Рішення

від 06.06.2016 по справі 911/1196/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2016 р. Справа № 911/1196/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«МОСАГРОДОНВ»

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості В«УкрспиртВ»

про стягнення 84966,76 грн.

секретар судового засідання: Зінченко С.С.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.09.2015 р.);

від відповідача : ОСОБА_2 (довіреність № 20-01/01 від 20.01.2016 р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«МОСАГРОДОНВ» (далі - ТОВ «ТД «МОСАГРОДОН», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості В«УкрспиртВ» (далі - ДП В«УкрспиртВ» , відповідач) про стягнення 84966,76 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання ДП В«УкрспиртВ» зобов'язань за договором № 39-14-02 від 14.11.2014 р. поставки зернових культур в частині своєчасного проведення розрахунку за переданий у власність відповідача товар, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 20216,14 грн. пені, 2582,37 грн. 3% річних, 62168,25 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.

Розгляд справи відкладався.

22.04.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 20.04.2016 р. (вх. № 8769/16 від 22.04.2016 р.) про застосування строків позовної давності.

28.04.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 9351/16 від 28.04.2016 р.). про розгляд справи без участі представника позивача.

28.04.2016 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подано клопотання б/н від 28.04.2016 р. (вх. № 9376/16 від 28.04.2016 р.) про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні 23.05.2016 р. представником позивача було зазначено про те, що позовні вимоги у даній справі № 911/1196/16, всупереч викладеному у клопотанні відповідача про залишення позову без розгляду, не є предметом зустрічних позовних вимог ТОВ «ТД «МОСАГРОДОН» у справі господарського суду Донецької області № 905/3535/15, оскільки зустрічний позов, який, серед іншого, містив вимоги за договором № 39-14-02 від 14.11.2014 р., був повернутий заявникові судом, і в подальшому до розгляду у справі № 905/3535/15 був прийнятий зустрічний позов ТОВ «ТД «МОСАГРОДОН», який містив лише вимоги за іншим договором № 38-14-16 від 26.09.2014 р. Як зазначав представник позивача, зустрічний позов був повернутий з підстав порушення вимог закону про об'єднання позовних вимог за двома різними договорами, у зв'язку з чим і був поданий окремо позов у даній справі № 911/1196/16 за вимогами, що випливають з договору № 39-14-02 від 14.11.2014 р.

У судовому засіданні 06.06.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача підтримував подані у справі клопотання відповідача.

У судовому засіданні 06.06.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між ТОВ В«Торговий дім В«МОСАГРОДОНВ» (постачальник) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості В«УкрспиртВ» (покупець) був укладений договір поставки зернових культур від 14.11.2014 р. № 39-14-02, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти у період 2014 року зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти, тощо, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити таку продукцію (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору, ціна на продукцію, що поставляється за договором, встановлюється у додаткових угодах, що додаються до договору і є його невід'ємними частинами.

Між сторонами підписано додаткову угоду від 14.11.2014 р. № 1, відповідно до якої сторони погодили ціну, обсяг та період поставки додаткової партії жита, а саме - з 14.11.2014 р. до 28.11.2014 р.

Згідно з пунктом 4.4 договору, перехід до покупця права власності на продукцію, що поставляється за договором, відбувається в момент, коли постачальник надав продукцію у розпорядження покупця на площах Артемівського МПД ДП В«УкрспиртВ» .

Договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 464580,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріпленими відбитками їх печаток, а саме - від 15.11.2014 р. № 12 на суму 113706,00 грн., від 18.11.2014 р. № 13 на суму 116784,00 грн., від 20.11.2014 р. № 14 на суму 60336,00 грн., від 22.11.2014 р. № 15 на суму 113526,00 грн., від 25.11.2014 р. № 16 на суму 60228,00 грн.

Отриманий відповідачем товар був оплачений останнім частково на суму 290000,00 грн. Окрім того, відповідно до листа від 23.12.2014 р. № 04-12/1010, сторонами зараховано в розрахунки за договором 20000,00 грн., що сплачені згідно з платіжним дорученням від 17.12.2014 р. № 10864.

З огляду на викладене, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 154580,00 грн. як різниця між вартістю поставленого товару та розміром часткової оплати.

