Постанова

від 19.04.2007 по справі 3/121а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/121а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                     "19" квітня 2007 р.                                        Справа № 3/121а

« 19 »  квітня  2007 року                                                                  справа №  3/121а

12 год. 30 хв.

За позовом Підприємства „Хлібокомбінат” Щорської райспоживспілки м.Щорс, вул.Фрунзе, 55

до Управління Пенсійного фонду України в Щорському  районі   м.Щорс, вул.Свердлова, 6-А

про визнання нечинним рішення            

                                                                                                                                                                 Суддя               В. М. Репех

За участю секретаря судового засідання  Карнабеда Т. О.    

Представники сторін :

від позивача:   Дутко Л. О. –директор хлібокомбінату, постанова № 65 від 20.07.2001р.

Кручко К. І. –провідний бухгалтер відділу корпоративних прав та оподаткування Чернігівської облспоживспілки, довіреність № 18 від 11.04.2007р.

Самойленко Т. Г. –начальник юридичного відділу Чернігівської облспоживспілки, довіреність № 5 від 22.01.2007р.

від відповідача: Єрмоленко Ю. В. –головний спеціаліст-юрисконсульт управління Пенсійного фонду України в Щорському районі, довіреність № 302-07 від 20.02.2007р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позов про визнання нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі № 139/02 від 02.01.2007р. про застосування до Підприємства „Хлібокомбінат” Щорської райспоживспілки фінансових санкцій в розмірі 2213,44 грн. та нарахування пені в розмірі 1541,21 грн. за несплату ( неперахування ) або несвоєчасну сплату ( несвоєчасне перерахування ) страхувальниками страхових внесків, у т.ч. донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

                    При цьому позивач зазначає, що   до нього не повинні застосовуватись фінансові санкції та нараховуватись пеня, оскільки підприємство не може розпоряджатися своїми коштами у зв”язку з тяжким фінансовим становищем, припиненням виробничого процесу з 2005 року, описом та накладенням ДВС Щорського району 07 серпня 2005 року арешту на майно та 25 липня 2005 року арешту на поточні рахунки підприємства.

          Крім того, позивач зазначає, що відносно підприємства господарським судом Чернігівської області було відкрито процедуру банкрутства та введено  з 06.02.2006р. мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України „ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, і тому в цей період до підприємства також неможливо застосовувати фінансові  санкції та нараховувати пеню.

          Відповідач позовних вимог не визнає, посилаючись на безпідставність вимог позивача та обґрунтованість прийнятого рішення і відповідність його чинному законодавству. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує на те, що згідно п.2 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІУ суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Частиною 12 статті 20 Закону № 1058-ІУ передбачено, що страхові   внески   підлягають   сплаті   незалежно   від фінансового стану платника страхових внесків.

Суд,  з'ясувавши обставини та докази по справі, встановив наступне:  

          Підприємство „Хлібокомбінат” Щорської райспоживспілки  зареєстровано в органах Пенсійного фонду України як платник страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування 11.02.1991р. за № 252204-078.

З 1 січня 2004р. набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N 1058-ІV.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.01.2004р. регулюються нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до статті 1 якого його дія поширюються на діяльність відповідача, в тому числі, яка виникла в минулі періоди.

Виходячи з вимог статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N 1058-ІV, його дія  поширюється на всі правовідносини зі сплати страхового внеску незалежно від часу їхнього здійснення. Отже, особливістю цього спеціального Закону є його зворотня дія.

Цим Законом виключно визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками; види пенсійних виплат.

          Статтею 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N 1058-IV передбачено, що цей  Закон регулює відносини,  що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного  пенсійного  страхування. Дія  інших  нормативно-правових  актів  може  поширюватися  на  ці відносини  лише  у  випадках,  передбачених  цим  Законом,  або  в частині, що не суперечить цьому Закону.

          В статті 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N 1058-ІV визначено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст.14 цього Закону, зокрема, підприємства, установи і організації,  створені відповідно до законодавства  України,  незалежно  від  форми   власності,   виду діяльності  та  господарювання,  об'єднання громадян,  профспілки, політичні партії (у тому числі філії,  представництва,  відділення та  інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств,  установ, організацій,  об'єднань громадян,  профспілок,  політичних партій, які  мають  окремий  баланс  і  самостійно  ведуть  розрахунки  із застрахованими особами),  фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності  та  інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,  які обрали особливий спосіб оподаткування  (фіксований  податок,  єдиний  податок,  фіксований сільськогосподарський  податок,  придбали   спеціальний   торговий патент),   які   використовують  працю  фізичних  осіб  на  умовах трудового договору (контракту) або на інших  умовах,  передбачених законодавством,  або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

          Позивач, як страхувальник є платником страхових внесків.

Відповідно до вимог ст.20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N 1058-ІV підприємства повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірах та в строки, визначені зазначеними нормативними актами.

          Згідно п.6 ст.20 Закону  N 1058-IV страхувальники  зобов'язані  сплачувати  страхові  внески, нараховані за відповідний базовий звітний період,  не пізніше  ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

          При цьому   в  разі  здійснення  протягом  базового  звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески,  страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі  у  вигляді сум  страхових  внесків,  що  підлягають  нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

Згідно п. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

          Позивач протягом 2004-2006 років щомісяця, у строки, встановлені Законом N 1058-IV, подавав до управління ПФУ розрахунки суми страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування у яких нараховував суми страхових внесків.

Підприємство  порушило вимоги Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N 1058-IV, в зв'язку з чим   за період з 20.08.2004р. по 20.12.2006р. за несвоєчасну сплату  страхових внесків до позивача були застосовані фінансові санкції в розмірі 2213,44 грн. та нарахована пеня в сумі 1541,21 грн.

          Відповідно до частини 12 статті 20 Закону № 1058-ІУ передбачено, що страхові   внески   підлягають   сплаті   незалежно   від фінансового стану платника страхових внесків.

          Частиною 6 статті 18 Закону № 1058-ІУ передбачено, що законодавством  не   можуть   встановлюватися   пільги   з нарахування  та  сплати  страхових  внесків  або звільнення від їх сплати.

          Разом з тим,  слід зазначити, що згідно ухвали господарського суду Чернігівської області від 23.11.2006р. у справі № 9/113б про визнання підприємства „Хлібокомбінат” Щорської райспоживспілки  банкрутом провадження у справі припинено у відповідності до п.1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору.

          Ухвала суду мотивована тим, що оскільки безпосередні вимоги ініціюючого кредитора до боржника, які підтверджені належними документами, є меншими ніж триста мінімальних заробітних плат, відсутні ознаки неплатоспроможності боржника, а отже і предмет спору у цій справі відсутній, а тому провадження по справі підлягає припиненню.

          Таким чином, з огляду на викладене, доводи позивача є неправомірними.

          Отже, відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції та нарахована пеня.

          При таких обставинах, враховуючи вищезазначене, позов задоволенню не підлягає.

          Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 72, 86, 158, 160-163, 167, 186, 254, 255, пунктом 6 розділу VII  Кодексу адміністративного судочинства України суд, –     

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

          Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України  заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

          Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова суду,  яка набрала законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

          Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі   не   можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

          Суддя                                                                                                В. М. Репех

          Повний текст постанови підписаний