Ухвала

від 03.08.2016 по справі 812/377/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року справа №812/377/16

84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши у письмовому порядку апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Виробничо - торговельного товариства з обмеженою відповідальністю «Стартрейд ЛТД» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів,-

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2016 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі фонд, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Виробничо - торговельного товариства з обмеженою відповідальністю «Стартрейд ЛТД» (далі відповідач, товариство, підприємство) про стягнення адміністративно - господарських санкцій за 2015 рік у сумі 30644,44 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративного - господарських санкцій за період з 16 квітня 2016 року по 18 квітня 2016 року у розмірі 64,35 грн., разом 30708,79 грн. (а.с.33-5)

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. (а.с.142-144)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведена правомірність застосування штрафних санкцій та відповідно, правомірність нарахування пені, оскільки не доведено наявність для її обчислення.

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт що при заповненні звіту форми 10-ПІ відповідачем була допущена технічна помилка. Крім того, апелянт зазначає що у інваліда який працює на підприємстві з 2013 року відсутній запис у трудовій книжці про його звільнення з попереднього місця роботи. (а.с. 151-152)

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, апелянтом в апеляційній скарзі зазначено, а представником позивача надано клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

За приписами пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Виробничо - торговельне товариство з обмеженою відповідальністю «Стартрейд ЛТД» є юридичною особою, має ідентифікаційний код 13396264, знаходиться за адресою: 92700, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, вул. Трудова, буд 16. (а.с. 65-67)

Як вбачається з матеріалів справи 29 січня 2016 року Виробничо - торговельним товариством з обмеженою відповідальністю «Стартрейд ЛТД» до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою 10-ПІ. (а.с.23)

Позивачем у вказаному звіті була виявлена некоректна інформація, а саме: відповідачем у 02 рядку не зазначено середньо облікову кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, а у рядку 05 замість 30644,44 грн. зазначено середньомісячна заробітна плата штатного працівника у сумі 30640 грн. та у рядку 06 не зазначено суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що фондом 4 березня 2016 року за вих. № 364 товариству надіслано лист щодо усунення недоліків шляхом надання звітної форми № 10-ПІ за 2015 рік із зазначенням правильних показників по всім рядкам. (а.с.24)

21 березня 2016 року товариством позивачу надано відкоригований звіт форми 10-ПІ за 2015 рік з листом від 21 березня 2016 року № 14, з зазначенням про проведення внутрішньої перевірки на підприємстві, на підставі якої встановлено, що з 21 січня 2013 року у штаті підприємства працює інвалід 2 групи загального захворювання ОСОБА_2 (а.с.26, 27)

29 березня 2016 року фондом на адресу відповідача надісланий лист № 479 в якому зазначено, що звіт від 21 березня 2016 року за формою № 10-ПІ за 2015 рік направлений відповідачем після закінчення терміну подання звітності, а тому відповідач повинен сплатити адміністративно - господарську санкцію за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 30644,44 грн. в строк до 15 квітня 2016 року. (а.с.35)

На вищевказаний лист позивача 04 квітня 2016 року відповідач повідомив, що на підприємстві працює ОСОБА_2, яка є інвалідом 2 групи загального захворювання, а тому сплачувати адміністративно - господарську санкцію за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2015 році підприємство не буде. (а.с.36)

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 року у зв'язку з порушенням відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно - господарських санкцій нараховану пеню у загальному розмірі 64,35 грн. (а.с. 38)

Оскільки штрафні санкцій та пеню відповідачем у строки, встановлені законодавством, не сплачено, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 даного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників обліковому складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів з урахуванням нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Частиною 5 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність.

В силу положень статті 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», грошові кошти, які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. За своєю правовою природою штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається зі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма № 10-ПІ), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача складає 1 особу. (а.с.16)

Тобто, для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інваліда становить 1 місце, з них призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, становить 0 робочих місць.

Судом встановлено, що згідно наказу від 21 січня 2013 року № 5-к відповідачем працевлаштовано громадянку ОСОБА_2, що підтверджується копією трудової книжки.(а.с.59-61)

Згідно довідки МСЕК № 074945 та пенсійного посвідчення № 475061, ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи та отримує пенсію по інвалідності.(а.с.57, 58)

Крім того, на підтвердження працевлаштування даної особи відповідачем надані табеля обліку використання робочого часу за 2015 рік та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку. (а.с.70-93)

Так, звітність про наявність вакантних місць на підприємстві за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» підприємством до державної служби зайнятості не подавався, з підстав відсутності таких вакансій.

При цьому, як вже зазначалось судом вище 21 березня 2016 року товариством позивачу надано відкоригований звіт форми 10-ПІ за 2015 рік з листом від 21 березня 2016 року № 14, з зазначенням про проведення внутрішньої перевірки на підприємстві, на підставі якої встановлено, що з 21 січня 2013 року у штаті підприємства працює інвалід 2 групи загального захворювання ОСОБА_2 (а.с.26, 27)

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо неприйняття посилань позивача на застосування адміністративно-господарських санкцій на підставі помилки відповідача при заповненні звіту за формою № 10-ПІ, оскільки застосування адміністративно-господарських санкцій передбачено лише за не створення робочого місця для інвалідів та не працевлаштування інвалідів.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що діючим законодавством не встановлено порядку виправлення помилок у раніше поданій звідності, разом з тим, дана обставина жодним чином не позбавляє підприємство виправити допущену у попередньо поданих звітах помилку, шляхом подання нового звіту.

Щодо посилань позивача на те що у інваліда який працює на підприємстві з 2013 року відсутній запис у трудовій книжці про його звільнення з попереднього місця роботи суд зазначає, що це є порушенням інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що не може бути підставою для застосування адміністративно - господарських санкцій.

Разом з тим, згідно пояснень ОСОБА_2, які долучені до матеріалів справи щодо відсутності запису про її звільнення з попереднього місця роботи та заяви, остання просить прийняти і вважати основним місцем роботи місце роботи відповідача. (а.с.96)

Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідачем у 2015 році працевлаштовано особу, якій відповідно до законодавства встановлено інвалідність, а позивачем у свою чергу не надано суду доказів того, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого законодавством нормативу.

Відповідно до приписів статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 24, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року у справі № 812/377/16 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до виробничо - торговельного Товариства з обмеженою відповідальністю «Стартрейд ЛТД» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_3