, а пізніше.

Факт того, що заява стягувача, якою остання направила виконавчий лист на примусове виконання надійшла до Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області саме 14 травня 2016 року підтверджується даними квитанції «Укрпошти» від 11 травня 2016 року та даними відомостей сторінки цього підприємства в мережі «Інтернет». Зокрема за штрихкодом, що міститься на вказаній квитанції, на Інтернет сторінці «Укрпошти» наявна інформація про те, що це поштове відправлення вручено адресату 14 травня 2016 року.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів заявника ОСОБА_3 щодо незаконної бездіяльності старшого державного виконавця органу державної виконавчої служби Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 щодо невинесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу), за виконавчим листом Миронівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року по цивільній справі № 371/ 330 /15-ц, протягом трьох робочих днів з дня надходження виконавчого документу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яку не пізніше наступного дня надсилає заявникові разом з виконавчим документом.

Вказана норма закону покладає обов'язок на державного виконавця надіслати стягувачу постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження не пізніше наступного дня, після дня її винесення.

Зважаючи на те, що старшим державним виконавцем Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження 20 травня 2016 року, то вона повинна була надіслати примірник постанови стягувачу не пізніше 21 травня 2016 року.

В судовому засіданні ОСОБА_2 не надала доказів того, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20 травня 2016 року направлена нею стягувачеві 21 травня 2016 року.

Суд не бере до уваги доводи державного виконавця про те, що вона вчасно, а саме 20 травня 2016 року передала до канцелярії постанову, оскільки передача до канцелярії не є виконанням вимог норми ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», яка вимагає саме від державного виконавця вчинення дії, що проявляється не у передачі постанови до канцелярії, а в надсиланні цієї постанови стягувачу.

Також суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2, згідно наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області № 237/3, з 25 лютого 2016 року є керівником Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, а отже несе повну відповідальність за ввірений їй орган, в тому числі і за організацію роботи з діловодства.

Факт того, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20 травня 2016 року надіслана стягувачу лише 31 травня 2016 року підтверджується поштовим конвертом та даними відомостей сайту «Укрпошти» в мережі «Інтернет». За штрихкодом, що міститься на поштовому конверті на Інтернет сторінці «Укрпошти» наявна інформація про те, що це поштове відправлення здано на пошту 31 травня 2016 року.

Тобто старшим держаним виконавцем Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, в порушення вимоги ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», допущено бездіяльність, що проявилась в несвоєчасному направленні стягувачу постанови про відмову у відкриті виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу (ст. 79 ЦПК України).

Згідно з ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 травня становить 1450 гривень.

Аналізуючи зміст зазначених норм законодавства України суд приходить до висновку, що максимальний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах на момент ухвалення рішення не може перевищувати 580 гривень (1450*40%=580) за годину участі особи, яка надавала правову допомогу в судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 26 від 13 червня 2016 року ОСОБА_3 сплатила адвокату ОСОБА_1 по договору № 05/02/15 від 18 лютого 2015 року 4900 гривень.

В матеріалах справи наявний Договір про надання правової допомоги у цивільній справі від 18 лютого 2015 року № 05/05/15, укладений між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1, який відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5257/10 має право на за заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги у цивільній справі, сторони дійшли згоди, що вартість попередньої консультації щодо характеру спірних правовідносин за одну годину становить 450 гривень, вартість однієї години вивчення та правового аналізу матеріалів справи становить 450 гривень, підготовка позовної заяви і розрахунків до неї 2000 гривень.

Згідно з розрахунком оплати витрат за надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_1 витрачено 1 годину 10 хвилин на попередню консультацію щодо характеру спірних правовідносин по питанню написання скарги на бездіяльність старшого державного виконавця, 1 годину 10 хвилин на вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, 2 години 40 хвилин на підготовку письмової скарги на бездіяльність державного виконавця, які разом оцінено в 2700 гривень, а також 2200 гривень на представництво інтересів заявника в суді.

В матеріалах справи наявна скарга на бездіяльність державного виконавця для написання якої потрібно було витратити час, а тому суд приходить до висновку, що заявник дійсно поніс витрати в розмірі 2700 гривень на надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_1, яка проявилася у попередній консультації щодо характеру спірних правовідносин, вивченні та правовому аналізу матеріалів справи, написанні скарги, на які було витрачено 5 годин 00 хвилин.

Таким чином розмір судових витрат на надання правової допомоги не перевищує 40 відсоткового мінімальної заробітної плати за 5 годин, який у даному випадку становить 2900 гривень (580*5=2900).

Із матеріалів справи вбачається, що судове засідання по справі відбувалося 23 червня 2016 року з 17 години 17 хвилин по 17 годину 34 хвилин, тобто 17 хвилин, та 24 червня 2016 року з 09 години 13 хвилин по 09 годину 28 хвилини, тобто 15 хвилин, разом 32 хвилини.

Оскільки одиницею виміру граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, згідно Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», є година, тривалість судових засідань не перевищує однієї години, то суд приходить до висновку, що 2200 гривень витрат заявника на правову допомогу, яка проявилася в участі адвоката ОСОБА_1 в судовому засіданні по справі, перевищує 40 відсотків, встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі в судовому засіданні особи, яка надавала правову допомогу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь заявника слід стягнути 580 гривень за участь адвоката ОСОБА_1 в судовому засіданні по справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 17-19, 26 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», ст. ст. 79, 84, 88, 208, 209, 292, 294, 296, 383, 388 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

1.Скаргу ОСОБА_3, заінтересовані особи: Миронівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_4 на бездіяльність старшого державного виконавця Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 - задовольнити.

2.Визнати бездіяльність старшого державного виконавця Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 щодо не винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом Миронівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року по цивільній справі № 371/330/15-ц, протягом трьох робочих днів з дня надходження виконавчого документу - незаконною.

3.Визнати бездіяльність старшого державного виконавця Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 щодо не направлення стягувачу ОСОБА_3 постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20 травня 2016 року за виконавчим листом Миронівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року по цивільній справі № 371/330/15-ц, наступного дня з дня її винесення - незаконною.

4.Стягнути з Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ідентифікаційний код 34970119 , на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 3280 гривень понесених нею судових витрат.

5.Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

6.Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя А.С. Поліщук