Постанова

від 11.04.2007 по справі 24/254-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/254-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 11.04.07 р.          № 24/254-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Лосєва  А.М.

 суддів:                                          Зубець Л.П.

                                        Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Костячук Н.М. - дов. б/н від 31.08.2006р.;

 від відповідача - Шепілов О.О. – дов. №13/9/10-015 від 09.01.2007р.;                                      Коваленко А.П. – дов. №1192/9/10-017 від 13.03.2007р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 08.06.2006  

 у справі № 24/254-А (Смілянець В.В.)

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства акціонерної компанії "Київреконструкція"

 до                                                   Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

 про                                                  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2007р. змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у наступному складі: головуючий суддя Лосєв А.М., судді: Зубець Л.П., Розваляєва Т.С.

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київреконструкція” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000122203/0 від  03.04.2006р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 593 774,00 грн. (в т.ч. 395 849,00 грн. – основний платіж, 197 925,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

22.02.2006р. позивачем була надана заява №1 від 18.05.2006р., в якій він уточнив свої позовні вимоги та просить суд визнати нечинним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000122203/0 від  03.04.2006р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на момент виникнення та існування правовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” позивач не знав і не міг знати про те, що судовими органами щодо зазначених товариств прийнято рішення, якими визнано недійсними їх установчі документи, а органами державної податкової служби скасовано реєстрацію товариств  як платників податку на додану вартість та анульовано їхні свідоцтва платників податку на додану вартість з моменту видачі. Підставою для прийняття таких рішень стали порушення, допущені вищезазначеними товариствами під час їх державної реєстрації та реєстрації в якості платників податку на додану вартість, а також неподання ними податкової звітності у встановлені законодавством порядку та строки.

Зважаючи на вищенаведене, позивач вважає, що його вина у порушенні Товариством з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” податкового законодавства в частині неподання податкової звітності у встановленому порядку, а також непогашення ними податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, що виникли у них внаслідок правовідносин з позивачем, відсутня, а тому відповідальність за вказані порушення не може застосовуватись до позивача. За таких обставин, визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні є безпідставним та необґрунтованим.  

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що позивачем було втрачено право на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки позивач включив до його складу суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” у вересні-жовтні 2004р. та січні 2005р.

Свою правову позицію відповідач обґрунтовує наступним. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.07.2004р. по справі №2-6488 Товариство з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” визнано юридичною особою, яка не здатна мати, набувати та здійснювати цивільні права і обов'язки. Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” не нараховувало та не сплачувало до бюджету податки, збори (обов'язкові платежі) у встановленому законодавством порядку та строки, остання звітність була подана до податкового органу за серпень 2004р. Тобто, сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, видатних  Товариством з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.”, не була віднесена останнім до податкових зобов'язань у відповідному звітному періоді, що свідчить про непідтвердженість правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до угоди №20/01-05 від 20.01.2005р., укладеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц”, позивач включив до складу податкового кредиту за лютий 2005р. суму податку на додану вартість у розмірі 50 000,00 грн.  Проте, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06.12.2004р. по справі №2-6570/16 визнано недійсними установчі документи та статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” з моменту складання, а також скасовано реєстрацію платника податку на додану вартість і визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість, а саме з 05.11.2002р. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” не мало право видавати податкові накладні, оскільки не було платником податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду міста Києва від 08.06.2006р. у справі №24/254-А позовні вимоги було задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000122203/0 від 03.04.2006р., яким визначено податкове зобов'язання Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київреконструкція” зі сплати податку на додану вартість у розмірі 593 774,20 грн., винесеного на підставі Акту перевірки №147/1-22-03-03335623.   

