Ухвала

від 08.11.2016 по справі 813/722/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

08.11.2016 № К/800/19201/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Голубєвої Г.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСтрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 у справі №813/722/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Галавіатранс» доСтрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галавіатранс» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 26.01.2015 №0000062202 та від 04.02.2015 №0000092202.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Галавіатранс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Промислові традиції» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 12.01.2015 №11/22-02/31917026, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за серпень 2014 року по взаєморозрахунках з ТОВ «Промислові традиції» на суму 108590 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по документам, виписаним ТОВ «Промислові традиції» по операціях, що фактично не відбувались в межах господарської діяльності підприємства.

На підставі акта перевірки від 12.01.2015 №11/22-02/31917026 винесено податкове повідомлення-рішення від 26.01.2015 №0000062202 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 135738,00 грн. (108590 грн. основного платежу та 27148 грн. штрафних санкцій).

Окрім того, відповідачем проведена виїзна позапланова документальну перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Галавіатранс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Промислові традиції» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 31.01.2015 №238/22-02/31917026, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, ТОВ «Галавіатранс» занижено ПДВ на загальну суму 202754,00 грн., в т.ч. за вересень 2014 року на суму 202754,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по документам, виписаним ТОВ «Промислові традиції» по операціях, що фактично не відбувались в межах господарської діяльності підприємства.

На підставі акту від 31.01.2015 №238/22-02/31917026 винесено податкове повідомлення-рішення від 04.02.2015 №0000092202 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 304131,00 грн. (202754,00 грн. основного платежу та 101377,00 грн. штрафних санкцій).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим винесення спірних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом, підтверджується первинними документами.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Промислові традиції» при виконанні договору від 02.01.2014 №7, предметом якого є поставка позивачу пиломатеріалів, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями. При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаного у контрагента товару, суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію вищенаведеного договору, також встановили, що придбаний у контрагента товар було в подальшому реалізовано ТОВ «Кроно-Україна».

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладеного правочину.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на актах перевірок спірного контрагента, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

Окрім того, податковий орган в актах перевірок взагалі не зазначав про наявність будь-яких обставин щодо пов'язаності юридичних осіб - ТОВ «Галавіатранс» та ПП «Промислові традиції», щодо володіння часткою в статутному фонді підприємств, а також щодо впливу безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єктів господарювання, відповідно і не інкримінувалось таке порушення позивачу.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області відхилити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді О.А.Веденяпін Г.К.Голубєва