Рішення

від 24.06.2016 по справі 1522/24538/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/881/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Фальчука В.П., Таварткіладзе О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Лопотана В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівний комбінат», ОСОБА_3, Виконавчого комітету Одеської міської ради, обслуговуючого кооперативу «Ковалевського» про визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівний комбінат», за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг групп», обслуговуючого кооперативу «Укргарантбуд» про визнання договору недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11 серпня 2015 року,

встановила:

18.10.2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточнивши його, до ВАТ «Одеський домобудівний комбінат», ОСОБА_3, Виконавчого комітету Одеської міської ради, обслуговуючого кооперативу «Ковалевського» у якому просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною пл. 70, 3 кв. м., видане виконавчим комітетом Одеської міської ради від 21 березня 2011 року на ім'я ОСОБА_3, витребувати квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 70,3 кв. м. із володіння ОСОБА_3 та визнати за ОСОБА_2 право власності на вказану квартиру.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 29 квітня 2005 року між позивачем та ВАТ «Одеський домобудівний комбінат» був укладений договір №28/7 про співпрацю по інвестуванню будівництва житлового будинку №7 по вул. Ковалевській (Пішонівській) в м. Одесі, згідно умов якого ОСОБА_2 здійснив інвестування будівництва двокімнатної квартири №28 за вказаною адресою у сумі 208 376, 00 грн. Однак, вищевказану квартиру незаконно, на думку позивача, було передано у власність ОСОБА_3 на підставі укладеного між ним та ДП «Жилбуд» договору №7/28 від 30 вересня 2006 року про співпрацю по інвестуванню будівництва житлового будинку №7 по вул. Ковалевській (Пішонівській) в м. Одесі. 21 березня 2011 року ВК ОМР видав на ім'я ОСОБА_3 відповідне свідоцтво про право власності на спірну квартиру. Вищевказане стало приводом для звернення ОСОБА_2 до суду з зазначеним позовом.

В подальшому, з зустрічним позовом до ОСОБА_2, ВАТ «Одеський домобудівний комбінат», за участю третіх осіб - ТОВ «Білдінг групп», обслуговуючого кооперативу «Укргарантбуд» звернувся ОСОБА_3, в якому просить визнати недійсним договір №28/7 від 29 квітня 2005 року, укладений між головою правління ВАТ «Одеський домобудівний комбінат» ОСОБА_4 і ОСОБА_2В, відповідно до якого останній зобов'язався здійснити інвестування будівництва квартири № 28 у житловому будинку за адресою: м. Одеса, вул. Ковалевського, №7.

Зустрічні вимоги обґрунтовуються тим, що 30 вересня 2006 року між ОСОБА_3 та ДП «Жилбуд» був укладений договір №7/28 про співпрацю по інвестуванню будівництва житлового будинку №7 по вул. Ковалевській (Пішонівській) в м. Одесі, згідно умов якого ОСОБА_3 здійснив інвестування будівництва двокімнатної квартири №28 за вказаною адресою у сумі 284 012, 00 грн. Після введення будинку в експлуатацію ОСОБА_3 згідно акту прийому-передачі була передана спірна квартира, а 21 березня 2011 року він в установленому законом порядку отримав свідоцтво про право власності на вказану квартиру. Також зазначив, що договір інвестування укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Одеський домобудівний комбінат» є недійсним, оскільки в голови правління ОСОБА_4 не було повноважень на укладення зазначеної угоди.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 11 серпня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівний комбінат», ОСОБА_3, Виконавчого комітету Одеської міської ради, обслуговуючого кооперативу «Ковалевського» про визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівний комбінат», за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг групп», обслуговуючого кооперативу «Укргарантбуд» про визнання договору недійсним задоволено.

Визнано недійсним договір №28/7 від 29 квітня 2005 року, укладений між головою правління Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівний комбінат» ОСОБА_4 і ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався здійснити інвестування будівництва квартири № 28 у житловому будинку за адресою: м. Одеса, вул. Ковалевського, будівельний №7.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку про ніби то відсутність права у голови правління ВАТ «Одеський домобудівний комбінат» укладати та підписувати договір № 28/7 про співпрацю по інвестуванню будівництва житлових будинків, адже даний договір укладений між ВАТ «Одеський домобудівний комбінат» і ОСОБА_2, який здійснив інвестування будівництва спірної квартири та сплатив передбачену договором суму грошових коштів, а ВАТ «Одеський домобудівний комбінат», який на час укладання договору був підрядником будівництва, прийняв інвестиції, чим підтвердив/схвалив укладення договору, при цьому суд першої інстанції послався на пункт 5.1. Статуту ВАТ «Одеський домобудівний комбінат» від 02.12.1994 року, тоді як на момент укладення Договору від 29.04.05 року діяв Статут затверджений загальними зборами акціонерів 18.04.1997 року, який обмежень щодо права виконавчого органу товариства на укладення договорів не містив.Також ОСОБА_2 зазначив, що районний суд не з'ясував усіх обставин укладення договору № 7/28 про співробітництво по інвестуванню будівництва житлових будинків від 30.09.2006 року та дійшов помилкового висновку щодо визначення замовника та підрядника будівництва, при цьому, не зазначив періоди набуття та періоди дії зазначеного статусу за певними юридичними особами, адже па момент укладення Договору від 30.09.2006 року директор ДП «Жилбуд» ОСОБА_5 не мав повноважень підписувати які б то не було угоди від імені цього підприємства та відповідач ОСОБА_3 не надав суду доказів про виконання ним умов договору про сплату ДП «Жилбуд» суми інвестування у розмірі 284 012 гривень.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні/

Зазначеним вимогам судове рішення районного суду не відповідає.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_2 та задовольняючи позов ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив, що ОСОБА_3 на законних підставах набув право власності на квартиру №28, в свою чергу, а ні ОСОБА_2, а ні його представником до суду не було надано доказів того, що саме ВАТ «Одеський домобудівний комбінат» мав право на укладення договору інвестування, а також акту прийому-передачі спірної квартири.

