Ухвала

від 26.05.2016 по справі 2а-6244/11/0170/3

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Київ К/9991/37738/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Сіроша М.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012

у справі № 2а-6244/11/0170/3

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НСК - Квадро»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НСК - Квадро» (далі по тексту - позивач, ТОВ «НСК - Квадро») звернулось до суду з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі по тексту - відповідач, Красноперекопська ОДПІ АР Крим) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.05.2011 №0000192301, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) на загальну суму 30562,50 грн.; від 20.05.2011 №0000432330, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на суму 3840,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 №0000192301, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 30562,50 грн., у тому числі 24450,00 грн. за основним платежем та 6112,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позову - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.05.2011 відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «НСК-Квадро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт № 510/23-0/35225059, яким встановлено ряд правопорушень з боку позивача, серед яких в тому числі порушення: п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №168/97-ВР), у зв'язку із чим встановлено завищення сум податкового кредиту за квітень 2010 року - на 24247,05 грн., за травень - на 11,00 грн., за червень - 125,13 грн., за жовтень - 66,67 грн., всього - 24449,85 грн., що призвело до заниження суми податкових зобов'язань у перевіряємому періоді всього в сумі 24449,85 грн.; п. 1 ст. 3 Закону України № 265 від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексу - Закон №265), а саме: реалізація продукції невласного виробництва через касу підприємства без проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 96639,40 грн.; ст.3 Закону України № 98 від 23.03.1996 «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» протягом 12 місяців торгівельної діяльності через касу підприємства за готівкові кошти без придбання торгового патенту.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 19.05.2011 №0000192301, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 30562,50 грн., у тому числі 24450,00 грн. за основним платежем та 6112,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 20.05.2011 №0000432330, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на суму 3840,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 19.05.2011 №0000192301, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 30562,50 грн., у тому числі 24450,00 грн. за основним платежем та 6112,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суди попередніх інстанцій зазначили таке.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ціну поставки без врахування податку ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Абзацом 3 пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що зведені результати обліку відображаються у податкових деклараціях, платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закон №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкових зобов'язань, тому до неї також застосовуються норми ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» . Тобто податкова накладна дійсна 1095 днів з моменту її складання та згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР є підставою для включення до складу податкового кредиту звітного періоду.

Абзацом 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту , залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить прямої заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної, а отже суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення в цій частині позовних вимог.

Пунктом 1 ст. 3 Закону № 265 встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п.п. 4.4. ст.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №614 від 01.12.2000, реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Відповідно до абзацу четвертого ст. 2 Закону № 265 розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Порядок заповнення розрахункового документу визначений Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 №105/5296.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 Закону № 265 у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки - до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Тобто суб'єкти господарювання звільняються від обов'язку застосування РРО при наданні/реалізації власних послуг (послуг власного виробництва), тобто при умові збігу продавця послуг (товарів) та їх надавача в одній особі.

В пункті 3.8.2 акту перевірки зазначено про те, що у перевіряємому періоді по касі ТОВ «НСК -Квадро» встановлено оприбуткування грошових коштів за продаж товару невласного виробництва на загальну суму 96639,40 грн. по прибуткових касових ордерах, які є в матеріалах справи.

Позивача посилається на те, що реалізований ним товар, отримання прибутку по якому підтверджується вказаними прибутковими касовими ордерами, є товаром власного виробництва, тому, на його думку, має підтверджуватись наданими податковими накладними, касовими ордерами.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не дано визначення терміну "власне виробництво".

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «НСК-Квадро» були здійснені господарські операції з імпорту товарів із нерезидентом Langfang Yue Yo Color Coated Sheet Co., Ltd, Китай.

Так, згідно даних ВМД № 600080001/0/002334 позивач отримав сталь нелеговану холоднокатану на суму 191794,10 грн. Згідно з наявними в матеріалах справи податковими накладними, рахунками-фактурами, меморіальними ордерами, які свідчать про реалізацію вказаного товару контрагентам позивача, ТОВ «НСК-Квадро» реалізовувалась продукція полотно стальне нелеговане оцинковане».

В матеріалах справи наявний також акт підробки сталі в полотно від 20.01.2010, згідно з яким у зв'язку із виробничою необхідністю ТОВ «НСК-Квадро» проведено підробку партії сталі нелегованої оцинкованої RAL 8017 0,45-1250 мм в полотно стальне нелеговане оцинковане згідно з замовленням для подальшої реалізації товару покупцям.

Отже ТОВ «НСК-Квадро» був наданий контрагентам саме товар, який був куплений за договором з нерезидентом Langfang Yue Yo Color Coated Sheet Co., Ltd, Китай, а не продукт власного виробництва, оскільки підробка партії сталі нелегованої оцинкованої RAL 8017 0,45-1250 мм в полотне стальне нелеговане оцинковане є тим самими товаром, отриманим у контрагента за імпортною господарською операцією, лише розрізаним на окремі полотна, тобто фактично вказаний товар не змінив своєї сутності, форми та якості, а існував у тому ж вигляді, у якому він був придбаний позивачем. Тобто у даному випадку ТОВ «НСК-Квадро» не було здійснено переробку замовленого/отриманого товару, а було здіснено просте розрізання останнього у його первинному вигляді.

При цьому ТОВ «НСК-Квадро» не було здійснено таку переробку замовленого/отриманого товару з використанням власного або орендованого майна, що дозволило б надати вказаному товару нових якостей та ознак, відмінних від тих, які складали їх первинний зміст.

Отже ТОВ «НСК-Квадро» при здійсненні господарської діяльності у перевіряємий період фактично здійснювало торгівельну діяльність з реалізації отриманого від іншого контрагента продукту, та не реалізовувало власно сформований сталевий товар.

В матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, що свідчать про фактичну реалізацію позивачем продукції саме власного виробництва, у зв'язку з чим, суди попередніх інстанці дійшли вірно висновку щодо необґрунтованості позовних вимог у цієї частині.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.В. Сірош