Не погоджуючись із зазначеною Постановою, відповідач звернувся з заявою про апеляційне оскарження від 14.06.2006р. №3642/9/10-103 та апеляційною скаргою від 04.07.2006р. №4018/9/10-102 до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати Постанову Господарського суду міста Києва у справі №24/254-А від 08.06.2006р. та прийняти нову Постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу просить Постанову господарського суду міста Києва від 08.06.2006р. у справі №24/254-А залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що вимог податкового законодавств не порушував, на момент укладення угод Товариство з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” і  Товариство з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а свідоцтва платників податку на додану вартість анульовані вже після виконання сторонами господарських зобов'язань за укладеними угодами. Тобто, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2006р. у справі   №24/254-А апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду №24/254-А від 30.08.2006р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили Постановою Господарського суду міста Києва від 27.07.2006р. по справі №32/227-А за позовом Державної інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним договору №20/01-05 від 20.01.2005р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” та Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київреконструкція”, з підстав, передбачених ст. 207 Господарського кодексу України.  

27.02.2007р. до канцелярії Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява №790/9/10-20-214 від 24.02.2007р., в якій він зазначає про те, що підстави, які зумовили зупинення провадження у справі №24/254-А, усунуті, оскільки Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2006р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київреконструкція” залишено без задоволення, а Постанову Господарського суду міста Києва від 27.07.2006р. по справі №32/227-А – без змін. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд поновити провадження у справі №24/254-А. На підтвердження викладеного відповідачем до заяви додано Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2006р. по справі №32/227-А (засвідчену копію).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду №24/254-А від 28.02.2007р. провадження у справі було поновлено.

06.03.2007р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача б/н від 06.03.2007р., в якому він зазначає про те, що Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2006р. по справі №32/227-А оскаржується в касаційному порядку і зважаючи на те, що справи №24/254-А та №32/227-А є взаємопов'язаними між собою, вирішення Київським апеляційним господарським судом справи №24/254-А не буде повним та всебічним до розгляду справи №32/227-А Вищим адміністративним судом України. З урахуванням викладеного, позивач просить суд зупинити провадження у справі №24/254-А до вирішення у Вищому адміністративному суді України справи №32/227-А.

Відповідач заперечує проти клопотання позивача, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не наведено обставин, які б унеможливлювали розгляд справи №24/254-А до розгляду касаційної скарги по справі №32/227-А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду №24/254-А від 14.03.2007р. в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі було відмовлено.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Постановою Господарського суду міста Києва від 08.06.2006р. у справі №24/254-А позовні вимоги було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000122203/0 від 03.04.2006р.   

Податковим повідомлення-рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000122203/0 від 03.04.2006р., відповідно до  пп. “б”   пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп.7.2.1, пп..7.2.3, пп..7.2.4 п.7.2, пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 395 849,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 197 925,00 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків   Акта перевірки №147-22-03-03335623 від 22.03.2006р., в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 395 849,00 грн., з них: в жовтні 2004р. – на 247 862,00 грн., в листопаді 2004р. – 31 322,00 грн., в грудні 2004р. – 66 665,00 грн., в лютому 2005р. – 50 000,00 грн.

Даний висновок мотивовано тим, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 395 849,00 грн., в т.ч.:

- 345 849,96 грн., у зв'язку з порушенням пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та непідтвердженням податкового кредиту податковими зобов'язаннями постачальника товару;

- 50 000,00 грн. у лютому 2005р., у зв'язку з порушенням пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та завищенням податкового кредиту.

Судом першої інстанції було встановлено, що у вересні-жовтні 2004р. Товариство з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.”  поставило позивачу електрозварювальні матеріали на загальну суму 2 075 100,24 грн., що підтверджується податковими накладними №220/8 від 09.09.2004р. на суму 731 034,72 грн. (в т.ч. ПДВ -  121 839,12 грн.), №214/11 від 01.10.2004р. на суму 399 992,40 грн. (в т.ч. ПДВ – 66 665,40 грн.), №238/1 від 05.10.2004р. на суму 187 934,40 грн. (в т.ч. ПДВ – 31 322,40 грн.), №238/2 від 05.10.2004р. на суму 756 138,72 грн. (в т.ч. ПДВ – 126 023,04 грн.).

