Рішення

від 17.06.2016 по справі 357/12415/15-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/12415/15-ц

2/357/92/16

Категорія 57

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Протасова О. М. ,

при секретарі - Хрішкова Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №3 міста Біла Церква, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про звільнення майна з під арешту та виключення з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з названим позовом, посилаючись на те, що вона є власником цілого житлового будинку садибного типу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

1/2 частину цього будинку вона набула в порядку спадкування після матері, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27.09.1991 року зареєстрованого в реєстрі № 3-512 Білоцерківської державної нотаріальної контори. Іншу 1/2 частину цього будинку вона набула згідно договору дарування, зареєстрованого в реєстрі за № 3694 приватного нотаріуса Білоцерківського нотаріального округу Панкратьєвої Є.В.

В липні 2015 року позивач звернулась в Білоцерківську міську держану нотаріальну контору з метою вчинити правочин відчуження належного їй на праві власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

В нотаріальній конторі їй повідомили, що будинок перебуває під арештом і арешт накладено ДВС Білоцерківського МРУЮ Київської області, тому відчуження нерухомого майна здійснити не можливо.

Із змісту листа ДВС Білоцерківського МРУЮ Київської області № 23724 від 27.08.2015 року їй стало відомо, що станом на 11.01.2006 року існувало виконавче провадження заведене на підставі виконавчого напису нотаріуса № 3198 від 15.12.2004 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 коштів в сумі 54030 грн. 40 коп. Однак, 30.05.2006 року виконавчий документ було повернуто без виконання. В 2010 році згідно розпорядження № 21 начальника ДВС Білоцерківського МРУЮ вище вказане виконавче провадження було знищено через закінчення строків зберігання.

Таким чином виконавче провадження знищене, а накладений на будинок арешт не скасовано.

Існування арешту та заборони на відчуження належного позивачу будинку порушує її конституційні права власника, тому вона просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_6 підтримав позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнали.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов знайшов своє підтвердження і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється власником цілого житлового будинку садибного типу що знаходиться за адресою вул. АДРЕСА_1 Київської області. Право власності зареєстроване в Білоцерківському МБТІ за № 6387 в книзі № 61.

11 вересня 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір позики грошей, який посвідчено державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори і зареєстрованого в реєстрі за № 1-2978. Згідно даного договору ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_5.в борг кошти в сумі 54 000 гривень.

15 листопада 2004 року державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори на вище вказаному договорі позики було здійснено виконавчий напис.

В листі міського відділу ДВС Білоцерківського МРУЮ в Київській області від 27.08.2015 року за № 23724 зазначено, що згідно відміток в книзі обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцеві за 2006 рік, нотаріальний напис № 3198 від 15.12.2004 року виданий нотаріальною конторою про стягнення в ОСОБА_1 боргу на користь ОСОБА_5 в сумі 54030 грн. 40 коп. надійшов до ДВС 11.01.2006 року та виконавчий документ було повернуто без виконання 30.05.2006 року згідно п. 2 ст. 42 Закону України « Про виконавче провадження». Згідно наказу № 1/03 від 13.01.2010 року та акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 19.01.2010 року у міському відділі ДВС проведено знищення вищевказаного виконавчого провадження через закінчення строків його зберігання.

Однак, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, нерухоме майно позивача знаходиться під арештом, який накладено МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ 20.02.2008 року за № 583/2-41, що зареєстрований в Єдиному реєстрі за № НОМЕР_3.

В судовому засіданні відповідачем надано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 із якого вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року про що відділом РАЦС Білоцерківського МРУЮ було зроблено актовий запис № 838.

Із матеріалів спадкової справи № 929/2009 яка надійшла з Першої білоцерківської міської державної нотаріальної контори, вбачається, що спадкоємцями, які прийняли спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 є його сини: ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

В зв'язку з отриманою спадковою справою і за клопотанням представника позивача до участі у справі в якості співвідповідача притягнуто ОСОБА_3 та уточнено позовні вимоги.

Оцінивши всі наявні в справі докази в їх сукупності, суд вважає встановленим той факт, що арешт, який був накладений постановою МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ від 20.02.2008 року № 583/2-41 після знищення виконавчого провадження підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною 2 цієї статті передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до рекомендацій викладених в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», cпори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст.15,16 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про виконавче провадження», види, обсяг і термін обмеження встановлюється безпосередньо державним виконавцем при виконанні виконавчого провадження у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 50 вказаного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Судом встановлено, що на час розгляду справи, відсутнє виконавче провадження, тобто відсутня правова підстава для примусових дій державного виконавця - які полягають в арешті майна. Стягувач ОСОБА_5, помер. Тому підставою для зняття арешту з нерухомого майна може бути тільки рішення суду із залученням до справи в якості відповідачів правонаступників (спадкоємців) покійного.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317,319,321 ЦК України, ст. 50, 60 Закону України «Про виконавче провадження», п. 4 Постанови Пленуму ВС УРСР № 6 від 27.08.1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» стст.3,15,60,213-215, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Звільнити з-під арешту житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій він розміщений цільове призначення якої будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № НОМЕР_2, площею 0,0928 га., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, накладеного згідно з постановою державного виконавця МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ від 20.02.2008 року № 583/2-41 та зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № НОМЕР_3 від 20.02.2008 року.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. М. Протасова