Постанова

від 12.04.2007 по справі 14/196 (34/264-06)-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/196 (34/264-06)-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2007                                                                                   Справа № 14/196 (34/264-06)-06  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:       

головуючий  –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Білецька Л.М., Науменко І.М.,  

                       секретар судового засідання –Прокопець Т.В.,

           за участю представників сторін:

від позивача –Линник А.О., довіреність від 02 січня 2007 року № 7;

від відповідача  –Міщанинець М.І., довіреність від 14 березня 2007 року № 03/214

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Ісіда”, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2007 року у справі № 14/196 (34/264-06)

за позовом Дочірнього підприємства “Вільд-Україна”, м.Київ

до Приватного підприємства “Ісіда”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 23119 грн.81 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2007 року у справі № 14/196-06 (суддя Панна С.П.) стягнуто з відповідача –ПП “Ісіда” на користь позивача –ДП “Вільд-Україна” 11619 грн.81 коп. основного боргу, 231 грн. витрат на держмито та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При винесенні рішення господарський суд виходив із неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 11619 грн.81 коп., яка стягнута з відповідача.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач –ПП “Ісіда”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права, просить рішення скасувати та припинити провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що даний спір не підлягає розгляду в господарському суді, оскільки в п.10.1 договору від 24 травня 2001 року № 02/01 сторони передбачили, що усі спори за цим договором підлягають розгляду у третейському суді при Київській торгово-промисловій палаті. Відповідач вказує, що суд безпідставно і безмотивовно відмовив у клопотанні про зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.2 ст.79 ГПК України з направленням матеріалів до слідчих органів з метою з'ясування обставин зміни позивачем редакції п.10.1 договору. Відповідач зазначає, що визнання ним суми боргу не може бути підставою для задоволення позову при наявності спору про його підвідомчість господарському суду.

Позивач –ДП “Вільд-Україна”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. У поданом  відзиві зазначає про правомірність його звернення з позовом до господарського суду за захистом своїх порушених і охоронюваних законом інтересів згідно встановленою підвідомчістю господарських справ. Вказує, що між сторонами укладався тільки один договір, оригінал якого було подано позивачем до суду і в якому не передбачено розгляд спору між сторонами у Третейському суді при торгово-промисловій палаті. Також позивач зазначає про доведеність позовних вимог і підтвердження суми боргу в сумі 11619 грн.81 коп. складеним сторонами актом звірки.

В порядку ст.77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача розгляд справи відкладався з 01 березня 2007 року до 15 березня 2007 року, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 15 березня 2007 року до 12 квітня 2007 року.    

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 травня 2001 року між сторонами - ДП “Вільд-Україна” та ПП “Ісіда” укладено договір № 02/01/05/17 купівлі-продажу концентратів фірми “Rudolf Wild GmbH & Go. KG”, Німеччина /а.с.9-12/, згідно умов якого (п.1.1 договору) продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) товар, а останній зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.2 договору, перехід права власності на товар здійснюється в момент його передачі покупцю, що фіксується в товарній і товарно-транспортній накладній.

Загальна сума договору складає 200000 грн. (п.5.1 договору).

Згідно п.6.1 договору сторонами встановлено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем на протязі 30 днів від дня отримання вантажу шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов договору позивачем ДП “Вільд-Україна” поставлено відповідачу ПП “Ісіда” продукції на загальну суму 23119 грн.81 коп., що підтверджується видатковими накладними від 31 серпня 2004 року № Д-00000173 на суму 1744 грн.78 коп.; від 14 вересня 2004 року № Д-00000184 на суму 2964 грн.46 коп.; від 13 жовтня 2004 року № Д-00000194 на суму 3502 грн.30 коп.; від 05 січня 2005 року № Д-00000002 на суму 2600 грн.64 коп.; від 01 березня 2005 року № Д-00000030 на суму 1952 грн.64 коп.;  від 15 квітня 2005 року № Д-00000060 на суму 3158 грн.50 коп.; від 18 травня 2005 року № Д-00000075 на суму 2456 грн.06 коп.; від 18 серпня 2005 року  № Д-00000123 на суму 5165 грн.28 коп./а.с.21-28/.

Факт отримання товару і його вартість відповідачем не заперечуються.

Проте, відповідач –ПП “Ісіда” свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару належним чином не виконав, розрахувався з позивачем частково, внаслідок чого склалася заборгованість у розмірі 11619 грн.81 коп., яка узгоджена сторонами актами звірки взаєморозрахунків /а.с.45, 52, 61/ і остаточно актом звіряння розрахунків від 18 грудня 2006 року /а.с.90/, який підписаний сторонами і скріплений печатками. Доказів погашення вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не виконані в повній мірі зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача суми заборгованості.

Викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо непідвідомчості даної справи господарським судам судова колегія вважає безпідставними.

В обґрунтування вказаних заперечень відповідач посилається на п.10.1 договору від 24 травня 2001 року № 02/01 в наявній у нього редакції, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що всі можливі спори між ними з приводу цього договору або у зв'язку з ним підлягають розгляду згідно з законодавством України у Третейському суді при Київській торгово-промисловій палаті (Україна, м.Київ) згідно регламенту вказаного суду.

В ході розгляду справи судом першої інстанції відповідачем заявлялося клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем –ДП “Вільд-Україна” до матеріалів позовної заяви поданий договір від 24 травня 2001 року № 02/01, п.10.1 якого містить інші положення –сторони прийшли до згоди, що всі можливі спори між ними з приводу цього договору або у зв'язку з ним підлягають розгляду шляхом переговорів. У випадку якщо сторони не зможуть досягти згоди шляхом переговорів, спір передається на розгляд господарського суду.

Посилаючись на дійсність договору від 24 травня 2001 року № 02/01 в наявній у нього редакції і зміну позивачем п.10.1 на примірнику договору, який знаходився у останнього, відповідач зазначає про наявність угоди між сторонами про передачу спору за цим договором на розгляд третейського суду, а тому вказаний спір на думку відповідача господарським судом розглянутий неправомірно.

Вищезазначені доводи відповідача судова колегія вважає неспроможними.

У відповідності з п.1 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Частина 2 ст.12 ГПК України передбачає, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про третейські суди” юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Вимоги до видів і форми третейської угоди встановлені у ст.12 Закону України “Про третейські суди”. Як зазначено у ч.ч.1, 4, 6 цієї статті, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення  відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Отже, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейська угода (третейське застереження) є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті  такий спір.

Як встановлено ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які  здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.3 ст.1 ГПК України угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Таким чином, навіть при наявності третейського застереження у договорі від 24 травня 2001 року № 02/01, позивач правомірно звернувся з даним позовом до господарського суду згідно встановленої підвідомчості, а господарським судом правомірно розглянуто даний спір по суті.

При цьому господарським судом обґрунтовано відхилено клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки  позивач існування угоди про розгляд спорів між сторонами третейським судом заперечує, а під час розгляду справи сторонами угоди про передачу даного спору на вирішення третейського суду не укладалось.

Заявлене відповідачем в апеляційній інстанції клопотання про зупинення провадження у справі для направлення матеріалів до слідчих органів з метою з'ясування обставин зміни п.10.1 договору в одному із примірників судовою колегією відхиляється як безпідставне і неналежне.

У зв'язку з викладеним судова колегія вважає, що рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2007 року у справі № 14/196(34/264-06) залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства “Ісіда” –без задоволення.

Головуючий                                                                                             О.В.Голяшкін

          Судді                                                                                                         Л.М.Білецька

                                                                                                                                    І.М.Науменко