З такими висновками суду погодитись не можна оскільки вони не відповідають обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права виходячи з наступного.

Судом встановлено, 29 квітня 2005 року між ОСОБА_2 та головою правління ВАТ «Одеський домобудівний комбінат» ОСОБА_4Г, був укладений договір №28/7 про співпрацю по інвестуванню будівництва житлового будинку №7 по вул. Ковалевській (Пішонівській) в м. Одесі, згідно умов якого ОСОБА_2 здійснив інвестування будівництва двокімнатної квартири №28 за вказаною адресою у сумі 208 376,00 грн.

В п. 5.1 Статуту ВАТ «Одеський домобудівний комбінат» від 02 грудня 1994 року встановлено, що статутний фонд товариства складає 111 369, 75 грн.

Також встановлено, що 30 вересня 2006 року між ОСОБА_3 та ДП «Жилбуд» був укладений договір №7/28 про співпрацю по інвестуванню будівництва житлового будинку №7 по вул. Ковалевській (Пішонівській) в м. Одесі, згідно умов якого ОСОБА_3 здійснив інвестування будівництва двокімнатної квартири №28 за вказаною адресою у сумі 284 012,00 грн.

Згідно акту готовності об'єкта до експлуатації №1895 від 02 лютого 2010 року (Т. 1, а. с. 181), а також відповідного сертифікату відповідності № 15001895 (т. 1, а. с. 180), вищевказаний будинок був введений в експлуатацію.

22 лютого 2011 року на підставі акту прийому-передачі ОСОБА_3 була передана квартира №28 по вул. Ковалевській (Пішонівській), 7 в м. Одесі (т. 1, а. с. 8).

21 березня 2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру на ім'я ОСОБА_3 (т.1, а. с. 9).

Згідно дозволу №94/04 на виконання будівельних робіт від 03 березня 2004 року забудовником будинку №7 по вул. Кавалевського в м. Одесі був визначений ТОВ «Білдінг Групп» (т.1, а. с. 95).

Виконавчим комітетом Одеської міської ради 08 грудня 2005 року було прийнято рішення №846 «Про надання дозволу ТОВ «Білдінг Групп» на будівництво 2-секційого 10-ти поверхового житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Пішонівська, 7» (т.1, а. с. 82), а 26 січня 2006 року було прийнято рішення №87 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Білдінг Групп» за адресою: м. Одеса, вул. Пішонівська, 7» (т.1, а. с. 96).

Колегією суддів встановлено, що відповідно договору №7/28 про співробітництво по інвестуванню будівництва житлових будинків від 30 вересня 2006 року (т.1 а.с.6) сторонами якого зазначені: дочірнє підприємство «Жилбуд» і громадянин ОСОБА_3. Предметом вказаного договору є інвестування і здійснення спірної квартири.

Однак, 21.08.2006 року загальні збори акціонерів ВАТ «Одеський домобудівний комбінат» прийняли рішення про ліквідацію дочірнього підприємства «Жилбуд», про що зазначено у Протоколі №11 від 21.08.2006 року (т.1 а.с.200-204); створено ліквідаційна комісія. 29.09.2006 року ліквідаційна комісія прийняла рішення про звернення в господарський суд Одеської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Житлбуд».

Відповідно частини третьої статті 105 ЦК України з моменту призначення комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційної комісії) до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, яка припиняться.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що на момент укладення Договору від 30.09.2006 року ОСОБА_5, директор ДП «Жилбуд», не мав повноважень укладати угоди від імені ДП «Жилбуд», такі повноваження перейшли до голови Ліквідаційної комісії та Комітету кредиторів.

Разом з тим, вимог про визнання Договору від 30.09.2006 року недійсним ОСОБА_2 не заявляв, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння (оскільки не набув права власності) та визнання права власності на майно.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_3 колегія суддів виходила з такого.

На момент укладення оспорюваного правочину - договору №28/7 від 29.04.2005 року, укладеного між головою правління Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівний комбінат» ОСОБА_4 Георгієвичем і ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався здійснити інвестування будівництва квартири №28 у житловому будинку за адресою: м.Одеса, вул. Ковалевського, будівельний №7, діяв статут ВАТ «Одеський домобудівний комбінат» затверджений загальними зборами акціонерів 18.04.1997 року, зареєстрований 04.06.1997 року зі змінами від 19.09.1999 року (т. 3 а.с. 31-45), який обмежень щодо права виконавчого органу товариства на укладення договорів не містив, таким чином колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави на які посилався позивач за зустрічним позовом ОСОБА_6, є необґрунтованими, отже зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Таким чином ухвалюючи оскаржуване рішення судом першої інстанції було не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що суд вважав встановленими, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено процесуальне право, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення районного суду на підставі п.п. 1,2,3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2, підлягає зміні, змінивши обґрунтування відмови у задоволені позову та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 підлягає скасуванню, у цій частині необхідно ухвалити нове про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11 серпня 2015 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 - змінити, змінивши обґрунтування відмови у задоволені позову.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11 серпня 2015 року в частині задоволення зустрічного позову - скасувати та у цій частині ухвалити нове.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівний комбінат», за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг групп», обслуговуючого кооперативу «Укргарантбуд» про визнання договору недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.М.Таварткіладзе

ОСОБА_7