Рішення

від 29.06.2016 по справі 525/1225/15-ц

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1225/15-ц

Провадження №2/525/165/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.06.2016 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., з участю представника позивача адвоката ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області (колишня назва Головне управління Держземагенства у Полтавській області) та ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним, скасування його державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_4 вбачається, що 27.05.2014 року за його клопотанням та згідно наказу ОСОБА_5 управління Держземагенства у Полтавській області №1509-СГ від 09.07.2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», відповідно до ст.ст.15-1,122,123,124 ЗК України, йому, ОСОБА_4 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 55,10 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області; проти відведення йому даної земельної ділянки не заперечувала і Корнієнківська сільська рада, що підтверджується рішенням виконкому даної сільської ради №43 від 14.11.2014 року. 10.03.2015 року ОСОБА_4 звернувся до ГУ ДЗА у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки в оренду та про передачу цієї земельної ділянки йому в оренду терміном на 49 років. 13.03.2015 року дане управління, в порушення чинного законодавства, листом за підписом начальника управління ОСОБА_6 №31-16-04-2815/2-15 повернув йому проект землеустрою для нібито усунення недоліків.

Позивач вказує, що 24.03.2015 року ним було усунуто зазначені у листі недоліки та подано повторне клопотання до ГУ ДЗА у Полтавській області, проте, в порушення ч.6 та 13 ст.123 ЗК України дане управління без прийняття відповідного рішення (наказу, розпорядження), а лише листом від 21.04.2015 року повідомило його, що на вищевказану земельну ділянку укладено договір оренди землі із громадянином ОСОБА_2, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права номер запису 9119793, тобто у ОСОБА_2 виникло право оренди даної земельної ділянки, відповідно, передача йому, ОСОБА_4, вищевказаної земельної ділянки в оренду є неможлива.

У позовній заяві ОСОБА_4 посилається на ряд положень статей Конституції України, Цивільного та Земельного кодексів та зазначає, що оскільки за його клопотанням було видано наказ ОСОБА_5 управління Держземагенства у Полтавській області №1509-СГ від 09.07.2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», він має пріоритетне право на укладання договору оренди вищевказаної земельної ділянки. При цьому, Корнієнківська сільська рада Великобагачанського району у листі №04-12/40 від 03.02.2015 року заперечувала щодо задоволення клопотання ОСОБА_2 про надання останньому спірної земельної ділянки в оренду, оскільки на дану земельну ділянку був наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на ім'я ОСОБА_4 згідно наказу ГУ ДЗА у Полтавській області №1509-СГ від 09.07.2014 року. Позивач вказує, що ці положення законодавства та лист сільської ради безпідставно не були взяті до уваги ГУ ДЗА у Полтавської області; крім цього, позивач вказує про те, що дане управління неправомірно відмовило йому у затвердженні та поверненні проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду, що встановлено в судовому порядку та визнано згідно постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 року. Тобто, як зазначає позивач, відповідач у справі ГУДЗА у Полтавській області на момент звернення до нього ОСОБА_2 вже надав йому, ОСОБА_4, право на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки в оренду, тим самим, як вважає позивач, надавши йому (ОСОБА_4В.) пріоритетне право на оренду даної земельної ділянки. Також позивач вказує про те, що винесення ГУДЗА у Полтавській області наказу від 19.03.2015 року №1163-СГ, на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_2 є незаконним та таким, що порушує черговість отриманих клопотань про надання в оренду спірної земельної ділянки.

