Постанова

від 18.04.2007 по справі 53/389-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/389-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2007 р.                                                           Справа № 53/389-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Оганян Л.А. –представник, дов. № 01-62юр/6113 від 21.09.2006 року (копія у справі)

відповідача – Лучко О.В. –представник, дов. від 07.06.2006 року (копія у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Акціонерної компанії “Харківобленерго”, (вх. № 655Х/2)  на рішення господарського суду Харківської області від 22 січня 2007 року по справі № 53/389-06

за позовом  АК "Харківобленерго" м. Харків

до ВСАТ "Агрокомбінат "Слобожанський", смт.Чкалівське

про спонукання внесення змін до договору, -

встановила:

Позивач, Акціонерна компанія “Харківобленерго”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про спонукання внесення змін до договору на користування електричною енергією № 12 від 26 грудня 1996 року, шляхом викладення даного договору в новій редакції, в порядку, передбаченому статтею 188  Господарського кодексу України.

          Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Прохоров С.А.) від 22 січня 2007 року  по справі № 53/389-06 в позові відмовлено в повному обсязі.

          Позивач, Акціонерна компанія “Харківобленерго” з рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування посилається на те, що договір, який укладений в 1996 році з відповідачем не відповідає вимогам діючого законодавства, а саме, вимогам Постанови НКРЕ № 910 від 17 жовтня 2005 року "Про внесення змін до Правил користування електричною енергією". Запропонований відповідачу проект договору на користування електричною енергією визначався позивачем на підставі Типового договору про постачання електричної енергії, який було конкретизовано позивачем та погоджено з Харківським територіальним представництвом НКРЕ України (а.с. 120 - 122 том 2).

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити та  скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Посилається на те, що наданий позивачем проект договору не відповідає вимогам типового договору, в ньому, на думку відповідача, відсутні істотні умови, які повинні бути викладені в типовому договорі. Також посилається на те, що договір, який було укладено 26 грудня 1996 року між позивачем та відповідачем є чинним і на сьогоднішній день, і дана обставина не спростовується позивачем. Позивачем надано для підписання не проект додаткової угоди до договору, який діє на теперішній час, а проект зовсім іншого нового договору про постачання електричної енергії (а.с. 135 - 143 том 2).

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення на апеляційну скаргу, просить апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Колегія суддів розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановила наступне.

26 грудня 1996 року між ДАЕК „Харківобленерго” (Енергопостачальною організацією),  правонаступником  якого  є  позивач  та   Радгоспом-комбінатом „Слобожанський” (Абонентом), правонаступником якого є відповідач, був укладений договір № 12  на користування електричною енергією (аркуші справи 21-22 том 2). У відповідності до умов  цього договору він укладений на строк до 31 грудня 2007 року. У зазначеному  договорі відсутні умови внесення змін до нього.

Пунктом 8 договору передбачено, що він може бути розірваний до закінчення строку його дії за ініціативою позивача  при невиконанні відповідачем умов договору або за ініціативою однією із сторін з письмовим повідомленням за 1 місяць. Договір вважається щорічно пролонгованим, якщо за місяць до кінця строку його дії не надійде заява однієї із сторін про відмову від даного договору або його перегляд (аркуш справи 22 том 2 ).

Позивач 27 вересня 2006 року направив відповідачу пропозицію, в якій зазначив, що діючий договір від 26 грудня 1996 року № 12 не відповідає вимогам Правил користування електричною енергією, у зв'язку з чим запропонував внести зміни до зазначеного договору, шляхом викладення його у новій редакції. В зв'язку з чим надав проект  договору у новій редакції № 14012 без дати з додатками (а.с. 10 - 13 том 1; а.с. 17 - 154 том 1; а.с. 1 - 20 том 2).

Відповідач 24 жовтня 2006 року надіслав позивачу відповідь на зазначену пропозицію, в якій відмовився підписувати нову редакцію договору на постачання електричної енергії № 14012 без дати. В обґрунтування відповідач посилався на те, що пропозиція стосується внесення змін до договору, але фактично надані позивачем документи свідчать не про внесення змін до існуючого договору, а про підписання нового договору, який не стосується попереднього і ніяк з ним не пов'язаний (а.с. 14 - 16 том 1).

23 листопада 2006 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про спонукання до внесення змін до договору № 12 від 26 грудня 1996 року, шляхом укладання його у новій редакції. Тобто, позивач вважає за необхідне внести зміни до зазначеного договору виклавши його у новій редакції.

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку вищезазначеним обставинам, дійшов правильного висновку відмовивши позивачу в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії регулюються законом України "Про електричну енергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2  Правил користування електричною енергією, договір є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. При укладанні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі Типового договору (який викладено в додатку 3 до Правил користування електричною енергією).

Умови договору про постачання електричної енергії зазначені в пунктах 5.5, 5.6, 5.7 та додатку 3 Правил користування електричною енергією і є істотними та обов'язковими для сторін під час укладання договору про постачання електричної енергії.

У відповідності до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання    господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються,  якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона  договору,  яка  вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати  пропозиції  про  це  другій стороні за договором. Сторона  договору,  яка  одержала  пропозицію про зміну чи розірвання  договору,  у  двадцятиденний  строк  після   одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі  якщо сторони не досягли згоди  щодо  зміни (розірвання)  договору  або  у  разі неодержання   відповіді   у встановлений   строк   з   урахуванням   часу   поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо  судовим  рішенням  договір  змінено  або  розірвано,  договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним  рішенням,  якщо  іншого строку набрання  чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі  односторонньої  відмови  від  договору  у  повному обсязі  або  частково,  якщо  право  на  таку  відмову встановлено договором  або  законом,  договір  є  відповідно  розірваним   або зміненим.

У відповідності до статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин,  якими сторони  керувалися при укладенні договору,  договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити,  вони не уклали б  договір  або уклали б його на інших умовах. Якщо  сторони  не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами,  які істотно змінились, або щодо його розірвання,   договір   може   бути   розірваний,   а  з  підстав,  встановлених  частиною  четвертою  цієї  статті,  -  змінений   за рішенням  суду  на  вимогу  заінтересованої  сторони  за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили  з  того,  що така зміна обставин не настане; 2) зміна  обставин  зумовлена  причинами,  які заінтересована сторона  не  могла  усунути  після їх виникнення   при   всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання  договору  порушило  б  співвідношення  майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того,  на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У  разі  розірвання  договору  внаслідок  істотної   зміни  обставин  суд,  на  вимогу будь-якої із сторін,  визначає наслідки розірвання  договору   виходячи   з   необхідності   справедливого розподілу  між  сторонами  витрат,  понесених  ними  у  зв'язку  з виконанням цього договору. Зміна  договору  у  зв'язку  з  істотною  зміною  обставин допускається   за   рішенням  суду  у  виняткових  випадках,  коли розірвання договору суперечить суспільним  інтересам  або  потягне для  сторін  шкоду,  яка  значно перевищує затрати,  необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень  наданих позивачем та відповідачем як суду першої інстанції, так і апеляційному господарському суду, зі сторони  відповідача не було порушень умов договору від 26.12.1996р. № 12 про постачання електричної енергії. Зазначений договір є дійсним і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності обставин, визначених зазначеними нормами в якості підстав для внесення змін до договору в судовому порядку. Тобто позивачем не доведено обставини щодо істотного порушення спірного договору, а також істотної зміни обставин.

Частина 3 статті 184 Господарського кодексу України передбачає, що укладення господарських договорів на  основі  примірних  і типових   договорів  повинно  здійснюватися  з  додержанням  умов, передбачених статтею  179  цього  Кодексу,  не  інакше як шляхом викладення  договору  у  вигляді  єдиного  документа,  оформленого згідно з вимогами  статті  181  цього  Кодексу  та  відповідно  до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Стаття 179 Господарського кодексу України передбачає, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами  господарювання  або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами  -  юридичними  особами  на  підставі господарських  договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет  Міністрів  України,   уповноважені   ним  органи виконавчої  влади  можуть  рекомендувати  суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори),  а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При   укладенні  господарських  договорів  сторони  можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у  випадках,  передбачених законом,  іншим  органом  державної влади,  коли  сторони  не можуть відступати  від  змісту  типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Суб'єкти  господарювання,  які  забезпечують   споживачів, зазначених  у частині  першій  цієї  статті,  електроенергією, зв'язком,  послугами залізничного та інших видів транспорту,  а  у випадках,  передбачених  законом,  також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої  продукції  (послуг). Законодавством  можуть  бути  передбачені  обов'язкові умови таких договорів. Господарські   договори  укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей,  передбачених цим  Кодексом,  іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України,  господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа,  підписаного  сторонами  та  скріпленого печатками.   Допускається   укладення  господарських  договорів  у спрощений  спосіб,  тобто  шляхом  обміну  листами,  факсограмами, телеграмами,  телефонограмами  тощо,  а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень, якщо  законом не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

Постановою НКРЕ від 17.10.2005р. № 910 Правила користування електричною енергією були викладені у новій редакції, згідно з якою затверджена і нова форма Типового договору про постачання електричної енергії ( додаток № 3 до Правил користування електричною енергією ).

У відповідності до частин 1, 2, 6 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір,  в якому одна сторона  -  підприємець взяла  на  себе  обов'язок  здійснювати продаж товарів,  виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору  встановлюються  однаковими  для всіх  споживачів,  крім  тих,  кому  за  законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору,  які суперечать частині  другій цієї  статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Як вбачається з позовної заяви та з апеляційної скарги, позивач посилається на те, що він конкретизував умови договору у відповідності до статті 179 Господарського кодексу України.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано та законно в оскаржуваному рішенні зроблено висновок, що порівняльний аналіз Типового договору, що є додатком № 3 до Правил користування електричною енергією та проекту нової редакції договору, яка запропонована АК "Харківобленерго"  відповідачу, значно розширена (доповнена) позивачем, а не конкретизована, як це передбачено чинним законодавством. Також у даний проект нової редакції договору позивачем не включено багато положень, визначених у Типовому договорі і обов'язкових до застосування, у зв'язку з чим при підписанні зазначеного проекту договору можуть бути порушені норми законодавства та права відповідача.

Так, Типовим договором у пункті 1 "Предмет договору" передбачено, що  обов'язкове зазначення такої важливої умови договору, як точка продажу електричної енергії. В проекту нової редакції договору така умова відсутня, хоча згідно з п. 1.4. Правил електричної енергії, електрична енергія продається в точці продажу, розташування якої зазначається у відповідному договорі.

Також проект нової редакції договору доповнений умовами, які не передбачені Типовим договором. Так, у п. 2 нової редакції договору допущені такі відхилення від Типового договору. У пп. 2.1.2. нової редакції договору порівняно з Типовим договором пропущені слова - „... визначених державними стандартами", пп. 2.2. нової редакції договору, яким визначені обов'язки споживача, порівняно із Типовим договором доповнений додатковими пп. 2.2.З., 2.2.4, 2.2.8., 2.2.11, 2.2.13, 2.2.14, які не передбачені Типовим договором.  Що свідчить про значне розширення у новій редакції договору обов'язків споживача порівняно з Типовим договором.

Отже судом першої інстанції обґрунтовано та законно в рішенні зроблено висновок, що  проект нової редакції договору запропонованого позивачем містить велику кількість умов, які є нікчемними.

Щодо посилання позивача  як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі на те, що конкретизація умов нової редакції договору була погоджена з Харківським територіальним представництвом НКРЕ України і що, на думку позивача, це є підставою для спонукання відповідача до підписання цього договору, то як вбачається з пояснень наданих АК "Харківобленерго" суду першої інстанції позивачем не наведено жодних норм матеріального права, які б були підставою для обов'язковості  підписання споживачами таких, погоджених з Харківським територіальним представництвом НКРЕ України,  договорів (а.с. 105 - 106 том 2).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції обґрунтовано та законно в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що роз'яснення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України  не є нормативно-правовим актом і не тягне за собою правових наслідків щодо зміни умов договору та прав і обов'язків сторін за договором,  що висновок вказаного органу про те, що текст проекту договору не суперечить вимогам статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” не означає, що такий текст проекту договору відповідає затвердженому Типовому договору.

У відповідності до частини 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято при повному з*язуванні обставин справи та у відповідності до норм діючого законодавства і підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача безпідставна та необґрунтована і підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 91, 92, 99, 102, пунктом  1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів. –

постановила:

Апеляційну скаргу АК "Харківобленерго" залишити без задоволення.

        Рішення  господарського суду Харківської області від 22 січня 2007 року по справі № 53/389-06 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Погребняк В.Я.  

                                суддя                                                                    Горбачова Л.П.  

                               суддя                                                                     Істоміна О.А.