На підставі вищезазначених накладних позивач відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 345 849,96 грн. (жовтень 2004р. – 247 862,16 грн., листопад 2004р. – 31 322,40 грн., грудень 2004р. – 66 665,40 грн.).

20.01.2005р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” було укладено угоду №20/01-05 від 20.01.2005р., згідно з якою Товариство з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” зобов'язалось виконати проектну документацію для конструкції приміщення за адресою: м. Київ, вул.. Краківська, 11-А, а позивач зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи протягом 60 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання.

В ході перевірки було встановлено, що виконання сторонами умов угоди підтверджується актом здачі приймання науково-технічної продукції №3 від 03.02.2005р. та податковою накладною №372 від 03.02.2005р. на суму 250 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 50 000,00 грн.), на підставі якої позивач відніс до податкового кредиту за лютий 2005р. суму ПДВ у розмірі 50 000,00 грн.

Дана обставина не заперечується сторонами по справі, а відповідно до п.3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом,  якщо проти цього не заперечують сторони і  в  суду  не  виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06.12.2004р. по справі №2-6570/16 було визнано недійсними установчі документи, статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” з моменту його складання, а також скасовано реєстрацію в якості платника податку на додану вартість і визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №37047367 з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.07.2004р. по справі №2-6488 визнано непричетність до створення та діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” Шахманціра І.В. і Воловенка В.А. Окрім того, вказаним рішенням суду було обмежено цивільну правоздатність Товариства з обмеженою відповідальністю “А.С.Т” та визнано його юридичною особою, яка не здатна набувати і здійснювати цивільні права та обов'язки, а також не може бути позивачем і відповідачем в суді з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Суд першої інстанції в своїй Постанові зазначає про те, що позивач не був учасником судових справ, по яких місцевими судами загальної юрисдикції були прийняті рішення стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” з приводу визнання недійсним їх установчих документів, і тим більше, ніяк не впливав та не міг вплинути на скасування реєстрації платника податку на додану вартість та анулювання відповідного свідоцтва платника податку на додану вартість, здійснене відповідачем на підставі складання відповідного акту. Закон України “Про податок на додану вартість” та інші акти податкового законодавства не встановлюють обов'язку позивача або будь-яких інших учасників господарських правовідносин при здійсненні господарських операцій проводити перевірки законності та обґрунтованості реєстрації контрагента як юридичної особи, а також законності та обґрунтованості видачі йому Свідоцтва платника податку на додану вартість органом податкової служби.

На думку позивача, його вина у неналежному виконанні Товариством  з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” своїх обов'язків платників податку, зокрема неподання податкової звітності, несплата податку на додану вартість до бюджету, відсутня. Той факт, що Свідоцтво платника податку на додану вартість та статутні документи Товариства з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” було визнано недійсними в судовому порядку, а після цього відповідачем було скасовано реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” як платника податку на додану вартість, жодним чином не стосується діяльності позивача, а відноситься до діяльності іншої юридичної особи (Товариства з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц”), не свідчить про недобросовісність позивача як платника податку на додану вартість, а також про те, що ним було вчинене правопорушення в сфері оподаткування.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та підтверджений відповідно податковими накладними.

Підпункт 7.5. ст. 7 зазначеного Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів  з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Пунктом 7.2.1 Закону “Про податок на додану вартість” передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої  як  платник  податку  на  додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис  (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не  дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В Акті перевірки зазначено про те, що позивач відніс до складу податкового кредиту ва жовтні-грудні 2004р. та лютому 2005р. податок на додану вартість у розмірі 395 849,00 грн. на підставі податкових накладних, виданих йому Товариством з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” (№220/8 від 09.09.2004р. на суму 731 034,72 грн. (в т.ч. ПДВ -  121 839,12 грн.), №214/11 від 01.10.2004р. на суму 399 992,40 грн. (в т.ч. ПДВ – 66 665,40 грн.), №238/1 від 05.10.2004р. на суму 187 934,40 грн. (в т.ч. ПДВ – 31 322,40 грн.), №238/2 від 05.10.2004р. на суму 756 138,72 грн. (в т.ч. ПДВ – 126 023,04 грн.) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” (№372 від 03.02.2005р. на суму 250 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 50 000,00 грн.).