Наведені обставини встановлені рішенням господарського суду Київської області від 04.06.2015 р. у справі № 911/1511/15, яке набрало законної сили, та з огляду на приписи ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доведенню під час розгляду даної справи.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, ТОВ «ТД «МОСАГРОДОН» просило суд на підставі п. 7.6 вказаного вище договору стягнути з відповідача пеню за прострочення платежів за видатковими накладними № 15 та № 16, а також 3% річних та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 5.2 договору № 39-14-02 від 14.11.2014 р. була передбачена відстрочка платежу покупцем на протязі 20 банківських днів з моменту отримання продукції на склад покупця.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 7.6 договору № 39-14-02 від 14.11.2014 р. за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що розмір пені було визначено позивачем у сумі 20216,14 грн., у тому числі - за видатковою накладною № 15 на суму заборгованості з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, за період після 20.12.2014 р. (за спливом відстрочки платежу тривалістю 20 банківських днів згідно з п. 5.2 договору), а саме - з 04.04.2015 р. до 20.06.2015 р. (до закінчення шести місяців, передбачених ч. 6 ст. 232 ГК України), а також за видатковою накладною № 16 на суму заборгованості 60228,00 грн. за період після 24.12.2014 р. (за спливом відстрочки платежу тривалістю 20 банківських днів згідно з п. 5.2 договору), а саме - з 04.04.2015 р. до 24.06.2015 р. (до закінчення шести місяців, передбачених ч. 6 ст. 232 ГК України), а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 94352.00 04.04.2015 - 20.06.2015 78 30.0000 % 0.164 %* 12097.74 60228.00 04.04.2015 - 24.06.2015 82 30.0000 % 0.164 %* 8118.40 Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Наведений вище розрахунок є арифметично вірним.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, заявляє про сплив річного строку спеціальної позовної давності до вимог ТОВ «ТД «МОСАГРОДОН» про стягнення пені.

Слід зазначити, що згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в один рік.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної даності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною п'ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною третьою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Поряд з цим, згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Правова природа пені є такою, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 р. у справі № 6-116цс13.

Також і у п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» вказано, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Беручи до уваги визначений законодавством строк спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені тривалістю в один рік, а також те, що з позовом до суду позивач (згідно поштового штемпеля на конверті) звернувся 04.04.2016 р., до стягнення з відповідача у даній справі підлягає пеня за видатковою накладною № 15 за період з 04.04.2015 р. до 20.06.2015 р. (останній день шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України) на суму 94352,00 грн. (у межах строку спеціальної позовної давності) в сумі 12097,74 грн., а за видатковою накладною № 16 - за період з 04.04.2015 р. до 24.06.2015 р. на суму 60228,00 грн. в сумі 8118,40 грн.

Відтак, при зверненні до суду позивачем у даній справі не було пропущено строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 20216,14 грн. пені підлягає задоволенню судом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 2582,37 грн. 3% річних та 62168,25 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат по періодах, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013 р. № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, зокрема, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Враховуючи викладене, а також заявлені позивачем періоди нарахування інфляційних втрат, суд здійснив розрахунок, згідно якого арифметично вірна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, складає загалом 58951,28 грн., а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 20.12.2014 - 15.01.2015 104352.00 1.000 0.00 964.20 16.01.2015 - 09.07.2015 94352.00 1.365 34438.48 128790.48 24.12.2014 - 09.07.2015 60228.00 1.407 24513.80 84740.80 У зв'язку з наведеним, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню.

З аналогічних підстав підлягає частковому задоволенню вимога ТОВ «ТД «МОСАГРОДОН» про стягнення з відповідача 3% річних, оскільки арифметично вірний їх розмір, за розрахунком, здійсненим судом, та з урахуванням періодів прострочення, заявлених позивачем, становить загалом 2568,85 грн., а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 104352.00 20.12.2014 - 15.01.2015 27 3 % 231.58 94352.00 16.01.2015 - 09.07.2015 175 3 % 1357.12 60228.00 24.12.2014 - 09.07.2015 198 3 % 980.15 З огляду на викладене суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення з ДП «Укрспирт» суми 3% річних.

При цьому судом відхиляються заперечення відповідача, викладені в клопотанні про залишення позову без розгляду, про те, що вимоги за даним позовом вже розглядаються господарським судом Донецької області у справі № 905/3535/15, з огляду на таке.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судом, позовні вимоги у даній справі № 911/1196/16, всупереч викладеному у клопотанні відповідача про залишення позову без розгляду, не є предметом зустрічних позовних вимог ТОВ «ТД «МОСАГРОДОН» у справі господарського суду Донецької області № 905/3535/15, оскільки зустрічний позов ТОВ «ТД «МОСАГРОДОН», який містив вимоги за двома договорами № 39-14-02 від 14.11.2014 р. та № 38-14-16 від 26.09.2014 р., був повернутий заявникові судом з підстав порушення правил об'єднання позовних вимог, і в подальшому до розгляду у справі № 905/3535/15 був прийнятий вдруге поданий зустрічний позов ТОВ «ТД «МОСАГРОДОН», який містив лише вимоги за іншим договором, а саме - № 38-14-16 від 26.09.2014 р.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З урахуванням наведеного, підстави для задоволення клопотання ДП «Укрспирт» про залишення позову без розгляду є відсутніми.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ТД «МОСАГРОДОН».

Решта доводів сторін була досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості В«УкрспиртВ» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, код 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«МОСАГРОДОНВ» (84440, Донецька обл., Краснолиманський р-н, с. Терни, вул. 50 років Жовтня, код 31649377) 20216 (двадцять тисяч двісті шістнадцять) грн. 14 коп. пені, 2568 (дві тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн. 85 коп. 3% річних, 58951 (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 28 коп. інфляційних втрат, 1325 (одну тисячу триста двадцять п'ять) грн. 61 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 13.06.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна