Ухвала

від 30.06.2016 по справі 202/1273/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1183/16 Справа № 202/1273/16-к Головуючий у 1 й інстанції:суддя - ОСОБА_1 Доповідач:суддя апеляційного суду - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 32015041640000007 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2016 року щодо

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сурсько-Михайлівка Солонянського району Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Кримінальне провадження розглянуто за участю: прокурора ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

В с т а н о в и л а:

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим за ч. 1 ст. 212 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 , на користь Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області збитки, завдані державі: несплачений податок на додану вартість у сумі 558007,76 грн. та податок на прибуток 248517,05 грн.

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_6 , будучи за сумісництвом директором приватного підприємства «Анлі», яке зареєстроване за юридичною адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, буд. 11 та фактично розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Горького, буд.22, офіс 714, а також зареєстроване у Лівобережній об`єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в якості платника податків та інших обов`язкових платежів, що входять в систему оподаткування, а також в якості платника податку на додану вартість, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки службової особи, діючи умисно, в порушення вимог податкового законодавства в період часу з 01 серпня 2013 року по 12 березня 2015 року, шляхом безпідставного завищення податкового кредиту з податку на додану вартість ухилився від сплати даного виду податку в розмірі 558 007, 76 грн. та шляхом безпідставного заниження валових доходів підприємства ухилився від сплати податку на прибуток підприємств в розмірі 248 517, 05 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету в строк до 12 березня 2015 року коштів на загальну суму 806 524, 81 грн., яка у 1 332 рази перевищує установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто у значних розмірах.

В апеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи доведеність вини, правову кваліфікацію його дій та інші фактичні обставини кримінального провадження просить вирок суду, в частині вирішення цивільного позову скасувати на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і ухвалити новий вирок, яким відмовити у задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах територіального органу Держаної фіскальної служби України.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що до правовідносин, пов`язаних із нарахуванням та сплатою податків та інших обов`язкових платежів не може бути застосовано цивільне та цивільне процесуальне законодавство. Вважає, що будь-яка цивільно-правова відповідальність за несплату податків відсутня. Наголошує, що саме наюридичну особу покладеновідповідальність за не сплату податків, та обов`язок їх сплати в бюджет,адиректор несекримінальну або адміністративнувідповідальність.

Посилається на п. 4. ст. 58 ПК України і вважає, що,у разі, коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, відповідний контролюючий орган зобов`язаний визначити податкові зобов`язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов`язань які встановлені судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов`язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених ПК України.

Також вказує, що стягнувши з нього вказану суму суд поклав обов`язок по сплаті податку на директора як на фізичну особу, тоді як згідно вказаних статей фіскальні органи повиннінарахувати та стягнути суму податківзюридичної особи, а не з нього. У зв`язку з чим, вважає, що суд необґрунтовано застосував положення ст.ст. 1166 ЦК України та задовольнив цивільний позов прокурора і стягнув з нього шкоду, заподіяну злочином, яка по суті є несплаченими податками в розмірі 806524 грн. 81 коп.

В судовому засіданні захисник підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого та просив задовольнити її в повному обсязі, вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасувати та відмовити прокурору в його задоволенні.

Прокурор в судовому засіданні вважав апеляційну скаргу необгрунтованою, просив залишити її без задоволення а вирок суду просив залишити без зміни.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого, правильність встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, правова кваліфікація його дій, вид та розмір призначеного судом покарання ніким з учасників судового розгляду не оскаржу-ються, апеляційний суд не входить в їх перевірку та виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим судом.

Перевіривши доводи обвинуваченого та його захисника щодо порушення вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення цивільного позову, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопору-шенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Згідно з положеннями ч.5 цієї ж статті КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як передбачено частиною шостою статті 128 КПК України, відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред`являти той же позов у кримінальному провадженні.

Як передбачено ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

З наведених положень закону вбачається, що в кримінальному провадженні може розглядатися не будь який цивільний позов а тільки цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Із цивільного позову прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 до ОСОБА_6 , вбачається, що предметом позову є стягнення суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, які є несплаченими у дохід держави внаслідок злочинних дій обвинуваченого.

Правовою підставою позову прокурор визначив ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними… діями… особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; та ст. 1172 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Судом встановлено, що в результаті злочинних дій ОСОБА_6 , який, будучи посадовою особою ПП «Анлі», вніс до податкових декларацій з податку на додану вартість відомості про безпідставний податковий кредит, ПП «Анлі», в період з 01.08.2013 року по 12.03.2015 року, ухилилося від сплати податку на додану вартість на загальну суму 558007,76 грн. та податку на прибуток підприємства на загальну суму 248 517,05 грн., а всього на загальну суму 806524,81 грн.

Таким чином суд прийшов до висновку, що саме ПП «Анлі» є платником податку на додану вартість, і податкові декларації до податкового органу подавались ОСОБА_6 від імені юридичної особи - ПП «Анлі». Таким чином, несплата податків на додану вартість та на прибуток підприємства до бюджету мала місце саме з боку підприємства, яке в силу закону та вимог Податкового Кодексу України має обовязок сплачувати податки до бюджету за наслідками своєї фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до чинного законодавства правовідносини щодо сплати податків є публічними і на них не поширюється юрисдикція загального суду. Вимоги про стягнення податків (позови та подання) належать до юрисдикції адміністративного суду. З наведеного випливає, що позов про стягнення податків не є цивільним позовом, він є позовом адміністративним, тому в межах кримінальної справи розглядатися не може.

Таким чином вимоги ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України, які є правовою підставою цивільного позову, не поширюються на дані правовідносини. Колегія суддів зазначає, що ця норма цивільного права застосовується у деліктних (а не податкових) правовідносинах.

За таких обставин, цивільний позов прокурора у даному кримінальному провадженні задоволенню не підлягає.

Вказаний висновок підтверджується і п.4 ст. 58 Податкового Кодексу України, відповідно до якого у разі, коли судом, за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили,… відповідний контролюючий орган зобов`язаний визначити податкові зобов`язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов`язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов`язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

До того ж, відповідно до вимог частини четвертої статті 72 Кодексу адміністра-тивного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, відмова судом у задоволенні цивільного позову прокурора в межах даного кримінального провадження не позбавляє позивача права звернутись до адміністративного суду із позовом про стягнення з ПП «Анлі» суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, однак, на підставах, визначених Податковим кодексом України.

Зазначений висновок суду також відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачається відмова у відкритті провадження у справі лише у разі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке рішення (постанова, ухвала), що набрало законної сили (п. 2 ч. 1 ст. 109 КАС України). Таким чином, прокурор або податковий орган не обмежений у праві звернутись до адміністративного суду із позовом до ПП «Анлі» з інших правових підстав, ніж ті, що були визначені прокурором у цивільному позові в даному кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказані вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції, в частині вирішення цивільного позову, не були виконані належним чином.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2016 року щодо ОСОБА_7 , в частині вирішення цивільного позову, -скасувати.

В задоволенні пред`явленного прокурором, в інтересах держави в особі Лівобереж-ної ОДПІ, до обвинуваченого ОСОБА_6 , цивільного позову про стягнення 806524, 81 грн., - відмовити.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4