Позивач стверджує, що вказані податкові накладні були оформлені належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства.

У відповідності з ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року  №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.07.2004р. по справі №2-6488 визнано непричетність до створення та діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” Шахманціра І.В. і Воловенка В.А. Окрім того, вказаним рішенням суду було обмежено цивільну правоздатність Товариства з обмеженою відповідальністю “А.С.Т” та визнано його юридичною особою, яка не здатна набувати і здійснювати цивільні права та обов'язки, а також не може бути позивачем і відповідачем в суді з моменту набрання законної сили рішенням суду. Рішенням суду, зокрема, було встановлено, що установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” не відповідають вимогам чинного законодавства, в статуті товариства не зазначені особи, які фактично прийняли рішення про його створення , чим порушено приписи ст. 9 Закону України “Про підприємства в Україні”.

В своїх поясненнях, наданих Шевченківському районному суду м. Києва, Шахманцір І.В. зазначив, що лише в червні 2004р. дізнався про те, що є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.”, хоча сам підприємство не створював, ніяких грошей, майна, тощо до статутного фонду не вносив, документи підписував не читаючи, розраховуючи на винагороду, директорів не призначав і тому установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” не відповідають його волі, дійсності та вимогам закону.

Воловенко В.А. в поясненнях, наданих суду, вказував на те, що не підписував жодних документів щодо заснування та призначення директорів Товариства з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.”, не вносив майна та грошей до статутного фонду підприємства, створення та державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” здійснювалась юридичною фірмою без участі представників та працівників товариства.

Представник третьої особи по справі №2-6488 Березівської Л.В., пояснив, що маючи на меті зайняття підприємницькою діяльністю, Березовська Л.В. звернулась до юридичної фірми і отримала там весь пакет документів на підприємство (ТОВ “А.С.Т.”), в т.ч. протокол зборів учасників, відкрила банківський рахунок, отримала другу довідку про взяття на податковий облік, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість і почала займатись господарською та підприємницькою діяльністю в якості директора Товариства з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.”.

З матеріалів справи, зокрема Акту перевірки, вбачається, що податкові накладні №220/8 від 09.09.2004р. на суму 731 034,72 грн. (в т.ч. ПДВ -  121 839,12 грн.), №214/11 від 01.10.2004р. на суму 399 992,40 грн. (в т.ч. ПДВ – 66 665,40 грн.), №238/1 від 05.10.2004р. на суму 187 934,40 грн. (в т.ч. ПДВ – 31 322,40 грн.), №238/2 від 05.10.2004р. на суму                   756 138,72 грн. (в т.ч. ПДВ – 126 023,04 грн.) були виписані від Товариством з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” на адресу позивача вже після набрання законної сили Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.07.2004р. по справі №2-6488, коли Товариство з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” мало обмежену цивільну правоздатність, тобто було юридичною особою, яка не здатна набувати і здійснювати цивільні права та обов'язки.

Отже, вищезазначені накладні не можуть вважатись податковими накладними в розумінні Закону України “Про податок на додану вартість”.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06.12.2004р. по справі №2-6570/16 було визнано недійсними установчі документи, статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” з моменту його складання, а також скасовано реєстрацію як платника податку на додану вартість і визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №37047367 з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість. Окрім того, судом було встановлено, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” з моменту його реєстрації здійснювалась протиправно, Гойденко С.А. та Тищук Н.В. не були власниками підприємства, їх волевиявлення не було направлене на створення підприємства, затвердження його статуту та зайняття підприємницькою діяльністю. Гойденко С.А. та Тищук Н.В. до фінансово-господарської діяльності підприємства ніякого відношення не мали, печатку не отримували, ніяких договорів, накладних, довіреностей не підписували. Товариство з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” було зареєстровано в органах державної влади невстановленими особами, які від імені товариства здійснювали діяльність, використовували установчі документи, печатку підприємства з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.  