Посилаючись на вищевикладені обставини, на ряд положень Конституції України, Цивільного та Земельного кодексів України, в т.ч. на ст.236 ЦК України, позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 управління Держземагенства у Полтавській області (в даний час назва Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області) та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі від 19.03.2015 року, укладеного між ОСОБА_5 управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_2, предметом якого є оренда земельної ділянки площею 55,1000 га, що передана у строкове платне користування строком на 21 рік, кадастровий номер 5320281800:00:004:1655 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, про скасування державної реєстрації даного договору оренди землі від 19.03.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно-про реєстрацію іншого речового права, про зобов'язання ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавської області прийняти та розглянути його клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4 загальною площею 55,10 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та зобов'язання укласти з ним договір оренди землі (а.с.а.с.2-6).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги про визнання договору оренди землі недійсним, скасування його державної реєстрації та зобов'язання вчинити дії підтримав, в своїх поясненнях посилався на обставини, що викладені в обґрунтуванні позову; також зазначив, що ОСОБА_4 звертався з відповідним клопотанням до відповідного органу земельних ресурсів як громадянин ОСОБА_7 особа, а не від імені СФГ (юридичної особи), засновником якого він є; при цьому, ОСОБА_4 першому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки площею 55,10 га.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 (в судовому засіданні 09.06.2016 року) та представник ОСОБА_3 (в судовому засіданні 29.06.2016 року) заявлені позовні вимоги ОСОБА_4 не визнали та вважають їх безпідставними, оскільки ОСОБА_2 не вчиняв дій, які б порушували права та законні інтереси ОСОБА_4; ОСОБА_2, як вказали дані особи, також звернувся до ГУДЗА у Полтавській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 55,10 га, отримав відповідні погодження та в подальшому з ним було укладено відповідний договір оренди землі; також відповідач та його представники вважають, що укладенням оспорюваного договору не порушені права ОСОБА_4 В задоволенні позовних вимог просили відмовити. Представник відповідача ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області (попередня назва ГУ Держземагенства у Полтавській області) в судове засідання не з'явився, даний відповідач належним чином сповіщений про день і час розгляду справи (а.с.а.с.244,245); також, даний відповідач в строк до 29.06.2016 року (до закінчення судового розгляду справи) не надав документів на запит суду за вих. №525/1225/15-ц від 13.06.2016 року (витребовувані документи надійшли до суду засобами електронного зв'язку після закінчення судового засідання).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача адвоката ОСОБА_1, пояснення відповідача ОСОБА_2 та його представників ОСОБА_8 та ОСОБА_3, оглянувши в судовому засіданні матеріали адміністративної справи №525/1382/15-а за позовом ОСОБА_2, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, що надані сторонами на засадах змагальності і диспозитивності та давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області (колишня назва Головне управління Держземагенства у Полтавській області) та ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним, скасування його державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що 09 липня 2014 року наказом заступника начальника ОСОБА_5 управління Держземагенства у Полтавській області №1509-СГ, на підставі статей 15-1,122,123,124 Земельного кодексу України надано дозвіл ОСОБА_4 (як громадянину України) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 55,10 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначення для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (а.с.86 оглянутої адміністративної справи №525/1382/15-а). У пункті 2 даного наказу ОСОБА_5 управління Держземагенства у Полтавській області зазначається, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідно погодити у відповідності до вимог статті 186-1 ЗК України. Начальнику відділу Держземагенства у Великобагачанському районі при наданні даного проекту необхідно забезпечити в установленому законодавством порядку: погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (пункти 3,3.1 та 3.2 вищевказаного наказу).

17.10.2014 року громадянин ОСОБА_4 звернувся до Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області з клопотанням щодо надання погодження отримання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 55 га на адміністративній території Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району згідно наказу, виданого на його ім'я ГУ ДЗА у Полтавській області №1509-СГ від 09.07.2014 року (а.с.266; а.с.57 оглянутої адміністративної справи №525/1382/15-а).

Рішенням виконавчого комітету Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області №43 від 14 листопада 2014 року, виконавчий комітет даної сільської ради, розглянувши клопотання громадянина ОСОБА_4, вирішив не заперечувати щодо задоволення клопотання ОСОБА_4 щодо можливості надання земельної ділянки орієнтовною площею 55,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, на адміністративній території Корнієнківської сільської ради для ведення фермерського господарства (а.с.7; а.с.58 оглянутої адміністративної справи №525/1382/15-а).

Згідно довідки №02-21/497 від 08.12.2015 року, виданої виконавчим комітетом Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району, земельна ділянка площею 55,10 га згідно із наявною земельно-обліковою інформацією по формі 6-зем знаходиться на адміністративній території Корнієнківської сільської ради, за межами населених пунктів і станом на 17.10.2014 року перебувала у землях запасу (а.с.59 оглянутої адміністративної справи №525/1382/15-а).

З досліджених матеріалів справи (оглянутої адміністративної справи №525/1382/15-а) вбачається, що громадянин ОСОБА_2 звернувся до начальника ОСОБА_5 управління Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 50 га для ведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населених пунктів на території Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району строком на 21 рік. На даному клопотанні ГУ ДЗА у Полтавській області проставлена відмітка з номером 31-899/0/17-17 від 03.02.2015 року (а.с.54 оглянутої адміністративної справи №525/1382/15-а).

04.02.2015 року Корнієнківською сільської радою отримано лист Відділу Держземагенства у Великобагачанському району за №01-01-19/79 від 03.02.2015 року про те, що до ГУ ДЗА у Полтавській області надійшло клопотання громадянина ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Корнієнківської сільської ради (50,0 га) і у зв'язку з цим відділ ДЗА у Великобагачанському районі прохав висловити ГУ ДЗА у Полтавській області свої пропозиції щодо можливості надання дозволу на розробку документації із землеустрою, на підставі якої дана земельна ділянка може бути передана заявнику (а.с.53 оглянутої адміністративної справи №525/1382/15-а). Додатками до даного листа є копія клопотання ОСОБА_2 та копія графічного матеріалу.

Листом №04-12/40 від 03.02.2015 року на адресу ГУ Держземагенства у Полтавській області виконком Корнієнківської сільської ради повідомив, що він має заперечення щодо задоволення клопотання гр-на ОСОБА_2, оскільки на дану земельну ділянку наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на ім'я ОСОБА_4 згідно наказу ОСОБА_5 управління Держземагенства у Полтавській області №1509-СГ від 09.07.2014 року (а.с.а.с.9,263; а.с.55 оглянутої адміністративної справи №525/1382/15-а).

Отже, з сукупності досліджених матеріалів та хронології звернень заінтересованих в оренді земельної ділянки осіб (громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_2Я.) вбачається, що на час звернення ОСОБА_2 до ГУ ДЗА у Полтавській області (03.02.2015 року) з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 50 га для ведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населених пунктів на території Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області і подальшого звернення відділу Держземагенства у Великобагачанському районі до Корнієнківської сільської ради щодо висловлення пропозицій про можливість надання дозволу на розробку документації із землеустрою (по клопотанню ОСОБА_2Я.), виконкомом Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району надана відповідь про те, що на вищевказану земельну ділянку вже наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на ім'я ОСОБА_4 згідно наказу ОСОБА_5 управління Держземагенства у Полтавській області №1509-СГ від 09.07.2014 року; при цьому, як вбачається, ще 14.11.2014 року, тобто раніше в часі, виконком Корнієнківської сільської ради по клопотанню ОСОБА_4 від 17.10.2014 року прийняв рішення №43 про не заперечення щодо задоволення клопотання ОСОБА_4 щодо можливості надання земельної ділянки орієнтовною площею 55,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, на адміністративній території Корнієнківської сільської ради для ведення фермерського господарства. Також, об'єктивно вбачається, що станом на 17.10.2014 року (дата надходження клопотання ОСОБА_4 до Корнієнківської сільської ради) земельна ділянка площею 55,10 га перебувала за межами населених пунктів даної сільської ради у землях запасу.

10.03.2015 року ОСОБА_4 звернувся з клопотанням до ГУ Держземагенства у Полтавській області, в якому просив затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому в оренду загальною площею 55,10 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району та передати йому земельну ділянку в оренду терміном на 49 років. До даного клопотання вказані як додатки: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4 загальною площею 55,10 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та ОСОБА_3 з державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.267).

Листом заступника начальника ГУ Держземагенства у Полтавській області ОСОБА_6 від 13.03.2015 року за №31-16-0.4-2815/2-15, ОСОБА_4 було повернуто проект відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру і запропоновано усунути вказані у даному листі недоліки (а.с.8).

24.03.2015 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5 управління Держземагенства у Полтавській області з клопотанням, в якому просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому в оренду загальною площею 55,10 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району та передати йому земельну ділянку в оренду терміном на 49 років. До даного клопотання вказані як додатки: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4 загальною площею 55,10 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області; ОСОБА_3 з державного земельного кадастру про земельну ділянку; рішення виконкому Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району №43 від 14.11.2014 року; заявником вказано, що зауваження, вказані в листі від 13.03.2015 року за №31-16-0.4-2815/2-15 виправлено (а.с.268). Вбачається, що дане клопотання ОСОБА_4 зареєстроване за №3416 від 24.03.2015 року.

В подальшому, листом виконуючого обов'язки начальника ГУ Держземагенства у Полтавській області ОСОБА_9 від 21.04.2015 року за №31-16-0.4-4380/2-15 на ім'я ОСОБА_4, останнього повідомлено про те, що на земельну ділянку площею 55,10 га укладено договір оренди землі з громадянином ОСОБА_2, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису 9119793, відповідно ст.125 ЗК України, у даного громадянина виникло право оренди землі (а.с.10).

Судом також встановлено, що 19.03.2015 року між ОСОБА_5 управлінням Держземагенства у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар), на підставі наказу ОСОБА_5 управління Держземагенства у Полтавській області від 19.03.2015 року №1163-СГ, укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5320281800:00:004:1655) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області загальною площею 55,1000 га. Даний договір укладено на термін 21 рік (а.с.а.с.11-17; а.с.а.с.6-8 оглянутої адміністративної справи №525/1382/15-а).

20.03.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Великобагачанського району Полтавської області ОСОБА_10 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права-про інше речове право: 9119793 - право оренди земельної ділянки площею 55,1000 га, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, Корнієнківська сільська рада, кадастровий номер 5320281800:00:004:1655 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства за ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 19.03.2015 року (строком на 21 рік), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.03.2015 року (а.с.а.с.18,19; а.с.13 оглянутої адміністративної справи №525/1382/15-а).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 року визнано протиправними дії ОСОБА_5 управління Держземагенства у Полтавській області щодо відмови у затвердженні та поверненні листом від 13.03.2015 року за №31-16-0.4-2815/2-15 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4 загальною площею 55,10 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області; в іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 було відмовлено (а.с.а.с.246-261). При цьому, сторонами у справі не заперечується, що дана постанова на даний час набрала законної сили.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.179 ЦПК України). При цьому, у розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.

Позивач у справі ОСОБА_4 в позові оспорює двосторонній правочин - договір оренди землі від 19.03.2015 року, укладений між ОСОБА_5 управлінням Держземагенства у Полтавській області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_2 (орендар), що укладений на 21 рік, згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5320281800:00:004:1655) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області загальною площею 55,1000 га. В обґрунтуванні позовних вимоги позивач посилається на ряд положень Конституції України, Цивільного (ст.ст.11,16,167,169,177,181,236,324,374) та Земельного (ст.ст. 80,84,123,124,127,128) кодексів України; також позивач посилається на порушення відповідачем у справі ГУ ДЗА у Полтавській області (станом на березень 2015 року) черговості отримання клопотань про надання в оренду земельних ділянок та на порушення даним відповідачем пріоритетного права ОСОБА_4 (який першим звернувся до органу земельних ресурсів) на укладення договору оренди спірної земельної ділянки. При цьому, з обґрунтування позовних вимог не вбачається про порушення будь-яких вимог законодавства з боку іншої сторони оспорюваного правочину (договору оренди землі від 19.03.2015 року) - гр. ОСОБА_2

