Постанова

від 01.07.2016 по справі 812/377/16

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/377/16

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Ларіної П.Є.,

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до виробничо-торговельного товариства з обмеженою відповідальністю «Стартрейд ЛТД» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 30708,79 грн,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Позивач) до виробничо-торговельного товариства з обмеженою відповідальністю «Стартрейд ЛТД» (далі - Відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 30708,79 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році Відповідачу нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 30644,44 грн, яку Відповідач повинен був сплатити до 15.04.2016. Позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення сплати адміністративно-господарської санкції з 16.04.2016 по 18.04.2016 у розмірі 64,35 грн. На підставі викладеного, Позивач просив суд стягнути адміністративно-господарську санкцію та пеню за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 30708,79 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення (а.с. 52-53), в яких зазначив, що кількість штатних працівників-інвалідів становить 1 чоловік, фактично з 2013 на підприємстві працює інвалід 2 групи ОСОБА_3, яка працює постійно і до тепер 2016 року. У звіті № 10-ПІ була допущена технічна помилка та у відповідній графі не поставлена. Дана помилка виправлена та наданий звіт формою № 10-ПІ з копіями документів був наданий Позивачу. У зв'язку з тим, що Відповідачем з 2013 працевлаштовано необхідну кількість інвалідів просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в запереченнях та доповненнях до заперечень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає, що позов задоволенню не належить з таких підстав.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 № 129, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266 є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний номер 13396264) зареєстроване юридичною особою 24.12.1991, є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 6-14).

Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-12 XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон України № 875-XII).

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач - виробничо-торговельне товариство з обмеженою відповідальністю «Стартрейд ЛТД» (ідентифікаційний код 24180604, місцезнаходження: 92700, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, вул. Трудова, буд.16), зареєстроване як юридична особа 08.12.1995, що підтверджується інформацією, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичний та фізичних осіб -підприємців Серії АА № 302350 (а.с. 65-67).

На виконання пункту 2 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, Відповідач зареєстрований у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 02.07.2009, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці від 24.02.2011 № 15 (а.с. 15).

Судом встановлено, що Відповідач є роботодавцем, який відповідно до статті 18 Закону № 875-XII зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Частиною другою Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, визначено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

29.01.2016 до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від Відповідача надійшов звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ (а.с. 16,23).

У зв'язку із виявленням у звіті некоректної інформації (рядок 02 звіту 10-ПІ) не зазначено середньо облікову кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у рядку 05 замість 30644,44 грн зазначено середньорічна заробітна плата штатного працівника у сумі 30640 грн, у рядку 06 не зазначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів Позивачем направлено до Відповідача лист від 04.03.2016 за № 364 про усунення недоліків шляхом надання звітної форми № 10-ПІ за 2015 рік із зазначенням правильних показників по всім рядкам (а.с. 24).

У відповідь на лист від 04.03.2016 за № 364 Відповідачем надано відкоригований Звіт форми 10-ПІ за 2015 рік від 21.03.2016 та лист від 21.03.2016 № 14, в якому зазначено про проведення внутрішньої перевірки, на підставі якої встановлено, що з 21.01.2013 у штаті підприємства працює інвалід 2 групи загального захворювання ОСОБА_3 (а.с. 27).

29.03.2016 Позивачем до Відповідача направлено лист № 479, в якому зазначено, що звіт від 21.03.2016 форми № 10-ПІ за 2015 рік направлений після закінчення терміну подання звітності, тому Відповідач повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 30644,44 грн до 15.04.2016 року (а.с.35).

У відповідь на лист Позивача від 29.03.2016 № 479 Відповідач листом від 04.04.2016 № 16 повідомив, що на підприємстві працює інвалід 2 групи загального захворювання ОСОБА_3Ф, сплачувати адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2015 році підприємство не буде (а.с. 36).

У зв'язку з порушенням Відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій, Позивачем на підставі приписів частини 2 статті 20 Закону № 875-XII нараховано пеню у загальному розмірі 64,35 грн.

Відповідно до частини другої, частини третьої статті 18-1 Закону України № 875-XII рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною другою Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно із інформацією зазначеною у звіті форми 10-ПІ за 2015 рік від 21.03.2016 на підприємстві Відповідача працював 1 інвалід: ОСОБА_3 (а.с. 26). Зазначені дані підтверджуються висновком МСЕК, яким інвалідність ОСОБА_3 була встановлена безстроково (а.с. 29).

Відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_3Ф, остання прийнята на роботу до виробничо-торговельного товариства з обмеженою відповідальністю «Стартрейд ЛТД» 21.01.2013 на посаду менеджера по роботі з населенням та по теперішній час працює на даному підприємстві (а.с. 30-31).

Відповідно до пункту 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, роботодавці подають інформацію до Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Згідно з пунктом 2.1 зазначеного Порядку форма звітності № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Інформацією від Старобільського районного центру зайнятості від 06.05.2016 за № 28/4-923 вбачається, що звітність за формою 3-ПН Відповідачем не надавалась, інваліди на підприємство не направлялись.

За змістом статті 18-1 Закону України № 875-ХІІ вбачається, що пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 02.04.2013 у справі № 21-95а13 та від 26.06.2012 у справі № 21-105а12.

В позовній заяви Позивач зазначає, що у трудовій книжці інваліда ОСОБА_3 значиться два записи про прийом на роботу, що не відповідає вимогам чинного трудового законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що наказом від 16.02.1999 інвалід ОСОБА_3 прийнята на роботу в житлово-будівельний кооператив «Індустрія-2» на посаду голови, запис про звільнення з даної роботи та посади відсутній (а.с. 59-61).

Табелем обліку використання робочого часу за 2015 рік вбачається, що інвалід ОСОБА_3 працювала на товаристві з обмеженою відповідальністю «Стартрейд ЛТД» протягом 2015 року (а.с. 70-93).

До матеріалів справи Відповідачем надано пояснення ОСОБА_3 про відсутність запису про звільнення з попереднього місця роботи (а.с. 96) та заяву, в якій остання просить прийняти вважати основним місцем роботи підприємство Відповідача (а.с. 98).

Так, згідно статей 24 та 25 Кодексу законів про працю України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Вимагати від осіб, що приступають до роботи, при укладенні трудового договору відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством, забороняється.

Суд зазначає, що жоден нормативно-правовий акт не забороняє роботодавцю приймати працівника на роботу у разі відсутності в його трудовій книжці запису про звільнення з колишнього місця роботи.

Новий роботодавець жодним нормативно-правовим актом не уповноважений контролювати правильність внесення попередніми роботодавцями записів до трудової книжки новоприйнятого працівника, порядок їх оформлення, засвідчення печаткою, та й саму наявність. Жодний законодавчий акт не забороняє приймати працівника на роботу в разі відсутності в його трудовій книжці запису про звільнення з попереднього місця роботи.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Необхідно враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Суд не приймає до уваги посилання Позивача на застосування адміністративно-господарських санкцій на підставі помилки Відповідача при заповненні звіту за формою № 10-ПІ, оскільки застосування адміністративно-господарських санкцій передбачено лише за не створення робочого місця для інвалідів та не працевлаштування інвалідів.

Отже, з урахуванням вимог статей 69-72 КАС України Позивачем не доведено правомірність застосованих штрафних санкцій та, відповідно, правомірність нарахування пені, оскільки не доведено наявність об'єкту для її обчислення.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд виходить з недоведеності Позивачем своєї позиції належними доказами та не спростування ним обставин, які свідчать про відсутність правопорушення з боку Відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, зважаючи на те, що доводи Позивача стосовно наявності у Відповідача обов'язку сплачувати адміністративно - господарські санкції та пеню у визначеному Позивачем розмірі не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У зв'язку із відмовою в задоволені позову судові витрати зі сплати судового збору Позивачу не відшкодовуються.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 01 липня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 17, 69, 70, 71, 87, 94, 98, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до виробничо-торговельного товариства з обмеженою відповідальністю «Стартрейд ЛТД» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 30708,79 грн відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 02 липня 2016 року.

Суддя ОСОБА_4