В ході перевірки встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Атекс Ц»  була виписана на адресу позивача  податкова накладна №372 від 03.02.2005р. на суму 250 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 50 000,00 грн.).

В поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції, позивач зазначив про те, що вказана податкова накладна була оформлена належним чином, тобто містила всі обов'язкові реквізити, зокрема такі як номер та дата податкової накладної, назву юридичної особи та її місце розташування, підпис уповноваженої особи із зазначенням її посади, відбиток печатки, тощо.  

Проте, Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06.12.2004р. по справі №2-6570/16, яке вступило в законну силу до дати складання вищезазначеної податкової накладної, було встановлено, що особи, які в установчих документах зазначені, як засновники підприємства (Гойденко С.А., Тищук Н.В.), до фінансово-господарської діяльності підприємства ніякого відношення не мали, печатку не отримували, ніяких договорів, накладних, довіреностей не підписували, і від імені товариства діяльність здійснювали невстановлені особи. Тобто, податкова накладна №372 від 03.02.2005р. на суму 250 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 50 000,00 грн.) виписана від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц”  невстановленими особами, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Таким чином, вищезазначена накладна не може вважатись податковою накладною в розумінні Закону України “Про податок на додану вартість”.

Судом першої інстанції дані обставини досліджені не були.

У судовому засіданні 06.06.2006р. в Господарському суді міста Києва відповідачем було подано клопотання №3536/9/10-102 від 05.06.2006р. про зупинення провадження у справі №24/254-А до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №32/227-А. Обґрунтовуючи дане клопотання, відповідач зазначав, що згідно угоди №20/01-05 від 20.01.2005р., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київреконструкція” (замовник), виконавець зобов'язався виконати проектну документацію для реконструкції приміщення за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 11-А, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи протягом 60 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання науково-технічної продукції №3 від 03.02.2005р. на суму 300 000,00 грн. (в т. ч. 50 000,00 грн. ПДВ). Відповідно до податкової накладної №372 від 03.02.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю“Атекс Ц” передано, а ВАТ “АК “Київреконструкція” отримано проектну документацію по вул. Краківській. Суму ПДВ у розмірі 50 000,00 грн. ВАТ “АК “Київреконструкція” включено до податкового кредиту, що відображено у декларації з податку на додану вартість за лютий 2005р. На підставі висновків Акта перевірки №147-22-03-03335623 від 22.03.2006р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122203/0 від 03.04.2006р., яким Відкритому акціонерному товариству “Акціонерна компанія “Київреконструкція” визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 395 849,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 197 925,00 грн., в тому числі за договором №20/01-05 від 20.01.2005р. Відповідач, як ініціатор клопотання зазначав, що за результатами розгляду справи №32/227-А можуть бути встановлені обставини, які матимуть суттєве значення при вирішенні справи №24/254-А. В додатку до клопотання відповідачем було надано копію позовної заяви та ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у адміністративній справі №32/227-А від 22.05.2006р.

Пунктом 3 частини 2 ст. 156 Кодексу Адміністративного судочинства України передбачено, що суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Проте, в судовому засіданні 06.06.2006р. Господарським судом міста Києва було відмовлено в задоволенні вищезазначеного клопотання відповідача.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №24/254-А до розгляду справи №32/227-А, оскільки предметом спору по справі №24/254-А є встановлення правомірності донарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, зокрема за договором №20/01-05 від 20.01.2005р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” та Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київреконструкція”, а зважаючи на те, що  дійсність вищезазначеної угоди впливає на податкові зобов'язання позивача, справа №24/254-А та справа  №32/227-А є взаємопов'язаними між собою.