Згідно з роз'ясненнями, що викладені в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4,10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК та іншим нормативно-правовим актам. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Також, відповідно до роз'яснень, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Відносини, пов'язані з орендною землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі» (зі змінами), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтями 12,14,19 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату (розмір якої, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду, індексації передбачаються умовами договору, які не можуть суперечити законам України ) передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк. Договір оренди набуває чинності після його підписання та державної реєстрації і може бути змінений лише за взаємною згодою сторін, у тому числі і в частині розміру орендної плати.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Нормами статті 627 ЦК України закріплено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ст.638 ЦК України, дійсним є договір, який відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а сторони при його укладенні в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України). Договір оренди як вид правочину відновиться до двосторонніх правочинів. По своїй суті правочин - це вольовий акт і цим відрізняється від подій, що відбуваються незалежно від волі людини.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно даної статті ЦК, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановлені законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положень ст.204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України). При цьому, оспорюваний правочин - це правочин, недійсність якого прямо не встановлена у законі, але який може бути визнаний недійсним судом у разі, коли одна із сторін або інша заінтересована особа заперечують його дійсність на підставах, передбачених законом (ч.3 ст.215 ЦК).

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Нормами ч.4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Стаття 123 ЗК України визначає порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Згідно положень частин 2,3 цієї статті особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , передають у власність або користування такі земельні ділянки. В клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають, зокрема, у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення, зокрема, договору оренди земельної ділянки.

Тобто, положеннями ст.ст.122,123,124 ЗК України визнаються повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та порядок передачі земельних ділянок в оренду. При цьому, нормами ст.ст.124,125 ЗК України визначено умови виникнення права на земельну ділянку та порядок оформлення речових прав на земельну ділянку.

Аналіз встановлених судом обставин та підстав звернення громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до ОСОБА_5 управління Держземагенства у Полтавської області з приводу надання земельної ділянки (в оренду) для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 55 га на адміністративній території Корнієнківської сільської ради , в сукупності з положеннями ст.ст.122,123,124 ЗК України дає підстави дійти висновку, що вищевказаними положеннями ЗК України не передбачається визначення будь-якого пріоритетного права осіб на отримання земельної ділянки та подальшого укладення договору оренди земельної ділянки, в т.ч. і щодо черговості звернень осіб з даним питанням до уповноваженої особи.

З сукупності досліджених матеріалів справи вбачається, що як ОСОБА_4 (який в часі першим звернувся до уповноваженої особи з наміром отримати відповідну земельну ділянку на умовах оренди), так і відповідач ОСОБА_2 зверталися до ГУ ДЗА у Полтавській області в порядку, передбаченому ст.ст.122,123 ЗК України, при цьому, договір оренди землі, за наслідками розгляду поданих документів, 19.03.2015 року був укладений лише з однією особою - громадянином ОСОБА_2 Та обставина, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 року було визнано протиправними дії ОСОБА_5 управління Держземагенства у Полтавській області щодо відмови у затвердженні та поверненні листом від 13.03.2015 року за №31-16-0.4-2815/2-15 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4 загальною площею 55,10 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, не може бути сама по собі підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину - договору оренди землі від 19.03.2015 року, укладеного між ОСОБА_5 управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_2, предметом якого є оренда земельної ділянки площею 55,1000 га, що передана у строкове платне користування строком на 21 рік, кадастровий номер 5320281800:00:004:1655, оскільки, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України); при цьому, згідно положень ст.6, ч.3 ст.203,ст.ст.316,317,319,321 ЦК України діють принципи свободи укладення договору, укладення його при наявності вільного волевиявлення, непорушності права власності та здійснення цього права відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

