Постанова

від 23.06.2016 по справі 808/1392/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року 11 год. 05 хв. Справа № 808/1392/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Рибакової М.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВІС»

до: Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» (далі - позивач або ТОВ «НЕВІС») звернулось з адміністративним позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або Токмацька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.11.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 13 561 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 10849 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2712 грн.

При судовому розгляді представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивачем зазначено, що під час підготовки Декларацій з акцизного податку та розрахунків до них (Додаток 6) з операцій реалізації нафтопродуктів через АЗС в с. Камянське у січні 2015 року позивачем помилково (у зв'язку із відсутністю офіційних роз'яснень законодавства) до складу обсягу реалізації для комерційного використання (як безготівкова реалізація) були віднесені обсяги продажу нафтопродуктів з оплатою банківською картою. У зв'язку з цим позивач вважає, що суми реалізації з оплатою платіжними банківськими картками дійсно не повинні виключатися з об'єкту оподаткування, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.11.2015 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 12716 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 10173 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2543 грн. (а.с.97)

Вказана заява прийнята судом та розгляд справи проведено за зменшеними позовними вимогами.

Посилаючись не необґрунтованість висновків акту проведеної перевірки та на відсутність з боку ТОВ «НЕВІС» порушень податкового законодавства, як підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, позивач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити та надала пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково зазначила, що позивач правомірно при визначенні сум податкового зобов'язання з акцизного податку оподатковує лише операції з реалізації підакцизних товарів за місцем реалізації (торгівельна точка) кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, а реалізацію юридичним особам та фізичним особам-підприємцям цих товарів за відомостями та талонами не включає до об'єкту оподаткування, оскільки така реалізація здійснюється для комерційного використання і не є об'єктом оподаткування акцизним податком у розумінні приписів підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України.

Представник відповідача позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з додержанням вимог діючого законодавства. Крім того представник зазначив, що податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій. Оскільки через мережу АЗС здійснювався роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевим споживачам, такі операції згідно підпункту 213.1.9 пункту 213.1 ст.213 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування акцизним податком.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «НЕВІС» (код ЄДРПОУ 25223540) зареєстроване 10.12.1997 за № 683 як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, та знаходиться за адресою: 71612, Запорізька область, с. Кам'янське, вул. Центральна, буд. 35-А.

Позивач здійснює реалізацію пального та паливно-мастильних матеріалів через мережу АЗС.

У період з 20.07.2015 по 24.07.2015, на підставі наказу № 222 від 17.07.2015 та направлень № № 31, 32 від 20.07.2015, у відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1. статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, фахівцями Токмацької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «НЕВІС» (код ЄДРПОУ 25223540) з питань повноти та своєчасності сплати акцизного податку за період з 01.01.2015 по 31.03.2015 та з питання дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Елітспорт» (код ЄДРПОУ 34910018) за період з 01.01.2015 по 30.04.2015, за результатами якої складено Акт № 282/22/25223540 від 31.07.2015 (а.с.12-23).

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено, між іншого порушення ТОВ «НЕВІС» приписів підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено вартість підакцизних товарів, що привезло до заниження акцизного податку на суму 77577 грн., у тому числі по періодах: січень 2015 року - 13651 грн. (бензини моторні на суму 4647 грн., інші нафтопродукти (дизпаливо) на суму 9004 грн.), лютий 2015 року - 21618 грн. (бензини моторні на суму 11728 грн., інші нафтопродукти (дизпаливо) на суму 9890 грн., березень 2015 року - 42308 грн. (бензини моторні на суму 23360 грн., інші нафтопродукти (дизпаливо) на суму 18948 грн.)

На підставі Акту перевірки № 282/22/25223540 від 31.07.2015, Токмацькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_2 від 10.08.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну сум 13610 грн., у тому числі за основним платежем 10888 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2722 грн. (а.с.24).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням ТОВ «НЕВІС» подано скаргу вих. № 200815/1-1 від 20.08.2015 (вх. 7070/10 від 21.08.2015) на податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 10.08.2015.

Рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області № 3963/10/08-01-10-04-13 від 19.10.2015, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 10.08.2015 скасоване в частині 39 грн. зайво визначених грошових зобов'язань з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів та 10 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 26-30).

На підставі рішення ГУ ДФС у Запорізькій області № 3963/10/08-01-10-04-13 від 19.10.2015 Токмацькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 16.11.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну сум 13561 грн., у тому числі за основним платежем 10849 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2719 грн. (а.с.31).

Вказані висновки обґрунтовані тим, що перевіркою встановлено, що згідно щоденних звітів РРО вартість нафтопродуктів реалізованих через АЗС , у тому числі згідно талонів та відомостей на відпуск нафтопродуктів була частково віднесена до вартості реалізованих товарів для комерційного використання, яка не оподатковується акцизним податком, що суперечить чинному законодавству.

Висновки акту перевірки про допущенні порушення податкового законодавства суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим вважає прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 16.11.2015 протиправним, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем у сумі 10173 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2543 грн. 25 коп. з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України визначено, що платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно із пунктом 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

При цьому підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України передбачено, що одним із об'єктів оподаткування зазначеним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

У разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу (підпункт 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Підпункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачає, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Таким чином, обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 №130, надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі.

Роздрібна торгівля це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

При цьому судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є торгівля нафтопродуктами, як роздрібна, так і оптова.

