Ухвала

від 05.04.2017 по справі 357/12415/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/12415/15-ц Головуючий у І інстанції Протасова О. М. Провадження № 22-ц/780/187/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 57 05.04.2017

УХВАЛА

Іменем України

05 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Данілова О.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря: Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа Відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про звільнення майна з під арешту та виключення з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з названим позовом, посилаючись на те, що вона є власником цілого житлового будинку садибного типу, що знаходиться за адресою вул. 1-ша Піщана, 292 у м. Біла Церква Київської області, 1/2 частину цього будинку вона набула в порядку спадкування після матері, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27.09.1991 року зареєстрованого в реєстрі № 3-512 Білоцерківської державної нотаріальної контори. Іншу 1/2 частину цього будинку вона набула згідно договору дарування, зареєстрованого в реєстрі за № 3694 приватного нотаріуса Білоцерківського нотаріального округу ОСОБА_5

В липні 2015 року позивач звернулась в Білоцерківську міську держану нотаріальну контору з метою вчинити правочин відчуження належного їй на праві власності житлового будинку за адресою: 1-ша Піщана - 292 у м. Біла Церква.

В нотаріальній конторі їй повідомили, що будинок перебуває під арештом і арешт накладено ДВС Білоцерківського МРУЮ Київської області, тому відчуження нерухомого майна здійснити не можливо.

В 2010 році згідно розпорядження № 21 начальника ДВС Білоцерківського МРУЮ вище вказане виконавче провадження було знищено через закінчення строків зберігання.

Таким чином просила звільнити з під арешту будинок №292 по вулиці 1-ша Піщана у місті Біла Церква, Київської області та виключити запис про арешт з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Звільнено з-під арешту житловий будинок № 292 та земельну ділянку на якій він розміщений цільове призначення якої будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 3210300000:03:044:0194, площею 0,0928 га., що знаходяться за адресою: м. Біла Церква, вул. 1-ша Піщана - 292, накладеного згідно з постановою державного виконавця МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ від 20.02.2008 року № 583/2-41 та зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 3203000 від 20.02.2008 року.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апелянт подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення незаконне, ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а також судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_3 являється власником цілого житлового будинку садибного типу що знаходиться за адресою вул. 1-ша Піщана - 292 у м. Біла Церква Київської області. Право власності зареєстроване в Білоцерківському МБТІ за № 6387 в книзі № 61.

Також встановлено, що 11 вересня 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено нотаріально посвідчений договір позики грошей, який посвідчено державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори і зареєстрованого в реєстрі за № 1-2978. Згідно даного договору ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_6 в борг кошти в сумі 54 000 гривень.

Так, 15 листопада 2004 року державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори на вище вказаному договорі позики було здійснено виконавчий напис.

В листі міського відділу ДВС Білоцерківського МРУЮ в Київській області від 27.08.2015 року за № 23724 зазначено, що згідно відміток в книзі обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцеві за 2006 рік, нотаріальний напис № 3198 від 15.12.2004 року виданий нотаріальною конторою про стягнення в ОСОБА_3 боргу на користь ОСОБА_6 в сумі 54030 грн. 40 коп. надійшов до ДВС 11.01.2006 року та виконавчий документ було повернуто без виконання 30.05.2006 року згідно п. 2 ст. 42 Закону України Про виконавче провадження . Згідно наказу № 1/03 від 13.01.2010 року та акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 19.01.2010 року у міському відділі ДВС проведено знищення вищевказаного виконавчого провадження через закінчення строків його зберігання.

Однак, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, нерухоме майно позивача знаходиться під арештом, який накладено МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ 20.02.2008 року за № 583/2-41, що зареєстрований в Єдиному реєстрі за № 3203000.

Так судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 помер 18.05.2009 року про що відділом РАЦС Білоцерківського МРУЮ було зроблено актовий запис № 838. Та надано свідоцтво про смерть 1-ОК № 157206.

Також встановлено із матеріалів спадкової справи № 929/2009 яка надійшла з Першої білоцерківської міської державної нотаріальної контори, вбачається, що спадкоємцями, які прийняли спадщину після померлого 18.05.2009 року ОСОБА_6 є його сини: ОСОБА_4 та ОСОБА_2, тому з даною обставиною до участі у справі в якості співвідповідача притягнуто ОСОБА_4 та уточнено позовні вимоги.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною 2 цієї статті передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до рекомендацій викладених в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , cпори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст.15,16 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.55 Закону України Про виконавче провадження , види, обсяг і термін обмеження встановлюється безпосередньо державним виконавцем при виконанні виконавчого провадження у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 50 вказаного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Отже, виходячи з вище викладеного, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суд першої інстанції, що та обставина, що відсутнє виконавче провадження, яке було знищено через закінчення строків його зберігання, тобто відсутня правова підстава для примусових дій державного виконавця - які полягають в арешті майна, та те , що стягувач ОСОБА_6, помер.

Отже, колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

За таких обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Нових доказів або обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду, яке обґрунтоване, апелянт не навів, а колегія суддів їх не встановила.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного , керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити .

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2016 залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: