Ухвала

від 01.06.2016 по справі 758/6546/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

іменем україни

01 червня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г.,

КоротунаВ.М., Мартинюка В.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна торгово-промислова група», про визнання недійсним договору,

за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна торгово-промислова група» (далі - ТОВ «Національна торгово-промислова група» ) , про визнання недійсним договору .

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 19 березня 2014 року між ним та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав-частки у статутному капіталі ТОВ «Національна торгово-промислова група», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований у реєстрі за № 53. Вказав, що у процесі ознайомлення з фінансовим звітом ТОВ «Національна торгово-промислова група» за 2014 рік (ф. № 25) позивач з'ясував, що статутний фонд товариства на момент укладення договору не був оплачений (сформований) у повному обсязі - відповідач має заборгованість зі сплати Статутного фонду товариства у розмірі 139 202 грн 20 коп., а тому 100 % статутного капіталу товариства ОСОБА_4 відчужені з порушенням приписів ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України «Про господарські товариства».

Крім того, позивач зазначав, що відповідач увів його в оману щодо належності виключних майнових прав на службовий твір «Програмно-технічний комплекс «Оplata» ТОВ «Національна торгово-промислова група», оскільки договори про виконання робіт та надання послуг щодо розробки програмного забезпечення з співавторами даного твору не містять положень щодо передачі майнових прав на розроблені програмні продукти ТОВ «Національна торгово-промислова група».

Ураховуючи викладене та уточнені позовні вимоги, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав-частки у статутному капіталі ТОВ «Національна торгово-промислова група», укладений 19 березня 2014 року між ним та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., реєстровий № 53, та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на його користь грошових коштів у розмірі 2 305 188 грн 20 коп., отриманих відповідно до вказаного договору, та стягнути судові витрати.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 05 листопада

2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав-частки у статутному капіталі ТОВ «Національна торгово-промислова група» від 19 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим № 53. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 2 305 188 грн 20 коп. та судовий збір в розмірі 3 654 грн.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2016 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Проте погодитись з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 19 березня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав частки у статутному капіталі ТОВ «Національна торгово-промислова група», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований за № 53 (а. с. 7-11).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору ОСОБА_4 продав та передав, а ОСОБА_3 купив та прийняв від продавця частку у статутному капіталі ТОВ «Національна торгово-промислова група» у розмірі 100 % статутного капіталу товариства, що становить 2 305 188 грн 20 коп., та зобов'язався оплатити її вартість за ціною та на умовах, установлених у цьому договорі.

Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу передбачено, що на момент підписання цього договору продавець є власником частки у статутному капіталі товариства в розмірі 100 %. Відповідно до довідки № 0220, виданої товариством 19 березня 2014 року, товариство повністю сформувало (сплатило) статутний капітал.

Згідно із ч. 6 п. 3.4 договору купівлі-продажу на момент укладання цього договору та виникнення права власності на частку, товариству мають належати авторські майнові права на програмний продукт програмно-технічний комплекс «Оplata».

Відповідно до п.п. 3.7.3, 3.7.4 договору купівлі-продажу ОСОБА_4 гарантував ОСОБА_3 щодо частки, що відчужувалась, відсутність будь-яких спорів та/або претензій третіх осіб та щодо програмного продукту -програмно-технічного комплексу «Оplata», авторські майнові права на який належать товариству, відсутність будь-яких правочинів та претензій третіх осіб.

10 березня 2015 року ОСОБА_4 зроблено заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Кравченко Н.П., про те, що він одержав повний та остаточний розрахунок за договором від ОСОБА_3 і претензій до нього немає (а. с. 14).

Згідно з п. 3.5. договору купівлі-продажу встановлено обов'язки, які відповідач зобов'язаний був виконати протягом п'яти днів після повного та остаточного розрахунку за договором.

Згідно зі статутом ТОВ «Національна торгово-промислова група» 100 % статутного капіталу товариства становить 2 305 188 грн 20 коп.

(а. с. 54-70).

Згідно з фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва ТОВ «Національна торгово-промислова група» за 2014 рік (ф. №25) (а. с. 71-72) його зареєстрований (пайовий) капітал становить 2 305,2, а неоплачений капітал товариства становить 139,2 (139 202 грн 20 коп.).

У червні 2015 року ОСОБА_3 порушив перед судом питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав-частки у статутному капіталі ТОВ «Національна торгово-промислова група» від

19 березня 2014 року та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з ОСОБА_4 на його користь грошових коштів у сумі

2 305 188 грн 20 коп. В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що статутний фонд ТОВ «Національна торгово-промислова група» на момент укладення договору не був оплачений (сформований) у повному обсязі, оскільки ОСОБА_4 має заборгованість зі сплати статутного фонду товариства у сумі 139 202 грн 20 коп., а тому 100 % статутного капіталу товариства йому відчужені з порушенням вимог ст. 147 ЦК України та

ст. 53 Закону України «Про господарські товариства».

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до абз. 5 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК України).

Згідно зі ст. 57 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Однак суди при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог не врахували, що якщо на момент звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним останній ще не був виконаний, то договір є таким, що не створює жодних юридичних наслідків, а тому і відсутні юридичні підстави для звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним та відсутні підстави для визнання такого договору недійсним.

Крім того, в порушення вимог ЦПК України судами не залучено реєстратора та не з'ясовано фактичну суму грошових коштів, отриманих відповідачем від позивача за договором.

У порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України суди на зазначені положення закону уваги не звернули; доводів сторін як на підтвердження, так і на заперечення позову належним чином не перевірили; не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом першої інстанції не встановлені, не перевірені всі докази у справі, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 листопада

2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий П.О. Гвоздик Судді:О.І. Євтушенко Ю.Г. Іваненко В.М. Коротун В.І. Мартинюк