Так, судом встановлено, що у додатку 6 до Декларацій з акцизного податку за січень 2015 року, лютий 2015 року та березень 2015 року ТОВ «НЕВІС» зазначено базою оподаткування є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані безпосередньо кінцевим споживачам. Саме ці дані відображені в графі 5 додатку 6 до декларацій. Реалізація підакцизних товарів за відомостями та талонами відноситься до реалізації товарів для комерційного використання і не є об'єктом оподаткування акцизним податком.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що при визначенні сум податкового зобов'язання з акцизного податку оподатковувалися лише операції з реалізації підакцизних товарів за місцем реалізації (торгівельна точка) кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, а реалізація юридичним особам та фізичним особам-підприємцям цих товарів за відомостями та талонами ним до об'єкту оподаткування не включалася, оскільки така реалізація здійснюється для комерційного використання і не є об'єктом оподаткування акцизним податком у розумінні приписів підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з позицією позивача, оскільки вона відповідає змісту приписів підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 та підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, якими передбачено оподаткування акцизним податком саме операцій з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

При цьому Податкового кодексу України не надано визначення поняттям «некомерційне» та «комерційне» використання підакцизних товарів.

Водночас, виходячи з наведених вище норм Податкового кодексу України, однією з обов'язкових умов для виникнення у відповідного суб'єкта обов'язку щодо нарахування та сплати акцизного податку, передумовою віднесення певної операції до об'єкту оподаткування, є реалізація вищезгаданих підакцизних товарів для некомерційного використання.

Порядок здійснення господарської комерційної діяльності (підприємництва) регламентується главою 4 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В контексті наведених вище норм податкового законодавства під комерційним використанням слід розуміти не лише тільки придбання певною особою підакцизних товарів (за переліком підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України) з метою подальшої реалізації, тобто з комерційною метою отримання прибутку, але й придбання для використання у власній господарській діяльності підприємця (господарського товариства, приватного підприємця) з метою, крім іншого, отримання прибутку, що є загальною метою підприємництва (господарської комерційної діяльності).

Підтвердженням відпуску нафтопродуктів за талонами саме юридичним особам для використання останніми товару у власній господарській діяльності, тобто комерційній діяльності, є надані позивачем до матеріалів справи Змінні звіти АЗС, з яких можливо прослідити відпуск нафтопродуктів ТОВ «Агротіс» за договором постачання № 1311-14 від 13.11.2014 саме за талонами, їх кількість та обліковий залишок на кінець зміни (а.с.85-90).

При цьому, пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстрацій розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Таким чином, з наведеного випливає, що відпуск нафтопродуктів такими способами як за відомостями, так і за талонами не підпадає під регулювання нормами цього Закону.

Також виключення застосування реєстраторів розрахункових операцій при відпуску нафтопродуктів за відомостями та за талонами підтверджується положеннями Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496 (далі - Інструкція №281).

Пунктом 10.3 Інструкції №281 встановлено, що відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.

Так, згідно із пунктом 10.3.1.1 Інструкції №281 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням реєстраторів розрахункових операцій, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1315.

При цьому, відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції №281 відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП. У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (підпункт 10.3.4.2 Інструкції №281).

Пунктом 10.3.2 Інструкції №281 встановлено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.

У Змінному звіті АЗС за формою №17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Таким чином, до графи 3 Додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою №17-НП, а до графи 4 декларації - дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Безпідставним є також твердження податкового органу у акті перевірки про те, що Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, встановлено, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

З аналізу наведеного вбачається, що дані Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з оптового продажу.

Крім того, здійснення роздрібного продажу нафтопродуктів через мережу АЗС не позбавляє суб'єкта господарювання права здійснювати й оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через мережу АЗС.

Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14 затверджено Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку.

Відповідно до даного Порядку Додаток 6, Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4) вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

З аналізу наведеного вбачається, що законодавцем окремою графою виділено вартість підакцизних товарів, реалізованих для комерційного використання, та які не включаються у базу оподаткування акцизним податком.

Судом встановлено, що під час реалізації суб'єктам господарювання нафтопродуктів позивач не включив їх вартість до акцизного податку та вказав такий продаж у Розрахунку у гр. 4 «Вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання».

Таким чином, позивач при визначенні сум податкового зобов'язання з акцизного податку оподатковує операції з реалізації підакцизних товарів за місцем реалізації (торгівельна точка) кінцевим споживачам (фізичні особи) для їх особистого некомерційного використання, а реалізацію юридичним особам та фізичним особам - підприємцям не включає до об'єкту оподаткування через використання нафтопродуктів у своїй господарській діяльності (комерційне використання).

Отже, при визначені сум податкового зобов'язання з акцизного податку позивач виходив з сум операцій по реалізації нафтопродуктів кінцевому споживачу для власних потреб - фізичним особам (гр.3 - гр. 4 Додатку 6 до Декларації акцизного податку), а податковий орган незаконно та безпідставно з огляду на вимоги норм Податкового кодексу України при визначені сум податкового зобов'язання включив вартість товарів реалізованих контрагентам для використання у господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем статей 213-216 Податкового кодексу України є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.

Таким чином, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості прийнятого ним податкового повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем у сумі 10173 грн. та застосовування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2543 грн. 25 коп., а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення в частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем у сумі 10173 грн. та застосовування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2543 грн. 25 коп.

Враховуючи відсутність з боку позивача порушень приписів статей 213-216 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині прийнято протиправно, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присудженню на користь позивача підлягають понесені ним та документально підтверджені судові витрати (а.с.3).

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.11.2015 № НОМЕР_1 в частині визначення грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем у сумі 10173 (десять тисяч сто сімдесят три) грн. та застосовування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 2543 (дві тисячі п'ятсот сорок три) грн. 25 коп.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» за рахунок бюджетних асигнувань Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша