Рішення

від 29.06.2016 по справі 910/9955/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016Справа №910/9955/16 Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомКорпорація "УКРВТОРРЕСУРСИ", м. Київ, доКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" , м. Київ про стягнення 498192,14 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Яцюк О.В. (довіреність б/н від 15.06.2016р.); від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Корпорація "УКРВТОРРЕСУРСИ" (надалі - Корпорація) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (надалі - КП "Київкомунсервіс") про стягнення 498192,14 грн. заборгованості за договором №7250/1 від 19.04.2013р., а саме: 451504,25 грн. заборгованості за надані послуги, 10205,23 грн. 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 36482,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору №7250/1 від 19.04.2013р. не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 451504,25 грн., окрім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 10205,23 грн. 3% річних та 36482,66 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 03.06.2016р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №910/9955/16 та призначено розгляд справи на 29.06.2016р.

24.06.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду від позивача надійшли документи для залучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача, подав документи на викоання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.

Уповноважений представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог відповідачем не надав.

Відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу про порушення провадження 08.06.2016р., тобто мав достатній час для підготовки мотивованого відзиву на позовну заяву.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини щодо розумності строку розгляду справи та враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/9955/16.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

19.04.2013р. між КП "Київкомунсервіс" (надалі - замовник) та Корпорацією "Укрвторресурси" (надалі - виконавець) укладено договір №7250/1, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання, за заявками замовника, надавати автомобільним транспортом, зазначеним в додатку №1 цього договору, замовнику послуги з перевезення вантажу, а замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу. Виконавець зобов'язується надавати послуги замовнику за цим договором з 22 квітня 2013 року по 31 грудня 2013р.

У відповідності до пунктів 7.1 та 7.2 договору з урахуванням додаткової угоди 3 від 30.12.2013р., договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та закінчується 31.12.2014р. У випадку, якщо жодна із сторін письмово не заявить про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до завершення строку дії договору, строк дії договору вважається продовженим на наступний календарний рік на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 3.1 договору замовник зобов'язаний подавати заявку виконавцю на надання послуг з перевезення вантажу, за формою згідно додатку №2 до цього договору, не пізніше ніж за три доби до запланованої дати перевезення вантажу. В заявці має бути зазначено адреси пунктів завантаження/розвантаження вантажу, дата та при необхідності час подання автотранспорту, а також при можливості приблизну відстань.

Розрахунок за надані послуги здійснюються за виписаним на підставі акту здачі-приймання наданих послуг виконавцем рахунком до 25 (двадцять п'ятого) числа поточного місяця за послуги, які були надані в місяці, що минув. Акт наданих послуг складається відповідно до здійснених заявок замовника протягом місяця. Акт наданих послуг сторони зобов'язані підписати до п'ятого числа поточного місяця за минулий місяць. У разі не підписання акту здачі-приймання наданих послуг замовником протягом 10-ти календарних днів з моменту його отримання та не надання протягом цього ж строку заперечень, акт вважається підписаним, а замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг (п. 4.3 договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов п. 1.1 договору, у липні 2015 року позивачем було надано послуги пов'язані з перевезенням вантажу на суму 524300,00 грн., що підтверджується актом наданих послуг №ОУ-0000007 від 31.07.2015р. (належним чином засвідчена позивачем копія, якого знаходяться в матеріалах справи, а оригінал оглянуто у судовому засіданні).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що розрахунок за надані послуги здійснюються за виписаним на підставі акту здачі-приймання наданих послуг виконавцем рахунком до 25 (двадцять п'ятого) числа поточного місяця за послуги, які були надані в місяці, що минув.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на умовах п. 4.3 договору складено рахунок-фактуру №СФ-0000007 від 31.07.2015р..

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором від 19.04.2013р. зобов'язання виконав не в повному обсязі, не оплатив надані послуги у розмірі 451504,25 грн.

Відповідно до умов п. 4.3 договору та вимог ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був оплатити надані послуги в строк до 25.08.2015р.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи та бухгалтерської довідки Корпорації "Укрвторресурси" за №39 від 23.06.2016р. відповідачем не здійснено оплату наданих послуг у розмірі 451 504,25 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

За таких обставин, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг у розмірі 451 504,25 грн. та не спростував заявлених позовних вимог в цій частині, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги Корпорації "Укрвторресурси" про стягнення з КП "Київкомунсервіс" заборгованості у розмірі 451504,25 грн. є правомірними та обґрунтованими і задовольняються судом.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 36482,66 грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 10205,23 грн., як це передбачено ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. за №14, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Розрахунок 3% річних відповідно до рекомендацій викладених у п. 1.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. за №14:

за період з 26.08.2015р. по 26.05.2015р. 451504,25 х 3 х 275: 365 : 100 = 10205,23 грн.

Отже, згідно розрахунку суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 10205,23 грн. у розмірі, що заявлено позивачем.

Згідно розрахунку суду розмір інфляційних втрат на суму 541504,25 грн. за період заявлений позивачем з 26.08.2015р. по 26.05.2016р . 451504,25 грн. х 1,091 = 492591,14 грн. - інфляційні втрати = 41086,89 грн.

При цьому позивачем до стягнення заявлено до стягнення інфляційних втрат у розмірі 36482,66 грн. З урахуванням того, що Корпорацією "Укрвторресурси" заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у меншому розмірі ніж визначено законом, а суд самостійно не може вийти за межі позовних вимог тому судом задовольняється вимога щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 36482,66 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню, а саме: 451504,25 грн. - основний борг, 36482,66 грн. - інфляційних втрат та 10205,23 грн. - 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст.ст. 78, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Корпорації "Укрвторресурси" задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, буд. 23, ідентифікаційний код 33745659) на користь Корпорації "Укрвторресурси" (03040, м. Київ, вулиця Васильківська, буд. 1, ідентифікаційний код 31212067) основний борг у розмірі 451504 (чотириста п'ятдесят одна тисяча п'ятсот чотири) грн. 25 коп.; інфляційні у розмірі 36482 (тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 66 коп.; 3% річних у розмірі 10205 (десять тисяч двісті п'ять) грн. 23 коп.; судовий збір у розмірі 7472 (сім тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 88 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 04.07.2016р.

Суддя В.В. Князьков