При цьому, суд вважає, що стороною позивача у справі не надано будь-яких доказів того, що сторона оспорюваного правочину - договору оренди землі - відповідач ОСОБА_2 (який в даний час зареєстрував за собою право оренди спірної земельної ділянки і здійснює її фактичне використання за цільовим призначенням), як сторона договору, допустив порушення прав та законних інтересів позивача у справі; з обґрунтування позовних вимог позивача та зі змісту пояснень представника позивача в судовому засіданні слідує, що їх посилання в основному стосуються протиправних дій іншої сторони договору - ГУ Держземагенства у Полтавській області щодо позивача ОСОБА_4

Суд проаналізував зміст договору оренди землі від 19.03.2015 року, укладений між ОСОБА_5 управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_2 в межах розгляду даної справи та спірних правовідносин сторін і приходить до висновку, що даний договір оренди землі відповідає положенням ст.ст.14-19 Закону України «Про оренду землі» і їм не суперечить.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000 року Європейський Суд зазначив, що поняття «майно» у статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися як право власності і, таким чином, як «майно» в цілях даного положення.

Зміст конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «ОСОБА_11 Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Також в цьому рішенні Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції може застосовуватися для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей у майбутньому.

В даному випадку, з урахуванням предмету спору, сукупності досліджених обставин справи та доказів, того, що в даний час згідно договору оренди землі від 19.03.2015 року сторона цього договору - ОСОБА_2 використовує земельну ділянку за цільовим призначенням (при цьому, він не здійснював дій щодо порушення будь-яких прав позивача), суд вважає, що на даний час ОСОБА_2 має правомірні очікування на реалізацію свого права на оренду відповідної земельної ділянки.

Європейський Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (Рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (заява №31107/95, п.58, ЕСНR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (Рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994 року (п.42) та Рішення у справі «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007 року (пп.49-62). Також Суд нагадав, що будь-яке втручання державного органу на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи; необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу; необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (пп.69,73 Рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» від 23.09.1982 року. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (п.50 Рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року).

Отже, виходячи з вищевикладеного та сукупності досліджених по справі доказів, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивач у справі не надав суду достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі від 19.03.2015 року, укладеного між ОСОБА_5 управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_2, предметом якого є оренда земельної ділянки площею 55,1000 га, кадастровий номер 5320281800:00:004:1655, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання вищевказаного договору оренди землі недійсним належить відмовити.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання недійсним договору оренди землі від 19.03.2015 року, укладеного між ОСОБА_5 управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_2, предметом якого є оренда земельної ділянки площею 55,1000 га, кадастровий номер 5320281800:00:004:1655, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, відповідно, також не вбачається підстав і для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації даного договору оренди землі від 19.03.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно-про реєстрацію іншого речового права, про зобов'язання ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавської області прийняти та розглянути клопотання ОСОБА_4 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4 загальною площею 55,10 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в межах Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та про зобов'язання укласти з ним договір оренди землі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.6,15,202,203,204, 207,626,627,628,638 ЦК України, ст.ст.122,123,124-126 ЗК України, ст.ст. 14-19 Закону України «Про оренду землі» (зі змінами), ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.3,10,11,57,58,60,61,179,212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області (колишня назва Головне управління Держземагенства у Полтавській області) та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі від 19.03.2015 року, укладеного між ОСОБА_5 управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_2, предметом якого є оренда земельної ділянки площею 55,1000 га, що передана у строкове платне користування строком на 21 рік, кадастровий номер 5320281800:00:004:1655 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, про скасування державної реєстрації даного договору оренди землі від 19.03.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно-про реєстрацію іншого речового права, про зобов'язання ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавської області прийняти та розглянути клопотання ОСОБА_4 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4 загальною площею 55,10 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в межах Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та зобов'язання укласти з ним договір оренди землі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 03 липня 2016 року.

Суддя