Ухвала

від 22.06.2016 по справі 813/722/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Справа № 876/5824/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галавіатранс» до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13.02.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Галавіатранс» ( далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2015 року №0000062202 та від 04.02.2015 року №0000092202.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що висновки акта Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача. Відповідач в акті перевірки покликається на висновки, які не підтверджуються належними доказами, а твердження щодо безпідставного віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по документах, виписаних ПП «Промислові традиції» є помилковим.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 26.01.2015 року №0000062202 та від 04.02.2015 року №0000092202. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галавіатранс» 758 грн. 68 коп. судового збору.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Стрийською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального й процесуального права, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Стрийською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на підставі направлення від 25.12.2014р. №000661/22-02, наказу від 24.12.2014 р. №813, проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Галавіатранс» (код ЄДРПОУ - 31917026) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Промислові традиції» (код ЄДРПОУ - 38056793) за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р..

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 12.01.2015р. №11/22-02/31917026, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за серпень 2014 р. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Промислові традиції» на суму 108590 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по документах, виписаних ТзОВ «Промислові традиції» по операціях, що фактично не відбувались в межах господарської діяльності підприємства.

На підставі акта перевірки від 12.01.2015р. №11/22-02/31917026 винесено податкове повідомлення-рішення від 26.01.2015 року №0000062202 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 135 738,00 грн., в т.ч. 108590 грн. основного платежу, 27148 грн. штрафних санкцій.

Окрім того, Стрийською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на підставі направлення від 16.01.2015р. №000008/22-02, наказу від 16.01.2015 р. №14, проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Галавіатранс» (код ЄДРПОУ - 31917026) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Промислові традиції» (код ЄДРПОУ - 38056793) за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р..

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 31.01.2015р. №238/22-02/31917026, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, ТОВ «Галавіатранс» занижено ПДВ на загальну суму 202 754,00 грн., в т.ч. за вересень 2014р. на суму 202754,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по документах, виписаних ТОВ «Промислові традиції» по операціях, що фактично не відбувались в межах господарської діяльності підприємства.

На підставі акту від 31.01.2015р. №238/22-02/31917026 винесено податкове повідомлення-рішення від 04.02.2015 року №0000092202 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 304 131,00 грн., в т.ч. 202 754,00 грн. основного платежу, 101 377,00 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними; подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача зобов'язань, обумовлених договором.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Промислові традиції» укладено договір від 02.01.2014 року №7, відповідно до якого ТзОВ «Промислові традиції» зобов'язується поставити пиломатеріали, а ТзОВ «Галавіатранс» зобов'язується прийняти і оплатити вартість товар. Відповідно до п.3.1 договору, загальний об'єм пиломатеріалів становить 12800 м3. Згідно п.4.3 розрахунки між сторонами продояться на розрахунковий рахунок Постачальника (ПП «Промислові традиції») згідно товарно-транспортної накладної не пізніше 7 днів з дня одержання Покупцем пиломатеріалів.

Згідно протоколу від 02.01.2014 р. № 10, сторони погодили ринкову оптову ціну на лісопродукцію.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За вищезазначеним договором ТОВ «Галавіатранс» отримало пиломатеріали на підставі видаткових накладних наявних в матеріалах справи. Оплата за товар проведена на підставі платіжних доручень, які також представлені позивачем.

Судом встановлено що ТзОВ «Галавіатранс» в серпні 2014р. сплачений ПДВ в сумі 108 590,00 грн. віднесло до складу податкового кредиту на підставі отриманих від ПП «Промислові традиції» податкових накладних, а також вересні 2014р. сплачений ПДВ в сумі 202754,00 грн. підприємство віднесло до складу податкового кредиту на підставі отриманих від ПП «Промислові традиції» податкових накладних.

Судом першої та апеляційної інстанції також встановлено, що в подальшому отримані від ПП «Промислові традиції» були реалізовані ТзОВ «Кроно-Україна», що підтверджується договором, видатковими, податковими накладними. Факт перевезення реалізованого товару підтверджується товарно-транспортними накладними. Перевезення пиломатеріалів здійснювалось автомобілем «УРАЛ» державний номерний знак ВС0826АІ, причіп ВС2806ХХ. А оплата проведена на підставі платіжних доручень.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.2009 року у справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

На підтвердження факту виконання сторонами своїх договірних зобов'язань відповідно до умов вказаного Договору позивачем надано договори, податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт, що підтверджує реальність господарських операцій позивача з ТзОВ «Промислові традиції».

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У позивача наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання послуг у вказаних контрагентів, послуги надано, на суму отриманого послуг виписано податкові накладні та здійснено розрахунок за отримані послуги.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності його дій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року по справі № 813/722/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 29.06.2016 року.