Постановою Господарського суду міста Києва від 27.07.2006р. по справі №32/227-А визнано недійсним договір (господарське зобов'язання) №20/01-05 від 20.01.2005р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” та Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київреконструкція”, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” повернути Відкритому акціонерному товариству “Акціонерна компанія “Київреконструкція” грошові кошти, одержані за договором, у сумі 300 000,00 грн., а також присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київреконструкція” в доход Державного бюджету України вартість послуг, отриманих за договором у сумі 300 000,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2006р., залишено без змін Постанову Господарського суду міста Києва по справі №32/227-А  від 27.07.2006р. (копія ухвали наявна в матеріалах справи).

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В матеріалах справи наявні засвідчені копії вищезазначених рішень і станом на час розгляду справи №24/254-А в Київському апеляційному господарському суді рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06.12.2004р. по справі №2-6570/16 та Шевченківського районного суду м. Києва від 14.07.2004р. по справі №2-6488, а також Постанова Господарського суду міста Києва від 27.07.2006р. по справі №32/227-А не скасовані і  вступили в законну силу, що не заперечується сторонами по справі.

Частиною 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України  передбачено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд приймає до уваги той факт, що угода, яка визнана у судовому порядку недійсною, не може впливати на податкові зобов'язання, в тому числі податковий кредит позивача.

Таким чином, враховуючи той факт, що податкові накладні, надані позивачем, були виписані Товариством з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” після набрання законної сили рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06.12.2004р. по справі №2-6570/16 та рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.07.2004р. по справі №2-6488, вони не відповідають вимогам вищенаведених нормативних актів та не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з пп. 7.4.5  п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, позивачем в порушення пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" від 30.05.1997р. №165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997р. №233/2037, безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 395 849,00 грн., які були сплачені у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг). згідно податкових накладних, виписаних Товариства з обмеженою відповідальністю “А.С.Т.” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Атекс Ц” і висновки Акту перевірки №147-22-03-03335623 від 22.03.2006р. щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 395 849,00 грн. (з них: в жовтні 2004р. – на             247 862,00 грн., в листопаді 2004р. – 31 322,00 грн., в грудні 2004р. – 66 665,00 грн., в лютому 2005р. – 50 000,00 грн.) є правомірними.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Оскільки, податкове законодавство не передбачає вину як передумову відповідальності за порушення порядку обчислення та сплати податків, а також у зв'язку з тим, що судом встановлено неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 395 849,00 грн., відповідачем правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 197 925,00 грн. у відповідності до пп..17.1.3. п. 17.1. ст.17 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосііївському районі м. Києва   №0000122203/0 від 03.04.2006р. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України цей Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2005 року.

Відповідно до п. 6 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення”, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанції відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами  Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного кодексу України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:              1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;            3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при прийнятті Постанови по справі №24/254-А від 08.06.2006р. порушено норми матеріального права.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що Постанову Господарського суду міста Києва від 08.06.2006р. у справі №24/254-А необхідно скасувати та прийняти нову Постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати: у сумі 3,40 грн. за розгляд справи судом першої інстанції покладаються на позивача.

З матеріалів справи вбачається, що при подачі позовної заяви позивач згідно  платіжного доручення №367 від 13.04.2006 сплатив судовий збір (державне мито) в сумі               1 700,00 грн., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено законодавством України.

Згідно з пп.2 п.3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. “б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, тобто у сумі 3, 40 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 89  Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

В матеріалах справи відсутнє клопотання позивача щодо повернення судового збору сплаченого у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідач (апелянт) звільнений від сплати державного мита, отже судових витрат при поданні апеляційної скарги не поніс, судові витрати за розгляд апеляційної скарги не стягуються.  

Керуючись п. 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення”, ст. ст. 70, 72, 89, 94, 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 08.06.2006р. у справі                         №24/254-А скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. В задоволенні позовних вимог Відкритому акціонерному товариству “Акціонерна компанія “Київреконструкція” відмовити.

5. Судові витрати покласти на позивача.

6. Матеріали справи №24/254-А повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя          Лосєв  А.М.

 Судді

           Зубець Л.П.

          Розваляєва  Т.С.